Постанова

від 15.12.2023 по справі 914/1143/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2023 р. Справа № 914/1143/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш», від 02 листопада 2023 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року (підписане 26.10.2023 року), суддя Мороз Н.В.

у справі №914/1143/23

за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області, с. Малехів, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш», м. Дрогобич, Львівська область

про відшкодування майнової шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою

в с т а н о в и в :

10 квітня 2023 року Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» про стягнення 244 177,10 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 2 600,00 грн. передбаченої страховим полісом франшизи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року у справі №914/1143/23 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 244 177,10 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 2 600,00 грн. передбаченої страховим полісом франшизи.

Рішення суду мотивоване правомірністю та обґрунтованістю вимог позивача про відшкодування йому різниці між матеріальними збитками, спричиненими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та страховою виплатою, за рахунок відповідача, який є власником автомобіля, під керуванням якого був працівник відповідача, якого визнано винним у ДТП на підставі рішення суду. Також суд, посилаючись на ст.1194 ЦК України та п.12.1 ст.12 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визнав підставними вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2 600 грн. франшизи.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року у справі №914/1143/23 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що відповідальність юридичної особи за шкоду, завдану її працівником, наступає лише у випадку, коли заподіювач шкоди перебуває у трудових відносинах з такою юридичною особою та заподіяв шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків, при цьому, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що винний у ДТП ОСОБА_1 на момент ДТП знаходився при виконанні своїх трудових обов`язків. Також апелянт стверджує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази понесення позивачем реальних збитків для відновлення пошкодженого транспортного засобу, а ПрАТ «Страхова компанія «Перша» (страховиком) не вчинено передбачених умовами договору дій для визначення реального розміру шкоди, завданої транспортним засобом, внаслідок ДТП та узгодження розміру шкоди зі страхувальником (відповідачем у справі), а також не викликано відповідача як зацікавлену особу, на огляд пошкодженого автомобіля позивача, відтак, вважає висновок експерта №71/22 від 28 листопада 2022 року, на який посилався позивач, неналежним доказом розміру збитків. Крім цього, в апеляційній скарзі відповідач просить апеляційний суд стягнути з позивача 15 000 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія, відтак, на думку позивача, саме відповідач повинен відшкодувати збитки, спричинені внаслідок ДТП, у якій винним визнано водія транспортного засобу відповідача. Наголошує, що відповідачем не надано жодних пояснень на яких саме підставах ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який спричинив ДТП. Крім цього, позивач зазначає, що проведення відновлювальних робіт службового автомобіля буде можливим лише після отримання відшкодування у повному розмірі, оскільки позивач є державним органом та фінансування останнього здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Поряд з тим, позивач заперечує щодо вимог апелянта про відшкодування 15 000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/1143/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» на рішення Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; позивачу надано строк (15 днів з дня вручення ухвали) на подання відзиву на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.

Ухвала суду від 13 листопада 2023 року доставлена до електронних кабінетів сторін 15 листопада 2023 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником суду.

Заяв щодо розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 15 листопада 2022 року на автодорозі «Київ-Чоп» М-06 549 км + 170 м сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Skoda Octavia А7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску (власником якої є позивач Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем марки Iveco Daily, реєстраційний номер НОМЕР_3 (власником якої є відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно зареєстрованих транспортних засобів, належних користувачів від 21.02.2023 №31/13-4649-180) під керуванням ОСОБА_1 , та автомобілем марки Hundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2022 року у справі №450/4032/22 винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_1 , що керував транспортним засобом марки Iveco Daily (реєстраційний номер НОМЕР_3 ).

04 січня 2023 року Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області звернулось до ПрАТ «СК «Перша» (страхова компанія, у якій застраховано автомобіль марки Iveco Daily) з листом, у якому просило повідомити про страхову суму (ліміт відповідальності) майнової шкоди відповідно до Полісу №ЕР-207313669 від 17.12.2021 та щодо надання копій звітів оцінювача (експерта) або інших документів (калькуляцій, актів, рахунків і т.ін.), на підставі яких страховиком визначено вартість матеріального збитку та розраховано розмір страхового відшкодування.

Листом №ЦВ23-0048 від 30 січня 2023 року ПрАТ «СК «Перша» повідомило про те, що відповідно до Полісу №ЕР-207313669 від 17.12.2021 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 130 000,00 грн та передбачено франшизу в розмірі 2 600,00 грн. Крім того, вказаним листом повідомлено, про те, що відповідно до висновку судового експерта Онишко Р.М. №71/22 від 28.11.2022, вартість на момент огляду матеріального збитку завданого власнику автомобіля Skoda Octavia А7 ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 374 177,10 грн.

На виконання взятих на себе за договором страхування зобов`язань у межах страхових сум, передбачених у страховому полісі, ПрАТ «СК «Перша» виплачено Територіальному управлінню Служби судової охорони у Львівській області страхове відшкодування у розмірі 127 400,00 грн. Дані кошти перераховано на рахунок позивача 14 лютого 2023 року, що підтверджується випискою з системи СДО (ПТК Клієнт казначейства - Казначейство).

Враховуючи що вартість матеріального збитку, завданого Територіальному управлінню Служби судової охорони у Львівській області є більшою, аніж отримане страхове відшкодування, з метою досудового врегулювання спору, 15 лютого 2023 року позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування завданої матеріальної шкоди, що складає різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування в розмірі 244 177,10 грн., а також передбачену страховим полісом франшизу в сумі 2 600,00 грн. (разом 246 777,10 грн.).

Вказана претензія отримана ТзОВ «Надрагідробурмаш» 08 березня 2023 року, що підтверджується реєстром Львівського обласного вузла спеціального зв`язку №4 від 20 лютого 2023 року та листом Львівського обласного вузла спеціального зв`язку від 20 березня 2023 року.

Відповіді на вказану претензію відповідач не надав та збитки, зазначені в претензії, не відшкодував.

У квітні 2023 року Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області звернулося до суду з цим позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» 244 177,10 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 2 600,00 грн. передбаченої страховим полісом франшизи.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України).

В силу положень ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.ч.2, 5 ст.1187 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Так, системний аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу зазначену у законі особу власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України визначає особливим суб`єктом, відповідальним за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина перша статті 1172 ЦК України).

Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі №908/807/18.

Як встановлено судом вище, постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2022 року у справі №450/4032/22 винним у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 15 листопада 2022 року, визнано ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки Iveco Daily (реєстраційний номер НОМЕР_3 ).

Згідно з ч.6 ст.75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Матеріалами справи підтверджено, що власником транспортного засобу марки Iveco Daily (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) є відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш».

Разом з тим, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відхилено посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 на момент ДТП знаходився при виконанні своїх трудових обов`язків, як працівник ТзОВ Надрагідробурмаш, оскільки відповідачем, як власником транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 в момент ДТП, не надано пояснень, на яких саме підставах ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом, як і не надано будь-яких доказів неправомірного заволодіння останнім вказаним транспортним засобом.

Оформлення дорожньо-транспортної пригоди відбувалось за участю поліцейських Управління патрульної поліції у Львівській області, які в свою чергу перевірили водіїв - учасників ДТП на наявність в них законних підстав керування транспортними засобами. Відповідно, автомобіль відповідача Iveco Daily реєстраційний номер НОМЕР_3 на час вчинення ДТП 15.11.2022 не перебував в розшуку. Вказана обставина підтверджується також листом Головного Управління Національної поліції у Львівській області від 15.05.2023 №959/21/02/2-2023, яким повідомлено, що згідно обліків інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», транспортний засіб Iveco Daily д. н. з. НОМЕР_3 у листопаді 2022 в розшуку не перебував, повідомлень про неправомірне заволодіння даним транспортним засобом до підрозділів поліції не надходило.

Поряд з тим, відповідач не заперечував факту наявності у нього трудових відносин з водієм, що керував транспортним засобом відповідача на момент вчинення ДТП. У відзиві на позовну заяву відповідач лиш зазначав про недоведення позивачем належними та допустимими доказами факту виконання водієм ОСОБА_1 в момент вчинення ДТП саме своїх трудових (службових) обов`язків, однак, слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася 15 листопада 2022 року о 16 год. 45 хв., тобто у вівторок (робочий день) у робочий час дня, що свідчить про виконання працівником відповідача своїх трудових обов`язків, поряд з тим, відповідач не довів протилежного, будь-яких доказів на спростування таких обставин (н-д, що вівторок є вихідним днем чи вказаний час є не робочим саме на підприємстві відповідача, чи що водій ОСОБА_1 у вказаний день та час офіційно був звільнений від виконання своїх трудових обов`язків та використовував транспортний засіб відповідача у власних цілях) суду не надано та матеріали справи таких не містять.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що шкода, завдана водієм ОСОБА_1 саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, що в силу ч.1 ст.1172 ЦК України, є підставою для відшкодування такої відповідачем.

Крім цього, в апеляційній скарзі відповідач заперечує розмір збитків та зазначає, що вважає достатнім відшкодування позивачу страхової виплати в сумі 127 400,00 грн.

Так, згідно з ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №910/4720/20).

Разом з тим, на підтвердження розміру заподіяних збитків позивач посилався на висновок транспортно-товарознавчої експертизи №71/22 від 28 листопада 2022 року, наданий судовим експертом Онишко Романом Михайловичем (свідоцтво №1678 від 16 січня 2014 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), яким визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Skoda Octavia, яка станом на момент огляду, складає 374 177,10 грн.

Згідно з ч.1 ст.98 ГПК України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч.6 ст.98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч.7 ст.98 ГПК України).

Судом встановлено, що наявний у матеріалах справи висновок транспортно-товарознавчої експертизи №71/22 від 28 листопада 2022 року, наданий судовим експертом Онишко Романом Михайловичем, відповідає наведеним вище положенням процесуального законодавства та є належним і допустимим доказом розміру збитків, завданих позивачу, як власнику автомобіля Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 15 листопада 2022 року.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи розмір заподіяної шкоди майну позивача, не подав суду доказів, які б підтверджували інший розмір шкоди, аніж зазначений позивачем у позовній заяві на підставі висновку транспортно-товарознавчої експертизи №71/22 від 28 листопада 2022 року.

Поряд з цим, відповідно до п.12.1 ст.12 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з ст.9 ЗУ «Про страхування» франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п.36.6 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Як встановлено судом вище, ПрАТ "СК "Перша" на виконання договору добровільного страхування у межах страхових сум, передбачених у страховому полісі (з врахуванням суми франшизи 2 600,00 грн), 14 лютого 2023 року виплатило Територіальному управлінню Служби судової охорони у Львівській області страхове відшкодування у розмірі 127 400 грн, що підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи та не заперечується сторонами.

Таким чином, обов`язок щодо сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а також вартість франшизи покладається на відповідача.

Доводи апелянта про відсутність доказів проведеного позивачем ремонту колегія суддів вважає безпідставними, оскільки розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст.1192 ЦК України).

Поряд з тим, судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до ст.161 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах; фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв`язку з чим, судом прийнято до уваги аргументи позивача щодо можливості проведення відновлювальних робіт службового автомобіля, власником якого є Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області, лише після отримання коштів, необхідних для проведення ремонту.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 244 177,10 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 2 600,00 грн. передбаченої страховим полісом франшизи.

За наведених вище обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.

Доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року у справі №914/1143/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагідробурмаш» без задоволення.

Матеріали справи №914/1143/23 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.