Рішення

від 18.10.2023 по справі 922/2105/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2023м. ХарківСправа № 922/2105/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФН Персонал", м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескаль", м.Харків про стягнення коштів 1 272 741,54 грн за участю представників:

позивача: Іващенко С.В., адвокат;

відповідача: Скриннік І.А., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФН Персонал" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Ескаль" про стягнення 1 272 741,54 грн., з яких: основна заборгованість 1013389,80 грн., пеня 206842,57 грн., 3% річних 12 410,55 грн. та інфляційні нарахування 40098,62 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про виконання робіт №2021-14/09-43388403 від 14.09.2021 та Додатку №1 до нього в частині здійснення повної оплати виконаних робіт.

Ухвалою Госоподарського суду Харківської області від 29.05.2023 відкрито провадження по справі №922/2105/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.07.2023 о 10:30.

Протокольною ухвалою від 05.07.2023 відкладено підготовче засідання на 19.07.2023 о 10:45.

17.07.2023 відповідач до суду надав відзив на позовну заяву (вх.№18617), в якому просить відмовити у задоволенні позову, а також поновити процесуальний строк на подання до суду відзиву на позовну заяву. Вказує, що надані позивачем акти №133 від 31.01.2022р. та №297 від 28.02.2022 не підтверджують факту виконання зазначених у них робіт, оскільки вони не підписані з боку відповідача та їм не отримувались. Крім цього наголошує, що в порушення вимог п.1.1 Договору позивачем не надано Завдання на виконання робіт, які позивачем вказані в актах №133 від 31.01.2022р. та №297 від 28.02.2022.

Протокольною ухвалою від 19.07.2023 на підставі ч.1 ст.119 ГПК України поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, вказаний відзив після його дослідження судом був долучений до матеріалів справи; Відкладено підготовче засідання на 30.08.2023 об 11:30.

01.08.2023 позивачем надано до суду відповідь на відзив (вх.№20359), в якій заперечує проти доводів відповідача, вказуючи на те, що акти виконання робіт були направлені на юридичну адресу відповідача та на його електронну адресу, а отже з урахуванням положень п.7.3 Договору роботи є прийнятими з боку відповідача та підлягають оплаті. Вказує на те, що відповідачем частина робіт за актами була повністю оплачена, що фактично спростовує доводи відповідача про їх неотримання.

18.08.2023 від відповідача надійшли письмові заперечення(вх.№22074), які були долучені судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 30.08.2023 відкладено підготовче засідання на 13.09.2023 о 14:30.

Протокольною ухвалою від 13.09.2023 на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2023 об 11:30.

У судовому засіданні 18.10.2023 представник позивача підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

14.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФН Персонал» (надалі- Позивач, Виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескаль» (надалі Відповідач, Замовник за договором) укладено Договір про виконання робіт №2021-14/09-43388403, за умовами якого виконавець зобов`язується за Завданням замовника та на його території виконати роботи, що визначені у Додатках до цього Договору, а замовник зобов`язується приймати належним чином виконані роботи та оплачувати їх вартість на узгоджених сторонами умовах. Вид робіт, місце, час, терміни виконання , а також якість, обсяг робіт та додаткові умови визначаються у Додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

У Додатку №1 від 14.09.2021 до Договору про виконання робіт обумовлено, що замовник в рамках цього Додатка №1 доручає, а Виконавець зобов`язується відповідно до вимог Замовника, власними силами або із залученням субпідрядників, виконувати на території визначеній Замовником наступні Роботи:

-КВЕД 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали.

-КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів.

-КВЕД 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів.

-Адреса виконання Робіт: м.Харків, вул. Індустріальна, 12.

Пунктом 4 Доповнення № 1 до Додатку № 1 до Договору сторони визначили, що фактична вартість робіт щомісяця визначається в Актах прийому-передачі виконаних робіт, які підписуються сторонами. Оплата робіт здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що Виконавець за фактом виконання робіт зобов`язується направляти поштою/кур`єрською доставкою, належним чином оформлені та підписані зі свого боку Акти прийому-передачі виконаних робіт, які визнаються Сторонами підтвердженням факту належного виконання Робіт і підставою для оплати.

Відповідно до п.7.2 Замовник впродовж 3-х (трьох) робочих днів з дати отримання такого Акту, зобов`язується розглянути, за відсутності зауважень і заперечень підписати його та направити один підписаний примірник Виконавцю з одночасним направленням Виконавцю скан-копії цього Акту за допомогою електронної пошти на електронну адресу, зазначену в реквізитах Виконавця в цьому Договорі.

У разі наявності у Замовника істотних, аргументованих зауважень до виконаних Виконавцем Робіт та заперечень проти підписання Актів прийому-передачі виконаних робіт, Замовник впродовж 3-х (трьох) робочих днів з дати отримання Акту, направляє на адресу Виконавця свої зауваження і заперечення, шляхом направлення поштовою або кур`єрською доставкою відповідного листа з одночасним направленням Виконавцю скан-копію цього листа за допомогою електронної пошти на електронну адресу, зазначену в реквізитах Виконавця в цьому Договорі. При порушенні Замовником, зазначених термінів, будь-які претензії і зауваження розглядатись виконавцем не будуть, в той же час, Роботи, зазначені в Акті будуть вважатися виконаними в повному обсязі і такими, що підлягають 100% оплаті з боку Замовника. (п.7.3. Договору)

На виконання умов договору, як стверджує позивач, виконавець виконав замовнику роботи за Договором про виконання робіт №2021-14/09-43388403 від 14.09.21 та Додатку №1 до нього, направляв на електронну адресу замовника акти виконання робіт, які також надіслав на його поштову адресу, однак, останній актів так і не підписав та їх не повернув. Сума неоплаченої заборгованості за договором складає 1013389,80 грн.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід зазначити, що 17 жовтня 2019 р. набув чинності Закон України від 20 вересня 2019 р. № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було внесено зміни до ГПК України, зокрема, змінено назву статті 79 цього Кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Так, відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 р. у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 р. у справі № 917/2101/17).

Наведений стандарт доказування також застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23 серпня 2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 р. у справі № 914/4/20 та від 01 грудня 2020 р. у справі № 904/1103/20.

Пуктом 7.1 Договору сторони обумовили, , що Виконавець за фактом виконання робіт зобов`язується направляти поштою/кур`єрською доставкою, належним чином оформлені та підписані зі свого боку Акти прийому-передачі виконаних робіт, які визнаються Сторонами підтвердженням факту належного виконання Робіт і підставою для оплати.

В свою чергу пунктом 7.2 Договору встановлено зобов`язання Замовника з дати отримання такого Акту його розглянути, за відсутності зауважень і заперечень підписати його та направити один підписаний примірник Виконавцю.

При порушенні Замовником, зазначених термінів, будь-які претензії і зауваження розглядатись виконавцем не будуть, в той же час, Роботи, зазначені в Акті будуть вважатися виконаними в повному обсязі і такими, що підлягають 100% оплаті з боку Замовника. (п.7.3 Договору)

Судом встановлено,що на виконання пункту 7.1 позивачем неодноразово разом Вимогами щодо сплати заборгованості за вих. №3011/ФН від 30.11.2022 та вих.№0305/ФН від 03.05.2023 направлялись для підписання відповідачу акти виконання робіт (надання послуг) №1360 від 30.11.2021, №1637 від 31.12.2021р, №133 від 31.01.2022, №297 від 28.02.2022 та рахунки на оплату №73 від 31.01.2022, №170 від 28.02.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та накладними «Укрпошти» від 01.12.2022 та від 04.05.2023. Однак, відповідач актів виконання робіт не підписав та не повернув, будь-яких зауважень чи заперечень стосовно виконаних за актами робіт не висунув.

З матеріалів справи вбачається, що з направлених позивачем відповідачу актів виконання робіт (надання послуг) неоплаченими є тільки акт №133 від 31.01.2022 на суму 654857,56 грн. та №297 від 28.02.2022 на суму 413389,80 грн. Більш того, акт виконання робіт (надання послуг) №133 від 31.01.2022 частково був сплачений відповідачем 18.02.2022 року у розмірі 54857,56 грн, що вбачається з розрахунку позивача та не заперечується відповідачем.

Тож виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду цієї справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд приходить до висновку, що позивачем дійсно були виконані роботи за Договором про виконання робіт №2021-14/09-43388403 від 14.09.2021, розмір яких підтверджений відповідними актами виконання робіт (надання послуг), у зв`язку і чим заборгованість відповідача у розмірі 1013389,80 грн. суд вважає доведеною та обґрунтованою.

У позові, крім основного боргу, ТОВ "ФН Персонал" просить суд стягнути з відповідача пеню 206842,57 грн., 3% річних 12 410,55 грн. та інфляційні нарахування 40098,62 грн

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що у разі прострочення здійснення платежу Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань встановив, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені 206842,57 грн., 3% річних 12 410,55 грн. та інфляційні нарахування 40098,62 грн., які нараховані за період з 09.12.2022 по 17.05.2022.

Тож, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "ФН Персонал" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКАЛЬ» (вул. Пащенківська, буд.11, м.Харків, 61017; код ЄДРПОУ 35247596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФН Персонал» (вул. Липинського В`ячеслава, 18, офіс 302, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 43388403) заборгованість 1013 389 грн. 80 коп., пеню 206 842 грн. 57 коп.., 3% річних 12410 грн. 55 коп., інфляційні нарахування 40098 грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору 19091 грн.12 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "26" жовтня 2023 р.

СуддяС.Ч. Жельне