Рішення

від 16.10.2023 по справі 931/8/23

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/8/23

Провадження № 2/931/46/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Масляної С.В.,

за участю: секретаря - Марчук Н.Я.,

прокурора - Грабовського О.О.,

представників відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Боярчука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області про витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

02.01.2023 року керівник Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області про витребування у власність держави земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791,площею 1,8148 га.

Позов мотивує тим, що вищевказану спірну земельну ділянку ГУ Держгеокадастру у Волинській області незаконно вилучено із земель лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано із державної власності в комунальну, як наслідок відповідну земельну ділянку Затурцівською сільською радою неправомірно передано у власність ОСОБА_1 , внаслідок чого відбулася незаконна зміна цільового призначення землі лісового фонду та вилучення її з постійного користування ДП СЛАП «Локачіагроліс», яке припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП «Володимир Волинське лісомисливське господарство».

Так, в ході проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (наразі Затурцівської сільської ради Володимирського району) на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії та картографії № 45 від 15.03.2018 року «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення», яка затверджена наказом ГУ «Держгеокадастру у Волинській області №3-389/15-19 СГ від 24.04.2019 року, було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775, яка зареєстрована в ДЗК 20.04.2019 року. В подальшому на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розроблених згідно наказів ГУ Держгеокадастру в області, сформовано спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791. Зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791зареєстровано у комунальній власності Затурцівської сільської ради Володимирського району 21.04.2021 року на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №33-ОТГ від 10.12.2020 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність».

Рішенням Затурцівської сільської ради № 7/369 від 09.04.2021 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га ріллі для ведення особистого селянського господарства, біля села Озютичі, на території Затурцівської сільської ради, а рішенням № 9/141 від 18.05.2021 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1,8148 га, кадастровий номер 0722484400:03:000:0791, для ведення особистого селянського господарства. 25.05.2021 року зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .При цьому, за матеріалами лісовпорядкування ДП СЛАП «Локачіагроліс» 2010 2011 років, які розроблені на підставі розпоряджень голови Волинської ОДА від 11.08.2010 року №267 та від 27.09.2012 року № 411 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791знаходиться в межах земель лісового фонду, а саме у 9 кварталі 8 виділі Локачинського лісництва.

Згідно інформації ВО «Укрдержліспроект» за № 1019 від 23.11.2021 року спірна земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду. До того ж на цій ділянці зростають лісові культури середнім віком 15 років, діаметром 14 см, висотою 8 м, що підтверджується актом обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 09.08.2022 року.

Таким чином, спірна земельна ділянка охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади і може перебувати лише у державній власності, відтак передача її до земель комунальної та приватної власності є неправомірною.

Просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791, площею 1,8148 га, та стягнути з відповідача судовий збір на користь Волинської обласної прокуратури.

04.01.2023 року ухвалою суду забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку із забороною вчинення будь яких реєстраційних дій та забороною відповідачу здійснювати роботи щодо знищення лісонасаджень на вказаній земельній ділянці.

Ухвалою від 17 січня 2023 року позовну заявуприйнято дорозгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12:00 09 лютого 2023 року.

23.02.2023 року від представників відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача вважає, що дії та доводи позивача, викладені ним у позовній заяві, є необґрунтованими та не можуть бути задоволені з огляду на наступне. Володимирська окружна прокуратура не довела обгрунтованість і підставність свого звернення до суду в інтересах Волинської ОДА. Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначений законом. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду. Прокурором, як в самому позові так і в доданих до нього матеріалах, не обґрунтовано та не доведено бездіяльність компетентного органу (Волинської ОДА) щодо захисту інтересів держави. Вважають, що лист № 556/01-19/2-22 від 25.08.2022, підписаний начальником управління містобудування та архітектури М. Томчуком, яким прокурор обґрунтовує підставність представляти інтереси Волинської ОДА у даній справі, не може слугувати таким обґрунтуванням, позаяк із структури Волинської ОДА вбачається, що у її складі існує юридичне управління, яке у свою чергу має цілий відділ представництва інтересів у судах та договірної роботи, який, згідно з положенням, затвердженим розпорядженням голови від 05.09.2018 за № 591, виключно представляє в суді даний державний орган. При цьому, згідно визначеного кола уповноважених осіб Волинської ОДА, право підпису документів від імені цього органу покладено на шістьох осіб. В той же час, начальник управління містобудування та архітектури Волинської ОДА М. Томчук в цей перелік не входить.

Крім цього, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791, власність якої намагається оспорити позивач, є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775. Позивач так і не зміг визначити, яке у цієї земельної ділянки було призначення, зазначивши у своєму позові, що це призначення не стосувалось сільського господарства.

Як слідує з тексту позову і не оспорюється стороною відповідача, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775 сформована за наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.04.2019 за № 3-389/15-19-СГ, яким було затверджено технічну інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності. В результаті чого земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791 була 20.11.2019 зареєстрована для ведення особистого сільського господарства. Отже, державний орган в особі ГУ Держгеокадастру у Волинській області, ще у квітні 2019 року здійснив дії, правомірність яких позивач на даний час намагається оскаржити в рамках судової справи №931/8/23, при цьому в структурі Волинської ОДА діє управління містобудування та архітектури, що здійснює повноваження ОДА з питань земельних відносин і щодо якого діє обов`язок знати про стан майнових прав органу, який він представляє, а тому слід застосувати наслідки спливу позовної давності у вигляді відмови у задоволенні позову.

Відповідач отримала у власність спірну земельну ділянку після того, як вона була передана у комунальну власність Затурцівської територіальної громади за наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 10.12.2020 за № 33-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність". Позивач стверджує про протиправність такої передачі, однак в мотивувальній частині свого позову не навів жодного закону, зміст якого би прямо заперечував правомірність діючого до даного часу наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 10.12.2020 за № 33-ОТГ.

Посилаються на вимоги ст.20 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 за № 3613-VI та ст.193 Земельного кодексу України, зі змісту яких слідує, що тільки і виключно відомості земельного кадастру - є офіційними і саме земельний кадастр є єдина геоінформаційна система відомостей про землі і він є основою для ведення кадастрів інших природніх ресурсів, в т.ч. і лісогосподарських. Таким чином, всі інші відомості, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свою позицію щодо належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, суперечать вищевказаним нормам чинного законодавства.

Як слідує з тексту позову, позивач вважає, що спірна земельна ділянка нібито включена до проекту землеустрою ДП «СЛАП «Локачіагроліс», дозвіл на розробку якого у 2010 та 2011 роках надав голова Волинської ОДА. В той же час, в матеріалах справи відсутні будь які документи, які б засвідчували б факт затвердження цього проекту землеустрою, як це передбачено чинним законодавством.

Зазначають, що позивач не долучив планшети лісовпорядкування разом з аєрознімками, а також інформацію ВО «Укрдержліспроект» та не завірив належним чином документи, які долучив до позову.

Вважають, що позивач фактично не має допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції, а тому просять в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 07.03.2023 року у справі було замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» його правонаступником Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України».

02.05.2023 року та 11.05.2023 року представниками відповідача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, які судом задоволені.

В ході судового засідання 24.05.2023 року прокурором було надано відповідь на відзив з долученими доказами та додаткові пояснення в порядку ст. 174 ЦПК України, у яких він вважає доводи представників відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, із врахуванням наступного. Щодо відсутності підстав представництва прокурором інтересів держави. Земельні ділянки лісогосподарського призначення віднесені до земель державної форми власності та навіть після зміни законодавства продовжують залишатись у власності держави. На даний час Волинська обласна державна адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії. Незважаючи на існування права постійного користування земельною ділянкою, право власності є незмінним та належить державі. Саме тому прокурором пред`явлено позов в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, як представника власника спірної земельної ділянки. При цьому, прокурором надано докази підстав представництва, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що підтверджують бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації, зокрема, остання проти подання прокурором позову в її інтересах не заперечувала та не висловлювала ініціативи щодо звернення до суду (лист від 25.08.2022 № 556/01-19/2-22), про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Більше того, прокурором надано час та можливість позивачу самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави. Прокурором інформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 23.08.2022 №50/1-1147-2126 вих-22, а позов пред`явлено 30.12.2022. Твердження представників відповідача про відсутність підстав для посилання прокурора на лист від 25.08.2022 № 556/01-19/2-22, підписаний начальником управління містобудування та архітектури Волинської ОДА Миколою Томчуком при обґрунтуванні підстав представництва, оскільки останній не наділений повноваженнями представляти інтереси Волинської ОДА, є безпідставними виходячи з наступного. Відповідно до пункту 4 Положення про управління містобудування та архітектури Волинської ОДА, затвердженого розпорядженням голови ОДА від 18.11.2021 №720, основними завданнями управління є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території області, створення і ведення містобудівного кадастру регіонального рівня та здійснення повноважень обласної державної адміністрації з питань земельних відносин. Згідно з підпунктом 6 пункту 5 вищевказаного Положення, управління відповідно до визначених галузевих повноважень та в межах покладених на нього завдань, що стосуються планування та забудови територій, містобудівного кадастру, моніторингу та земельних відносин реалізує повноваження обласної державної адміністрації на території області з питань земельних відносин, розпорядження землями державної власності в межах визначених земельним законодавством.

Щодо не оскарження рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, на підставі яких вказана земельна ділянка вибула із державної власності (необгрунтування вимоги про витребування земельної ділянки), прокурор зауважує, що окружною прокуратурою подано віндикаційний позов, оскільки ставиться вимога про витребування земельної ділянки. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16 та інші постанови ВП ВС, у яких сформульовані такі ж висновки, в яких зазначено, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Щодо законності передачі земельної ділянки в комунальну власність та її приналежності до земель сільськогосподарського призначення. Позовні вимоги прокурора обґрунтовані кількома доказами, що підтверджують факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, зокрема, листами ДП СЛАП «Локачіагроліс»», ВО «Укрдержліспроект», актом обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва, матеріалами лісовпорядкування 2010-2011 років, які погоджено протоколом другої лісовпорядної наради від лютого 2012 року, проведеної за участю директора та головного лісничого ДП «СЛАП «Локачіагроліс», заступника начальника відділу заповідної справи біорізноманіття та комплексного управління Державного управління охорони навколишнього середовища, начальника відділу Волинського ОУЛМГ, начальника партії ВО «Укрдержліспроект» Комплексна експедиція. Також, віднесення спірної земельної ділянки до земельних ділянок державного лісового фонду підтверджується розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації № 267 від 11.08.2010 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» з змінами, внесеними розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації № 411 від 27.09.2012, якими ДП «СЛАП «Локачіагроліс» надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі і спірної земельної ділянки. З матеріалів лісовпорядкування слідує що, зазначена земельна ділянка знаходиться в межах земель лісового фонду, а саме: у 9 кварталі 8 виділі Локачинського лісництва.

Доводи відповідача про те, що оспорювана земельна ділянка початково була земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, зміни цільового призначення не відбувалось, лісогосподарським підприємствам не надавалась, спростовуються наступним. Відомості про спірну земельну ділянку як земельну ділянку сільськогосподарського призначення внесено до Державного земельного кадастру в результаті інвентаризації у 2019 році. При цьому на підставі розпоряджень голови Волинської ОДА та матеріалів лісовпорядкування, що виготовлені та затверджені раніше, і які не враховані при проведенні інвентаризації, спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

24.05.2023 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. Прокурора зобов`язано надати оригінали документів, долучених до позовної заяви.

28.08.2023 року представниками відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про долучення додаткових доказів у справі, що задоволені судом.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав з підстав, викладених у ньому, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просив його задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Подав до суду заяву, в якій позов прокурора підтримує, просить його задовольнити (Том 2 а.с. 81).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні із підстав, викладених у відзиві на позов та поясненнях, з врахуванням поданих ними доказів.

Представник третьої особи - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, подав суду заяву про розгляд справи без його участі (Том 2 а.с. 240).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області у судове засідання не з`явився також, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, подав суду заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги не визнають (Том 2 а.с. 28).

Згідно із вимогами ст.223 ЦПК України неявка представника позивача, відповідача та третіх осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, тому суд дійшов висновку про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що позов слід задовольнити, враховуючи такі встановлені обставини справи та відповідні їм норми права.

Судом встановлено, що на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 45 від 15.03.2018 року "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" було проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, в тому числі і на території Затурцівської сільської об`єднаної територіальної громади Локачинського району, згідно додатку 1 до вказаного наказу (т.1 а.с. 235-241).

Технічну документаціюз інвентаризаціїземель сільськогосподарськогопризначення державноївласності замежами населенихпунктів натериторії Війницькоїта Озютичівськоїсільських радЛокачинського району(наданий час-Затурцівської сільськоїради Володимирськогорайону),загальною площею401,7806га,затверджено наказомГУ Держгеокадаструу Волинськійобласті №3-389/15-19-СГвід 24.04.2019р. (т.1 а.с. 241).

В результатіінвентаризації земельсільськогосподарського призначеннядержавної власностісформовано земельнуділянку зкадастровим номером0722484400:03:000:0775,яка зареєстрованав ДЗК20.04.2019 (т.1 а.с. 232).

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Волинській області земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791 з видом цільового призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства зареєстрована в ДЗК 20.11.2019 року в результаті поділу земельної ділянки з кадастровимномером 0722484400:03:000:0775 (т.1 а.с. 216).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791 зареєстрована 21.04.2021 у комунальній власності Затурцівської сільської ради Володимирського району на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №33-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» (т.1 а.с. 211-212).

Рішенням Затурцівської сільської ради № 7/369 від 09.04.2021 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га ріллі для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с. 214).

Рішенням Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області №9/141 від 18.05.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею1,8148 га, кадастровий номер 0722484400:03:000:0791, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, не переданих у власність та не наданих у користування, за межами села Озютичі Локачинського району Волинської області (на даний час - Володимирський район Волинської області) (т.1 а.с.215).

У подальшому, 25.05.2021 зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (т.1 а.с.211- 212).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в ДЗК 20.11.2019 (т.1 а.с. 216).

Разом зтим,розпорядженням головиВолинської обласноїдержавної адміністрації№ 267від 11.08.2010року "Пронадання дозволівна розробленняпроектів землеустроющодо відведенняземельних ділянок"із змінами,внесеними розпорядженнямголови Волинськоїобласної державноїадміністрації №411від 27.09.2012року,Державному підприємству"Спеціалізованелісогосподарське агропромисловепідприємство "Локачіагроліс"(далі-ДП "СЛАП"Локачіагроліс")було наданодозвіл нарозроблення проектівземлеустрою щодовідведення земельнихділянок упостійне користуваннядля веденнялісового господарства,згідно іздодатком,в томучислі натериторії Озютичівськоїсільської ради-686га (т.2 а.с.183-186).

На підставі зазначених розпоряджень ДП "СЛАП "Локачіагроліс" було складено матеріали лісовпорядкування 2010-2011 років, що погоджені протоколом другої лісовпорядної наради лютого 2012 року, проведеної за участю директора та головного лісничого ДП "СЛАП "Локачіагроліс", заступника начальника відділу заповідної справи біорізноманіття та комплексного управління Державного управління охорони навколишнього середовища, начальника відділу Волинського ОУЛМГ, начальника партії ВО "Укрдержліспроект" Комплексна експедиція (т.2 а.с. 187-201).

До матеріалів лісовпорядкування ДП "СЛАП "Локачіагроліс" належать, зокрема: перспективний план ведення лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс» (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, відомості запроектованих заходів, пояснювальна записка, документація державного лісового кадастру за 2011 рік), план майстерської дільниці № 1 ДП СЛАП «Локачіагроліс» (лісовпорядкування 2010 року), протокол другої лісовпорядної наради лютого 2012 року (т.1 а.с. 38-210).

З інформації ВО "Укрдержліспроект", а саме: фрагменту з публічної кадастрової карти України станом на 19.11.2021 року з нанесеними межами частини кварталу № 9 СЛАП "Локачіагроліс" за даними базового лісовпорядкування 2013 року, вбачається, що спірна земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду, а саме кварталу 9, виділу 8, 9 ДП СЛАП "Локачіагроліс" (т.1 а.с.246 з/с, т.2 а.с.204 з/с).

Відповідно до Акту обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 09.08.2022р., проведеного комісією в складі заступника начальника відділу лісового та мисливського господарства, інженера лісового господарства та інженера охорони та захисту лісу на земельній ділянці з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791, яка знаходиться в кварталі 9 виділі 8, 9 Локачинського лісництва, на ній зростають лісові культури віком 15 років, середнім діаметром 14 см, висотою 8 м, повнотою 1,0 (т.1 а.с.213, т.2 а.с.202).

Згідно з інформацією ДП «СЛАП «Локачіагроліс» № 01.18/253-21 від 29.11.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791 вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав (т.1 а.с. 20-25).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Відповідно до частини першої, пункту «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Положеннями частини першої, п`ятої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Ст. 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земельдержавної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 5 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до пунктів 4, 5, 8 частини першої статті 31 ЛК України в редакції, чинній на час прийняття розпорядження голови Волинської ОДА від 11.08.2010), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними; забезпечують здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні та інші технічні засоби та обладнання, забороняють відвідування лісів населенням і в`їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством.

Районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення (пункт 4 частини першої статті 32 ЛК України).

Відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України (в редакції на час прийняття розпорядження голови Волинської ОДА від 11.08.2010) у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020 року, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Пунктом 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України (в редакції після 16.01.2020 року та чинній на час прийняття рішення Затурцівської сільської ради від 20.08.2021 року) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16, від 23.10.2019 р. у справі №488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №707/2192/15-ц, від 13.06.2018р. у справі №278/1735/15-ц.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно ч. 9 ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми права, спірна земельна ділянка на час проведення інвентаризації ГУ Держгеокадастру у Волинській області, передання її у комунальну власність згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області та надання у власність ОСОБА_1 рішенням Затурцівської сільської ради відносилась до земель лісового фонду, що надана на праві постійного користування ДП СЛАП «Локачіагроліс», яке підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

На даний час усі майнові та немайнові права ДП «Володимир- Волинське ЛМГ» як юридичної особи (правонаступника ДП "СЛАП "Локачіагроліс") перейшли до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували ту обставину, що спірну земельну ділянку було вилучено Кабінетом Міністрів України для нелісогосподарських потреб.

Отже, спірну земельну ділянку ГУ Держгеокадастру у Волинській області незаконно вилучено із земель лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано із державної власності в комунальну, як наслідок земельну ділянку неправомірно зареєстровано в комунальній власності Затурцівської сільської ради і в подальшому передано у приватну власність ОСОБА_1 за рішенням Затурцівської сільської ради.

Таким чином, рішення ГУ Держгеокадастру у Волинській області прийняті в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

На час пред`явлення цього позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка, площею 1,8148 га, кадастровий номер 0722484400:03:000:0791 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 21.05.2021 року на підставі рішення Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області №9/141 від 18.05.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_1 .

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис наділяє ОСОБА_1 певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Статтею 388 ЦК України встановлений перелік випадків, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача.

Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи, передбачено чинним законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц.

Судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Даний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 року у справі №504/2457/15-ц.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, то вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Покликання представників відповідача про те, що вимога прокурора про витребування земельної ділянки не є належним способом захисту у цих правовідносинах, є необгрунтованою.

Представниками відповідача у відзиві викладено заяву про застосування до позовних вимог прокурора строку позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення вимог позову, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові у зв`язку з його необґрунтованістю. У разі встановлення судом порушеного права, але якщо позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позовної вимоги як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (пункти 46, 48, 65, 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

У цій справі суду необхідно було встановити, чи прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з інформацією ДП «СЛАП «Локачіагроліс» № 01.18/253-21 від 29.11.2021, надісланої на адресу Володимир Волинської окружної прокуратури, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791 вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав. Вищезазначене підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» за №1019 від 23.11.2021, згідно з якою вищевказана земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду (том 1 а.с.20 - 25, 246 зворот).

Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише після надходження вказаного листа на адресу Володимир Волинської окружної прокуратури, при цьому лист датовано 29.11.2021 року, а позов прокурором подано 02.01.2023 року (Том 1, а.с. 246).

Про факти незаконного використання земель лісового фонду, на території Володимир Волинського району, в тому числі спірною земельною ділянкою, Волинську обласну державну адміністрацію прокурором повідомлено листом від 23.08.2022 року.

Згідно відповіді Управління містобудування та архітектури Волинської ОДА від 25.08.2022 року інформація про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки в обласній військовій адміністрації відсутня (том 1, а.с. 249).

В матеріалах справи відсутні докази того, що прокурору чи органу, уповноваженому державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, раніше стало відомо про порушене право.

Підтверджень того, що до Волинської ОДА надходила інформація про зміну цільового призначення та передання спірної земельної ділянки у комунальну, а потім і у приватну власність, чи це стало відомо Волинській ОДА чи прокурору в ході проведення тих чи інших перевірок, суду не надано, з огляду на що доводи представників відповідача про те, що Управління містобудування та архітектури Волинської ОДА могло довідатися про порушене право, здійснюючи належним чином свої повноваження, є безпідставними.

Отже, строк позовної давності не пропущений.

Щодо доводів представників відповідача про те, що у прокурора відсутні повноваження на звернення з вказаним позовом, суд враховує наступне.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18,від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Судом встановлено, що прокурором проінформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 23.08.2022 №50/1-1147-2126 вих-22 (т.1 а.с.247-248,), а позов пред`явлено до суду 02.01.2023.

Разом з тим, Волинська ОДА про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства, а згідно із листом від 25.08.2022 № 556/01-19/2-22 проти подання прокурором позову в її інтересах не заперечувала (т.1 а.с. 249).

Звертаючись з цим позовом, прокурор просить врахувати, що у вказаній справі інтереси держави потребували невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу. Установлено, що земельна ділянка, що передана у приватну власність відповідача має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства. В результаті винесення спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відбулася незаконна зміна цільового призначення землі та вилучення їх з постійного користування ДП «СЛАП «Локачіагроліс».

Крім того, прокурор вказує, що незаконна зміна цільового призначення земель лісового фонду та вилучення їх з користування належного землекористувача, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах становили саме ті обставини, які потребували невідкладного захисту з огляду на їх значимість. Невжиття заходів до усунення наявних порушень, могло привести до знищення лісу, відтак бездіяльність позивача зумовлювала настання невідворотних негативних наслідків.

Враховуючи викладене, прокурор набув право на представництво, оскільки уповноважений орган - Волинська обласна державна адміністрація, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснила належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звернулася.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Володимир-Волинська окружна прокуратура повідомила Волинську обласну державну адміністрацію щодо звернення до суду в її інтересах із позовом (листом від 30.09.2022 року № 50/1-1415вих.22 (т.1 а.с.250).

Твердження представників відповідача про відсутність підстав для представництва прокурора з посиланням на лист від 25.08.2022 № 556/01-19/2-22, що підписаний начальником управління містобудування та архітектури Волинської ОДА Миколою Томчуком, який не наділений повноваженнями представляти інтереси Волинської ОДА, не заслуговують на увагу суду, так як вказана обставина не спростовує бездіяльності позивача щодо захисту інтересів держави.

Таким чином, прокурор обґрунтував підстави звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, і наведені обставини у сукупності свідчать про наявність достатніх підстав для здійснення захисту інтересів держави прокурором.

Щодо покликань представників відповідача про те, що фрагмент з публічної кадастрової карти України станом на 19.11.2021 року з нанесеними межами частини кварталу №9 СЛАП "Локачіагроліс" за даними базового лісовпорядкування 2013 року, наданий ВО «Укрдержліспроект», з якого вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791 повністю накладається на землі лісового фонду, а саме 8, 9 виділу 9 кварталу є неналежним доказом, оскільки витяг з публічної кадастрової карти відповідно до законодавства може бути наданий лише державним кадастровим реєстратором, то вказані покликання є необгрунтованими з огляду на таке.

ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

А тому суд бере до уваги інформацію, надану даним органом, та вважає її належним доказом у даній справі.

Такі висновки суду відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року, справа № 361/6826/16-ц.

На спростування вказаного доказу, представники відповідача, всупереч вимогам ст.12, 81 ЦПК України, належних доказів того, що спірна земельна ділянка, не накладається на землі лісового фонду, суду не подали. Про проведення земельно технічної експертизи клопотань не заявляли.

Надані представниками відповідача Довідка Відділу у Локачинському районі міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах ГУ Дердгеокадастру за даними форми 6-зем від 15.04.2019, копія наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.04.2019 року про затвердження матеріалів інвентаризації земель з наданим викопіюванням із картограми агровиробничих грунтів земельної ділянки (а.с. 127 134 Том 2), письмова інформація відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 01.05.2023 року (а.с. 149 Том 2), лист ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 21.08.2023 року про надання інформації (а.с. 242-249 Том 2), не підтверджують тієї обставини, що спірна земельна ділянка, починаючи з 01.01. 2010 року була ділянкою сільсьскогосподарського призначення, а тому Волинська обласна адміністрація не мала права нею розпоряджатися, як стверджують представники ОСОБА_1 .

Довідка за даними форми 6-зем, на думку суду, є лише формою статистичної звітності і не встановлює цільове призначення земельної ділянки, в розумінні ст. 20 Земельного кодексу України.

Крім того, як зазначають самі представники відповідача у відзиві на позовну заяву з посиланням на ст. 20 ЗК України, віднесення земельних ділянок до тієї чи іншої категорії земель здійснюється на підставі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування. При цьому, ГУ Держгеокадастру у Волинській області не зазначило, на якій підставі спірні земельні ділянки було віднесено до земель сільськогосподарського призначення та відображено в подальшому їх в статистичній звітності форми 6 - зем.

Як вбачається з поданої довідки Відділу у Локачинському районі міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах ГУ Дердгеокадастру за даними форми 6-зем від 15.04.2019 (а.с. 127 Том 2), листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 21.08.2023 року про надання інформації (а.с. 242-249), земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775 площею 51, 3697 га, з якої виділено спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_1 , до проведення інвентаризації земель станом на 01.01.2016 року обліковувалась як землі запасу рілля.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст 19 ЗК України такої категорії земель за цільовим призначенням, як землі запасу, не визначено. Частиною другою цієї ж статті визначено, що земельні ділянки кожної категорії земель за цільовим призначенням, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Отже, віднесення земельних ділянок до земель запасу не визначає їх цільове призначення.

Наявність у складі земель запасу сільськогосподарських угідь також не свідчить про віднесення їх до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Таким чином, суду не подано належних доказів про належність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення на час прийняття розпоряджень голови Волинської ОДА, розроблення та затвердження матеріалів лісовпорядкування, якими спірну земельну ділянку віднесено до земель лісогогосподарського призначення.

При цьому, проведення інвентаризації земель шляхом розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель не може змінювати цільове призначення земель, а лише встановлює їх місце розташування, межі та правовий статус.

Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені, зокрема, як такі, що на результат вирішення спору задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачкою не спростовано доводів позовної заяви, хоч їй було створено усі можливості для надання заперечень та доказів в обґрунтування останніх, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення пред`явлених прокурором позовних вимог.

На підставіп.1ч.2 ст.141ЦПК необхідно стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір, сплачений прокурором під час звернення до суду із заявою про забезпечення позову та з позовною заявою (всього - 3721,50 грн).

Ухвалою суду від 04.01.2023 року за заявою прокурора вжито заходи забезпечення позову у справі і, виходячи із характеру спірних правовідносин між сторонами, суд вважає, що підстави для скасування таких заходів на час ухвалення цього рішення не має.

Разом з тим, необхідно роз`яснити учасникам справи, що відповідно до положень ч.ч. 7, 8 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 20, 78, 80, 84, 116, 122, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 8, 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України, ст.ст. 15, 16, 256, 257, 261, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0791,площею 1,8148 га.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) витрати по сплаті судового збору в сумі 3721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп. на р/р НОМЕР_1 , МФО 820172, ДКСУ м.Київ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційногосуду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи,якому рішеннясуду небуло врученоу деньйого проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2023 року.

Учасники справи:

Володимирська окружна прокуратура, адреса місцезнаходження: м. Володимир, вул. Драгоманова, 31, Волинської області.

Позивач: Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація), адреса місцезнаходження: м. Луцьк, Київський майдан, 9, Волинської області, код ЄДРПОУ 13366926.

Відповідач: ОСОБА_1 ,адреса: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків- НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області, адреса місцезнаходження: с. Затурці вул. Липинського, 66 Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04332087.

Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна