Рішення

від 17.10.2023 по справі 160/10176/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року Справа № 160/10176/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. за участі секретаря судового засіданняЛебеденко В.В. за участі: представника позивача представника відповідачів Коростельова С.В. Куцугуб О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (далі відповідач-1), в якій позивач просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви від 29.09.2023):

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 20.09.2022 року про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на імміграцію;

- зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №400034522 від 20.09.2021 року, разом з поданими документами, про надання дозволу на імміграцію, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він переїхав до України у 2011 році, отримав посвідку на тимчасове проживання на підставі дозволу на працевлаштування, та картку платника податків у 2012 році. Далі щорічно отримував, або продовжував термін дії посвідки загалом з дозволом на працевлаштування до 2019 року, в подальшому, згідно з законодавством, змінив термін дії дозволу на працевлаштування, а також посвідку, на трьох річний термін, чинний до 11 вересня 2022 року. Так, у вересні 2021 року позивач звернувся до Державної міграційної служби України із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію», а саме як особи, яка здійснила іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США. Однак рішенням №400034522 від 20.09.2022 року відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну. Позивач наголошував, що ним були виконані всі обов`язкові вимоги - подані відповідні документи, необхідні для надання дозволу на імміграцію та видачу посвідки на постійне проживання. Вважаючи протиправним рішення звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині оскарження рішення про відмову в наданні дозволу на імміграцію Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області від 20.09.2022 року, вказавши обставини для поновлення строку та докази на підтвердження таких обставин.

23.05.2023 року представник позивача повідомив суд про виконання ухвали суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 поновлено строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 16.06.2023 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

30.05.2023 представник позивача звернувся до суду із клопотанням про надання доступу до електронної справи.

09.06.2023 року представником відповідача 1 було подано письмовий відзив на позов, в якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що відповідно до підпункту 1 пункту 2 Порядку зокрема встановлено, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають: ДМС стосовно іммігрантів, які є : особами, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тис. доларів США. Пунктом 15 Порядку встановлено, у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції ДМС, територіальні органи у місячний термін аналізують отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію і надсилають до ДМС разом з матеріалами справи дані про результати розгляду. Таким чином, оскільки позивач звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію до ГУ ДМС у Дніпропетровській області, відповідно до норм Порядку, як територіальний орган у місячний термін здійснив аналіз отриманої від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію і надсилав до ДМС разом з матеріалами справи дані про результати розгляду для подальшого прийняття рішення. Рішення, яке оскаржується в цій судовій справі позивачем ухвалювалось саме ДМС України. Враховуючи усі вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, вимога позивача заявлена в адміністративному позові щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 20.09.2022 р. про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на імміграцію не підлягає задоволенню, оскільки такого рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області не ухвалювало. Окремо представник зазнає, що позивачу відмовили на підставі пункту 4 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію». Згідно пункту 4 частини першої дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи статті 10 Закону України «Про імміграцію». Відповідно до висновку за результатами розгляду заяви громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про надання дозволу на імміграцію від 20 вересня 2022 року, роздрукованого з внутрішньовідомчої системи ІП «Облік іноземців та біженців» ЄІАС УМП вбачається, що підставою для прийняття документів у вказаної категорії іноземців та осіб без громадянства є копії статуту та/або зареєстрованих договорів (контрактів) про інвестиційну діяльність та довідка банку про надходження іноземної інвестиції в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США. Перелік та вимоги до документів, які подаються іноземцем для отримання дозволу на імміграцію в Україну, визначені статтею 9 Закону України «Про імміграцію» та Порядком провадження. Однак, у порушення вимог пункту 3 частини сьомої статті 9 Закону України «Про імміграцію» заявником замість копії статуту надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копію «Модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю» що є зразком статуту будь-якого товариства з обмеженою відповідальністю та не стосується ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РВ КОМПАНІЯ». Одночасно представник зазначає, що рішенням правління Національного банку України від 25.02.2022 № 91-рш/БТ на підставі вимог статті 15 Закону України «Про національний банк України», пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 19 «Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану», було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК». Станом на 12.05.2022 згідно даних Інформаційного порталу Національної поліції України, громадянин ОСОБА_1 значиться таким, що притягався до кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення на підставі статті 197-1 ч. 2 ККУ (самовільне зайняття земельної ділянки), у зв`язку з чим громадянину ОСОБА_1 31.01.2019 року повідомлено про підозру у скоєнні правопорушення за кримінальним провадженням № 42019040000066 та направлено до суду 14.05.2019 року з обвинувальним актом. Вирок у справі № 202/3234/19 проголошено 15 березня 2021 року за участю обвинуваченого ОСОБА_1 , що підтверджується судовим рішенням, яке розміщене на офіційному сайті Судова влада України в реєстрі судових рішень. Отже, на час звернення з заявою про надання дозволу на імміграцію, заявник був обізнаний про притягнення його до кримінальної відповідальності. Незважаючи на зазначене вище, у графі заяви про надання дозволу на імміграцію від 20.09.2021 № 400034522 «Чи притягувалися до кримінальної відповідальності» заявником проставлено прочерк. Таким чином заявник повідомив про себе завідомо неправдиві відомості, приховавши факт притягнення до кримінальної відповідальності на території України. Вказана заява засвідчена особистим підписом заявника, якому у заяві передує фраза: «Мені відомо, що у разі зазначення у заяві про надання дозволу на імміграцію свідомо неправдивих відомостей, мені буде відмовлено у наданні дозволу на імміграцію». Таким чином, у позивача, наявна підстава для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну прямо передбачена нормою чинного законодавства України. Відповідно до п.4 ст. 10 Закону, дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи. Крім того, у відзиві представник відповідача просить суд здійснити розгляд справи за участю представника відповідача.

28.06.2023 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник заперечує проти відзиву на позов, та зазначає, щодо довідки про здійснення інвестицій, зміна назви відбулась через два місяці після подання позивачем заяви про надання дозволу на імміграцію. Крім того, зазначені зміни, стосуються лише зміни назви банку, при цьому юридичної особи не мінявся, тобто фактично це був той самий банк. Так, представник зазначає, що вказані зміни жодним чином не впливають на факт, що позивачем було здійснено інвестицію у розмірі 100 000,00 доларів США та вказана інвестиція не була повернута, що відповідно до п.3 ч.2 ст.4 ЗУ «Про імміграцію» надає йому право отримання відповідного дозволу на імміграцію. Щодо повідомлення завідомо неправдивих відомостей, зазначає, що вирок суду по справі №202/3234/19 на який у своєму висновку посилається ДМС набрав законної сили лише 29.11.2021 року, тобто через два місяці після подання позивачем заяви та заповнення у ній відповідних відомостей. Враховуючи вказані норми, позивач у своїй заяві вказав абсолютно правдиві відомості, оскільки на момент її подання не існувало вироку суду, що набрав законної сили щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності, а відтак в силу норм діючого законодавства він вважався таким, що не притягався до кримінальної відповідальності.

Разом із відповіддю на відзив представник позивача завернувся до суду з клопотання про залучення співвідповідача Державну міграційну службу України та клопотанням про розгляд справи за участю представника.

25.07.2023 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяви представника ОСОБА_1 та представника Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про розгляд справи №160/10176/23 за правилами загального позовного провадженнязадоволено, постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 клопотання представника позивача про залучення співвідповідача в адміністративній справі №160/10176/23 задоволено, залучено в якості співвідповідача Державну міграційну службу України (далі - відповідач 2) (01001, м. Київ, вул. Володимирська буд.9, код ЄДРПОУ 37508470) до участі у розгляді справи №160/10176/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Цією ж ухвалою зобов`язано Державну міграційну службу України надати суду всі документи, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення.

25.08.2023 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву разом із матеріалами справи про відмову у наданні дозволу на імміграцію, в якому у задоволенні позову представник просила відмовити повністю, посилаючись на те, що у день прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію особам, які здійснити іноземну інвестицію в економіку України у вигляді іноземної конвертованої валюти на суму не менше 100 (ста) тис, доларів США, ДМС перевіряє в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про державну реєстрацію юридичної особи, копія статуту якої подана іноземним інвестором, актуальні на дату прийняття рішення. Пунктом 18 Порядку №1983 встановлено, ДМС аналізує у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 17 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Однак, у порушення вимог пункту 3 частини сьомої статті 9 Закону України «Про імміграцію» заявником замість копії статуту надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копію «Модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю» що є зразком статуту будь-якого товариства з обмеженою відповідальністю та не стосується ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РВ КОМПАНІЯ». Так, громадянин російської федерації ОСОБА_1 надав довідку Дніпровського відділення № 9 АТ «Сбербанк» від 09.09.2021 № 100/3/53-16, де зазначено. що з інвестиційного рахунку іноземця на рахунок ТОВ «РВ КОМПАНІЯ» надійшов внесок у сумі 100 000.00 (сто тисяч доларів США 00 центів) тисяч доларів США. Відповідно до вимог абзацу четвертого пункту 17 Порядку провадження перед прийняттям рішення щодо надання дозволу на імміграцію особам, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України у вигляді іноземної конвертованої валюти на суму не менше 100 (ста) тис, доларів США. ДМС з`ясовує, чи не була повернута так іноземна інвестиція шляхом надсилання запиту до банку або його відокремленого підрозділу (філії, відділення, представництва), який видав довідку, зазначену в пункті 6 цього Порядку. Перед надсиланням такого запиту до Дніпровського відділення № 9 АТ Сбербанк», із відкритих джерел ДМС було встановлено, що у листопаді 2021 року оголошено про перейменування української філії Акціонерного товариства СБЕРБАНК» на Акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», однак про зазначені зміни заявником не було повідомлено до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області. Зазначає, що рішенням правління Національного банку України від 25.02.2022 № 91-рш/БТ на підставі вимог статті 15 Закону України «Про національний банк України», пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 19 «Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану», було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК». Станом на 12.05.2022 згідно даних Інформаційного порталу Національної поліції України, громадянин ОСОБА_1 значиться таким, що притягався до кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення на підставі статті 197-1 ч. 2 ККУ (самовільне зайняття земельної ділянки), у зв`язку з чим громадянину ОСОБА_1 31.01.2019 року повідомлено про підозру у скоєнні правопорушення за кримінальним провадженням № 42019040000066 та направлено до суду 14.05.2019 року з обвинувальним актом. Вирок у справі № 202/3234/19 проголошено 15 березня 2021 року за участю обвинуваченого ОСОБА_1 , що підтверджується судовим рішенням, яке розміщене на офіційному сайті Судова влада України в реєстрі судових рішень. Отже, на час звернення з заявою про надання дозволу на імміграцію, заявник був обізнаний про притягнення його до кримінальної відповідальності. Незважаючи на зазначене вище, у графі заяви про надання дозволу на імміграцію від 20.09.2021 № 400034522 «Чи притягувалися до кримінальної відповідальності» заявником проставлено прочерк. Таким чином заявник повідомив про себе завідомо неправдиві відомості, приховавши факт притягнення до кримінальної відповідальності на території України. Вказана заява засвідчена особистим підписом заявника, якому у заяві передує фраза: «Мені відомо, що у разі зазначення у заяві про надання дозволу на імміграцію свідомо неправдивих відомостей, мені буде відмовлено у наданні дозволу на імміграцію». На підставі викладеного просить у задоволенні позову просив відмовити.

29.09.2023 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 2, в якій представник заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на аналогічні обставини викладені у відповіді на відзив від 28.06.2023.

29.09.2023 від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог.

09.10.2023 від представника відповідача-1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії листа Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, з якого, як зазначає представник відповідача, вбачається підтвердження притягнення позивача до кримінальної відповідальності у 2021 року, а також інформацію стосовно повідомлення позивачу про підозру 20.06.2023 СУ УСБУ України по кримінальному провадженню № 22023000000000592 від 15.06.2023 та обрано запобіжний захід 23.06.2023 тримання під вартою до 20.09.2023 у Київському слідчому ізоляторі.

10.10.2023 у підготовчому засіданні постановлено усну ухвалу, із занесенням до протоколу, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 17.10.2023 року о 15:40 год.

17.10.2023 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, зазначених в позовній заяві та у відповідях на відзиви.

Представник відповідача-1,2 в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , є громадянином російської федерації, що підтверджується копією паспорта 64№ НОМЕР_1 .

20.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою та необхідними документами, про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про імміграцію - як особа, яка здійснила іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управління ДМС у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 направлені запити до Управління СБУ в Дніпропетровській області, Відділу міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Дніпропетровській області, Головного центу обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Дніпропетровській області, Управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області та до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної Міграційної служби України.

10.09.2021 року за вих. № 1201.3.1/39778-21 Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України надано відповідь, якою підтверджено що довідка Дніпровського відділення № 9АТ «Сбербанк» від 09.09.2021 № 100/3/53-16 є підставою для звернення громадянина російської федерації із клопотанням про надання дозволу на імміграцію.

Центром оброки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 05.10.2021 року надано довідку № 1201.3.1-11410/12.2-21, в тому, що перевіркою встановлено, що станом на 08:30 21 жовтня 2021 року інформація про цих іноземців у базі даних осіб, яким на підставі закону органами охорони державного кордону заборонено в`їзд в Україну відсутня.

13.05.2022 Відділенням поліції № 5 ДРУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надіслано довідку № 43.5/2607 у відповідь на запит, якою вказано, що станом на 12.05.2022 року згідно даних Інформаційного порталу Національної поліції України, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 притягався до кримінальної відповідальності за скоєння правопорушення на підставі ст. 197 -1 ч. 2 ККУ ( самовільне зайняття земельної ділянки), у зв`язку з чим гр. ОСОБА_1 31.01.2019 року повідомлено про підозру у скоєнні правопорушення за кримінальним провадженням № 42019040000066 та направлено до суду 14.05.2019 року з обвинувальним актом.

Головою Державної міграційної служби України затверджено висновок за результатами розгляду заяви громадянина російської федерації ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про надання дозволу на імміграцію в Україну, яким встановлено наступне:

«За інформацією, наданою Адміністрацією Державної прикордонної служби, (лист №91-14199/0/18-21-вих від 21.10.2021), відділу міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Дніпропетровській області (лист №10/21/Т3/014814/1993 від 05.10.2021), Управління Служби Безпеки України в Дніпропетровській області (лист від 06.12.2021), підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 відсутні.

Проте, станом на 12.05.2022 згідно даних Інформаційного порталу Національної поліції України (відповідь на запит Відділення поліції №5 ДРУП ГУ НП у Дніпропетровській області), громадянин ОСОБА_1 значиться таким, що притягався до кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення на підставі статті 197-1 ч. 2 ККУ (самовільне зайняття земельної ділянки), у зв`язку з чим громадянину ОСОБА_1 31.01.2019 року повідомлено про підозру у скоєнні правопорушення за кримінальним провадженням № 42019040000066 та направлено до суду 14.05.2019 року з обвинувальним актом.»

На підставі проведеної перевірки Державною міграційною службою України було складено та затверджено висновок про прийняття рішення відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України Про імміграцію.

На підставі вказаного висновку Державною міграційною службою України в Дніпропетровській області було прийнято рішення від 20.09.2022 року №00804300015852 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 .

Вважаючи рішення від 20.09.2022 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно зістаттею 26 Конституції Україниіноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

За приписами частини другоїстатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI(даліЗакон №3773-VI)іноземець- це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до частини першої№3773-VIвстановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленимиКонституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до частини першоїстатті 4 Закону №3773-VIіммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови та порядок імміграції в України іноземців та осіб без громадянства, регулюєтьсяЗаконом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III(далі - Закон №2491-ІІІ).

У розумінні положеньстатті 1 Закону №2491-ІІІ, імміграцією є прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленомузакономпорядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрантом - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квотою імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозволом на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно достатті 4 Закону №2491-ІІІдозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів. Відповідно до частини другої статті 4 Закону №2491-ІІІ квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: 1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; 2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; 3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США; 4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; 5) особи, які раніше перебували в громадянстві України; 6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти; 8) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми; 9) особи, які прослужили у Збройних Силах України три і більше років.

Згідно зістаттею 6 Закону №2491-ІІІцентральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цимЗакономдокументами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цимЗаконом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію, визначеністаттею 9 Закону №2491-ІІІ.

Так, згідно зістаттею 9 Закону №2491-ІІІзаяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Відповідно до частин другої та п`ятоїстатті 9 Закону №2491-ІІІзаяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Закону №2491-ІІІ крім зазначених документів подаються:

1) для осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 4 цього Закону, - документ, що підтверджує підтримку їхнього клопотання центральним органом виконавчої влади України;

2) для осіб, зазначених у пункті 2 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що підтверджують відповідність рівня кваліфікації спеціаліста або робітника вимогам, передбаченим у переліку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці;

3) для осіб, зазначених у пункті 3 частини другої статті 4 цього Закону, - копії статуту та/або зареєстрованих договорів (контрактів) про інвестиційну діяльність та довідка банку про надходження іноземної інвестиції в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США;

4) для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України;

5) для осіб, зазначених у пункті 5 частини другої статті 4 цього Закону, - документ, який підтверджує, що особа раніше перебувала в громадянстві України;

6) для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні;

8) для осіб, зазначених у пункті 8 частини другої статті 4 цього Закону, - копія документа, що підтверджує встановлення особі статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, а також документ, що підтверджує факт безперервного проживання особи на законних підставах на території України протягом трьох років з дня встановлення їй статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

9) для осіб, зазначених у пункті 9 частини другої статті 4 цього Закону, - документ, що підтверджує факт проходження військової служби у Збройних Силах України;

10) для осіб, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів про призначення їх опікунами чи піклувальниками над громадянами України або про встановлення над ними опіки чи піклування громадянина України;

11) для осіб, зазначених у пункті 3 частини третьої статті 4 цього Закону, - документи, що підтверджують право особи на набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України "Про громадянство України";

12) для осіб, зазначених у пункті 4 частини третьої статті 4 цього Закону, - подання центрального органу виконавчої влади України про те, що імміграція особи становить державний інтерес для України;

13) для осіб, зазначених у пункті 5 частини третьої статті 4 цього Закону, - документи, що підтверджують отримання статусу закордонних українців, або копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки із закордонними українцями.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 9 Закону №2491-ІІІ особи, які постійно проживають за межами України, за винятком осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону, разом із заявою про надання дозволу на імміграцію подають також довідку про відсутність судимості.

Якщо за дії, пов`язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством України передбачена сплата державного мита або консульського збору, разом із заявою подається документ про його сплату.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання (частина одинадцята статті 9 Закону №2491-ІІІ).

Стаття 10 Закону №2491-ІІІ визначає підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

Частиною першою статті 10 Закону №2491-ІІІ передбачено, що дозвіл на імміграцію не надається:

1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень» затверджено Порядок формування квоти імміграції та Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень.

Процедура провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенція центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначені у Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (у редакції, чинній на час подання заяви від 25.09.2018 та прийняття оскаржуваного рішення від 23.09.2019, далі - Порядок №1983).

Так підпунктом першим пункту 2 Порядку №1983 визначено, що рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймає Державна міграційна служба України (ДМС) - стосовно іммігрантів, які є:

діячами науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

особами, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тис. доларів США;

особами, імміграція яких становить державний інтерес.

У разі необхідності ДМС може приймати рішення стосовно інших категорій іммігрантів.

Згідно з підпунктом першим пункту 2 Порядку №1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи ДМС (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме:

висококваліфікованих спеціалістів і робітників, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

осіб, які раніше перебували в громадянстві України;

батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей;

осіб, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

У разі необхідності територіальні органи можуть приймати рішення стосовно іммігрантів позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС).

Аналізуючи положення підпунктів першого та другого пункту 2 Порядку №1983 суд зазначає, що компетенція ДМС та її територіальних органів щодо прийняття рішень за заявами про надання дозволу на імміграцію визначається залежно від категорії іммігрантів.

Виходячи з визначеної підпунктом першим пункту 2 Порядку №1983 компетенції, суд констатує, що прийняття рішення за заявою про надання дозволу на імміграцію особою, яка здійснила іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тис. доларів США, - віднесено до виключної компетенції Державної міграційної служби України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. № 360 «Про затвердження Положення про Державну міграційну службу України» затверджено Положення про Державну міграційну службу України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну міграційну службу України, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області є територіальним органом Державної міграційної служби України, діяльність якого упорядкована Положенням про Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, затвердженим наказом ДМС України від 08.10.2018 №161 (а.с.200-204).

Відповідно до пункту 10 Порядку №1983 заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах.

У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України "Про імміграцію", а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб (п.11 Порядку №1983).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам.

Виходячи з алгоритму дій, визначеного пунктом 12 Порядку №1983, територіальний підрозділ за місцем проживання, до якого подано заяву про надання дозволу на імміграцію після формування справи, перевірки підстав, законності перебування в Україні іммігрантів, справжності поданих документів та відповідності їх оформлення вимогам законодавства, у межах своєї компетенції з`ясувавши питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, - повинен надіслати у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). При цьому цим пунктом Порядку №1983 чітко визначено, що справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1983 територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби.

МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1983 у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції ДМС, територіальні органи у місячний термін аналізують отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію і надсилають до ДМС разом з матеріалами справи дані про результати розгляду.

Згідно з пунктом 16 Порядку №1983 у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Пункт 17 Порядку №1983 передбачає, що ДМС перевіряє у місячний термін правильність оформлення документів, що надійшли від зазначених у пунктах 13 і 15 цього Порядку органів, вивчає відповідність наведених підстав, визначених статтею 4 Закону України "Про імміграцію", з`ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію" у разі потреби, надсилає запит до МВС, органів Національної поліції, СБУ та Робочого апарату Укрбюро Інтерполу. Запит до Держприкордонслужби надсилається тільки стосовно тих осіб, клопотання яких надійшли через МЗС.

МВС, Національна поліція, СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Інформація про результати перевірки надсилається ДМС.

Термін розгляду може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

У день прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію особам, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України у вигляді іноземної конвертованої валюти на суму не менше 100 (ста) тис. доларів США, ДМС перевіряє в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про державну реєстрацію юридичної особи, копія статуту якої подана іноземним інвестором, актуальні на дату прийняття рішення.

Відповідно до п.18 Порядку №1983 ДМС аналізує у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 17 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Відтак, Порядок №1983 чітко та структурно визначає компетенцію кожного рівня органів щодо прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію в Україну та ретельно і послідовно встановлює процедуру та порядок дій органів виконавчої влади у сферах міграції (імміграції та еміграції) щодо опрацювання документів, поданих особами, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, а також чітко визначає, що саме ДМС України приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою та необхідними документами, про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію» - як особа, яка здійснила іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США.

На підтвердження цієї обставини ОСОБА_1 надано довідку Акціонерного товариства «Сбербанк» вих. № 100/3/53-16 від 09 вересня 2021 року, складену в тому, що ним було перераховано у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ Компанія» ( код ЄДРПОУ 44320901) на загальну суму 100000,00 USD ( сто тисяч доларів США 00 центів).

Відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_1 вказано, що у порушення вимог пункту 3 частини сьомої статті 9 Закону України «Про імміграцію» заявником замість копії статуту надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копію «Модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю» що є зразком статуту будь-якого товариства з обмеженою відповідальністю та не стосується ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РВ КОМПАНІЯ». Одночасно представник зазначає, що рішенням правління Національного банку України від 25.02.2022 № 91-рш/БТ на підставі вимог статті 15 Закону України «Про національний банк України», пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 19 «Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану», було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК».

Одним із документів, які відповідно до частини сьомої статті 9 Закону №2491-ІІІ подаються до заяви про надання дозволу на імміграцію, для осіб, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, є копії статуту та/або зареєстрованих договорів (контрактів) про інвестиційну діяльність та довідка банку про надходження іноземної інвестиції в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США.

Особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України врегульовує Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 № 93/96-ВР (зі змінами та доповненнями на час подання заяви позивачем від 25.09.2018 та прийняття оскаржуваного рішення від 23.09.2019, далі - Закон №93).

Відповідно до статті 1 Закону №93 терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке значення: 1) іноземні інвестори - суб`єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб`єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України; 2) іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об`єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; 3) підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Відповідно до статті 3 Закону №93 іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об`єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

придбання самостійно або за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

придбання інших майнових прав;

господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб`єктами господарської діяльності України.

Відповідно до статті 5 Закону №93 іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного капіталу підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України.

Суд зазначає, що 25 червня 2016 року набрав чинності Закон України від 31 травня 2016 року набрав чинності Закон України № 1390-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов`язковості державної реєстрації іноземних інвестицій». Вказаним Законом № 1390 скасовано обов`язкову державну реєстрацію іноземних інвестицій. Відповідні зміни щодо скасування державної реєстрації іноземних інвестицій внесено, зокрема, до Господарського кодексу України та Закону України від 19.03.1996 № 93/96-ВР «Про режим іноземного інвестування».

Як зазначено у пояснювальній записці від 30.04.2015 до проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов`язковості державної реєстрації іноземних інвестицій» обов`язковість державної реєстрації іноземної інвестиції лише створює невиправдані перепони для бізнесу, бо факт того, що суб`єкт господарювання має іноземні інвестиції фіксується статутними документами та вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців. Інформація про наявність іноземних інвестицій, їх розмір та структура інвесторів є загальнодоступною інформацією. У зв`язку із цим процедура реєстрації іноземних інвестицій не має інформаційного сенсу, бо ту ж саму інформацію будь хто може отримати вільно.

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов`язковості державної реєстрації іноземних інвестицій» спрямований на вдосконалення сприяння залучення інвестицій, зокрема, іноземних в економіку України шляхом максимального спрощення порядку залучення таких інвестицій.

Водночас ст. 9 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» встановлено, що найменування товариства, що діє на підставі модельного статуту, склад засновників (учасників), розмір статутного капіталу, розмір часток у статутному капіталі кожного з учасників, спосіб внесення ними вкладів (у грошовій та/або негрошовій формі) визначаються відповідним рішенням засновників (учасників) товариства.

Проте позивачем, окрім модельного статуту підприємства не було надано відповідних рішень, що прийняті у визначений законодавством спосіб, що передбачає спосіб внесення вкладів у статутний капітал підприємства особою з іноземним громадянством.

Так при розгляді заяви позивача про надання дозволу на імміграцію відповідачем було сформовано та направлено запити про притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності.

13.05.2022 Відділенням поліції № 5 ДРУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надіслано довідку № 43.5/2607 у відповідь на запит, якою вказано, що станом на 12.05.2022 року згідно даних Інформаційного порталу Національної поліції України, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 притягався до кримінальної відповідальності за скоєння правопорушення на підставі ст. 197 -1 ч. 2 ККУ ( самовільне зайняття земельної ділянки), у зв`язку з чим гр. ОСОБА_1 31.01.2019 року повідомлено про підозру у скоєнні правопорушення за кримінальним провадженням № 42019040000066 та направлено до суду 14.05.2019 року з обвинувальним актом.

Окрім цього, у відповідь на запит 24.08.2023 року Управлінням інформаційноаналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надано лист № 26/6968 в тому, що ОСОБА_1 засуджений 15.03.2021 вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська за ст. 28 ч. 2 ст. 197-1 ч. 2, ст. 28 ч. 2, ст. 197-1 ч. 3, ст. 70 ч. 1 КК України до 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробування на 1 рік, на підставі ст. 74 ч. 5 КК України звільнений від відбуття покарання у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Вирок набув законної сили 21.11.2021. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.03.2021 змінено, виключено з вироку ст. 75 КК України, в іншій частині вирок залишений без змін.

Повідомлено про підозру 20.06.2023 СУ УСБУ України по кримінальному провадженню №22023000000000592 від 15.06.2023, обраний запобіжний захід 23.06.2023 тримання під вартою до 20.09.2023 перебуває у Київському слідчому ізоляторі.

Отже, на час звернення з заявою про надання дозволу на імміграцію, заявник був обізнаний про притягнення його до кримінальної відповідальності. Незважаючи на зазначене вище, у графі заяви про надання дозволу на імміграцію від 20.09.2021 № 400034522 Чи притягувалися до кримінальної відповідальності заявником проставлено прочерк.

Також суд звертає увагу на те, що у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 було власноручно проставлено підпис про обізнаність щодо відмови у наданні дозволу на імміграцію у разі надання свідомо неправдивих відомостей.

Відповідно дост. 10 Закону України №2491-ІІІ, дозвіл на імміграцію не надається:

1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Змістом рішення від 20.09.2022 №00804300015852 підтверджується, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на імміграцію в Україну є зазначення неправдивих відомостей.

При цьому, суд критично ставиться до тверджень позивача, які викладені в позовній заяві щодо підтримання ним економіки України шляхом внесення інвестицій в підприємство національного бізнесу з огляду на таке.

Положеннями статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» визначено, що:

3) громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;

6) загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;

9) національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;

10) національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який слідує з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням, встановлених в ході судового розгляду обставин, доказів, що містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позивач вказав у анкеті завідомо неправдиві відомості про факт притягнення його до кримінальної відповідальності, в даному випадку пріоритет мають публічні інтереси громадян України по відношенню до приватних інтересів громадянина Російської Федерації. Тому, суд констатує, що приймаючи оскаржуване рішення Державною міграційною службою України, було враховано принцип пропорційності.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскаржуване Рішення прийнято обґрунтовано, а тому воно є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішення Державної міграційної служби України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході судового розгляду справи.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 жовтня 2023 року.

Суддя Н.Є. Сліпець