Рішення

від 25.10.2023 по справі 460/9316/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2023 року м. Рівне№460/9316/23Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Рубіна Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Юхименко Т.В,

відповідача: Джеджера В.В., представник Філатова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у Рівненській області доОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, -В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 41302,78грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати орендної плати з фізичних осіб в сумі 41302,78грн. Відповідачем самостійно у встановлені законом терміни сума грошового зобов`язання сплачена не була, а тому податковий орган звернувся про стягнення податкового боргу в судовому порядку. За таких обставин сторона позивача просила позов задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Свої заперечення аргументує тим, що він з 2015 року не є власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, плату за оренду якої намагається стягнути позивач. Тобто, з 2015 року він не є орендарем земельної ділянки згідно чинного законодавства, тому правових підстав для прийняття спірних рішень у позивача не було. Просить у позові відмовити.

Також, відповідач подав зустрічний позов до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування зустрічного позову зазначає тотожні за змістом відзиву доводи та аргументі.

Головне управління ДПС у Рівненській області подало відзив на зустрічний позов ОСОБА_1 , в якому заперечує проти такого позову та стверджує про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги. Просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву в якій наводить тотожні за змістом зустрічного позову доводи та аргументи.

Позовна заява надійшла до суду 11.04.2023.

Ухвалою суду від 12.04.2023 позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 01.05.2023 продовжений процесуальний строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 22.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 25.05.2023 повернуто заяви відповідача про залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 08.06.2023 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов.

14.06.2023 від відповідача надійшов зустрічний позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області № 313832-5002-1716 від 08.05.2018, № 100740-5013-1716 від 27.03.2019, № 45916-5005-1716 від 16.04.2020, № 450174-2405-1712 від 10.07.2021, податкової вимоги форми «Ф» № 4104-25 від 06.10.2014.

Ухвалою суду від 19.06.2023 зустрічний позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 07.07.2023 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, податкових повідомлень-рішень. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 460/9316/23. Призначено у даній справі підготовче засідання на 07.08.2023 року о 08:30год.

07.08.2023 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відкладено підготовче засідання на 28.08.2023 на 09:00год.

28.08.2023 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відкладено підготовче засідання на 04.09.2023 на 10:00год.

04.09.2023 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Рівненську міську раду. Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.10.2023 на 09:00год.

23.10.2023 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відкладено розгляд справи по суті на 25.10.2023 на 09:00год.

23.10.2023 в судовому засіданні відповідач та його представник просили не розглядати їх клопотання про витребування інформації від Рівненської міської ради та про залучення її до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену у позові та одночасно заперечив проти задоволення зустрічного позову.

Відповідач та його представник також підтримали свою позицію, викладену у відзиві на первісний позов та підтримали зустрічний позов з підстав, що у них зазначені.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши всі обставини, необхідні для вирішення даного спору, дослідивши подані докази, суд враховує наступне.

Обставини справи:

Матеріалами справи стверджується, що за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 41302,78грн зі сплати орендної плати за землю з фізичних осіб.

Дана заборгованість виникла на підставі визначених контролюючим органом та не сплачених в добровільному порядку податкових зобов`язань за ППР № 313832-5002-1716 від 08.05.2018, № 100740-5013-1716 від 27.03.2019, № 45916-5005-1716 від 16.04.2020, № 450174-2405-1712 від 10.07.2021.

В той же час, судом встановлено, що 27.12.2011 між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 укладений Договір оренди земельної ділянки для обслуговування частини будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_1 з індивідуальним входом, сходовою кліткою та гаражем, з добудовою міні-ательє, яка знаходиться в АДРЕСА_2 площею 85кв.м, кадастровий номер 5610100000:01:026:0196 (п. 1, 2 Договору).

Строк дії договору складає 49 років (п. 8 Договору).

Згідно п. 9 Договору, розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 5738,65грн.

17.02.2012 року між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 укладений Додатковий Договір № 561010004000293 в частині внесення змін, зокрема, в п. 9 Договору від 27.12.2011, яким встановлено розмір орендної плати в рік за земельну ділянку в сумі 1147,73грн. Розрахунок дійсний на період будівництва.

19.03.2015 ОСОБА_1 укладений Договір дарування на ОСОБА_2 . Об`єктом дарування є нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_2 - частина будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_1 з індивідуальним входом та сходовою кліткою і гаражем двокімнатна квартира, житловою площею 26,7кв.м, загальною площею 88,7кв.м.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі наданих Рівненською міською радою даних про укладені договори оренди, сформовано відповідачу наступні податкові повідомлення-рішення (суд звертає увагу, що у позовній заяві та у зустрічному позові учасниками справи допущено технічні помилки щодо правильного зазначення дати та номера податкових повідомлень-рішень (даний факт не заперечується учасниками справи):

08.05.2018 № 313832-5002-1716, яким визначено грошове зобов`язання відповідачу зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 7602,63грн;

27.03.2019 № 100740-5013-1716, яким визначено грошове зобов`язання відповідачу зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 7602,63грн;

16.04.2020 № 45916-5005-1716, яким визначено грошове зобов`язання відповідачу зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 7602,63грн;

10.07.2021 № 450174-2405-1712, яким визначено грошове зобов`язання відповідачу зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік в сумі 18494,89грн.

Грошові зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб по наведених ППР стосуються орендної плати за земельну ділянку для обслуговування частини будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_1 з індивідуальним входом, сходовою кліткою та гаражем, з добудовою міні-ательє, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , площею 85кв.м, кадастровий номер 5610100000:01:026:0196.

Наведена обставина визнається позивачем та не заперечується відповідачем.

Крім того, ще 06.10.2014 Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформована податкова вимога форми «Ф» № 4104-25 на суму боргу 55133,12грн.

Зазначені рішення направлялись відповідачу за податковою адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.06.2022, у власності ОСОБА_1 , знаходиться лише земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5610100000:01:039:0311.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Згідно з визначеними у підпунктах 14.1.136, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.98 № 161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як підсумок положень наведених правових норм, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Відповідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.5 ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Також, у відповідності до п. 57. 3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як закріплено у п. 59.1, 59.5 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Контролюючим органом була сформована та надіслана відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 06.10.2014 № 4104-25 на суму боргу 5513,12, яка у встановленому порядку не оскаржувалась.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У встановлений законодавством строк відповідачем не сплачено податковий борг у розмірі 41302,78грн.

У підпункті 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків.

Як встановлено судом, та вказано вище по тексту рішення, дійсно, 27.12.2011 між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 укладений Договір оренди земельної ділянки для обслуговування частини будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_1 з індивідуальним входом, сходовою кліткою та гаражем, з добудовою міні-ательє, яка знаходиться в АДРЕСА_2 площею 85кв.м, кадастровий номер 5610100000:01:026:0196 (п. 1, 2 Договору).

Строк дії договору складає 49 років (п. 8 Договору).

Згідно п. 9 Договору, розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 5738,65грн.

17.02.2012 року між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 укладений Додатковий Договір № 561010004000293 в частині внесення змін, зокрема, в п. 9 Договору від 27.12.2011, яким встановлено розмір орендної плати в рік за земельну ділянку в сумі 1147,73грн. Розрахунок дійсний на період будівництва.

Однак, 19.03.2015 ОСОБА_1 укладений Договір дарування на ОСОБА_2 . Об`єктом дарування є нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_2 - частина будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_1 з індивідуальним входом та сходовою кліткою і гаражем двокімнатна квартира, житловою площею 26,7кв.м, загальною площею 88,7кв.м.

Так, відповідно до положеньстатті 334 ЦК України,право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У частині 1статті 377 цього Кодексувизначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 4статті 120 ЗК України,у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

За змістом частини 3статті 7 Закону України "Про оренду землі"(в редакції, чинній на час прийняття спірних рішень), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, при цьому на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17.

При цьому Верховний Суд зазначає, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

З урахуванням вищенаведених правових норм та встановлених обставин, суд констатує, що у зв`язку з набуттям 19.03.2015 ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно (частина будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_1 з індивідуальним входом та сходовою кліткою і гаражем двокімнатна квартира, житловою площею 26,7кв.м, загальною площею 88,7кв.м), що розташоване в АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 85кв.м, кадастровий номер 5610100000:01:026:0196, в силу прямої законодавчої вказівки до неї, як до нового набувача (власника) перейшло право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При цьому, як зазначено вище, документальне оформлення вибуття з договору оренди попереднього орендаря (землекористувача) не впливає на обсяг права нового власника майна, оскільки умови основного договору оренди для особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, залишаються незмінними з моменту укладення сторонами договору дарування.

Отже, з 19.03.2015 відповідач не є орендарем земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , площею 85кв.м, кадастровий номер 5610100000:01:026:0196, відповідно, ним з цієї дати не має сплачуватися орендна плата за землю.

За наведених обставин, правових підстав, як для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, так і стягнення податкового боргу у відповідача не було.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача про стягнення податкового боргу, є безпідставними та необґрунтованими, тому задоволенню не належать, а зустрічний позов відповідача в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень належить до задоволення.

Щодо вимог зустрічного позову про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ф» від 06.10.2014 № 4104-25 на суму боргу 5513,12грн, то суд зважає на наступне.

За змістом ч. 2 ст. 177 КАС України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Із викладеного слідує, що зустрічний позов обов`язково має бути взаємопов`язаний із первісним позовом.

Матеріалами справи стверджується, що предметом первісного позову є стягнення податкового боргу у розмірі 41302,78грн.

Вказаний борг виник на підставі визначених контролюючим органом та не сплачених в добровільному порядку податкових зобов`язань за ППР № 313832-5002-1716 від 08.05.2018, № 100740-5013-1716 від 27.03.2019, № 45916-5005-1716 від 16.04.2020, № 450174-2405-1712 від 10.07.2021.

Сума ж боргу в 5513,12грн, визначена у податковій вимозі форми «Ф» від 06.10.2014 № 4104-25, не входить до суми боргу по первісному позову та не є його предметом.

Позаяк, податкова вимога форми «Ф» від 06.10.2014 № 4104-25 на суму боргу 5513,12грн не пов`язана із первісним позовом і спільний розгляд не є доцільним у межах даної справи, то правові підстави для розгляду та визнання її протиправною і скасування у суду відсутні. Тому дана частина зустрічного позову задоволенню не належить.

При вирішенні даної адміністративної справи суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд зазначає, що решта доводів учасників справи не має вирішального значення для правильного вирішення даної справи, тому суд не надає їм правову оцінку.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, доводи позивача не відповідають обставинам справи, тому позовні вимоги не належать до задоволення. Натомість доводи відповідача, викладені у зустрічному позові суд уважає частково обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, отже зустрічний позов слід задовольнити частково.

Підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 41302,78грн, залишити без задоволення.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 313832-5002-1716 від 08.05.2018, № 100740-5013-1716 від 27.03.2019, № 45916-5005-1716 від 16.04.2020, № 450174-2405-1712 від 10.07.2021 в повному обсязі.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ф» № 4104-25 від 06.10.2014, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Повний текст рішення складений 26 жовтня 2022 року

Суддя Т.О. Комшелюк