Рішення

від 23.10.2023 по справі 461/6206/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/6206/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

23 жовтня 2023 року Галицький районний суд міста Львова

у складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Сливка І.П.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торін Груп» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А/139, ЄДРПОУ 37853974) про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торін Груп» про витребування майна із чужого незаконного володіння. Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що позивач отримав кредит із забезпеченням виконання зобов`язання шляхом іпотеки. Внаслідок несвоєчасного виконання основного зобов`язання, рішенням суду із позивача було стягнуто основний борг та штрафні санкції. Основне зобов`язання зі сплати кредиту було припинено шляхом повного фактичного виконання рішення суду. Відтак було припинено і додаткове забезпечувальне зобов`язання - іпотека. Не зважаючи на те, іпотекодержателем не було внесено запис про припинення іпотеки. Надалі відбувся продаж предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Внаслідок цього нерухомість вибула із володіння позивача ОСОБА_1 поза його волею за відплатним договором і повинна бути витребувана в порядку, передбаченому ст. ст. 387, 388 ЦК України. Відтак, вважає, що у зв`язку із існуванням чинних записів про іпотеку і державні реєстрації обтяжень (заборон на нерухоме майно), іпотеку слід визнати припиненою, а обтяження (заборони) слід скасувати.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у ньому.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Також відповідач не подав до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності. Відтак, згідно ст.223 ЦПК України, суд вважає, що справу можна слухати у відсутності представника відповідача, який не з`явився, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.09.2006 року позивач придбав квартиру АДРЕСА_2 , згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О. і зареєстрованого в реєстрі за № 2248.

13.09.2006 року позивач придбав квартиру АДРЕСА_3 , згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О. і зареєстрованого в реєстрі за № 2254.

Також 13.09.2006 року між ВАТ КБ «Надра» (Банком) і позивачем (Позичальником) було укладено Кредитний договір № 839/06-Ф, згідно п. 1 якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (Кредит) в сумі 49 600 доларів США.

За п. 1.2 Кредитного договору цільове використання кредиту:

- проведення розрахунків по договору купівлі-продажу № 2248 від 13.09.2006 року, згідно якого Позичальник придбає у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 ;

- проведення розрахунків по договору купівлі-продажу № 2254 від 13.09.2006 року, згідно якого Позичальник придбає у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 .

Згідно п. 8.5 Кредитного договору цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до остаточного виконання Позичальником прийнятих на себе зобов`язань.

Того ж дня 13.09.2006 року між ВАТ КБ «Надра» (Іпотекодержатель) і Позивачем (Іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О. і зареєстрований в реєстрі за № 2276.

За п.п. 1.1 і 1.2 Договору іпотеки Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає з Кредитного договору, передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 .

За п. 5.1 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині, у випадку порушення Іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або якщо гарантії та запевнення, надані Іпотекодержателю, не відповідають дійсності.

Відповідно до п. 5.2 Договору іпотеки Іпотекодавець в будь-який час до реалізації предмету іпотеки має право припинити звернення стягнення на нього виконанням зобов`язання в повному обсязі.

Пунктом 5.3 Договору іпотеки передбачено зокрема, що звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватись на підставі права Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Одночасно 13.09.2006 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О. накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 , зареєстровану в реєстрі за № 2277, а також заборону відчуження квартири АДРЕСА_3 , зареєстровану в реєстрі за № 2278.

Одразу ж, 13.09.2006 року державним реєстратором приватним нотаріусом Пономарьовою Д.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, проведено: державну реєстрацію обтяження (заборона на нерухоме майно) щодо квартири АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору, серія та номер: ВЕВ890199, 890200, 301201, 301202, виданий 13.09.2006, видавник ОСОБА_3 ; Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3728559; державну реєстрацію обтяження (заборона на нерухоме майно) щодо квартири АДРЕСА_3 , на підставі іпотечного договору, серія та номер: ВЕВ890199, 890200, 301201, 301202, виданий 13.09.2006, видавник ОСОБА_3 ; Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3728621.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15.06.2015 року у справі № 465/2049/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 40 482,06 доларів США заборгованості, що еквівалентно становить 474 881,62 гривень, та 3 654 гривень судового збору.

Відповідно до описової і мотивувальної частин рішення суду вказана сума включає в себе: заборгованість за кредитом, прострочені платежі по кредиту, заборгованість по сплаті відсотків, пеню за порушення строку сплати кредиту та штраф.

07.12.2016 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок Сихівського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції 478 535,62 гривень із призначенням платежу «стягнення боргу та судового збору згідно ВП №49524031 від 03.12.2015 року», що підтверджується квитанцією № ПН78408.

Постановою старшого державного виконавця Сихівського відділу ДВС м. Львів Карпина В.З. від 13.12.2016 року виконавче провадження № 49524031 з примусового виконання виконавчого листа № 465/2049/15-ц Франківського районного суду м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 474 881,62 гривень боргу і 3 654 гривень судового збору - закінчено, у зв`язку із фактичним виконанням виконавчого документу в повному обсязі.

Дана постанова скерована державним виконавцем супровідним листом від 13.12.2016 року як боржнику ОСОБА_1 , так і стягувачу ПАТ КБ «Надра».

Разом з цим, незважаючи на це, від представників і осіб, уповноважених діяти від ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_1 продовжували надходити вимоги зі сплати вже неіснуючої на той час заборгованості по кредиту.

15.08.2019 року позивач зі своєї електронної адреси направив на електронну адресу уповноваженого представника ПАТ КБ «Надра» (novogilova@nadrabank.kiev.ua) «документи про виконання судового рішення і сплату боргу по кредиту».

Серед іншого, позивач надіслав ПАТ КБ «Надра» копії рішення Франківського районного суду м. Львова від 15.06.2015 року у справі № 465/2049/15-ц, квитанції № ПН78408 про сплату боргу, постанови старшого державного виконавця Сихівського відділу ДВС м. Львів Карпина В.З. від 13.12.2016 року про закінчення виконавчого провадження № 49524031.

19.12.2019 року позивач скерував скаргу на адресу Комісії з розгляду скарг та підготовки пропозицій стосовно організації і проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються. У своїй скарзі ОСОБА_1 довів до відома, що всі зобов`язання по Кредитному договору № 839/06-Ф від 13.09.2006 року ним були виконані у 2016 році. Серед додаткових матеріалів щодо предмета скарги позивач надав копії рішення Франківського районного суду м. Львова від 15.06.2015 року у справі № 465/2049/15-ц, квитанції № ПН78408 про сплату боргу, постанови старшого державного виконавця Сихівського відділу ДВС м. Львів Карпина В.З. від 13.12.2016 року про закінчення виконавчого провадження № 49524031.

Однак, на сайті оператора електронного майданчика prozorro.sale був розміщений лот із продажу (відступлення) права вимоги за Кредитним договором № 839/06-Ф, укладеним 13.09.2006 року між ВАТ КБ «Надра» (Банком) і позивачем (Позичальником), з датою проведення електронних відкритих торгів 10.01.2020 року.

27.03.2020 року і 03.04.2020 року позивач скерував на електронну адресу нового кредитора - ТОВ «ФК Факторінгс» (ІНФОРМАЦІЯ_1) повідомлення про факт погашення ним боргу по Кредитному договору № 839/06-Ф від 13.09.2006 року з додаванням відповідних підтверджуючих документів.

В подальшому позивач дізнався, що 08.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра», ліквідація якого здійснювалась на підставі Постанови Правління НБ України № 356 від 04.06.2015 року, і ТОВ «ФК Факторінгс» укладено Договір про відступлення права вимоги, за п. 1 якого Банк відступив Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальника/іпотекодавця, зазначеного у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - Боржник, за кредитним договором та договором іпотеки.

06.08.2020 року ТОВ «ФК Факторінгс» надіслало позивачу повідомлення про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 839/06-Ф від 13.09.2006 року.

06.08.2020 року ТОВ «ФК Факторінгс» надіслало позивачу вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором № 839/06-Ф від 13.09.2006 року.

У вимозі/іпотечному повідомленні зазначено про начебто наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Надра», а відтак ТОВ «ФК Факторінгс», за Кредитним договором № 839/06-Ф від 13.09.2006 року у розмірі 1 002 664,87 гривень.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21.10.2021 року у справі № 465/2049/15-ц відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ФК Факторінгс» про заміну сторони виконавчого провадження з виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 15.06.2015 року у цій справі.

Ухвала суду вмотивована тим, що постановою старшого державного виконавця Сихівського відділу ДВС м. Львів Карпина В.З. від 13.12.2016 року виконавче провадження № 49524031 з примусового виконання виконавчого листа № 465/2049/15-ц Франківського районного суду м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 474 881,62 гривень боргу і 3 654 гривень судового збору - закінчено, у зв`язку із фактичним виконанням виконавчого документу в повному обсязі.

10.07.2023 року ОСОБА_1 стало відомо, що власником квартири АДРЕСА_2 є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торін Груп», на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 2261, виданого (посвідченого) 24.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., вчиненого іпотекодержателем від свого імені в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Тоді ОСОБА_1 стало відомо, що власником квартири АДРЕСА_3 є Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торін Груп», на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 2264, виданого (посвідченого) 24.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., вчиненого іпотекодержателем від свого імені в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

При цьому у статті 575 ЦК України наведено окремі види застав та вказано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека регулюється не лише загальним законодавством - ЦК України, Законом України «Про заставу», а й спеціальним - Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У частині першій статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У частинах першій, третій статті 33 цього Закону передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право

іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Підстави припинення іпотеки передбачені у статті 17 Закону, зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV право власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача права володіння майном; відсутність або наявність в особи права володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 199/4884/17 зроблено такі правові висновки.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17).

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. При цьому судом роз`яснено, що добросовісний набувач не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи , у якої він придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Аналогічний висновок про те, що добросовісний набувач не позбавлений можливості відновити свої права у спосіб звернення до суду з позовом до продавця спірного нерухомого майна на підставі статті 661 ЦК України, приведено у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 465/6152/18 (провадження № 61-319св23.

Згідно з частиною першою цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Тобто законодавство України надає добросовісному набувачу певні ефективні засоби юридичного захисту.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позов є обґрунтованим, позивачем доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, оскільки встановлено, що рішенням суду із позивача було стягнуто основний борг та штрафні санкції. Основне зобов`язання зі сплати кредиту було припинено шляхом повного фактичного виконання рішення суду, а тому було припинено і додаткове забезпечувальне зобов`язання - іпотека. Разом з цим, іпотекодержателем не було внесено запис про припинення іпотеки. Надалі відбувся продаж предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відтак, суд вважає, що квартири АДРЕСА_4 і АДРЕСА_3 є такими, що вибули з володіння позивача ОСОБА_1 поза його волею, що, відповідно до статей 387, 388 ЦК України, є підставою для витребування майна у набувача.

Відповідач, у свою чергу, не подав суду належних доказів на спростування вимог позивача, а тому суд вважає, що існують підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Витребувати квартиру АДРЕСА_2 із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Торін Груп» і повернути її у власність ОСОБА_1 .

Витребувати квартиру АДРЕСА_3 із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Торін Груп» і повернути її у власність ОСОБА_1 .

Визнати припиненою іпотеку квартир АДРЕСА_4 і АДРЕСА_3 за Договором іпотеки, укладеним 13.09.2006 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» і ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О. і зареєстрованим в реєстрі за № 2276.

Скасувати державну реєстрацію обтяження (заборона на нерухоме майно) щодо квартири АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору, серія та номер: ВЕВ890199, 890200, 301201, 301202, виданий 13.09.2006, видавник ОСОБА_3 ; Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3728559.

Скасувати державну реєстрацію обтяження (заборона на нерухоме майно) щодо квартири АДРЕСА_3 , на підставі іпотечного договору, серія та номер: ВЕВ890199, 890200, 301201, 301202, виданий 13.09.2006, видавник ОСОБА_3 ; Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3728621.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торін Груп» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А/139, ЄДРПОУ 37853974) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3757,6 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Р.Волоско