Постанова

від 17.10.2023 по справі 617/1851/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 617/1851/19 Номер провадження 22-ц/814/1647/23Головуючий у 1-й інстанції Глоба М.М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача : Дряниці Ю.В.,

суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М.

секретар: Чемерис А.К.

за участю: прокурора Вороненко А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Харківськоїобласної прокуратурина рішенняВовчанського районногосуду Харківськоїобласті від11листопада 2021року усправі запозовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області до головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення та повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду із позовом, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області до головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом ГУ ДГК від 27.04.2017 року за № 7071-СГ ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2 га для передачі в приватну власність із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, із зазначенням, що вказана земельна ділянка має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Згодом, наказом ГУ ДГК від 11.10.2017 року за № 19167-СГ було затверджено землевпорядну документацію та надано відповідачуземельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Відомості про право власності на вказану земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені на підставі рішення державного реєстратора КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39195453 від 15.01.2018 року.

ТОВ «АГ РІЕЛТІ» було розроблено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки зі зміною цільового призначення для індивідуального садівництва, згідно якого остання не віднесена до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; лісогосподарського призначення та водного фонду; до земель історико-культурного призначення, тому проект землеустрою не погоджується з органами виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, культурної спадщини, лісового господарства, водного господарства.

Дані щодо зміни цільового призначення внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44032119 від 14.11.2018 року по об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер 1461056363216.

Проте, під час проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 за участю спеціалістів інженерів-геодезистів ТОВ «Земсервіс-Б» та представників ДП «Вовчанське лісове господарство» було встановлено, що крутизна схилів берегу Печенізького водосховища в даній місцевості перевищує 3 градуси, у зв`язку з чим прибережна захисна смуга складає 200 м., а тому на земельній ділянці з кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 площа прибережної захисної смуги складає 1,6433 га. Отже, розпорядження земельної ділянки, у вказаній частині, належить до компетенції Харківської обласної державної адміністрації та лише щодо надання в тимчасове користування, а не у приватну власність.

Органи Держгеокадастру мають право розпоряджатись лише землями сільськогосподарського призначення, а тому зазначені накази ГУ ДГК прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, є незаконними та підлягають скасуванню, що тягне зобов`язання повернення земельної ділянки державі.

Позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 27.04.2017 року за № 7011-СГ; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» від 11.10.2017 року за № 19167-СГ; скасувати рішення державного реєстратора КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Харківської області Іващенко О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39195453 від 15.01.2018 року та № 44032119 від 14.11.2018 року (запис про право власності № 24378406); зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1461056363216); судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 11 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Із рішенням районного суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач наводить доводи, викладені у позовній заяві.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що за будь-яких умов відповідач не може законно набути право приватної власності на спірні землі водного фонду та історико культурного призначення, оскільки це прямо суперечить нормам чинного законодавства, які регулюють правовий режим використання зазначеної категорії земель, і вказує на відсутність можливості й у подальшому використання відповідачем цієї земельної ділянки.

Також посилається на те, що висновок експерта № 1271 від 09.02.2021 року не може бути належним і достатнім доказом у справі, адже він не є категоричним і остаточним, складений без врахування усіх необхідних матеріалів справи.

Стверджується, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, прийнявши до розгляду докази, надані відповідачем вже після встановленого судом строку для надання відзиву та через 7 місяців після закриття підготовчого провадження.

У відзивах ГУ Держгеокадастру у Харківській області і адвокат Жовнович А.М., представник відповідача, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просять залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Звертається увага, що письмовий доказ, на який посилається прокуратура у підтвердження факта порушення вимог Земельного і Водного кодексів України у частині визначення розмірів (ширини) водозахисних смуг, правомірно не був взятий судом до уваги, так як цей доказ отриманий у межах кримінального провадження з порушенням встановленого порядку.

Доводи апеляційної скарги щодо розташування на спірній земельній ділянці пам`ятки архітектури спростовуються матеріалами справи, а саме: наявні у справі докази не містять точних координат розташування пам`ятника археології Селище і свідчать про те, що охоронна зона цього пам`ятника не встановлена.

Представником Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 30.03.2023, 10.07.2023,12.10.2023 надіслано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням воєнного стан в Україні, неможливості через це забезпечити явку представника до судового засідання та неможливістю прийняти участь у судовому розгляді в режимі відеоконференції.

Щодо заявленого клопотання, апеляційний суд виходить з наступного.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін,анеможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області свої доводи та міркування виклав у відзиві на апеляційну скаргу. Представник не позбавлений можливості прийняти участь у справі в режимі відеоконференції, у тому числі, за допомогою власних технічних засобів, про що було роз`яснено учасникам апеляційним судом в ухвалі про призначення справи до судового розгляду, однак представник не скористався таким правом. Доводи клопотання про неможливість прийняти участь у розгляд справи врежимі відеоконференції належними доказами не підтверджені.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що неявка у судове засідання представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, не перешкоджає розгляду справи та ухваленню рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до начальника ГУ ДГК із заявою від 31.03.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області для подальшої передачі у приватну власність.

Наказом ГУ ДГК № 7011-СГ від 27.04.2017 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області.

Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

На замовлення ОСОБА_1 , ТОВ «АГ РІЕЛТІ» виготовило проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

27.09.2017 року ОСОБА_1 звернулась до начальника ГУ ДГК із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додавши відповідні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Наказом ГУ ДГК № 19167-СГ від 11.10.2017 року затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області.

Передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 2 га, в тому числі пасовища, площею 2 га (кадастровий номер 6321655800:03:001:0046) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області.

На замовлення ОСОБА_1 , ТОВ «АГ РІЕЛТІ» виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення приватної власності, кадастровий номер 6321655800:03:001:0046 для індивідуального садівництва, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

За рішенням державного реєстратора КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Іващенко О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39195453 від 15.01.2018 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6321655800:03:001:0046, площею 2 га за ОСОБА_1 .

Як зазначено у технічному звіті з інженерно-геодезичних вишукувань на земельній ділянці з кадастровим номером 6321655800:03:001:0046, що розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, складеному ТОВ «Земсервіс-Б», рельєф виражений невеликими пагорбами та крутим схилом, за графічними матеріалами вирахувано, що на земельній ділянці ухил в частині території перевищує 3 град. В даному випадку, керуючись ст. 88 ВК України, за рахунок невеликих пагорбів в рельєфі на земельній ділянці і ухилів більше 3 град. прибережна захисна смуга Печенізького водосховища повинна подвоюватись, тобто зі 100 м. перетворюється в 200м. Площа прибережної захисної смуги складає 1,3698 га.

Начальник Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації у листі № 02-38/3469 від 14.11.2019 року повідомив, що відповідно до матеріалів, наявних в Управлінні, на земельній ділянці із кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 розташована пам`ятка археології місцевого значення - Селище (взята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 25.01.1972 року за № 61, охор. № 612).

Згідно даних висновку судової земельно-технічної експертизи ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 1271 від 09.02.2021 року, земельна ділянка прибережної захисної смуги, що підлягала зйомці, лежить на лівому березі Печенізького водосховища та має пологий рельєф з незначним ухилом: 0 град. - 3 град. Ширина прибережної захисної смуги на даній території складає 100 м. і більше від урізу води.

Земельна ділянка за кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 знаходиться за межою прибережної захисної смуги. Перетини контурів вказаної земельної ділянки з межою прибережної захисної смуги водосховища відсутні (т. 2 а.с. 102-113).

Вказане експертне дослідження проводилось на підставі технічного звіту з інженерно-геодезичних вишукувань земельної ділянки, схеми контуру зйомки та контуру прибережної захисної смуги, відомостей координат точок повороту земельної ділянки.

Оскільки, судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, районний суд прийняв до відома вказаний експертний висновок та вказав, що спірна земельна ділянка розташована поза межами прибережної захисної смуги.

Відповідно до листа начальника ГУ ДГК за № 29-20-9-1447/0/19-21 від 24.02.2021 року, відомості з координатами меж пам`ятки археології, координатами поворотних точок меж, акт виносу в натурі з прив`язкою до місцевості стосовно пам`ятки археології (історії та культури) «Селище» - відсутні (т. 2 а.с. 116).

Директор Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації у листі № 05-25/248 від 29.01.2021 року зазначив, що об`єкт культурної спадщини - Селище, перебуває на державному обліку, як пам`ятка археології місцевого значення та має охоронний номер 4639-Ха. Місцезнаходження вказаної пам`ятки - с. Металівка, Старосалтівська територіальна громада. Зазначена пам`ятка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.09.2020 року за № 2088 за категорією місцевого значення. На вищевказану пам`ятку археології місцевого значення не складено паспорт об`єкта культурної спадщини (т. 2 а.с. 117).

Разом з тим, місцевий судом встановлено під час судового розгляду, земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:03:001:0046, розташована за межами с. Металівка, тобто поза межами місцезнаходження пам`ятки археології «Селище», яке розташоване у вказаному населеному пункті.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів порушення прав Харківської обласної державної адміністрації та Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.13КонституціїУкраїни земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.116ЗКУкраїни громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом в) ч.3 та ч.4 ст.116ЗКУкраїни передбачена безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, яка провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Статтею 118ЗКУкраїни визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Частина 6 вказаної статті закріплює, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частина 7 ст.118ЗКУкраїни встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із ч.ч.1,4 ст.122ЗКУкраїни до повноваження сільський, селищних, міських рад щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відносяться землі комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно зі ст.19, ст.20ЗКУкраїни землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із ч. 2 ст.20ЗКУкраїни проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст.3ВКУкраїни усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Згідно з ч.1 ст.58ЗКУкраїни та ст.4ВКУкраїни до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Статтею 59ЗКУкраїни передбачені обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлюється можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч.4 ст.84ЗКУкраїни землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Крім того, за положеннями ст.60ЗКУкраїни та ст.88ВКУкраїни уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст. ст.60-62ЗКУкраїни та ст. ст. 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до ст.60 ЗК України, ст.88ВКУкраїни прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Таким чином, відповідно до наведених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватися у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Відповідно до ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. За правилами ч.2 ст.89 ЦПК України має оцінити кожен доказ, зокрема на предмет його допустимості.

Обгрунтовуючи незаконність передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, прокурор послався на Технічний звіт ТОВ «Земсервіс-Б», виконаний у 2019 році.

У доводах апеляційної скарги прокурор вказує, що цей доказ здобутий у межах кримінального провадження №42018220000001514 шляхом проведення огляду спірної земельної ділянки за участю фахівців ТОВ «Земсервіс-Б», та яким встановлено, що на спірній земельній ділянці ухил в частині території перевищує 3 градуси.

Разом з цим, до відзиву на апеляційну скаргу представником відповідача додано ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора, заявленого у межах кримінального провадження №42018220000001514, про надання дозволу на проведення огляду земельних ділянок, у тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:03:001:0046.

З наведеного слідує, що прокурор, долучаючи Технічний звіт ТОВ «Земсервіс-Б» до позову і стверджуючи, що він отриманий у межах кримінального провадження, мав би подати суду відомості (підтвердження), що зміст Технічного звіту ТОВ «Земсервіс-Б» - доказу у кримінальному провадженні, оприлюднюється з дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, отриманому у відповідності до вимог КПК України (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2021р. у справі № 927/741/19).

Прокурором суду також не надано відомостей про те, що спірна земельна ділянка оглядалася з дозволу її власника.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується із доводами відзиву на апеляційну скаргу адвоката Жовновича А.М., представника ОСОБА_2 , про те, що наданий прокурором доказ - Технічний звіт ТОВ «Земсервіс-Б», не є допустимим доказом у розумінні ч.1 ст.78 ЦПК України, а тому правомірно не був взятий до уваги судом першої інстанції при вирішенні спору по суті.

Щодо доводів апеляційної скарги про розташування спірної земельної ділянки на землях історико-культурного призначення коелгія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно з пунктом «г» частини першою статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту «г» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року № 1805-III (далі - Закон № 1805-III) до історичних об`єктів культурної спадщини відносяться будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

За змістом статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи культурної спадщини, до яких належать: центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами. Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, прийняті в межах його компетенції, є обов`язковими для виконання органами охорони культурної спадщини (частини шоста, сьома статті 3 Закону № 1805-III).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону № 1805-ІІІ з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проєктною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 34 Закону № 1805-ІІІ території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівноїдокументації.

Судом першої інстанції на підставі на належних і допустимих доказів встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:03:001:0046 розташована за межами с.Металівка, тобто поза межами місцезнаходження пам`ятки археології «Селище», яке розташоване у вказаному населеному пункті.

Матеріали справи не містять документів, які б у відповідності до вимог закону підтверджували, що охоронювана археологічна територія пам`ятки археології «Селище» включена до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, при прийнятті до розгляду доказів, наданих відповідачем вже після встановленого судом строку для надання відзиву та через 7 місяців після закриття підготовчого провадження, не заслуговують на увагу суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що долучаючи до матеріалів справи нові докази, місцевий суд врахував надані пояснення представника відповідача щодо відсутності у відповідача цих доказів на час закриття підготовчого провадження, що не суперечить нормам ст. 83 ЦПК України.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, висновки місцевого суду ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, на підставі наданих учасниками справи доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України.

Враховуючи, що апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними за своїм змістом позиції позивача, якій суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати обґрунтування кожному з доводів скарги, що узгоджується з усталеною практикою ЕСПЛ, зокрема при розгляді справи «Серявін та інші проти України».

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.

За вказаних обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційнускаргу Харківськоїобласної прокуратури- залишити без задоволення.

Рішення Вовчанського районногосуду Харківськоїобласті від 11 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Ю.В. Дряниця

Судді : Л.І. Пилипчук

В.М. Триголов