Постанова

від 03.10.2023 по справі 911/3721/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. Справа№ 911/3721/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурора: Лук`янчук А.В. за посвідченням;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Шевчук О.В. за довіреністю;

від третьої особи: Теличко А.О. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 (повний текст складено 23.09.2022)

у справі № 911/3721/20 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Резорт Інвест Девелопмент"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд Київської області з позовом в інтересах держави в особі Козинської селищної ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Резорт Інвест Девелопмент" (далі - відповідач, Товариство), в якому просив суд:

- скасувати рішення приватних нотаріусів Обухівського нотаріального округу про державну реєстрацію за Товариством права власності на земельні з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0104, з одночасним припиненням речових прав Товариства на ці земельні ділянки;

- зобов`язати Товариство повернути у власність держави в особі Козинської селищної ради земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0104, які розташовані по вул. Старокиївській в смт. Козин Обухівського району Київської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду та в силу вимог чинного законодавства не можуть надаватися у приватну власність, однак у 1999-2000 роках були незаконно передані у приватну власність фізичних осіб, що встановлено постановою Верховного Суду у справі №372/772/16, та в подальшому, внаслідок ряду правочинів, право власності на них було зареєстровано за Товариством, тому рішення приватних нотаріусів підлягають скасуванню, а земельні ділянки - поверненню у власність держави.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог, посилався відсутність доказів того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду; постанова Верховного Суду у справі №372/772/16 не містить преюдиційних фактів для даної справи, оскільки ґрунтувалась на доказах, які є недостовірними; судовими рішеннями у справі №911/3720/20 прокурору було відмовлено у позові по суміжним земельним ділянкам з підстав недоведеності факту накладення земельних ділянок на землі водного фонду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31 серпня 2022 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, заступника керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки постановою Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №372/772/16 встановлено, як преюдиційний факт, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду; проект землеустрою, на який послався суд, суперечить вимогам законодавства і спрямований на приховування приналежності спірних земельних ділянок до земель водного фонду; наданий відповідачем висновок судової експертизи не є належним доказом, оскільки проведенні дослідження базувались виключно на підставі вказаного проекту землеустрою та супутникових знімків; суд необґрунтовано відхилив надане прокурором викопіювання з Публічної кадастрової карти.

Також прокурором подані письмові пояснення, в яких він вказав, що частина спірних земельних ділянок межує безпосередньо з водним об`єктом.

Вказані письмові пояснення по суті є доповненнями до апеляційної скарги, однак згідно положень статті 266 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Двадцятиденний строк апеляційного оскарження рішення у даній справі закінчився 13.10.2023, вказані пояснення подані прокурором 02.12.2023, без клопотання про поновлення пропущеного строку, а тому вони не приймаються судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що Верховний Суд у справі №372/772/16 не встановлював факт належності спірних земельних ділянок до земель водного фонду, оскільки він є судом права, а не факту, відповідач у розгляді справи №372/772/16 не був присутнім, тому будь-які обставини, встановлені рішеннями у вказаній справі, не мають преюдиційного значення для даної справи; натомість у справі №911/3720/20, яка стосується земельних ділянок, сусідніх із спірними, встановлено, що вони не відносяться до земель водного фонду; проект землеустрою та висновок судової експертизи відповідають вимогам чинного законодавства, що встановлено судовими рішеннями у справі №911/3720/20; матеріали цієї справи та висновки судів у справі №911/3720/20 спростовують доводи прокурора про достовірність інформації у листі КДП "Київгеоінформатика"; письмові пояснення прокурора мають на меті доповнити апеляційну скаргу, однак подані після закінчення строку на апеляційне оскарження і не були направлені відповідачу, тому не підлягають врахуванню; відповідач є добросовісним набувачем і на момент придбання у межах населених пунктів прибережна захисна смуга встановлювалась з урахуванням містобудівної документації.

В процесі апеляційного розгляду справи прокурором було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборони державним реєстратором здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо них. Заява мотивована тим, що спірні земельні ділянки були відчужені відповідачем на користь ОСОБА_1 .

У задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову відмовлено судом, оскільки прокурором не доведено, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

За клопотанням прокурора ухвалою суду від 14.09.2023 було залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Третя особа у письмових поясненнях вказала, що вона у грудні 2021 року придбала у відповідача спірні земельні ділянки та є їх власником зараз; прокурором не надано доказів того, що на час звернення до суду із позовом спірні земельні ділянки перебували у фактичному володінні позивача, а останній мав всі повноваження власника цих земельних ділянок, тому прокурором не доведено наявності у позивача права або законного інтересу, за захистом яких він звернувся до суду.

Сторони неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 ГПК України, шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи на повідомлені ними адреси електронної пошти, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів.

Ураховуючи положення статей 202, 270 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність сторін про розгляд справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників позивача.

Прокурор у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача і третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 року №2 "Про затвердження технічної документації по матеріалах інвентаризації і передачу земельних ділянок у приватну власність" затверджено технічну документацію по матеріалах інвентаризації земельних ділянок, що входять до складу рекреаційно-житлового комплексу Акціонерного банку "Ажіо" та передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки по вул. Старокиївській у смт. Козин загальною площею 4,5 га для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків громадянам згідно додатку. Зокрема, на підставі вказаного вище рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 року № 2 передано у приватну власність земельні ділянки тридцяти фізичним особам та видано їм відповідні Державні акти на право приватної власності на землю (площі ділянок від 0,147 до 0,158 га).

Крім цього, рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 26.10.2000 року №7/1 "Про затвердження технічної документації по інвентаризації та передачу земельних ділянок у приватну власність" затверджено технічну документацію по матеріалах інвентаризації земельних ділянок, що входять до складу рекреаційно-житлового комплексу Акціонерного банку "Ажіо" та передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки по вул. Старокиївській у смт. Козин загальною площею 2,55 для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків. На підставі вказаного рішення передано у приватну власність земельні ділянки сімнадцяти фізичним особам та видано їм відповідні Державні акти на право приватної власності на землю (площі ділянок по 0,15 га).

На підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок фізичні особи, які отримали земельні ділянки по вищевказаним рішенням, відчужили належні їм земельні ділянки Акціонерному банку "Ажіо", який в свою чергу, отримав Державний акт на право власності на землю загальною площею 7,1956 га серії КВ № 021011 від 29.08.2002 року та відчужив вказану земельну ділянку по вул. Старокиївській у смт. Козин Київської області Дочірньому підприємству "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ВАЕ № 986232 від 03.04.2003 року.

Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 12.11.2008 року №17 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки та складання державного акту на право власності на земельну ділянку, зокрема надано дозвіл ДП "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" скласти Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 7,196 га за адресою: смт.Козин, вул. Старокиївська Обухівського району Київської області на зміну раніше виданого Державного акта на право власності серія КВ № 021099 від 24.05.2003 року з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд.

У зв`язку із цим, 11.08.2009 року Козинською селищною радою Обухівського району Київської області видано 2 державних акти на право власності на земельні ділянки, а саме:

- Державний акт серії ПЛ №056567 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,2357 га ДП "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" з кадастровим номером 3223155400:03:029:0068, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010995000004;

- Державний акт серія ЯЗ №193710 на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,9605 га ДП "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" з кадастровим номером 3223155400:03:029:0069, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010995000003.

11.08.2009 року Козинською селищною радою Обухівського району Київської області видано ДП "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дайнфорд Інвестментс Лімітед" два Державних акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЗ № 193710 на земельну ділянку площею 1,9605 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0069 та серії ПЛ № 056567 на земельну ділянку площею 5,2357 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0068.

У подальшому, земельну ділянку за Державним актом серія ПЛ №056567 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,2357 з кадастровим номером 3223155400:03:029:0068, що розташована по вул.Старокиївській у смт. Козин Обухівського району Київської області поділено на 15 земельних ділянок та 06.09.2012 року Козинською селищною радою Обухівського району видано 15 відповідних державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ДП "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед":

- на підставі договору купівлі-продажу від 07.04.2017 року №435 відчужило земельну ділянку площею 0,4362 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0093 на користь ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент". На підставі вказаного договору приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Чеботар С.І. 07.04.2017 року прийнято рішення за індексним номером 34677075 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,4362 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0093 за ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент";

- на підставі договору купівлі продажу від 07.04.2017 року №438 відчужило земельну ділянку площею 0,3985 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0094 на користь ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент". На підставі зазначеного договору приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Чеботар С.І. 07.04.2017 року прийнято рішення за індексним номером 34678040 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,3985 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0094 за ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент";

- на підставі договору купівлі продажу від 07.04.2017 року №441 відчужило земельну ділянку площею 0,3385 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0095 на користь ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент". Як наслідок, приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Чеботар С.І. 07.04.2017 року прийнято рішення за індексним номером 34678703 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,3385 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0095 за ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент";

- на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2017 №858 відчужило земельну ділянку площею 0,4228 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0096 на користь ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент". Як наслідок, приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Чеботар С.І. 04.04.2017 прийнято рішення за індексним номером 34605509 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,4228 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0096 за ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент";

- на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2014 року №2329 відчужило на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2928 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0102, який у свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2017 року № 864 відчужив її на користь ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент". Як наслідок, приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Мельник М.В. 04.04.2017 року прийнято рішення за індексним номером 34604950 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,2928 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0102 за ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент";

- на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2014 року №2334 відчужило на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3002 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0103, який у свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2017 року № 860 відчужив її на користь ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент". Як наслідок, приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Мельник М.В. 04.04.2017 року прийнято рішення за індексним номером 34605334 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,3002 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0103 за ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент";

- на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2014 року №2339 відчужило на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0104, який у свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2017 року № 862 відчужив її на користь ТOB "Резорт Інвест Девелопмент". Як наслідок, приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Мельник М.В. 04.04.2017 року прийнято рішення за індексним номером 34605145 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0104 за ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент".

На підставі вказаних правочинів за Товариством з обмеженою відповідальністю "Резорт Інвест Девелопмент" (відповідачем) було зареєстровано земельні ділянки: площею 0,4362 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0093, площею 0,3985 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0094, площею 0,3385 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0095, площею 0,4228 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0096, площею 0,2928 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0102, площею 0,3002 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0103, площею 0,3 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0104, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Водночас, як зазначає прокурор у позові, вищевказані земельні ділянки входять до складу земельних ділянок, які були відведені у приватну власність на підставі рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 року №2 та від 26.10.2000 №7/1 і відносяться до земель водного фонду, які в силу вимог чинного законодавства не можуть надаватися у приватну власність, та як наслідок останні підлягають поверненню територіальній громаді селища Козин в особі Козинської селищної ради.

В обґрунтування вказаних доводів прокурор посилається на обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №372/772/16, якою було частково задоволено позов прокуратури Київської області в інтересах держави до Козинської селищної ради, Дочірнього підприємства "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед", ТОВ "Золотий острів", ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на землю, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Вказаним судовим рішенням було визнано недійсними рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.12.1999 року №2 "Про затвердження технічної документації по матеріалах інвентаризації і передачу земельних ділянок у приватну власність" в частині затвердження технічної документації: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та від 26.10.2000 року № 7/1 "Про затвердження технічної документації по інвентаризації та передачу земельних ділянок у приватну власність" в частині затвердження технічної документації: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 .

Під час розгляду вказаної справи Верховним Судом встановлено, що земельні ділянки, які передані рішеннями виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.12.1999 року № 2 та від 26.10.2000 року № 7/1 у приватну власність вищенаведених громадян, є землями водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим.

З посиланням на вказану постанову прокурор зазначив про те, що:

- надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, суперечить нормам Земельного кодексу України та Водного кодексу України, тоді як згідно наданих Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" інформаційного листа і схеми накладення земельних ділянок встановлено накладення, зокрема, спірних земельних ділянок на землі водного фонду;

- постановою Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №372/772/16 встановлено передання спірних земельних ділянок у приватну власність за рахунок земель водного фонду - 100 метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро Канівського водосховища та водної поверхні, а також визнано недійсними рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 року № 2 та від 26.10.2000 року № 7/1 тому відсутня правова підстава для виникнення права власності на такі земельні ділянки, як наслідок останні підлягають поверненню титульному власнику у порядку ст. 391 Цивільного кодексу України.

До позовної заяви прокурором також долучено копію листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" № 01-01/1072 від 17.12.2015 року з доданою до нього схемою накладення земельних ділянок на землі водного фонду.

Так, згідно вказаного інформаційного листа та схеми накладення земельних ділянок на землі водного фонду, наданих Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 17.12.2015 року №01-01/1072 встановлено накладення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105 на землі водного фонду.

За доводами прокурора, наразі спірні земельні ділянки перебувають у приватній власності відповідача - ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент", в підтвердження чого прокурором надано інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

У зв`язку із вказаними обставинами прокурор звернувся до суду із даним позовом та просив суд:

- скасувати рішення приватних нотаріусів Обухівського нотаріального округу про державну реєстрацію за Товариством права власності на земельні з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0104, з одночасним припиненням речових прав Товариства на ці земельні ділянки;

- зобов`язати Товариство повернути у власність держави в особі Козинської селищної ради земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0104, які розташовані по вул. Старокиївській в смт. Козин Обухівського району Київської області.

В розрізі обраного способу захисту порушених прав, прокурор зазначив, що у спірних правовідносинах ним заявлено негаторний позов з метою: усунення перешкод, які створює відповідач територіальній громаді селища Козин в особі Козинської селищної ради у користуванні та розпорядженні землями водного фонду.

Водночас, оскільки метою негаторного позову є захист інтересів держави та забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений користуватись, тоді як з урахуванням ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду про повернення нерухомого майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прокурор вважає, що внаслідок задоволення заявлених вимог територіальна громада селища Козин в особі Козинської селищної ради матиме змогу поновити свої порушені права на землі водного фонду лише після визнання недійсними державних актів на право власності.

Також прокурор вказав, що необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах обгрунтовано порушенням інтересів територіальної громади в особі Козинської селищної ради, як власника, поза волею якого спірні земельні ділянки вибули з користування та якого позбавлено можливості розпоряджатися такими земельними ділянками, однак уповноважений на представництво інтересів територіальної громади орган - Козинська селищна рада, яка була відповідачем у справі №372/772/16, не вжила протягом тривалого часу жодних заходів з метою захисту інтересів територіальної громади щодо користування землями водного фонду, а тому прокурор вважає наявними підстави для представництва інтересів громади та подання вказаного позову в особі Козинської селищної ради.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти доводів прокурора, вказав на те, що висновки у справі №372/772/16-ц побудовано на єдиному доказі - листі ДП "Київгеоінформатика" № 01-01/1072 від 17.12.2015 року та схемі накладення земельних ділянок на землі водного фонду, тоді як на момент розгляду вказаної справи не було відомо про те, що викладена у цих листі та схемі інформація є недостовірною та не відповідає дійсності, зокрема, фактичним даним конфігурації спірних земельних ділянок та берегової лінії згідно діючих картографічних матеріалів 1999-2020 років.

Так, відповідач вказує, що схема накладення земельних ділянок отримана шляхом викопіювання з топографічної карти масштабу 1:10000 1993 року видання, а спірні земельні ділянки передано у приватну власність громадянам у 1999 та 2000 роках та, надалі, отримавши у власність земельні ділянки, відповідач здійснив ряд погоджених з усіма контролюючими органами робіт щодо встановлення водоохоронної зони та прибережної захисної смуги вздовж належної йому земельної ділянки, а також робіт щодо укріплення берегів та облаштування смуги відведення каналу вздовж належних відповідачу земельних ділянок.

Відповідач зазначив, що всі спірні земельні ділянки придбані ним за цивільно-правовими угодами у Дочірнього підприємства "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед", які не оспорюються по суті, тому для вирішення даного спору мають значення всі обставини щодо статусу таких земельних ділянок та обставин їх первинної передачі у приватну власність як первісним власникам, так і всім послідуючим, в тому числі Дочірньому підприємству "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед", щодо якого у справі Господарського суду Київської області №911/3720/20 розглядався аналогічний спір.

За результатами вирішення спору у справі № 911/3720/20 рішенням від 12.10.2021 року, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 та набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог прокуратури відмовлено з підстав недоведеності факту накладення земельних ділянок на землі водного фонду.

Також, відповідач вказував, що в ході розгляду справи №911/3720/20 судами були встановлені обставини, які мають значення і для вирішення цього спору, оскільки стосуються особи, у якої відповідач придбав спірні земельні ділянки, зокрема:

- рішенням Козинської селищної ради №34 від 17.10.2008 року надано дозвіл на проведення інвентаризації належної відповідачу (у справі №911/3720/20) на підставі акта на право власності на землю серії КВ № 021099 від 24.05.2003 року земельної ділянки загальною площею 7,196 га, яка розташована за адресою смт. Козин, Обухівського району Київської області, за результатами чого складено проект впорядкування землеволодіння та змінено його конфігурацію, а ділянку поділено на дві із відповідним виданням державних актів на такі земельні ділянки, зокрема, видано державний акт серії ПЛ № 056567 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,2357 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0068, яку надалі поділено на 15 земельних ділянок, якими, зокрема, є наразі три спірних земельних ділянки;

- стосовно технічної документації із землеустрою щодо земельно-кадастрової інвентаризації земельної ділянки загальною площею 7,196 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області затверджено висновок державної експертизи землевпорядної документації від 12.12.2008 року №16-784е про відповідність такої документації вимогам чинного законодавства, і така технічна документація була погоджена Управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі від 06.11.2008 року № 05-02/6101, Обухівським районним відділом містобудування і архітектури від 06.11.2008 року б/н, Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів від 11.04.2007 року № ІД/8-479.

До поділу земельної ділянки площею 5,2357 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0068 на 15 окремих земельних ділянок виконувались берегоукріплювальні роботи та облаштування смуги відведення каналу, у тому числі шляхом розробки відповідного технічного проекту на підставі рішень Козинської селищної ради №№ 14, 15 від 15.06.2011 року, №№ 18, 19 від 15.09.2011 року та, зокрема, рішенням Козинської селищної ради № 15 від 26.02.2013 року затверджено "Робочий проект кріплення берегів та облаштування смуги відведення каналу вздовж земельних ділянок ДП "Інтер`єр" в смт. Козин, внесено до проекту нового Генерального плату смт. Козин дані щодо затвердженого робочого проекту для врахування їх при подальшій розробці містобудівної документації;

- рішенням Козинської селищної ради № 11 від 11.09.2013 року Дочірньому підприємству "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення прибережної смуги вздовж земельних ділянок площами 4,2449 га, 2,6837 га, 5,2357 га, що перебувають у власності та в оренді ДП "Інтер`єр" і розташовані за адресою смт. Козин, вул. Старокиївська, Обухівського району Київської області;

- рішенням Козинської селищної ради № 25 від 29.11.2013 року: затверджено "Проект землеустрою щодо встановлення прибережної смуги вздовж водного об`єкту прилеглої до земельної ділянки Дочірнього підприємства "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" за адресою смт. Козин вул. Старокиївська, Обухівського району Київської області" розроблений ТОВ "Кадастровий квартал" у 2013 році (далі - проект землеустрою щодо встановлення прибережної смуги); вирішено внести до проекту нового Генерального плану смт Козин дані щодо затвердженого проекту землеустрою та врахувати їх при подальшій розробці містобудівної документації.

Матеріали вказаного проекту землеустрою щодо встановлення прибережної смуги водного об`єкту містять довідку Головного управління Держземагентства у Київській області № 03-15/7279 від 30.09.2013 року про те, що земельна ділянка площею 2,3309 га відноситься до земель водного фонду, яка суміжна з земельними ділянками, що перебувають у власності та користуванні Дочірнього підприємства "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" за адресою смт.Козин, вул. Старокиївська, Обухівського району Київської області, намічена для встановлення меж прибережної захисної смуги з елементами берегоукріплення водного об`єкту р. Дніпро.

Отже, на переконання відповідача, вказані документи свідчать, що до земель водного фонду відноситься земельна ділянка площею 2,3309 га, яка є прибережною захисною смугою р. Дніпро і передбачена затвердженим Детальним планом території смт. Козин, однак ця земельна ділянка є суміжною із земельними ділянками, що перебували у власності та користуванні Дочірнього підприємства "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" за адресою смт. Козин вул.Старокиївська Обухівського району Київської області і були придбані відповідачем.

Також, відповідач зазначав, що за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою було складено Висновок експертів №16-12/20 від 28.12.2020 року. На вирішення відповідної експертизи було поставлено наступні питання, які стосуються статусу спірних земельних ділянок:

1) чи накладаються земельні ділянки, зокрема, з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105 на землі водного фонду, які були визначені і встановлені Проектом землеустрою щодо встановлення прибережної смуги вздовж водного об`єкту прилеглої до земельних ділянок ДП "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед", за адресою: см. Козин, вул. Старокиївська, Обухівського району Київської області, виготовлений ТОВ "Кадастровий квартал" в 2013 році та затверджений рішенням Козинської селищної ради № 25 від 29.11.2013 та з урахуванням містобудівної документації?

2) чи входять земельні ділянки, зокрема, з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105 до земель водного фонду станом на дату складання експертизи?

3) чи відповідає конфігурація берегової лінії р. Дніпро вздовж земельних ділянок, зокрема, з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105 на викопіюванні з топографічної карти 1993 року, наданої Київським ДП геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "КИЇВГЕОІНФОРМАТИКА" згідно листа №01/01-1072 від 17.12.2015, конфігурації берегової лінії, зазначеної в існуючих картографічних матеріалах в 1999-2020 років?

Згідно Висновку експертів № 16-12/20 від 28.12.2020 року:

- по першому питанню експертами встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105 не накладаються та не перетинають межі земель водного фонду, межі якого визначені в кадастровому плані земельної ділянки на землі водного фонду Козинської селищної ради із обмеженнями (код - 05.02) - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах, що складений ТОВ "Кадастровий квартал" станом на 2013 рік та затверджений рішенням Козинської селищної ради № 25 від 29.11.2013 року та з урахуванням містобудівної документації;

- по другому питанню експертами встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105 до земель водного фонду станом на дату складання експертизи - не входять;

- по третьому питанню експертами встановлено, що конфігурація берегової лінії р.Дніпро вздовж земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105 на викопіюванні з топографічної карти 1993 року, наданої Київським ДП "Київгеоінформатика" згідно листа № 01/01-1072 від 17.12.2015 року, не відповідає конфігурації берегової лінії, зазначеної в існуючих картографічних матеріалах 1999-2020 років.

У розрізі проведеного експертами дослідження по третьому питанню відповідач зазначив, що висновком також встановлено, зокрема, невідповідність обрисів берегової лінії за даними додатку до листа ДП "Київгеоінформатика" згідно листа № 01/01-1072 від 17.12.2015 року фактичним даним наведеного аеро-фотознімку за 1993 рік, а також те, що схема накладення земельних ділянок, що міститься в додатку до листа ДП "Київгеоінформатика" згідно листа № 01/01-1072 від 17.12.2015 року, не відображає фактичне місцезнаходження зазначених земельних ділянок відповідно до їх координат, як і не враховує та не відображає містобудівну документацію смт Козин.

Відповідачем також було надано лист від 20.09.2021 року №20/09-2021р Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика", в якому викладено пояснення, що ДП "Київгеоінформатика" згідно листа № 01/01-1072 від 17.12.2015 року ДП "Київгеоінформатика" було надано на запит прокуратури викопіювання з топографічних матеріалів, зокрема з топографічної карти масштабу 1:10000 1993 року видання, при цьому співставлення з фактичним положення берегової лінії не здійснювалось, контрольні геодезичні виміри не проводились.

Це, за доводами відповідача, свідчить про неналежність та неспроможність листа №01/01-1072 від 17.12.2015 року ДП "Київгеоінформатика" як доказу.

Також відповідач вважав, що обставини, встановлені у справі №372/772/16, не мають преюдиційного значення для даної справи, оскільки ним визнано недійсними рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 року № 2 та від 26.10.2000 року №7/1 лише в частині затвердження технічної документації певним громадянам, тоді як в частині передання у приватну власність земельних ділянок такі рішення недійсними не визнано. Також у вказаній справі не скасовано правову підставу набуття відповідачем права власності на спірні земельні ділянки та зазначено, що рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради не були підставою для набуття права власності на земельні ділянки, оскільки відповідач набув відповідні права на підставі цивільно-правових угод у осіб, право власності яких ніким не оспорювалось, а їхні державні акти недійсними не визнавались.

До того ж, на переконання відповідача, під час розгляду справи №372/772/16 судами не досліджувалась проектна документація, в тому числі проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж водного об`єкту, та рішення про її затвердження, як і не надавалась оцінка таким доказам, а тому висновки судів у справі № 372/772/16 не можуть мати беззаперечно преюдиційного значення у даній справі без дослідження усіх наявних у ній доказів у сукупності.

Також відповідач вважав, що відсутні підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави у суді, оскільки саме відповідачем за власні кошти здійснено усі визначені законом роботи по встановленню прибережної захисної смуги р. Дніпро та недопущенню підтоплення відповідних земель, тобто фактично відповідачем задоволено соціальну потребу у збереженні прибережної захисної смуги.

Водночас, за доводами відповідача, попередньому власнику спірних земельних ділянок - АБ "Ажіо" у 1997 році Козинською селищною радою народних депутатів було надано Акт вибору земельної ділянки для відведення землі під дачне будівництво, а вибрана земельна ділянка розташована в південно-східній частині адміністративної території Козинської селищної ради на землях держзапасу в районі захисної дамби, приблизною площею ділянки 10 га.

Прокурор, заперечуючи проти доводів відповідача, посилався на те, що інформація та картографічні матеріали ДП "Київгеоінформатика" № 01/01-1072 від 17.12.2015 року визнані Верховним Судом у справі № 372/772/16 належним, допустимим, достатнім і достовірним доказом, тоді як правовий статус ДП "Київгеоінформатика" є нормативно-визначеним і таке підприємство уповноважено державою на надання інформації про межі земельних ділянок згідно відомостей картографо-геодезичного фонду, шляхом проведення відповідних досліджень з обробкою топографо-геодезичної, картографічної, гідрографічної, землевпорядної, кадастрової інформацій.

Щодо наданого відповідачем висновку експертів №16-12/20 від 28.12.2020 року прокурор зауважив на тому, що накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду досліджувалось експертами станом на дату складання експертизи, тоді як спірні земельні ділянки відведено протягом 1999-2000 років, а тому у спірних правовідносинах підлягає дослідженню питання накладання земельних ділянок саме на момент їх відведення у приватну власність.

Також, як зазначив прокурор, під час дослідження експертами за допомогою Google Earth Pro досліджено історичні аеро-фотознімки місця знаходження спірних ділянок, тоді як згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про судову експертизу" застосовані експертом методики мають пройти атестацію та державну реєстрацію, а жодна методика не передбачає визначення геодезичних даних на підставі публічно-доступних зображень з допомогою Google Earth Pro, як наслідок висновок експертів про невідповідність конфігурації берегової лінії р. Дніпро є лише припущенням.

Тому, на переконання прокурора, висновок експертів не спростовує факт накладання спірних земельних ділянок на землі водного фонду, а згаданий проект землеустрою встановлення прибережної смуги розроблено і затверджено у 2013 році, тобто після відведення спірних земельних ділянок у приватну власність.

Також прокурор зазначив, що згідно зі ст. 88 Водного кодексу України для великих річок встановлюється 100 метрова прибережна захисна смуга, тоді як згідно зазначеного вище проекту землеустрою встановлено розмір прибережної захисної смуги не шириною від урізу води, а площею виміру в гектарах, яка залишилась вільною від урізу води після їх відведення у приватну власність. Згідно загальнодоступного аналітичного шару "умовна прибережна захисна смуга" Публічної кадастрової карти України спірні земельні ділянки повністю накладаються на землі водного фонду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що прокурором не доведено як обставин накладання спірних земельних ділянок на землі водного фонду станом на момент звернення прокурора до суду та, відповідно, наявності у Козинської селищної ради будь-яких прав власника щодо таких земельних ділянок, так і обставин незаконного заволодіння та користування відповідачем цими землями.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Отже, звертаючись з позовом, позивач (прокурор) повинен довести наявність у нього порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також довести, що ці права порушені саме відповідачем.

Звертаючись у даній справі до суду в інтересах держави в особі Козинської селищної ради, предметом негаторного позову прокурор обрав вимоги про скасування реєстраційних записів на спірні земельні ділянки та зобов`язання відповідача повернути такі земельні ділянки в державну власність в особі територіальної громади, яка є власником та володільцем таких земельних ділянок, як земель водного фонду.

Підставами заявлених вимог прокурором, з посиланням на ст. ст. 79, 85, 88, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 373, 391 Цивільного кодексу України, визначено обставини набуття відповідачем права власності на землі водного фонду згідно рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 року №2 та від 26.10.2000 року №7/1, що визнані недійсними постановою Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №372/772/16.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст. 14 Конституції України, яка кореспондується з положеннями ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до приписів ст. ст. 317, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, а також пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц).

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Таким чином, правом вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою наділені лише власники, землекористувачі та особи, які мають інші речові права на земельну ділянку, тобто передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Тобто, звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах дослідженню підлягають обставини перебування, станом на момент звернення прокурора до суду, у власності та володінні Козинської селищної ради спірних земельних ділянок як земель водного фонду, а також, відповідно, обставини незаконного користування відповідачем такими земельними ділянками.

Згідно з ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 58, ч. ч. 1, 2 ст. 59, ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЗК України, в редакції від 09.11.2013 року, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови; землі водного фонду.

До земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Поряд з тим, приписами ч. 7 ст. 87, ст. 88 Водного кодексу України (далі - ВК України), в редакції від 27.07.2013 року, унормовано, що виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов`язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок (в редакції від 11.09.2007 року), затвердженого наказом Мінприроди України від 05.11.2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Пунктами 4, 5, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них (в редакції від 30.10.2013 року), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486, у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України.

Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

З системного аналізу наведених норм законодавства суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що:

- землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування, а такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України;

- законодавчо визначені межі прибережних захисних смуг існують для визначення, встановлення та закріплення меж прибережної захисної смуги у передбаченому законом порядку згідно землевпорядної документації, та, як наслідок, віднесення цієї території до земель водного фонду;

- інформування усіх заінтересованих осіб щодо меж водоохоронних зон виконує з одного боку функцію захисту прав та інтересів громади, а з іншого - конкретної особи, яка бажає отримати земельну ділянку, що межує з землями водного фонду.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Одним із видів доказів, згідно статті 73 ГПК України, є висновки експертів.

Так, приписами ст.ст. 98, 101, 102 ГПК України унормовано, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням.

З аналізу вказаних вище приписів слідує, що висновок експерта складається за результатами проведення судової експертизи та є одним із видів доказів у справі.

Відповідно до наданого відповідачем та здійсненого на замовлення ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент" (відповідача), ДП "Інтер`єр" ПКОВ "Дейнфорд Інвестментс Лімітед", ОСОБА_1 висновку експертів № 16-12/20 від 28.12.2020 року за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою зроблено, зокрема, такі висновки:

- по першому питанню експертами встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105 не накладаються та не перетинають межі земель водного фонду, межі якого визначені в кадастровому плані земельної ділянки на землі водного фонду Козинської селищної ради із обмеженнями (код - 05.02)

- прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах, що складений ТОВ "Кадастровий квартал" станом на 2013 рік та затверджений рішенням Козинської селищної ради № 25 від 29.11.2013 року та з урахуванням містобудівної документації;

- по другому питанню експертами встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105 до земель водного фонду станом на дату складання експертизи - не входять;

- по третьому питанню експертами встановлено, що конфігурація берегової ліні р. Дніпро вздовж земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105 на викопіюванні з топографічної карти 1993 року, наданої Київським ДП "Київгеоінформатика" згідно листа № 01/01-1072 від 17.12.2015 року, не відповідає конфігурації берегової лінії, зазначеної в існуючих картографічних матеріалах 1999-2020 років.

У розрізі проведеного експертами дослідження по третьому питанню висновком також встановлено, зокрема, невідповідність обрисів берегової лінії за даними додатку до листа ДП "Київгеоінформатика" згідно листа № 01/01-1072 від 17.12.2015 року фактичним даним наведеного аеро-фотознімку за 1993 рік, а також те, що схема накладення земельних ділянок, що міститься в додатку до листа ДП "Київгеоінформатика" згідно листа №01/01-1072 від 17.12.2015 року не відображає фактичне місцезнаходження зазначених земельних ділянок відповідно до їх координат, як і не враховує та не відображає містобудівну документацію смт Козин.

Зазначений Висновок експертів складений у відповідності до вимог статей 98, 101, 102 ГПК України, у тому числі і щодо обізнаності експерта та фахівця про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Прокурор же не скористався правом на заявлення судовому експерту відводу, що передбачено приписами частини 7 статті 101 ГПК України, згідно з якими за заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

У своєю чергою, як вірно відзначив суд першої інстанції, прокурором не надано належних, допустимих та достатніх доказів як на спростування вказаних вище обставин, так і на підтвердження того, що на час звернення до суду із відповідним позовом у даній справі вказані вище, спірні земельні ділянки накладаються на землі водного фонду та, відповідно, перебувають у фактичному володінні Козинської селищної ради, а остання має всі визначені в ч. 1 ст. 317 ЦК України повноваження власника таких земельних ділянок.

Посилання прокурора про те, що визначений проектом землеустрою щодо встановлення прибережної смуги розмір останньої є меншим від нормативно передбаченого розміру - 100 метрів, та зазначений в одинці виміру - га, а не в метрах від урізу води, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки доказів визнання незаконним та скасування рішення Козинської селищної ради № 25 від 29.11.2013 року, яким затверджено такий проект землеустрою, суду не надано, а зміст вказаного проекту містить відомості щодо середньої, визначеної в метрах, ширини прибережної смуги.

Заперечення прокурора стосовно неприйнятності Висновку експертів з тієї причини, що поставлені на вирішення експертизи питання не стосувалися правовідносин, що виникли станом на 1999-2000 роки (момент первинного переходу спірних земельних ділянок у приватного власність), суд першої інстанції вірно відхилив з тих підстав, що обставини незаконного вибуття майна від першого володільця підлягають дослідженню і встановленню у правовій конструкції віндикаційного позову, тоді як за правовою конструкцією негаторного позову, який і заявив прокурор, встановленню підлягають обставини наявності у володільця майна відповідного права станом на момент звернення до суду та з урахуванням останніх змін прав володільця щодо спірних земельних ділянок.

Апеляційним господарським судом також враховано, що вказаний Висновок експертів визнано належним доказом судовими рішеннями у справі №911/3720/20, предметом розгляду якої були вимоги про повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0105, які є суміжними ділянками зі спірними у даній справі земельними ділянками.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №911/3720/20 було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора і Верховний Суд погодився із вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

За встановлених обставин надані прокурором лист Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" №01-01/1072 від 17.12.2015 року з доданою до нього схемою накладення земельних ділянок, не є належними доказами на підтвердження порушеного права позивача, оскільки наявна у зазначених листі та схемах інформація, сформована на основі топографічної карти 1993 року, тобто не підтверджує обставин накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду та, відповідно, їх перебування у фактичному володінні Козинської селищної ради на час звернення прокурора до суду із відповідним позовом у даній справі.

Таким чином, з урахуванням принципу змагальності та стандарту доказування "вірогідності доказів", який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, що надають позивач та відповідач, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв вказаний вище лист №01-01/1072 від 17.12.2015 року з доданою до нього схемою накладення земельних ділянок, як належний, достовірний та більш вірогідний доказ наявності обставин, необхідних у правової конструкції негаторного позову.

Доводи прокурора про те, що вказаний лист та додані до нього схеми накладення земельних ділянок оцінено судами у справі №372/772/16, як належний та допустимий доказ накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду та, як наслідок, встановлено відповідні обставини, що є преюдиційними для даної справи, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки визнані недійсними у справі №372/772/16 рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 року № 2 та від 26.10.2000 року № 7/1 не були підставою набуття права власності відповідачем на спірні земельні ділянки та видачі відповідачу спірних державних актів на право власності на такі земельні ділянки.

Таким чином, встановлені у справі №372/772/16 обставини незаконності передання у власність громадянам земельних ділянок водного фонду на підставі рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 №2 та від 26.10.2000 №7/1 не є преюдиційними у даній справі в розрізі предмету та підстав такого позову і необхідності встановлення обставин перебування, станом на момент звернення прокурора до суду саме у справі, яка розглядається, у власності та володінні Козинської селищної ради спірних земельних ділянок як земель водного фонду, а також обставини незаконного користування відповідачем такими земельними ділянками.

Аналогічних висновків дійшов також й Верховний Суд ухвалі від 21 грудня 2021 року у справі №911/3720/20 щодо суміжних земельних ділянок.

Решта ж посилань прокурора на наявні в Публічній кадастровій карті України відомості, у тому числі з урахуванням аналітичного шару "умовна прибережна захисна смуга", щодо накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду правильно визнаній судом першої інстанції доказово не підтвердженими доводами, які не можуть бути покладені в основу обґрунтування заявлених вимог у розумінні закріплених процесуальними нормами принципів доказування.

Отже, є неспроможними доводи прокурора про відсутність правової підстави для виникнення у відповідача права власності на спірні земельні ділянки, тоді як обставин незаконності рішення Козинської селищної ради № 17 від 12.11.2008 року та недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1-214 від 03.04.2003 року, на підставі яких відповідачу видано спірні державні акти, прокурором не обгрунтовано та доказово не доведено, що свідчить про нормативну недоведеність наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Так, згідно визнаних недійсними у справі № 372/772/16 рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 року №2 та від 26.10.2000 року №7/1 громадянам передано у власність земельні ділянки загалом площею 7,05 га, тоді як спірні у даній справі земельні ділянки сформовано за результатами поділу земельної ділянки, зовнішні межі якої узгоджено у результаті проведеної земельно-кадастрової інвентаризації у зв`язку з виявленою технічною помилкою в конфігурації земельної ділянки згідно державного акта 24.05.2003 року серія КВ №021099, який своєю чергою видано на земельну ділянку площею 7,196 га на підставі договору купівлі-продажу № 1-214 від 03.04.2003 року, доказів визнання недійсним якого суду не надано;

З огляду на встановлені вище обставини та підстави відповідно поданого позову, як негаторного, також не може бути застосована до спірних правовідносин передбачена для віндикаційного позову правова конструкція, за якої не є необхідним визнання недійсними усіх рішень та правочинів, наступних після первинного вибуття майна з володіння законного власника.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено як обставин накладання спірних земельних ділянок на землі водного фонду станом на момент звернення прокурора до суду та, відповідно, наявності у Козинської селищної ради будь-яких прав власника щодо таких земельних ділянок, так і обставин незаконного заволодіння та користування відповідачем цими землями, тому, враховуючи недоведеність прокурором обставин, наявність яких необхідна для задоволення негаторного позову, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора апеляційний господарський суд додатково вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 20.11.2019 у справі №802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав. Відповідний правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Водночас обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Крім цього, як вірно встановлено судом першої інстанції, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті, вірно визначив позивача - Козинської селищної ради, якою не здійснювались дії щодо захисту інтересів держави і територіальної громади, які прокурор вважав порушеними. Також прокурором було дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та положення ст. 53 ГПК України.

Вказаний висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у суді, яку було викладено у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 31 серпня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.10.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук