Ухвала

від 02.04.2024 по справі 911/3721/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/3721/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 (суддя Карпечкін Т. П.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (Козир Т. П. - головуючий суддя, судді Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.) у справі

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Резорт Інвест Девелопмент"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки,

(У судове засідання з`явилися: прокурор - Круш Т. О., представники: відповідача - Шевчук О. В., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Файнгольд І. Д.),

ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2020 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Резорт Інвест Девелопмент" (далі -ТОВ «Резорт Івест Девеломпент»), в якому просив суд:

- скасувати рішення приватних нотаріусів Обухівського нотаріального округу про державну реєстрацію за Товариством права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0104, з одночасним припиненням речових прав Товариства на ці земельні ділянки;

- зобов`язати Товариство повернути у власність держави в особі Козинської селищної ради земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0104, які розташовані по вул. Старокиївській в смт Козин Обухівського району Київської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду та в силу вимог чинного законодавства не можуть надаватися у приватну власність, однак у 1999-2000 роках були незаконно передані у приватну власність фізичних осіб, що встановлено постановою Верховного Суду у справі №372/772/16, та в подальшому, внаслідок ряду правочинів, право власності на них було зареєстровано за Товариством, тому рішення приватних нотаріусів підлягають скасуванню, а земельні ділянки - поверненню у власність держави.

Підставами з посиланням на ст. ст. 79, 85, 88, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 373, 391 Цивільного кодексу України визначено обставини набуття відповідачем права власності на землі водного фонду згідно з рішеннями виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 № 2 та від 26.10.2000 № 7/1, що визнані недійсними постановою Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 372/772/16.

2. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 № 2 "Про затвердження технічної документації по матеріалах інвентаризації і передачу земельних ділянок у приватну власність" затверджено технічну документацію по матеріалах інвентаризації земельних ділянок, що входять до складу рекреаційно-житлового комплексу Акціонерного банку "Ажіо" та передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки по вул. Старокиївській у смт. Козин загальною площею 4,5 га для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків громадянам згідно додатку. Зокрема, на підставі вказаного вище рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 року № 2 передано у приватну власність земельні ділянки тридцяти фізичним особам та видано їм відповідні Державні акти на право приватної власності на землю (площі ділянок від 0,147 до 0,158 га).

Крім цього, рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 26.10.2000 року №7/1 "Про затвердження технічної документації по інвентаризації та передачу земельних ділянок у приватну власність" затверджено технічну документацію по матеріалах інвентаризації земельних ділянок, що входять до складу рекреаційно-житлового комплексу Акціонерного банку "Ажіо" та передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки по вул. Старокиївській у смт. Козин загальною площею 2,55 для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків. На підставі вказаного рішення передано у приватну власність земельні ділянки сімнадцяти фізичним особам та видано їм відповідні Державні акти на право приватної власності на землю (площі ділянок по 0,15 га).

На підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок фізичні особи, які отримали земельні ділянки відповідно до вищевказаних рішень, відчужили належні їм земельні ділянки Акціонерному банку "Ажіо", який в свою чергу, отримав Державний акт на право власності на землю загальною площею 7,1956 га серії КВ № 021011 від 29.08.2002 року та відчужив вказану земельну ділянку по вул. Старокиївській у смт. Козин Київської області Дочірньому підприємству "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ВАЕ № 986232 від 03.04.2003 року.

Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 12.11.2008 року №17 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки та складання державного акта на право власності на земельну ділянку, зокрема надано дозвіл ДП "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" скласти Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 7,196 га за адресою: смт Козин, вул. Старокиївська Обухівського району Київської області на зміну раніше виданого Державного акта на право власності серія КВ № 021099 від 24.05.2003 року з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд.

У зв`язку із цим, 11.08.2009 року Козинською селищною радою Обухівського району Київської області видано 2 державних акти на право власності на земельні ділянки, а саме:

- Державний акт серії ПЛ №056567 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,2357 га ДП "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" з кадастровим номером 3223155400:03:029:0068, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010995000004;

- Державний акт серія ЯЗ №193710 на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,9605 га ДП "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" з кадастровим номером 3223155400:03:029:0069, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010995000003.

11.08.2009 року Козинською селищною радою Обухівського району Київської області видано ДП "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дайнфорд Інвестментс Лімітед" два Державних акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЗ № 193710 на земельну ділянку площею 1,9605 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0069 та серії ПЛ № 056567 на земельну ділянку площею 5,2357 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0068.

У подальшому, земельну ділянку за Державним актом серія ПЛ №056567 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,2357 з кадастровим номером 3223155400:03:029:0068, що розташована по вул. Старокиївській у смт. Козин Обухівського району Київської області поділено на 15 земельних ділянок та 06.09.2012 року Козинською селищною радою Обухівського району видано 15 відповідних державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ДП "Інтер`єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед":

- на підставі договору купівлі-продажу від 07.04.2017 року №435 відчужило земельну ділянку площею 0,4362 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0093 на користь ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент". На підставі вказаного договору приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Чеботар С.І. 07.04.2017 року прийнято рішення за індексним номером 34677075 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,4362 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0093 за ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент";

- на підставі договору купівлі продажу від 07.04.2017 року №438 відчужило земельну ділянку площею 0,3985 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0094 на користь ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент". На підставі зазначеного договору приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Чеботар С.І. 07.04.2017 року прийнято рішення за індексним номером 34678040 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,3985 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0094 за ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент";

- на підставі договору купівлі продажу від 07.04.2017 року №441 відчужило земельну ділянку площею 0,3385 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0095 на користь ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент". Як наслідок, приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Чеботар С.І. 07.04.2017 року прийнято рішення за індексним номером 34678703 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,3385 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0095 за ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент";

- на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2017 №858 відчужило земельну ділянку площею 0,4228 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0096 на користь ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент". Як наслідок, приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Чеботар С.І. 04.04.2017 прийнято рішення за індексним номером 34605509 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,4228 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0096 за ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент";

- на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2014 року №2329 відчужило на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2928 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0102, який у свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2017 року № 864 відчужив її на користь ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент". Як наслідок, приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Мельник М.В. 04.04.2017 року прийнято рішення за індексним номером 34604950 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,2928 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0102 за ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент";

- на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2014 року №2334 відчужило на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3002 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0103, який у свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2017 року № 860 відчужив її на користь ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент". Як наслідок, приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Мельник М.В. 04.04.2017 року прийнято рішення за індексним номером 34605334 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,3002 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0103 за ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент";

- на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2014 року №2339 відчужило на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0104, який у свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2017 року № 862 відчужив її на користь ТOB "Резорт Інвест Девелопмент". Як наслідок, приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Мельник М.В. 04.04.2017 року прийнято рішення за індексним номером 34605145 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0104 за ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент".

На підставі вказаних правочинів за Товариством з обмеженою відповідальністю "Резорт Інвест Девелопмент" (відповідачем) було зареєстровано земельні ділянки: площею 0,4362 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0093, площею 0,3985 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0094, площею 0,3385 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0095, площею 0,4228 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0096, площею 0,2928 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0102, площею 0,3002 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0103, площею 0,3 га з кадастровим номером 3223155400:03:029:0104, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до наданого відповідачем та здійсненого на замовлення ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент" (відповідача), ДП "Інтер`єр" ПКОВ "Дейнфорд Інвестментс Лімітед", ОСОБА_1 висновку експертів № 16-12/20 від 28.12.2020 року за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою зроблено, зокрема, такі висновки:

- по першому питанню експертами встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105 не накладаються та не перетинають межі земель водного фонду, межі якого визначені в кадастровому плані земельної ділянки на землі водного фонду Козинської селищної ради із обмеженнями (код - 05.02)

- по другому питанню експертами встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105 до земель водного фонду станом на дату складання експертизи - не входять;

- по третьому питанню експертами встановлено, що конфігурація берегової ліні р. Дніпро вздовж земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0093, 3223155400:03:029:0094, 3223155400:03:029:0095, 3223155400:03:029:0096, 3223155400:03:029:0097, 3223155400:03:029:0098, 3223155400:03:029:0099, 3223155400:03:029:0100, 3223155400:03:029:0101, 3223155400:03:029:0102, 3223155400:03:029:0103, 3223155400:03:029:0104, 3223155400:03:029:0105 на викопіюванні з топографічної карти 1993 року, наданої Київським ДП "Київгеоінформатика" згідно листа № 01/01-1072 від 17.12.2015 року, не відповідає конфігурації берегової лінії, зазначеної в існуючих картографічних матеріалах 1999-2020 років.

У розрізі проведеного експертами дослідження по третьому питанню висновком також встановлено, зокрема, невідповідність обрисів берегової лінії за даними додатку до листа ДП "Київгеоінформатика" згідно з листом від 17.12.2015 № 01/01-1072 фактичним даним наведеного аеро-фотознімку за 1993 рік, а також те, що схема накладення земельних ділянок, що міститься в додатку до листа ДП "Київгеоінформатика" згідно листа №01/01-1072 від 17.12.2015 не відображає фактичне місцезнаходження зазначених земельних ділянок відповідно до їх координат, як і не враховує та не відображає містобудівну документацію смт Козин.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі № 911/3721/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів аргументовані тим, що прокурором не надано належних, допустимих та достатніх доказів як на спростування обставин, вказаних у висновку експертів № 16-12/20 від 28.12.2020, так і на підтвердження того, що на час звернення до суду із відповідним позовом у даній справі вказані вище спірні земельні ділянки накладаються на землі водного фонду та, відповідно, перебувають у фактичному володінні Козинської селищної ради, а остання має всі визначені в ч. 1 ст. 317 ЦК України повноваження власника таких земельних ділянок.

Заперечення прокурора стосовно неприйнятності Висновку експертів з тієї причини, що поставлені на вирішення експертизи питання не стосувалися правовідносин, що виникли станом на 1999-2000 роки (момент первинного переходу спірних земельних ділянок у приватного власність), відхилені з тих підстав, що обставини незаконного вибуття майна від першого володільця підлягають дослідженню і встановленню у правовій конструкції віндикаційного позову, тоді як за правовою конструкцією негаторного позову, який і заявив прокурор, встановленню підлягають обставини наявності у володільця майна відповідного права станом на момент звернення до суду та з урахуванням останніх змін прав володільця щодо спірних земельних ділянок.

Вказаний Висновок експертів визнано належним доказом судовими рішеннями у справі №911/3720/20, предметом розгляду якої були вимоги про повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:029:0091, 3223155400:03:029:0092, 3223155400:03:029:0105, які є суміжними ділянками зі спірними у даній справі земельними ділянками.

Посилання прокурора про те, що визначений проектом землеустрою щодо встановлення прибережної смуги розмір останньої є меншим від нормативно передбаченого розміру - 100 метрів, та зазначений в одинці виміру - га, а не в метрах від урізу води відхилені, оскільки доказів визнання незаконним та скасування рішення Козинської селищної ради № 25 від 29.11.2013, яким затверджено такий проект землеустрою, суду не надано, а зміст вказаного проекту містить відомості щодо середньої, визначеної в метрах, ширини прибережної смуги.

Надані прокурором лист Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" №01-01/1072 від 17.12.2015 року з доданою до нього схемою накладення земельних ділянок, не є належними доказами на підтвердження порушеного права позивача, оскільки наявна у зазначених листі та схемах інформація, сформована на основі топографічної карти 1993 року, тобто не підтверджує обставин накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду та, відповідно, їх перебування у фактичному володінні Козинської селищної ради на час звернення прокурора до суду із відповідним позовом у даній справі.

Доводи прокурора про те, що вказаний лист та додані до нього схеми накладення земельних ділянок оцінено судами у справі №372/772/16, як належний та допустимий доказ накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду та, як наслідок, встановлено відповідні обставини, що є преюдиційними для даної справи, судами попередніх інстанцій відхилені, оскільки визнані недійсними у справі №372/772/16 рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 року № 2 та від 26.10.2000 року № 7/1 не були підставою набуття права власності відповідачем на спірні земельні ділянки та видачі відповідачу спірних державних актів на право власності на такі земельні ділянки. Таким чином, встановлені у справі № 372/772/16 обставини незаконності передання у власність громадянам земельних ділянок водного фонду на підставі рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 № 2 та від 26.10.2000 № 7/1 не є преюдиційними у цій справі в розрізі предмету та підстав такого позову і необхідності встановлення обставин перебування, станом на момент звернення прокурора до суду саме у справі, яка розглядається, у власності та володінні Козинської селищної ради спірних земельних ділянок як земель водного фонду, а також обставини незаконного користування відповідачем такими земельними ділянками.

4. Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник стверджує, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20, від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16, від 12.02.2020 у справі № 457/906/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 07.06.2022 у справі № 916/302/16 щодо перевірки і оцінки експертного висновку та у постановах від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19, від 15.09.2020 у справі № 372/1684/14-ц про те, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване», «під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена.

У постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 22.05.2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц вказано на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність або у користування всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14 зауважив, що законодавство вимагало встановлювати прибережні захисні смуги у межах населених пунктів з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості).

У контексті посилань на обставини, встановлені під час розгляду справи № 372/772/16, заявник посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 стосовно того, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. «Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.

5. Дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 922/479/22 з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже для розгляду касаційної скарги у межах підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України необхідно встановити, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму права, всупереч наявним висновкам Верховного Суду щодо застосування такої норми у правовідносинах, які є подібними зі справою, яка розглядається.

Однак Верховний Суд зауважує, що справи, на які посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, стосуються інших обставин, які не можна вважати релевантними щодо відносин у справі № 911/3721/20.

У справі яка розглядається, ключовою обставиною є наявність проекту землеустрою щодо спірних земельних ділянок, на підставі чого суди попередніх інстанцій і дійшли висновку про відсутність підстав для встановлення належності цих ділянок до земель водного фонду. У медах підстави касаційного оскарження скаржником не наведено висновків Верховного Суду, які б вказували на помилковість мотивів судів з огляду на зазначені обставини.

У справі № 910/1809/18 (постанова від 22.01.2020) предметом позовних вимогу було визнання недійсним розпоряджень, договору іпотеки, витребування земельних ділянок, які належали до лісового фонду.

У справі № 922/614/19 (постанова від 01.02.2020) предметом позовних вимог було визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договорів оренди та повернення земельних ділянок сільськогосподарського призначення переданих для ведення фермерського господарства.

У справі № 359/3373/16 (постанова від 23.11.2021) предметом позову було визнання недійсними рішень, державного акта, свідоцтва на право власності, договору іпотеки та витребування земельної ділянки лісового фонду.

У справі № 911/3749/17 (помилково зазначено скаржником як 911/3749, постанова від 15.10.2019) спір стосувався скасування рішення, витребування земельних ділянок лісового фонду.

У справі № 911/3681/17 (постанова від 21.08.2019) предметом позову було визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки переданої для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності з перевищенням повноважень сільською радою.

У справі № 372/1684/14-ц розглядалися вимоги про визнання незаконними та скасування рішень, визнання державних актів недійсними, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння. У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду, направляючи постановою від 07.04.2020 справу на новий розгляд зауважила, що суди не надали оцінку доводам щодо приналежності спірних земельних ділянок до земель водного фонду, оскільки саме за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України. У той же час, у справі № 911/3721/20 суди встановили наявність проекту землеустрою спірної земельної ділянки і надали оцінку всім обставинам на які посилався позивач щодо можливої належності такої ділянки до земель водного фонду.

Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16.

У справі № 917/1345/17, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про стягнення з учасників товариства коштів, отриманих без достатньої правової підстави. Позовні вимоги мотивовані безпідставністю здійснених позивачем на користь відповідачів виплат у вигляді дивідендів як учасникам (засновникам) товариства через відсутність рішення загальних зборів товариства (не проведення).

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо здійснення виплат грошових коштів учасникам товариства як дивідендів на підставі дійсного рішення загальних зборів, такі кошти набуто учасниками товариства за наявності правової підстави, тому вони не можуть бути повернуті на підставі статті 1212 ЦК України.

При цьому касаційна інстанція зазначила, що суди попередніх інстанцій за наслідками аналізу ухвалених рішень в іншій справі встановили, що у вказаній справі не досліджувалися обставини визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, а лише встановлювались підстави виплати дивідендів з огляду на неналежним чином засвідчену копію протоколу, який не визнаний доказом проведення загальних зборів і прийняття ними рішень, в той час як оригінал протоколу учасниками справи не надавався. Про даний факт зазначено судами у мотивувальній частині рішення у рамках встановлення обставин, що входили до кола доказування предмета спору, що розглядався. Посилаючись на частину сьому статті 75 ГПК України, якою передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду, суди попередніх інстанцій вказали, що надана оцінка матеріалів іншої справи не є преюдиціальним фактом у даній справі, та підставно відмовили у задоволенні позову, поданого на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки дивіденди виплачені учасникам справи на підставі рішення загальних зборів.

У справі № 359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Тому Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що рішення міськрайонного суду від 14.04.2015 в іншій справі в частині судження щодо можливості прокурора дізнатися про незаконне припинення права лісгоспу на користування земельною ділянкою в грудні 2010 року носить преюдиціальний характер, оскільки це судження не є обставиною справи, а є висновком, зробленим судом на підставі встановлених ним обставин справи. Натомість це судове рішення має преюдиціальний характер у частині встановлених судом обставин справи, зокрема що в грудні 2010 року прокуратура зверталася до сільради з вимогою надати в порядку статей 8, 20 Закону України «Про прокуратуру» копії усіх рішень сільради із земельних питань, які були прийняті протягом 2010 року; сільрада надала заступнику Бориспільського міжрайонного прокурора копії рішень сесій сільради стосовно земельних питань, прийнятих у 2010 році, з додатком на 144 аркушах.

Суди попередніх інстанцій у контексті посилань на обставини, встановлені у справі № 372/772/16 зауважили, що визнані недійсними у справі №372/772/16 рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 року № 2 та від 26.10.2000 року № 7/1 не були підставою набуття права власності відповідачем на спірні земельні ділянки та видачі відповідачу спірних державних актів на право власності на такі земельні ділянки. Таким чином, встановлені у справі №372/772/16 обставини незаконності передання у власність громадянам земельних ділянок водного фонду на підставі рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28.12.1999 №2 та від 26.10.2000 №7/1 не є преюдиційними у даній справі в розрізі предмету та підстав такого позову і необхідності встановлення обставин перебування, станом на момент звернення прокурора до суду саме у справі, яка розглядається, у власності та володінні Козинської селищної ради спірних земельних ділянок як земель водного фонду, а також обставини незаконного користування відповідачем такими земельними ділянками.

Неправомірність дій Козинської селищної ради щодо розпорядження землями водноо фонду в 1999-2000 роках, не спростовує доказів, на які посилались суди попередніх інстанцій, щодо фактичного статусу спірних земельних ділянок станом на момент набуття на них прав відповідачем.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду щодо порядку перевірки та оцінки експертного висновку.

Так, предметом первісного позову у справі №911/1981/20 було стягнення основного боргу, пені, інфляційних і 3% річних, у зв`язку неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду щодо оплати вартості виконаних будівельних робіт, а зустрічного -стягнення безпідставно отриманих коштів (переплати за договором), інфляційних втрат, 3% річних, а також відшкодування витрат, пов`язаних з усуненням недоліків робіт, виконаних позивачем. В

Предметом спору у справі №520/8073/16 було усунення перешкод у користуванні власністю.

Предметом спору у справі №457/906/17 було визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності.

Предметом спору у справі №916/2479/17 було стягнення збитків нанесених державі.

Предметом спору у справі №916/302/16 було звернення стягнення, у рахунок погашення заборгованості Банку перед НБУ за кредитним договором про рефінансування.

У кожній із зазначених справ, постанови були ухвалені з огляду на врахування конкретних обставин та доказів, зібраних під час розгляду, за відсутності належного обґрунтування прийняття до уваги доказів чи відсутності оцінки експертних висновків. Водночас за обставин очевидної відмінності змісту позовних вимог у справі № 911/3721/20, яка розглядається та вказаних вище справ, а також з огляду на доводи скарги, якими обґрунтовані такі посилання скаржника, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що висновки Верховного Суду прийняті у подібних правовідносин, а їх зміст навпаки стосується переоцінки обставин, встановлених судами, що виходить за межі повноважень Суду, передбачених статтею 300 ГПК України.

У свою чергу, постанови Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 22.05.2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц хоча і стосувалися повернення земельних ділянок водного фонду, однак скаржником фактично не наведено правового висновку, який би: 1) не був врахований судами попередніх інстанцій, 2) не стосувався конкретних обставин справ, які розглядалися Верховним Судом і був би застосовний до справи яка розглядається.

Так, у справі № 911/3721/20, яка переглядається, суди змістовно врахували висновки стосовно того, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність або у користування всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Саме у межах практики Верховного Суду суди надавали оцінку всім доказам, які надані сторонами задля обґрунтування власних позицій.

У той же час, інші посилання касаційної скарги засновані на висновках Верховного Суду, які викладені у вказаних постановах і стосувалися конкретних обставин недослідження судами містобудівної документації, умов забудови, які склалися на місцевості. Однак, у справі яка розглядається, суди першої і апеляційної інстанцій надавали оцінку доказам, які наявні у справі, враховували затверджений проект землеустрою. Фактично в межах зазначених аргументів заявник намагається довести необхідність інакшої оцінки обставин справи, не вказуючи у чому саме полягає неврахування висновків Верховного Суду виходячи із основного критерію подібності правовідносин.

5. З наведеного слідує, що, звертаючись із касаційною скаргою, обґрунтованою підставою оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник хоча і посилався на висновок Верховного Суду, але не врахував, що відповідна постанова повинна бути прийнята у подібних відносинах. Тобто важливим було довести, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідні норми матеріального або процесуального права саме у подібних відносинах застосовуються інакше і на цьому вже акцентував увагу Верховний Суд. Саме виконання зазначених вимог надає Верховному Суду повноваження у межах приписів 300 ГПК України для перегляду судових рішень.

Оскільки зазначених вимог заявник не здійснив, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник, обґрунтовуючи вимоги, заявлені у скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 911/3721/20, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 911/3721/20.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ спосіб, у який стаття 6 Конвенції (право на справедливий суд) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France", № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23.10.1996; "Brualla Gуmez de la Torre v. Spain", № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19.12.1997).

Усталена практика ЄСПЛ наголошує, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Чинне законодавство України надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в пункті 5 частини 1 статті 296 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 911/3721/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ