Постанова

від 27.10.2023 по справі 904/277/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/277/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Кощеєва І.М., Дарміна М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 (суддя Ліпинський О.В.) у справі №904/277/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Стройсвіт", м. Дніпро

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ", м.Дніпро

про: стягнення заборгованості в розмірі 217 565, 36 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Стройсвіт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ" про стягнення заборгованості в розмірі 217 565,36 грн, з яких: 207 329,53 грн основного боргу, 9 656,44 грн пені, 579,39 грн 3 % річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 020601 від 02.02.2022 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі №904/277/23 позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Стройсвіт" 207 329,53 грн. основного боргу, 9 656,44 грн. пені, 579,39 грн. 3 % річних, 3 263,48 грн. витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідачем було неналежно виконано зобов`язання за договором в частині оплати поставленого товару, а тому сума основного боргу підлягає стягненню у повному обсязі разом з нарахованими на цю суму пенею, відсотками річних за порушення виконання грошового зобов`язання.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АБРІС СТРОЙ» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі №904/277/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи (видаткові накладні та ТТН) є підробленими (спотвореними) позивачем, а отже у останнього були відсутні правові підстави стверджувати, що нібито відповідач неналежним чином виконав умови договору в частині здійснення розрахунків з позивачем.

Скаржник зазначає, що навіть якщо зробити припущення, що долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи були підписані між сторонами, то навіть у цьому випадку у позивача не було правових підстав для подання позову до суду, так як вбачається з огляду на умови договору, для відповідача не настав строк для здійснення розрахунків.

Також як на підставу скасування оскаржуваного рішення суду відповідач вказав, що зі змісту умов договору вбачається, що відповідач зобов`язаний був здійснювати 100 % попередню оплату за поставлену партію товару на підставі виставлених позивачем рахунків, водночас, як вважає апелянт, суд залишив поза увагою той факт, що позивач не долучив до матеріалів справи жодного рахунку, а також докази його отримання відповідачем.

З наведеного скаржник доводить, що у нього взагалі не настав строк для оплати, а у позивача, як наслідок, були відсутні підстави для поставки відповідного товару по договору.

Апелянт пояснює, що посилання позивача на факт надіслання відповідачу письмової вимоги від 29.12.2022 (до якої останній нібито долучав рахунки на оплату та вимагав погасити борг по договору) є необґрунтованим та безпідставним, оскільки позивач не долучив ані доказів її надіслання на адресу відповідача, ані доказів її отримання відповідачем, ані доказів того, що з дня отримання минуло більш ніж 7 днів.

У зв`язку з чим, на думку відповідача, відповідні обставини свідчать, що у позивача були відсутні правові підстави для застосування до даних правовідносин вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Стройсвіт" надало відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що з апеляційною скаргою не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У відзиві на скаргу вказано, що відповідачем на підтвердження своїх аргументів, що первинні документи є підробленими апелянтом, не надано жодного доказу, та вже на 2 сторінці апеляційної скарги відповідач припускає їх оригінальність, тобто відповідач сам має сумніви щодо вірності своїх слів та лише вводить суд в оману.

Позивач пояснює, що відповідно до п. 4.1. Договору Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару на умовах 100% попередньої оплати, проте між сторонами було досягнуто домовленості про поставку товару в конкретний період та, незважаючи на відсутність оплати, позивачем виконано свої зобов`язання. В цей же час відповідач не сплатив ані 100% попередньої оплати, ані оплати на вимогу № б/н від 29.12.2022, ані станом на сьогодні.

Позивач звернув увагу, що до матеріалів справи суду першої інстанції долучена вимога № б/н від 29.12.2022 разом з квитанцією про направлення та описом вкладеного, що підтверджує факт направлення вимоги відповідачу, разом з рахунками на оплату товару: за видатковою накладною № ТД-3781 від 8 грудня 2022 року; за видатковою накладною №ТД-3795 від 8 грудня 2022 року; за видатковою накладною № ТД-3794 від 8 грудня 2022 року; за видатковою накладною № ТД-3783 від 8 грудня 2022 року; за видатковою накладною № ТД-3782 від 8 грудня 2022; за видатковою накладною №ТД-3780 від 8 грудня 2022 року; та за видатковою накладною № ТД-3793 від 8 грудня 2022 року.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно протоколу автоматизованого перерозподілу від 20.03.2023 для розгляду справи №904/277/23 визначена колегія суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів Антоніка С.Г., Кощеєва І.М

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2023 апеляційну скаргу залишено без руху, скаржнику наданий десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги та надання до апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору в сумі 4 895,22 грн, доказів надіслання копії апеляційної скарги позивачу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 зазначеною колегією суддів після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі №904/277/23; розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

11.09.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу №904/277/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі №904/277/23 до свого провадження.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

02.02.2022 між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) укладено договір поставки № 020601 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця товар відповідно до Видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору. Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору ціна, кількість, асортимент, строки оплати та постачання товару є договірними та погоджуються Сторонами у замовленні Покупця, зазначаються в Рахунках-фактури до цього Договору, які є його невід`ємними частинами.

Кількість товару, який поставляється за цим Договором, зазначається в Рахунках-фактури до цього Договору. Загальна кількість товару визначається на підставі кількості, зазначеної в Рахунках-фактури. Разом з партією Товару Постачальник передає Покупцеві: рахунок та видаткову накладну (п. 2.1., 2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Постачальник здійснює постачання товару партіями в строки, які заздалегідь обговорені сторонами та зазначені в видаткових накладних.

Постачальник не гарантує наявність Товару на своєму складі, який зазначений в замовлені Покупця термін, якщо Покупець не зробив оплату рахунку-фактури у встановлений Договором строк. Датою постачання є дата підписання видаткової накладної сторонами (п.п. 3.2., 3.3. Договору).

Згідно п. 4.1 Договору Покупець оплачує товар за цим Договором шляхом перерахування грошових коштів у 100 % вартості партії товару вказаної в Рахунках-фактурах на поточний банківський рахунок наданий Постачальником.

Відповідно до п. 4.2. Договору загальна вартість Договору визначається на підставі загальних сум Рахунків-фактур до даного Договору.

У випадку порушення термінів оплати більш ніж на 5 днів Постачальник має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку, повідомивши про це Покупця, без застосування до Постачальника будь-яких штрафних санкцій. Зобов`язання Покупця з оплати Товару вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточних рахунок Постачальника (п. 4.3., 4.4. Договору).

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 207 329,53 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № ТД-3781 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3795 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3794 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3783 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3782 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3780 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3793 від 8 грудня 2022 року, які підписані сторонами без жодних зауважень.

Крім того, факт поставки товару підтверджується долученими до справи копіями товарно-транспортних накладних.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв`язку із чим, в останнього виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 207 329,53 грн.

Наведені обставини стали підставою звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача сум основного боргу за поставлений товар, а також пені, 3% річних.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір № 020601 від 02.02.2022 за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Доказів розірвання договору № 020601 від 02.02.2022, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

З огляду на викладене, відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору № 020601 від 02.02.2022, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору № 020601 від 02.02.2022, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 207 329,53 грн, що підтверджується видатковими накладними: № ТД-3781 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3795 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3794 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3783 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3782 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3780 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3793 від 8 грудня 2022 року.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, вказаний товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними без жодних зауважень та заперечень.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності.

Факт поставки товару у повному обсязі та належної якості відповідачем не оскаржується.

Обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем (постачальником) рахунку-фактури на оплату вартості здійсненої поставки партії товару.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02.07.2019 у справі № 918/537/18 про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару.

Хоча в договорі (п.4.1.) й зазначено, що Покупець оплачує товар за цим Договором шляхом перерахування грошових коштів у 100 % вартості партії товару вказаної в Рахунках-фактурах на поточний банківський рахунок наданий Постачальником, однак за змістом статті 692 ЦК України така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який пов`язується з датою підписання сторонами видаткової накладної, яка є підтвердженням одержання товару Покупцем.

Рахунок на оплату є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за переданий товар, та за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, встановленим у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки рахунком не фіксується господарська операція чи дозвіл на її проведення.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що аргументи відповідача щодо відсутності доказів отримання ним рахунків, не спростовують факту постачання цього товару саме на умовах договору поставки № 020601 від 02.02.2022 та отримання його відповідачем, який був поставлений за видатковими накладними.

Враховуючи усе вищевикладене, отримання відповідачем товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити отриманий товар, а саме: оплатити товар поставлений за видатковими накладними: № ТД-3781 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3795 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3794 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3783 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3782 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3780 від 8 грудня 2022 року; № ТД-3793 від 8 грудня 2022 року, відповідно до умов Договору поставки № 020601 від 02.02.2022.

Зважаючи на те, що сторони договору поставки № 020601 від 02.02.2022 не визначили строків здійснення оплати товару, а лише передбачили, що така оплата здійснюється у 100% вартості партії товару, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виник з моменту його прийняття.

Отже, доводи відповідача, що у з огляду на умови Договору, що для відповідача не настав строк для здійснення розрахунків, враховуючи викладене вище, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Доказів виконання зобов`язання щодо оплати заявленої до стягнення суми основного боргу за поставлений товар відповідач суду не надав.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 207 329,53 грн заборгованості за поставлений товар є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з пунктом 9.1. Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення, за кожен день прострочення оплати товару від несплаченої вартості товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 656,44 грн., яка нарахована за 34 дні прострочення оплати з 09.12.2022 року (наступний день після прийняття товару) по 12.01.2023 року (день пред`явлення позову до суду) є обґрунтованою та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, що міститься у матеріалах справи та відповідає вимогам договору та діючого законодавства.

Крім того, позивачем здійснено розрахунок 3% річних за загальний період з 09.12.2022 (наступний день після прийняття товару) по 12.01.2023 (день пред`явлення позову до суду), що складає 579,39 грн.

Нарахування на суму боргу трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунки 3% річних, наведених позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується, що 3% річних у розмірі 579, 39 грн. є арифметично правильним та нарахованими відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі №904/277/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 у справі №904/277/23 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АБРІС СТРОЙ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв