Рішення

від 26.10.2023 по справі 902/1166/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2023 р. Cправа № 902/1166/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Триніс", 04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 38405369

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Буд К", 22755, Вінницька область, Вінницький (Іллінецький) район, село Слободище, вулиця Очеретна, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 43501845

про стягнення 67 158,00 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Дворак М.Є., згідно ордеру

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 04.09.2023 року надійшла позовна заява № 392 від 01.08.2023 (вх. № 1033 від 04.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Триніс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Буд К" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 67 158,00 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 08.09.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/1166/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті у справі призначено на 05.10.2023 року о 14:00 год.

У судовому засіданні 05.10.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/1166/23 по суті на 26.10.2023 о 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою суду від 05.10.2023 року, яку було надіслано за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надіслана відповідачу ухвала суду від 05.10.2023 повернена на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" та відміткою "адресат відмовився".

Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 05.10.2023, якою відповідач повідомлявся про дату, час та місце судового засідання у справі була надіслана 06.10.2023 року на електронну адресу відповідача.

Окрім того, з метою належного повідомлення відповідача про судове засідання, судом було розміщено оголошення про виклик Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Буд К" як відповідача у судове засідання у справі № 902/1166/23 на 26.10.2023 о 12:00 на офіційному веб-порталі судової влади України.

Положеннями частини 7 статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19.

Згідно частини 4 статті 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України відповідача було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи та його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 26.10.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Триніс" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Буд К" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 67 158,00 гривень.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно укладеного договору підряду № 020230425/1 від 25 квітня 2023 року позивач перерахував відповідачу попередню оплату у сумі 67 158,00 гривень, однак відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором та не повернув отримані від позивача кошти після розірвання договору.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

25 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Триніс" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамант-Буд К" (далі - виконавець, відповідач) укладено договір підряду на проведення ремонту (надання послуг) № 20230425/1 (далі - договір), згідно пункту 1.1. якого замовник взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити, а виконавець зобов`язався виконати роботи згідно коду «ДК 021:2015 45000000 - 7 Будівельні роботи та поточний ремонт (Поточний ремонт гідроізоляції фундаменту та стін підвалу та відновлення вимощення частини будівлі на наступному об`єкті Замовника ТОВ «Триніс» за адресою: Україна, 04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 11 (далі - об`єкт), в порядку та на умовах, визначених цим договором (т.1 а.с. 6-10).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна вартість робіт за договором становить 63 000 грн. 00 коп. (шістдесят три тисячі грн 00 коп.) без ПДВ. Склад та вартість послуг визначається згідно з Протоколом погодження договірної ціни (Додаток 1 до договору), Специфікацією послуг (Додаток 2 до договору), що є невід`ємними частинами договору.

Положеннями пункту 2.5. договору сторони погодили, що замовник сплачує договірну ціну в наступному порядку:

- здійснює попередню оплату за цим договором у розмірі 70% від договірної ціни без ПДВ, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання сторонами даного договору після чого виконується весь перелік робіт передбачених в пункті 1.1 договору (п.п.2.5.1 договору).

- остаточний розрахунок у розмірі 30% від договірної ціни без ПДВ, замовник перераховує на поточний рахунок виконавця не пізніше 3 (трьох) банківських днів після підписання акта приймання виконаних робіт (наданих послуг) (п.п.2.5.2.договору).

Положеннями пункту 5.1. договору сторони погодили, що строк надання послуг - 30 (тридцять) робочих днів з дати підписання сторонами договору.

Згідно пункту 5.2. договору датою передачі результатів наданих послуг за договором вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до пункту 6.2. договору здача-приймання результатів наданих послуг здійснюється у встановленому порядку і оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), дата підписання якого є датою передачі результатів наданих послуг замовнику.

За умовами пункту 6.4. договору, якщо при здачі-прийманні послуг будуть виявлені недоліки та дефекти, що виникли з вини виконавця, замовник не повинен приймати послуги до їхнього усунення і має право призначити виконавцю строк для їх усунення та затримати оплату неналежним чином наданих послуг. Якщо усунення недоліків та дефектів неможливе або виконавець не усунув недоліки і дефекти у встановлений замовником строк, замовник має право відмовитись від договору в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це виконавця і вимагати відшкодування збитків, в тому числі повернення сплачених виконавцю коштів.

Згідно пункту 4.2.2 договору, якщо виконавець своєчасно не розпочав надання послуг, надає їх настільки повільно, що закінчення їх у строк стає явно неможливим або не надав послуги у встановлений строк - замовник має право відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків (в т.ч. повернення грошових коштів, сплачених виконавцю за надані послуги) у встановленому чинним законодавством України порядку.

Згідно пункту 11.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку на надані послуги. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними.

За умовами пункту 11.3 договору замовник має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, повідомивши про це виконавця письмово, у разі порушення виконавцем умов цього договору, в тому числі ненадання або несвоєчасного надання послуг, надання послуг не в повному обсязі та/або неналежної якості, з інших підстав, передбачених цим договором та чинним законодавством України. Договір вважається розірваним з моменту одержання виконавцем повідомлення замовника про односторонню відмову від договору, якщо інша дата розірвання договору не передбачена у повідомленні або не визначена угодою сторін.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками.

Сторонами договору також погоджено та підписано Додаток № 1 до договору - Протокол погодження договірної ціни, Додаток № 2 - Специфікація робіт (послуг) у яких погоджено найменування послуги та її вартість. Відповідно до пункту 15.1 договору додатки до договору є невід`ємними частинами договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем на користь відповідача 09.05.2023 року на підставі платіжної інструкції № 2119 перераховано 48 258,00 гривень та 15.06.202023 року на підставі платіжної інструкції № 2131 перераховано 18 900,00 гривень із призначенням платежу «за виконання поточного ремонту приміщення зг. договору № 20230425/1 від 25.04.23» (т.1 а.с. 11-12).

Всього позивачем перераховано відповідачу за договором підряду 67 158,00 гривень.

У позовній заяві та поясненнях наданих під час розгляду справи позивачем зазначено, що кошти було перераховано відповідачу згідно пункту 2.5. договору в якості передоплати до завершення виконання робіт та до підписання акту у більшій сумі ніж визначено пунктом 2.5.1. договору.

Позивач зазначив, що у строк передбачений договором відповідач взяті на себе зобов`язання з виконання робіт визначених у пункті 1.1. договору підряду не виконав.

Із матеріалів справи вбачається, що 26.06.2023 року за участі працівників обслуговуючого підрозділу «Дегтярівка» ТОВ «Імпульс-Газ» було складено акт обстеження нежитлового приміщення ТОВ «Триніс», яке розташоване в цокольному приміщені між другим та третім під`їздами житлового будинку № 11 на вул. О. Теліги у зв`язку зі зверненням на предмет залиття, у якому зафіксовано, що на момент обстеження встановлено, що загальнобудинкові інженерні мережі холодного та гарячого водопостачання, централізованого опалення, каналізації знаходяться в задовільному стані, пошкоджень та витоків не мають. Також було проведено обстеження вводу трубопроводів централізованого опалення, загальнобудинкового лежака каналізації через який здійснюється водовідведення від підвалу другого під`їзду до першого каналізаційного колодязю, які на момент обстеження пошкоджень та витоків також не мають. При візуальному огляді зовнішньої стіни нежитлового приміщення не виявлено залиття під час атмосферних опадів, відведення, яких відбувається від зовнішньої стіни будинку в сторону дворового проїзду. Враховуючи наведене, склад комісії, що проводив обстеження зазначив в акті, що однією із причин можливого підтоплення нежитлового приміщення може бути незадовільна герметизація фундаменту житлового будинку в межах приміщення через довготривалу експлуатацію.

У зв`язку із невиконанням виконавцем взятих на себе зобов`язань за договором, позивачем на адресу відповідача направлена вимога від 28.06.2023 року, у якій позивач вимагав негайно завершити визначені договором роботи, а у разі неможливості завершення робіт повернути замовнику кошти, які були сплачені виконавцю згідно договору. Вимога була отримана відповідачем 05.07.2023 року (т.1 а.с.14).

Із матеріалів справи також вбачається, що 31.07.2023 року на адресу відповідача позивач направив повідомлення про дострокове розірвання договору підряду №20230425/1 на проведення ремонту (надання послуг) від 25 квітня 2023 року в односторонньому порядку.

У вказаному повідомленні позивач зазначив, що у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, керуючись п. 11.3 договору, статтею 615 ЦК України Товариство з обмеженою відповідальністю "Триніс" повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант-Буд К" про розірвання договору підряду №20230425/1 на проведення ремонту (надання послуг) від 25 квітня 2023 року в односторонньому порядку.

Обставина направлення вказаного повідомлення на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною Укрпошти № 0411204112487 від 31.07.2023 (т.1 а.с.15).

Відповідно до трекінгу відстеження вручення поштового відправлення № 0411204112487 повідомлення про розірвання договору отримано відповідачем 04.08.2022 року (т.1 а.с.15).

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідач роботи за договором не виконав, отриману за договором суму попередньої оплати не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 67 158,00 гривень.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір підряду №20230425/1 від 25 квітня 2023 року є договором будівельного підряду, до регулювання правовідносин якого застосовуються відповідні положення глави 61 ЦК України (підряд) та положення параграфу 3 - будівельний підряд.

Згідно статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Приписами статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У розумінні наведеної норми закону основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу.

Така правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18, у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18, від 31.05.2022 у справі № 910/4235/20.

Судом встановлено, що зобов`язанням виконавця за договором є виконання передбачених у пункті 1.1 договору робіт, зокрема, поточного ремонту гідроізоляції фундаменту та стін підвалу та відновлення вимощення частини будівлі на об`єкті замовника ТОВ «Триніс» за адресою: Україна, 04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 11.

Частиною 1 статті 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Положеннями пункту 5.1. договору сторони погодили, що строк надання послуг становить 30 (тридцять) робочих днів з дати підписання сторонами договору.

Договір сторонами укладено та підписано 25.04.2023 року, таким чином з урахуванням частини 6 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX роботи за договором виконавець зобов`язаний був виконати до 06.06.2023 року включно.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем на користь відповідача перераховано 67 158,00 гривень із призначенням платежу «за виконання поточного ремонту приміщення зг. договору № 20230425/1 від 25.04.23» (т.1 а.с. 11-12).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Відповідачем грошові кошти за договором отримано до передачі замовнику результату виконаних робіт та підписання акту приймання - передачі виконаних робіт, тому за своєю правовою природою кошти отримані відповідачем наперед у рахунок оплати за роботи, які мають бути виконані, але є ще не виконаними на момент здійснення оплати є попередньою оплатою (авансом) за договором.

Приписами статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно частини 1 статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статі 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно пункту 5.2. договору датою передачі результатів наданих послуг за договором вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Аналогічні положення зазначені у пункті 6.2 договору.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що у строк передбачений договором підряду роботи виконавцем виконані не були.

Акту приймання приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), що підтверджує виконання у повному обсязі передбачених договором робіт станом на дату закінчення строку виконання робіт та на час вирішення справи матеріали справи не містять.

Суд вважає, що належними та допустимими доказами використання виконавцем одержаної попередньої оплати є підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який у матеріалах справи відсутній. Дана обставина відповідачем не спростована.

Судом враховано, що правова позиція щодо належності доказів, які б підтверджували факт використання попередньої оплати за договором підряду у подібних правовідносинах була викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 17.05.2018 у справі №910/13832/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Судом встановлено, що письмового погодження замовника на виконання робіт поза межами строку визначеного договором матеріали справи також не містять.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.

За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Згідно з частиною 2 статті 598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Положеннями пункту 11.3 договору сторони погодили, що замовник має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, повідомивши про це виконавця письмово, у разі порушення виконавцем умов цього договору, в тому числі ненадання або несвоєчасного надання послуг, надання послуг не в повному обсязі та/або неналежної якості, з інших підстав, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

Як встановлено судом, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач надіслав відповідачу вимогу від 28.06.2023 року, у якій просив негайно завершити визначені договором роботи та у разі неможливості завершення робіт повернути замовнику кошти, які були сплачені виконавцю за договором.

Позивач стверджує, що після отримання зазначеної вимоги, відповідач не завершив виконання робіт, кошти отримані за договором не повернув.

Судом встановлено, що доказів повернення позивачу суми попередньої оплати матеріали справи також не містять.

З огляду на неналежне виконання виконавцем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач скористався передбаченим договором правом на одностороннє розірвання договору, направивши відповідачу 31.07.2023 року повідомлення про дострокове розірвання договору підряду №20230425/1 на проведення ремонту (надання послуг) від 25 квітня 2023 року в односторонньому порядку, яке отримано відповідачем 04.08.2023 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що у передбачений договором строк результат виконання робіт позивачу не передано, у зв`язку з чим розірвання позивачем договору відповідає умовам договору та чинному законодавству.

Положеннями пункту 11.3. договору визначено, що договір вважається розірваним з моменту одержання виконавцем повідомлення замовника про односторонню відмову від договору, якщо інша дата розірвання договору не передбачена у повідомленні або не визначена угодою сторін.

Оскільки інша дата розірвання договору не передбачена у повідомленні та не визначена угодою сторін договір підряду є розірваним 04.08.2023 року.

Згідно частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що доказами, які містяться у матеріалах справи доведено укладення між сторонами договору підряду №20230425/1 на проведення ремонту (надання послуг) від 25 квітня 2023 року, перерахування позивачем на користь відповідача попередньої оплати за договором в сумі 67 158,00 гривень, невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання у строк визначений договором, направлення позивачем відповідачу повідомлення про розірвання договору у зв`язку із невиконанням відповідачем взятого на себе зобов`язання, отримання відповідачем такого повідомлення та не повернення відповідачем отриманих за договором коштів.

Позивач звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача сплачених за договором коштів зазначив, що відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення сплачених коштів (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) як безпідставно набутих відповідачем відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом спору є об`єкт спірних взаємовідносин щодо яких виник спір між позивачем та відповідачем, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої позивач просить прийняти судове рішення.

У цій справі предметом спору є визначена позивачем вимога про повернення безпідставно набутих коштів у зв`язку із односторонньою відмовою від договору.

Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного цією нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення саме суд вирішує яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини другої статті 849 ЦК України є підставою для задоволення вимоги про повернення попередньої оплати (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.

Враховуючи наслідки розірвання договору підряду та ту обставину, що підстава, на якій відповідач отримав грошові кошти відпала, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за договором підряду на підставі статті 1212 ЦК України.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18, 24.11.2021 року у справі № 910/17235/20.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 67 158,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 2161 від 21.08.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об`ємі, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Буд К" (22755, Вінницька область, Вінницький (Іллінецький) район, село Слободище, вулиця Очеретна, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 43501845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Триніс" ( 04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 38405369) грошові кошти у розмірі 67 158,00 (шістдесят сім тисяч сто п`ятдесят вісім) гривень та 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень cудових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: позивача - sales@ntema.com.ua, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - diamant-butl_k@ukr.net.

Повний текст судового рішення складено та підписано 27 жовтня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, 04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 11; sales@ntema.com.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1;

3 - відповідачу, 22755, Вінницька область, Вінницький (Іллінецький) район, село Слободище, вулиця Очеретна, будинок 32; diamant-butl_k@ukr.net.