ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3758/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: Борзенко Л.М.;
від відповідача-1: не з`явився;
від відповідача-2: не з`явився;
від третьої особи-1: не з`явився;
від третьої особи-2: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (м. Київ) в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (м. Дніпро)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратранс" (смт.Дніпровське Дніпропетровської області)
та до відповідача-2: ОСОБА_1 (смт. Дніпровське Дніпропетровської області);
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства фінансів України (м. Київ);
та за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (м. Київ)
про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 103.10-10-396-М5/КЛ від 28.04.2021 у загальному розмірі 493 978 грн. 10 коп.,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (м. Київ) в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратранс" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) заборгованість за договором кредитної лінії № 103.10-10-396-М5/КЛ від 28.04.2021 у загальному розмірі 493 978 грн. 10 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору кредитної лінії № 103.10-10-396-М5/КЛ від 28.04.2021 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем станом на 2704.2022 в сумі 987 956 грн. 200 коп. При цьому, виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки № 103.10-10-396-М5/П-1 від 28.04.2021, укладеним між позивачем та відповідачем-2, а також державною гарантією, згідно з укладеним з Міністерством фінансів України договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 на свою користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 409 грн. 67 коп.
З позовної заяви вбачається, що позивачем у складі учасників провадження визначено фізичну особу - ОСОБА_1 (відповідач-2).
При цьому, за змістом абзацу 2 частини 1, частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України до відкриття провадження у справі суд повинен отримати інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача, яка не є підприємцем. Так, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Керуючись вказаними положеннями закону, судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, на який отримано відповідь № 146117 від 13.07.2023, з якої вбачається що адресою реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а.с.119).
З урахуванням викладеного, ухвалою суду від 17.07.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні (вх. суду № 36530/23 від 24.07.2023), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, посилаючись на таке:
- спори, пов`язані з програмами державних гарантій на портфельній основі, почали розглядатись судами першої інстанції лише з 2023 року та не мають усталеної судової практики;
- беручи до уваги ціну позову, яка перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, значність справи для сторін та інтересів держави, АТ "Ощадбанк" вважає за необхідне розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження;
- відповідно до частини 1 статті 249 Господарського процесуального кодексу України клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній;
- АТ "Ощадбанк" не подавало до суду клопотання та не зазначало у позовній заяві про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження;
- АТ "Ощадбанк" просить суд для всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, приймаючи до уваги доводи позивача та суть позовних вимог, обсяг та характер доказів, забезпечити можливість реалізувати свої права за принципом змагальності сторін та на всіх етапах судового розгляду, закріплених нормами статті 13 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на таке.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті; при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту, характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, суд не вбачав підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
В той же час, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 31.07.2023 було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; судове засідання було призначено на 05.09.2023.
Від відповідача-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду № 44979/23 від 05.09.2023), в якому він просить суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з тим, що відповідач-2 дізнався про дату судового засідання лише 05.09.2023.
У судове засідання 05.09.2022 з`явився представник позивача, представники відповідачів-1,2 у вказане засідання не з`явились; про день, час та місце вказаного судового засідання були повідомлені належним чином. Так, належне повідомлення відповідача-1 про день, час та місце судового засідання вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4930023308055, відповідно до якого ухвала суду від 31.07.2023 була отримана відповідачем-1 - 01.08.2023 (а.с. 138). Належне повідомлення відповідача-2 про день, час та місце судового засідання вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4930023308063, відповідно до якого ухвала суду від 31.07.2023 була отримана відповідачем-2 - 08.08.2023 (а.с. 140).
У вказаному засіданні судом було відзначено, що позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, наявністю договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020, який укладений між Міністерством фінансів України (далі - гарант) та Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - Бенефіціар). Крім того, судом було відзначено, що за вказаним договором АТ "Укрексімбанк" є агентом, якому гарант, відповідно до Порядку доручив надавати послуги, визначені цим договором та агентською угодою.
Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку. Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, суд вважав за необхідне залучити Міністерство фінансів України та Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.
Судом також було враховано наявність клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 05.09.2023 було оголошено перерву у судовому засіданні та повідомлено учасників справи, що продовження судового засідання відбудеться 14.09.2023. Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб-1,2, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство фінансів України та Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України".
Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 46950/23 від 14.09.2023), в якому він просить суд залучити до матеріалів справи докази надсилання копії позовної заяви та додатків до неї на адреси третьої особи-1 та третьої особи-2.
У судове засідання 14.09.2023 з`явилися представники позивача та відповідача-2, представники відповідача-1 та третіх осіб-1,2 у вказане засідання не з`явились, при цьому останні повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення на їх електронні адреси ухвали суду від 05.09.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 05.09.2023 доставлена до електронних скриньок:
- відповідача-1 - 06.09.2023 (а.с.155);
- представника відповідача-2, зазначену ним у клопотанні про відкладення судового засідання від 05.09.2023 - 06.09.2023 (а.с.156);
- третьої особи-1 -07.09.2023 (а.с.157);
- третьої особи-2 - 07.09.2023 (а.с.158).
У вказаному засіданні судом були досліджені докази надсилання копії позовної заяви з додатками на адреси третьої особи-1 та третьої особи-2, а також здійснено відстеження поштових відправлень на адресу Міністерства фінансів України та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" та з`ясовано, що позовна заява отримана Міністерством фінансів України лише 13.09.2023; Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" - 11.09.2023.
З огляду на викладене, судом було зауважено, що строк подачі пояснень третіх осіб-1,2 по суті спору, який встановлений ухвалою суду від 05.09.2023, станом на 14.09.2023 не закінчився.
Крім того, судом було відзначено, що матеріали справи не містять відзивів на позовну заяву.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, а також недостатність часу для надання залученими до участі у справі третіми особами своїх пояснень по справі, враховуючи відсутність відзивів на позовну заяві відповідачів-1,2, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, брати участь у судових засіданнях, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, ухвалою суду від 14.09.2023 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовче засідання на 03.10.2023.
Від третьої особи-2 засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду №49193/23 від 27.09.2023), в якій вона просить суд здійснювати розгляд справи без участі її представника.
Від третьої особи-1 засобами електронного зв`язку та поштовим зв`язком надійшли пояснення щодо позовної заяви (вх. суду № 48972/23 від 26.09.2023; вх. суду №50230/23 від 03.10.2023), в якихвона просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та здійснювати розгляд справи без участі представника третьої осрби-1, посилаючись на таке:
- 28.04.2021 також між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терратранс" було укладено додатковий договір № 1 до договору кредитної лінії № 103.10-10-396-М5/КЛ від 28.04.2021. Відповідно до положень додаткового договору сторони, приймаючи юридичний факт існування позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії, та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови кредитного договору. Зокрема, позичальник обізнаний, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми боргу за кредитом будуть частково забезпечені гарантією, а також визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходить права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно з процедурами, встановленими Порядком надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 та договором про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271. Тобто, підписання даного договору свідчить про те, що банк та позичальник домовились про те, що кредит буде забезпечено державою. Окрім цього, 28.04.2021 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та громадянином України ОСОБА_1 (далі - поручитель) було укладено договір поруки № 103.10-10-396-М5/П-1 (далі - договір поруки). Відповідно до положень договору поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку визначеному кредитним договором;
- всупереч вимогам договору кредитної лінії позичальник у строк до 27.04.2022 згідно з графіком не здійснив платіж за основним боргом у розмірі 987 956 грн. 20 коп. та такий платіж залишався несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль. У зв`язку з настанням гарантійного випадку АТ "Державний ощадний банк України" надіслав листом від 27.10.7022 № 70/4-04/263 до Мінфіну та в копії Агенту вимогу на сплату за гарантією №1 від 27.10.2022 за Договором про надання гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020. Банком повідомлено про настання гарантійного випадку за проблемним кредитом № 103.10-10-396-МП/КЛ від 28.04.2021 та надано прохання перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 493 978 грн. 10 коп. на рахунок бенефіціара. За результатами розгляду вказаної вимоги 09.12.2022 Мінфін перерахував банку суму у розмірі 493 978 грн. 10 коп. для відшкодування за кредитною операцією. Таким чином, з урахуванням положень договору кредитної лінії № 103.10-10-396-М5/КЛ від 28.04.2021 та додаткового договору №1 до договору кредитної лінії № 103.10-10-396-М5/КЛ від 28.04.2021, договору про надання гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 у відповідача наявна заборгованість перед державою у розмірі 493 978 грн. 10 коп.;
- прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб`єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством та відповідним правочином щодо надання державної гаранти на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом. Порядок надання гарантій на портфельній основі у 2020 року було встановлено Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 "Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році", яким затверджено Порядок надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році (далі - Порядок № 1151). Мінфін зауважує, що Порядок № 1151 регулює порядок дій суб`єктів у випадку не здійснення планового платежу згідно з графіком платежів за отриманим кредитом і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 днів;
- 23.12.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1317 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році", якою надано у 2020 році державні гарантії на портфельній основі банкам-кредиторам у межах обсягів, затверджених цією постановою та уповноважено Міністра фінансів підписувати документи щодо надання державних гарантій на портфельній основі. Згідно з розподілом Обсягів надання у 2020 році банкам-кредиторам державних гарантій на портфельній основі АТ "Ощадбанк" наданий граничний обсяг державних гарантій на портфельній основі у розмірі 1 000 000 000 гривень. Таким чином, у 2020 році було визначено, що суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва резидентам України можуть, надаватися державні гарантії для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, з визначенням порядку надання таких гарантій, а також визначення порядку дій Мінфіну, банку-кредитора, Агента та суб`єкта господарювання;
- щодо часткового забезпечення зобов`язання (кредиту) державою, то 31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченком Сергієм Михайловичем, який діяв від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, з одного боку, та Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", з іншого, укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 (далі - договір гарантії). Відповідно до пункту 2.1 договору гарантії гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля (сукупності всіх кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією).
У підготовче засідання 03.10.2023 з`явився представник позивача, представники відповідачів-1,2 та третіх осіб-1,2 у вказане засідання не з`явились, при цьому судом було враховано наявність заяви та пояснень третіх осіб-1,2, в яких вони просять суд здійснювати розгляд справи без участі їх представників, які були задоволені судом.
З приводу належного повідомлення відповідача-1 про розгляд даної справи судом, а також щодо виконання завдання підготовчого провадження, слід зазначити таке.
Про день, час та місце підготовчого засідання, призначеного на 03.10.2023, відповідач-1 повідомлений належним чином, шляхом направлення на його електронну адресу ухвали суду від 14.09.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено Довідку про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 14.09.2023 доставлена до електронної скриньки відповідача-1 - 18.09.2023 (а.с. 187).
Згідно з відомостями розділу "Інформація для здійснення зв`язку" Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронною поштою відповідача-1 є geosint7@ukr.net (а.с. 118).
Суд відзначає, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна пошта відповідача-1 - geosint7@ukr.net є офіційною електронною адресою відповідача-1 у розумінні законодавства, в тому числі Господарського процесуального кодексу України.
Належних та допустимих доказів того, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою відповідача-1, або перестала працювати, відповідачем-1 не надано.
Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 17.07.2023 була доставлена відповідачу-1 на електронну пошту geosint7@ukr.net, яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв`язку" Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - 17.07.2023 (а.с. 122).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, відповідач-1, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 17.07.2023 отримав ухвалу суду від 17.07.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту відповідача (а.с. 122).
Слід також відзначити, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.07.2023 була надіслана відповідачу-1 на адресу його офіційного місцезнаходження: вулиця Шкільна, будинок 9, смт. Дніпровське, Дніпропетровська область, 51650, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 118), та була отримана останнім 01.08.2023, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4930022991592 (а.с. 138).
Так, ухвалою суду від 17.07.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу-1 подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З огляду на викладені обставини справи, з урахуванням того, що ухвала суду від 17.07.2023 вважається врученою відповідачеві-1 - 17.07.2023, граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 01.08.2023.
Судом також були враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.
Проте, станом на 03.10.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву для відповідача-1, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд прийшов до висновку, що відповідач-1 не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
З приводу належного повідомлення відповідача-2 про розгляд даної справи судом, а також щодо виконання завдання підготовчого провадження, слід зазначити також таке.
Відповідач-2 про день, час та місце підготовчого засідання 03.10.2023 був повідомлений належним чином, оскільки представник останнього приймав участь у попередньому судовому засіданні, що відображено в протоколі судового засідання від 14.09.2023 (а.с. 176), а також, наявній в матеріалах справи розписці (а.с. 180).
Слід також відзначити, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.07.2023 була надіслана відповідачу-2 на адресу його офіційного місцезнаходження: вулиця Шкільна, будинок 10, квартира 6, смт. Дніпровське, Дніпропетровська область, 51650, яка вказана у Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 118), та була отримана останнім 01.08.2023, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4930022991584 (а.с. 137).
Як було вказано вище, ухвалою суду від 17.07.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу-2 подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З огляду на викладені обставини справи, з урахуванням того, що ухвала суду від 17.07.2023 вважається врученою відповідачу-2 - 01.08.2023, граничним строком для подання відзиву на позовну заяву для відповідача-2 було 16.08.2023.
Судом також були враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.
Проте, станом на 03.10.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву для відповідача-2, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд прийшов до висновку, що відповідач-2 також не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Суд також наголосив на тому, що з часу попереднього підготовчого засідання (14.09.2023) станом на 03.10.2023 минуло майже три тижні, та відзиву на позовну заяву, а також жодних пояснень чи доказів по справі відповідачем-2 до суду не подано.
У вказаному засіданні представник позивача повідомила, що позивачем повідомлені суду всі обставини справи, які йому відомі; надані всі докази, на які він посилається; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, у зв`язку з чим представник позивача підтвердив доцільність закриття підготовчого провадження.
У підготовчому засіданні 03.10.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 03.10.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 25.10.2023.
Від третьої особи-2 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 54164/23 від 24.10.2023), в якому вона просить суд розглянути справу без участі її представника.
У судове засідання 25.10.2023 з`явилася представник позивача, представники відповідачів-1,2 та третіх осіб-1,2 у вказане засідання не з`явились; про день, час та місце вказаного судового засідання були повідомлені належним чином.
Так, належне повідомлення відповідача-1 про день, час та місце судового засідання вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4930022582927, відповідно до якого ухвала суду від 03.10.2023 була отримана відповідачем-1 - 13.10.2023 (а.с. 243). Належне повідомлення відповідач-2 про день, час та місце судового засідання вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4930022582919, відповідно до якого ухвала суду від 03.10.2023 була отримана відповідачем-2 - 13.10.2023 (а.с. 244).
Крім того, згідно з відомостями розділу "Інформація для здійснення зв`язку" Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронною поштою відповідача-1 є geosint7@ukr.net (а.с. 118).
Суд відзначає, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна пошта відповідача-1 - geosint7@ukr.net є офіційною електронною адресою відповідача-1 у розумінні законодавства, в тому числі Господарського процесуального кодексу України.
Належних та допустимих доказів того, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою відповідача-1, або перестала працювати, відповідачем-1 не надано.
Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 03.10.2023 була доставлена відповідачу-1 на електронну пошту geosint7@ukr.net, яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв`язку" Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - 05.10.2023 (а.с. 238).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, відповідач-1, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 05.10.2023 отримав ухвалу суду від 03.10.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту відповідача (а.с. 238).
Крім того, представник відповідача-2 у клопотанні про відкладення судового засідання, поданому до суду 05.09.2023, зазначав адресу електронної пошти - hanna.pohrebniak@gmail.com (а.с.141), на яку також судом надсилалась ухвала суду від 03.10.2023 для відповідача-2. Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 03.10.2023 була доставлена відповідачу-2 на електронну пошту hanna.pohrebniak@gmail.com - 05.10.2023 (а.с. 239).
Належне повідомлення третіх осіб-1,2 також підтверджується наявними в матеріалах справи Довідками про доставку електронного листа, якими підтверджується, що ухвала суду від 03.10.2023 була доставлена третій особі-1 - 05.10.2023 (а.с. 240) та третій оосбі-2 - 05.10.2023 (а.с.241).
Судом також враховано наявність клопотань третіх осіб-1,2 про розгляд справи без участі їх представників (а.с. 219 - третьої особи-1 та а.с. 246 - третьої особи-2), які були задоволені судом.
У судовому засідання 25.10.2023 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Також у судовому засіданні 25.10.2023 представник позивача просив суд долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію від 09.12.2022 про перерахування на користь позивача 493 978 грн. 10 коп., а також платіжну інструкцію від 09.12.2022 про зарахування грошових коштів в сумі 493 978 грн. 10 коп. на рахунок НОМЕР_1 .
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
З приводу долучення до матеріалів справи доказів з порушенням строків, визначених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, та на стадії розгляду справи по суті суд зазначає таке.
В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому, під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.
У судовому засіданні 25.10.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Так, 28.04.2021 між акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терратранс" (далі -позичальник, відповідач-1) укладений договір кредитної лінії № 103.10-10-396-М5/КЛ (далі -договір) за державними програмами "Доступні кредити 5-7-9%", "Державні гарантії на портфельній основі на 2020 рік".
Відповідно до пунктів 2.1, 3.1, 3.2, 3.8 договору банк зобов`язався надати, а позичальник - отримати, належним чином використати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит був наданий позичальнику на поповнення оборотного капіталу у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп. та з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 27.04.2024.
У пункті 3.3 договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком:
- до 26.11.2021 (включно) діючий ліміт - 1 000 000 грн. 00 коп.;
- 27.11.2021 - 26.12.2021 (включно) діючий ліміт - 833 333 грн. 33 коп.;
- 27.12.2021 - 26.01.2022 (включно) діючий ліміт - 666 666 грн. 66 коп.;
- 27.01.2022 - 26.02.2022 (включно) діючий ліміт - 499 999 грн. 99 коп.;
- 27.02.2022 - 26.03.2022 (включно) діючий ліміт - 333 333 грн. 32 коп.;
- 27.03.2022 - 26.04.2022 (включно) діючий ліміт - 166 666 грн. 65 коп.;
- 27.04.2022 - діючий ліміт 0 грн. 00 коп.;
- 28.04.2022 - 26.11.2022 (включно) діючий ліміт - 1 000 000 грн. 00 коп.;
- 27.11.2022 - 26.12.2022 (включно) діючий ліміт - 833 333 грн. 33 коп.;
- 27.12.2022 - 26.01.2023 (включно) діючий ліміт - 666 666 грн. 66 коп.;
- 27.01.2023 - 26.02.2023 (включно) діючий ліміт - 499 999 грн. 99 коп.;
- 27.02.2023 - 26.03.2023 (включно) діючий ліміт - 333 333 грн. 32 коп.;
- 27.03.2023 - 26.04.2023 (включно) діючий ліміт - 166 666 грн. 65 коп.;
- 27.04.2023 - діючий ліміт 0 грн. 00 коп.;
- 28.04.2023 - 26.11.2023 (включно) діючий ліміт - 1 000 000 грн. 00 коп.;
- 27.11.2023 - 26.12.2023 (включно) діючий ліміт - 833 333 грн. 33 коп.;
- 27.12.2023 - 26.01.2024 (включно) діючий ліміт - 666 666 грн. 66 коп.;
- 27.01.2024 - 26.02.2024 (включно) діючий ліміт - 499 999 грн. 99 коп.;
- 27.02.2024 - 26.03.2024 (включно) діючий ліміт - 333 333 грн. 32 коп.;
- 27.03.2024 - 27.04.2024 (включно) діючий ліміт - 166 666 грн. 65 коп.
Кредит надається траншами (частинами) в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 , відкритий в банку (пункт 3.9 договору).
Пунктом 3.11 договору встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, позичальник зобов`язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором. Також позичальник зобов`язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з підпунктом 3.3 цього договору.
Відповідно до підпункту 3.5.1 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою, яка є змінюваною. Загальний порядок нарахування та сплати процентів визначений у пунктах 3.5, 3.16 договору.
Відповідно до пунктів 3.16, 3.19 договору, позичальник щомісяця забезпечує сплату повної суми процентів за користування кредитом та перерахування коштів для погашення заборгованості (в тому числі погашення простроченої заборгованості) на рахунок банку № НОМЕР_3 , код банку 305482 та банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості позичальника за відповідним зобов`язанням.
Згідно з пунктами 4.3.1, 4.3.2 договору, позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з банком.
Крім того, з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за договором кредитної лінії, між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 (далі -поручитель) був укладений договір поруки № 103.10-10-396-М5/П-1 від 28.04.2021 (далі - договір поруки).
Згідно з умовами пункту 2.1 договору поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання за договором кредитної лінії №103.10-10-396-М5/КЛ від 28.04.2021, з усіма додатковими договорами, угодами, додатками, змінами та доповненнями до нього, які чинні на момент укладення цього договору та можуть бути укладені після його укладання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
Пунктом 2.2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту.
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (підпункт 3.2.2 договору поруки).
Підпунктом 3.2.3 договору поруки встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.
Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункт 3.2.6 договору поруки).
З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу (підпункт 3.2.4 договору поруки).
У випадку направлення кредитором поручителю, поручитель зобов`язується здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо кредитор скористався своїм правом та направив поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов`язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов`язання, що підлягає виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункти 3.2.7 - 3.2.8 договору поруки).
Відповідно до підпункту 3.3.5 договору поруки виконання зобов`язання здійснюється поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.
Окрім цього, виконання позичальником зобов`язання за договором частково, згідно ставки індивідуальної гарантії в розмірі 50% від суми кредиту, забезпечено гарантією держави.
Так, на підставі Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 "Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році" (далі - Порядок № 1151), постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1317 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році" (далі - Постанова № 1317) в Україні запроваджена державна підтримка позичальників - суб`єктів господарювання у формі державних гарантій на портфельній основі.
Учасниками Програми надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році є:
- агент - АТ "Державний експортно-імпортний банк України", що надає агентські, консультаційні та інші послуги відповідно до умов агентської угоди між гарантом та агентом та договору про надання державної гарантії на портфельній основі, який укладається між гарантом та банком-кредитором;
- банки-кредитори - банки, відібрані на умовах, визначених Порядком №1151, перелік яких визначається рішенням Кабінету Міністрів України щодо надання державних гарантій на портфельній основі;
- гарант - Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави, в особі Міністра фінансів;
- позичальники - суб`єкти господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва, визначені Господарським кодексом України, що отримують кредити від банків-кредиторів, часткове виконання боргових зобов`язань за якими забезпечується державними гарантіями на портфельній основі.
Для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченко С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (далі - гарант) та АТ "Ощадбанк" (далі - Бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 (далі - договір гарантії).
За умовами пункту 2.1 договору гарантії гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (суб`єктами господарювання, яким надано кредит) частини своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.3 договору гарантії, гарантія вважається наданою на користь бенефіціара з дати укладання цього договору. Строк дії гарантії - період, що починається на дату укладання цього договору та закінчується в дату, яка випадає через 5 років з дати укладення цього договору.
Згідно з пунктом 2.5 договору гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70% за кожним окремим кредитом.
Пункт 2.7 договору гарантії встановлює, що у разі настання гарантійного випадку (принципал не здійснив планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль) гарант зобов`язаний сплатити на користь бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу V цього договору.
Пунктами 3.1 - 3.3 договору гарантії передбачено, що з метою включення кредитів до портфеля бенефіціар формує реєстр, до якого включаються всі кредити, які бенефіціар визначив як такі, що включені до портфеля. Бенефіціар формує реєстр з кредитів, які відповідають під час першого включення таких кредитів до реєстру критеріям прийнятності. Включення кредитів до реєстру свідчить про те, що зобов`язання за такими кредитами є такими, що частково забезпечені гарантією з дати першого включення таких кредитів до реєстру.
У пункті 5.1 договору гарантії визначено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами.
Відповідно до пункту 5.5 договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою.
Сума сплати за гарантією визначається за формулою (пункт 1.1 договору гарантії):
ССГ = ?n1 ПЗі х СІГі,
де ПЗі - прострочена заборгованість за основним боргом за
і-им кредитом, включеним до портфеля, за яким настав та триває гарантійний випадок;
СІГі - ставка індивідуальної гарантії за і-им кредитом, включеним до портфеля.
Згідно з пунктом 6.1 договору гарантії, у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості за таким проблемним кредитом.
Пунктом 6.3 договору гарантії врегульовано, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховуються насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість приниципала перед державним бюджетом.
Робота зі стягнення з принципала простроченої заборгованості перед державою проводиться бенефіціаром на підставі порядку № 1151, статей 6-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та цього договору (пункт 6.6 договору гарантії).
Відповідно до пунктів 6.8 - 6.9 договору гарантії, на суму простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати, залежно від того, яка з дат настає раніше.
У пунктах 13.13 - 13.14 договору гарантії сторони передбачили, що договір гарантії вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, а діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.
На момент укладення договору позичальник повністю відповідав критеріям прийнятності та ініціював шляхом надання до банку письмової заяви від 26.02.2021 отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії на умовах, визначених порядком №1151 та договором гарантії.
За таких обставин, кредит був включений АТ "Ощадбанк" до портфелю кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання вимог розділу 6 договору гарантії, 28.04.2021 АТ "Ощадбанк" уклав з позичальником додатковий договір № 1 (далі - додатковий договір) до договору, в якому сторони доповнили останній наступними положеннями:
- позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе (пункт 2.2.1.2 додаткового договору);
- позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених Порядком №1151 та договором про надання гарантії (пункт 2.2.1.3 додаткового договору);
- позичальнику відомо, що на суму простроченої заборгованості позичальника перед державою нараховується за кожен календарний день прострочення пеня у розмірі 120% річної облікової ставки Національного банку України (пункт 2.2.1.4 додаткового договору);
- позичальник визнає та підтверджує, що банк у відповідності до норм Порядку та положень договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену заборгованість перед державою та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені (пункт 2.2.1.5 додаткового договору);
- позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за гарантією сум та нарахованої пені (пункт 2.2.1.6 додаткового договору).
На виконання умов пунктів 1.1, 2.1 договору та на підставі письмової заяви позичальника від 29.04.2021 банк надав позичальнику 29.04.2021 перший транш (кредит) в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування на підставі платіжного доручення №0354749205 від 29.04.2021 грошових кошів в сумі 1 000 000 грн. 00 коп. з рахунку банку для обліку основного боргу за договором UA323054820000020634000058293 на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 , відкритий в банку для отримання кредитних коштів.
Однак, позичальником, в порушення пунктів 3.3, 3.11 договору, не дотримано діючий ліміт кредитування та не здійснено 27.11.2021 погашення частини основної суми боргу в розмірі 166 666 грн. 67 коп. Відповідних погашень в сумі 166 666 грн. 67 коп. згідно з графіком зменшення діючого ліміту кредитування позичальник не здійснив і 27.12.2021, 27.01.2022, 27.02.2022, 27.03.2022, 27.04.2022, внаслідок чого на рахунку банку НОМЕР_1 була відображена прострочена заборгованість за основним боргом в сумі 1 000 000 грн. 00 коп.
З урахуванням часткового погашення на суму 12 043 грн. 80 коп. розмір простроченої заборгованості за основним боргом станом на 27.04.2022 склав 987 956 грн. 20 коп.
З огляду на те, що погашення основного боргу за першим траншем у розмірі 1 000 000 грн. 00 коп. у повному обсязі в строк до 27.04.2022 згідно з графіком зменшення діючого ліміту кредитування не відбулось, банк припинив надання наступних траншів (кредитів) та неодноразово звертався до боржників щодо необхідності погашення простроченої заборгованості, однак остання сплачена не була.
У зв`язку із настанням гарантійного випадку (а саме - позичальник у строк до 27.04.2022 згідно з графіком не здійснив платіж за основним боргом в розмірі 987 956 грн. 20 коп. та такий платіж залишався несплаченим протягом 90 календарних днів), АТ "Ощадбанк" в порядку, передбаченому пунктами 2.7, 5.1 договору гарантії, направив гаранту (з копією агенту) вимогу № 1 від 27.10.2022 про сплату за гарантією суми в розмірі 493 978 грн. 10 коп.
За результатами розгляду зазначеної вимоги 09.12.2022 гарант перерахував банку суму у розмірі 493 978 грн. 10 коп. для відшкодування за кредитною операцією.
На виконання пункту 6.1 договору гарантії банк спрямував отримані кошти у рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом та відобразив в обліку виникнення простроченої заборгованості ТОВ "Терратранс" перед державою в сумі 493 978 грн. 10 коп.
Як зазначив позивач, даним позовом банк просить стягнути солідарно з позичальника та поручителя заборгованість перед державою за договором, яка виникла 09.12.2022 внаслідок сплати гарантом суми за гарантією в розмірі 493 978 грн. 10 коп. та станом на 30.06.2023 обліковується на рахунку НОМЕР_4 в банку, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 30.06.2023 та виписками з рахунків обліку заборгованості за договором, доданими до позовної заяви. Прострочена заборгованість позичальника перед державою виникла 09.12.2022, тобто в період воєнного стану, тому банк не нараховує (не заявляє) на неї пеню у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, з огляду на приписи пункту 22-4 Розділу VI БК України, відповідно до яких у період дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, у разі виникнення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію, пеня та інші штрафні санкції не нараховуються.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, органів державної влади тощо. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За положеннями статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень додаткового договору сторони, приймаючи юридичний факт існування позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови кредитного договору.
Зокрема, позичальник обізнаний, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми боргу за кредитом будуть частково забезпечені Гарантією, а також визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходить права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно з процедур, встановлених Порядком надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151 та договором про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271.
Тобто, підписання даного договору свідчить про те, що банк та позичальник домовились про те, що кредит буде забезпечено державою.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Законодавством передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Всупереч вимогам договору кредитної лінії позичальник у строк до 27.04.2022 згідно з графіком не здійснив платіж за основним боргом у розмірі 987 956 грн. 20 коп. та такий платіж залишався несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль.
У зв`язку з настанням гарантійного випадку АТ "Державний ощадний банк України" надіслав листом від 27.10.2022 № 70/4-04/263 до Мінфіну та в копії агенту вимогу на сплату за гарантією №1 від 27.10.2022 за договором про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020.
Банком повідомлено про настання гарантійного випадку за проблемним кредитом №103-10-10-396-МП/КЛ від 28.04.2021 та надано прохання перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 493 978 грн. 10 коп. на рахунок бенефіціара.
За результатами розгляду вказаної вимоги 09.12.2022 Мінфін перерахував банку суму у розмірі 493 978 грн. 10 коп. для відшкодування за кредитною операцією.
Таким чином, з урахуванням положень договору кредитної лінії № 103.10-10-396-М5/КЛ від 28.04.2021 та додаткового договору №1 до договору кредитної лінії №103.10-10-396-М5/КЛ від 28.04.2021, договору про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020 у відповідача наявна заборгованість перед державою у розмірі 493 978 грн. 10 коп.
Відповідно до положень законодавства, зокрема, частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, гарантією.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачається, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Як було встановлено судом вище, 28.04.2021 між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та громадянином України ОСОБА_1 (далі - поручитель) було укладено договір поруки № 103.10-10-396-М5/П-1 (далі - договір поруки). Відповідно до положень договору поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку визначеному кредитним договором.
Приписами статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.
Враховуючи невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань, а також з огляду на вищевказані положення закону та умови договору поруки, у позивач виникло право вимоги до поручителя щодо погашення заборгованості, а у поручителя - виникнення солідарного з позичальником обов`язку повернути суму заборгованості за договором у повному обсязі.
Правове регулювання відносин щодо надання гарантій за кредитами здійснюється нормами як фінансового, так і цивільного, господарського та бюджетного права.
Відповідно до частини 2 статті 346 Господарського кодексу України, для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб`єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.
У пункті 15-1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України закріплено визначення поняття "гарантійне зобов`язання", яке становить собою зобов`язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов`язання суб`єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб`єктом його зобов`язань за кредитом, залученим під державну гарантію.
Згідно з пунктом 4 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (частина 1 статті 117 Конституції України).
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку.
Відповідно до частини 1 статті 5, частини 1 статті 6 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" (далі - Закон) Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.
Статтею 12 Закону передбачено, що державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно зі статтею 16 Закону, фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є, зокрема, надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Частиною першою статті 563 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб`єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту (частина 2 статті 346 Господарського кодексу України).
Абзацом 1, 2 частини 1 статті 17 Бюджетного кодексу України визначеного, що державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України, на підставі рішення Кабінету Міністрів України для забезпечення виконання боргових зобов`язань суб`єктів господарювання - резидентів України, у тому числі для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов`язань за портфелем кредитів та 80 відсотків - за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі). Порядок відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій на портфельній основі, плата за надання таких гарантій, а також розмір та вид забезпечення, що надається відповідними суб`єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права, обов`язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов`язань; строк дії гарантії.
Обов`язковою умовою надання державної гарантії на портфельній основі є внесення суб`єктом господарювання - резидентом України плати за надання такої гарантії, а також надання майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитним договором перед банком-кредитором.
Абзац 5 частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України чітко визначає, що прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб`єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.
Відповідно до положень статті 6-1 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено, що у 2020 році державні гарантії в обсязі до 5 000 000 тис. гривень, як виняток з положень статті 17 Бюджетного кодексу України, можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов`язань за портфелем кредитів та 80 відсотків за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі).
Порядок відбору банків-кредиторів та умови надання державних гарантій на портфельній основі, а також розмір та вид забезпечення, що надається такими суб`єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З огляду на вищевказане, Кабінет Міністрів України визначив умови, критерії, механізм надання фінансової державної підтримки за рахунок коштів державного бюджету за Програмою надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, яку надає Міністерство фінансів України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 "Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році" на рівні агента в особі акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та банків-кредиторів, у формі державних гарантій та в обсязі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1317 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році", на період з 23.12.2020 по 31.12.2025.
Отже, порядок надання гарантій на портфельній основі у 2020 року було встановлено Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 "Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році", яким затверджено Порядок надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році (далі - Порядок № 1151).
Слід відзначити, що Порядок № 1151 регулює порядок дій суб`єктів у випадку не здійснення планового платежу згідно з графіком платежів за отриманим кредитом і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 днів.
Постановою № 1317 АТ "Ощадбанк" включено до переліку банків-кредиторів за вищевказаною програмою з граничним обсягом надання у 2020 році державних гарантій на портфельній основі у розмірі 1 000 000 000 грн.
Так, 23.12.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1317 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році", якою надано у 2020 році державні гарантії на портфельній основі банкам-кредиторам у межах обсягів, затверджених цією постановою та уповноважено Міністра фінансів підписувати документи щодо надання державних гарантій на портфельній основі.
Згідно з розподілом Обсягів надання у 2020 році банкам-кредиторам державних гарантій на портфельній основі АТ "Ощадбанк" наданий граничний обсяг державних гарантій на портфельній основі у розмірі 1 000 000 000 грн.
Таким чином, у 2020 році було визначено, що суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України можуть надаватися державні гарантії для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, з визначенням порядку надання таких гарантій, а також визначення порядку дій Мінфіну, банку-кредитора, агента та суб`єкта господарювання.
Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пунктів 1, 37, 45 Статуту акціонерного товариства "Державний ощадний банк", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 № 261, АТ "Ощадбанк" є державним банком, який має право надавати банківські та інші фінансові послуги, а також провадити інші види діяльності в національній та іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг та вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі між Міністерством фінансів України та АТ "Ощадбанк" оформлений шляхом укладення договору № 13010-05/271 від 31.12.2020 та визначає обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права, обов`язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов`язань.
Так, 31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченком Сергієм Михайловичем, який діяв від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, з одного боку та Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі заступника голови правління Стецевича Андрія Ігоровича, який діяв на підставі довіреності від 03.12.2019, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстрованою в реєстрі за № 1432 та на підставі постанови правління АТ "Ощадбанк" № 891 від 29.12.2020 з іншого укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 (далі - договір гарантії).
Відповідно до пункту 2.1 договору гарантії гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля (сукупності всіх кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією).
Пунктом 2.3 договору гарантії чітко встановлено, що гарантія вважається наданою на користь бенефіціара з дати укладення цього договору.
У разі настання гарантійного випадку гарант зобов`язаний сплатити на користь бенефіціара ССГ (суму сплати за гарантією) згідно з вимогами розділу V "Сплата коштів за гарантією" договору гарантії (пункт 2.7 договору гарантії)
Під гарантійним випадком розуміється ситуація при якій принципал не здійснив планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль.
З метою включення кредитів до портфеля бенефіціар формує Реєстр, до якого включаються всі кредити, які бенефіціар визначив як такі, що включені до портфеля (в тому числі ті, які вже включені до портфеля).
Бенефіціар формує Реєстр з кредитів, які відповідають під час першого включення таких кредитів до Реєстру критеріям прийнятності.
Включення кредитів до Реєстру свідчить про те, що зобов`язання за такими кредитами, є такими, що частково забезпечені гарантією з дати першого включення таких кредитів до Реєстру (пункт 3.3 договору гарантії).
Згідно з пунктом 5.1 договору гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
Гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, і з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ згідно з вимогою.
У пункті 6.1 договору гарантії визначено, що у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом (кредитом за яким бенефіціару виплачено суму сплати за гарантією) бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (у тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.
Простроченою заборгованістю перед бюджетом є загальна сума всіх ССГ, що були виплачені гарантом за кожним проблемним кредитом, за вирахуванням сум, перерахованих на користь гранта за рахунок погашення заборгованості принципалів перед бюджетом за виплаченими ССГ. Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта.
Таким чином, договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 серед іншого визначив умови надання гарантії, порядок та підстави сплати коштів за гарантією, відшкодування гаранту суми сплати за гарантією.
Так, у пунктах 6.1 - 6.3 вказаного договору гарантії передбачено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку № 1151 та цього договору, зобов`язується:
- застосувати інструменти врегулювання заборгованості за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;
- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
- перераховувати кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховувати їх насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.
Проаналізувавши вказане вище, можна зробити висновок, що державна гарантія на портфельній основі як гарантійний механізм:
1) передбачає безвідкличне та безумовне забезпечення виконання позичальником частини зобов`язань за кредитним договором, надане гарантом на користь банку у формі гарантії відповідно до умов Порядку №1151, в якості часткового покриття кредитного ризику банку за кредитною операцією з позичальником;
2) в результаті здійснення гарантом виплати суми за гарантією в обліку банку відображено виникнення простроченої заборгованості позичальника перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі на суму здійсненої гарантом виплати за гарантією, а до держави (у розмірі частини обов`язку, що була виконана гарантом) перейшли права кредитора та остання як гарант має право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої суми;
3) своє право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої за гарантією суми Гарант реалізував шляхом наділення банку повноваженнями на стягнення простроченої заборгованості перед державою та перед банком за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі, з подальшим її розподілом між гарантом та банком пропорційно ставці гарантії.
За приписами статті 510, частин 1, 2 статті 512, частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України у зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб; кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а також в інших випадках, встановлених законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доданими до позовної заяви доказами підтверджується факт повного виконання позивачем умов договору з надання кредиту в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп., проте, позичальник порушив взяті на себе договірні зобов`язання та у строк до 27.04.2022 не здійснив платежі за основним боргом, передбачені графіком, та інші платежі у строки та порядку, передбачені договором, а також не повернув суму простроченої заборгованості перед державою та перед банком з урахуванням умов додаткового договору, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати погашення заборгованості за договором з вищевказаних правових підстав.
З урахуванням всього вищевикладеного, повноваження АТ "Ощадбанк" щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості перед державою за договором відповідають закону, актам Кабінету Міністрів України, договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності АТ "Ощадбанк".
Отже, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідач-1 та відповідача-2 на користь позивача 493 978 грн. 10 коп. простроченої заборгованості перед державою за договором кредитної лінії № 103.10-10-396-М5/КЛ від 28.04.2021, залученим під державну гарантію на портфельній основі.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів; стягненню з відповідача-1 підлягає частина судового збору в сумі 3 704 грн. 84 коп.; з відповідача-2 - частина в сумі 3 704 грн. 83 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратранс" та до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 103.10-10-396-М5/КЛ від 28.04.2021 у загальному розмірі 493 978 грн. 10 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратранс" (вулиця Шкільна, будинок 9, смт. Дніпровське, Дніпропетровська область, 51650; ідентифікаційний код 38092496) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вулиця Госпітальна, будинок 12-Г, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 0032129) в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (проспект Гагаріна, будинок 115, м. Дніпро, 49107; ідентифікаційний код 09305480) - 493 978 грн. 10 коп. простроченої заборгованості перед державою за договором кредитної лінії № 103.10-10-396-М5/КЛ від 28.04.2021, залученим під державну гарантію на портфельній основі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратранс" (вулиця Шкільна, будинок 9, смт. Дніпровське, Дніпропетровська область, 51650; ідентифікаційний код 38092496) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вулиця Госпітальна, будинок 12-Г, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 0032129) в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (проспект Гагаріна, будинок 115, м. Дніпро, 49107; ідентифікаційний код 09305480) 3 704 грн. 84 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вулиця Госпітальна, будинок 12-Г, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 0032129) в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (проспект Гагаріна, будинок 115, м. Дніпро, 49107; ідентифікаційний код 09305480) 3 704 грн. 83 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 27.10.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 25.10.2023 |
Оприлюднено | 31.10.2023 |
Номер документу | 114476340 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності кредитування |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні