Рішення

від 26.10.2023 по справі 910/1812/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2023Справа № 910/1812/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/1812/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (06601, м. Київ-30, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 4081221)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спірел" (02160, м. Київ, вул. Регенераторна; ідентифікаційний код 42372539)

про стягнення 86 489,84 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спірел" про стягнення 86 489,84 грн.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/1812/23, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.04.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останні проти позову заперечує, вказуючи що строк дії договору закінчився, а тому відчутні правові підстави для нарахування плати за послуги.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2020 року між Акціонерним товариством в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спірел» (далі - замовник) укладено Договір про надання рекламних послуг № ПЗ/ДН-6-205662/НЮ (далі - Договір), за умовами якого виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги по тимчасовому розміщенню на території та об`єктах регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» спеціальних рекламних конструкцій замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв (далі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити ці послуги.

Умови надання послуг, а саме: адресна програма, тип спеціальних рекламних конструкцій, термін розміщення, вартість послуг визначаються у Додатках та Додаткових угодах, що є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2.9 Договору у разі розірвання договору чи/або Додаткових угод до нього замовник повинен протягом семи днів демонтувати спеціальні рекламні конструкції. При несвоєчасному демонтажу спеціальних рекламних конструкцій нараховується пеня в розмірі 10% від місячної суми договору за кожний прострочення.

Згідно з п. 3.1 Договору вартість послуг виконавця відповідно до розміру плати по наданню рекламних послуг на території та об`єктах регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» та порядок оплати визначається відповідно до Додатків та Додаткових угод, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020. Умови даного Договору застосовуються до відносин, які виникли з 01.09.2020 (п. 6.1 Договору). Договір може бути пролонгований за погодженням сторін (п. 6.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами досягнуто згоди про тип рекламоносіїв, їх кількість, адресну програму та вартість послуг по розміщенню спеціальних рекламних конструкцій. Зокрема, п. 3.1 Додатку № 1 до Договору узгоджено, що вартість послуг за місяць згідно Протоколу договірної ціни (Додаток № 2 до Договору) становить 10 811,23 грн.

Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджено Протокол погодження договірної ціни надання рекламних послуг.

30 жовтня 2020 року сторонами складено та підписано Акт встановлення рекламної конструкції (банера) за адресою: м. Київ, низова складова залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро, у напрямку руху по вул. Березняківська до м. Лівобережна.

Позивач стверджує, що відповідач протягом 2021 року користувався площами позивача у зв`язку з чим Договір діяв протягом 2021 року, а саме: в період з 01.01.2021 по 31.10.2021.

За вказаний період Позивач направив Відповідачу акти виконаних робіт по Договору з рахунками на оплату, а також зареєстрував податкові накладні, на загальну суму 86 489,84 грн, а саме:

- акт виконаних робіт №04 від 31.01.2021 на суму 108 11,23 грн, рахунок на оплату № 04/358, податкову накладну від 31.01.2021 №5;

- акт виконаних робіт №10 від 28.02.2021 на суму 10 811,23 грн, рахунок на оплату №10/358 на суму 10811,23 грн, податкову накладну від 28.02.2021 №5;

- акт виконаних робіт №12 від 31.03.2021 на суму 10811,23 грн, рахунок на оплату №12/358 на суму 10811,23 грн, податкову накладну від 31.03.2021 №5;

- акт виконаних робіт №17 від 30.04.2021 на суму 10811,23 грн, рахунок на оплату №17/358 на суму 10811,23 грн, податкову накладну від 30.04.2021 №5;

- акт виконаних робіт №22 від 31.05.2021 на суму 10811,23 грн, рахунок на оплату №22/358 на суму 10811,23 грн, податкову накладну від 31.05.2021 №5;

- акт виконаних робіт №27 від 30.06.2021 на суму 10811,23 грн, рахунок на оплату №27/358 на суму 10811,23 грн, податкову накладну від 30.06.2021 №7;

- акт виконаних робіт №32 від 31.07.2021 на суму 10811,23 грн, рахунок на оплату №32/358 на суму 10811,23 грн, податкову накладну від 31.07.2021 №4;

- акт виконаних робіт №38 від 31.08.2021 на суму 10 811,23 грн, рахунок на оплату №38/358 на суму 10811,23 грн, податкову накладну від 31.08.2021 №7;

- акт виконаних робіт №51 від 30.09.2021 на суму 10811,23 грн, рахунок на оплату №51/358 на суму 10811,23 грн, податкову накладну 17.09.2021 №3 на суму 1000,00 грн та від 22.09.2021 №5 на суму 9 811,22 грн.

- акт виконаних робіт №57 від 31.10.2021 на суму 10811,23 грн, рахунок на оплату №57/358 на суму 10811,23 грн, податкову накладну від 31.10.2021 №5.

Відповідач оплату 86 489,84 грн на підставі вказаних документів не здійснив, акти не підписав, у зв`язку із чим позивач в судовому порядку просить стягнути з відповідача 86 489,84 грн заборгованості.

Відповідач, заперечуючи проти позову у поданому відзиві на позовну заяву зазначив, що в укладеному між сторонами Договорі зобов`язання відповідача щодо добровільного демонтажу рекламних конструкцій після закінчення дії Договору та умов (механізму) здійснення такого демонтажу відсутні, в свою чергу зобов`язання відповідача щодо демонтажу спеціальних рекламних конструкцій передбачені виключно у п. 2.2.9 Договору, який містить беззаперечні умови - у разі розірвання Договору чи/або Додаткових угод до нього, а отже позивач невірно тлумачить зміст п. 2.2.9 Договору, в зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 7 статті 180 ГК України визначено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Пунктом 6.1 Договору сторонами узгоджено, що той набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020. Умови даного Договору застосовуються до відносин, які виникли з 01.09.2020 (п. 6.1 Договору). Договір може бути пролонгований за погодженням сторін (п. 6.2 Договору).

Як встановлено судом, доказів підписання сторонами Додаткової угоди про продовження терміну дії Договору після 31.12.2020 - матеріали справи не містять.

Вказані обставини також не заперечувалися позивачем у позовній заяві, а відповідачем у відзиві на позовну заяву.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами 01.10.2020 договір про надання рекламних послуг №ПЗ/ДН-6-205662/НЮ є припиненим після 31.12.2020, внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.

Суд зазначає, що вказаним договором не встановлювався обов`язок відповідача демонтувати рекламні конструкції після закінчення строку дії Договору.

А тому, враховуючи зазначене, з огляду на закінчення строку дії Договору про надання рекламних послуг №ПЗ/ДН-6-205662/НЮ від 01.10.2020, обов`язок з демонтажу рекламних конструкцій, які розміщені на території позивача, покладено саме останнього, та є його правом.

Нездійснення позивачем демонтажу рекламних конструкцій після закінчення строку дії Договору, з огляду на відсутність волевиявлення обох сторін на його продовження, не може свідчити про надання АТ «Українська залізниця» відповідних послуг відповідачу.

Доказів, що послуги, передбачені Договором про надання рекламних послуг №ПЗ/ДН-6-205662/НЮ позивачем надавались, а відповідачем були прийняті, після закінчення його дії в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність наявності у відповідача заборгованості з наданих послуг в сумі 86 489,84 грн, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, із покладенням судового збору на позивача, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 86, 129, 231, 232, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.10.2023.

СуддяЛітвінова М.Є.