Рішення

від 27.10.2023 по справі 910/14008/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2023Справа № 910/14008/23 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Центр»

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення 73 681, 96 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хюндай Центр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 73 681, 96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором від 11.01.2019 № 25/22-19 обов`язку щодо оплати за надані послуги з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказану ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

09.10.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволені позову.

16.10.2023 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити.

23.10.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просив в задоволені позову відмовити.

Враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

11.01.2019 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 25/22-19, за яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання протягом строку дії Договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту (також надалі разом - послуги) ТЗ з встановленням запасних частин і використанням витратних матеріалів, необхідних для проведення ремонту, шиномонтажу та технічного обслуговування на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів (надалі - СТО) за місцем розташування Виконавця: м. Полтава, вул. Харківське шосе, 13 (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, предмет послуг: послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання (послуги з технічного обслуговування та ремонтування автомобілів і маловантажних автотранспортних засобів).

Згідно п. 1.3. Договору, конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються Замовнику, визначається при кожному прийманні автомобіля на СТО в межах Додатку 2 до даного Договору і є його невід`ємною частиною, та оформляється відповідно до розділу 2 даного Договору.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що Замовник надає Виконавцю перелік ТЗ, ремонт та технічне обслуговування яких буде здійснюватися за даним Договором. Такий перелік оформляється Додатком №1 до даного Договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.3. Договору, перед наданням послуг Виконавець, проводить мийку автотранспортного засобу, після чого здійснює огляд ТЗ, перевірку технічного стану ТЗ (його складових), виявляє зовнішні пошкодження і дефекти та складає акт приймання-передачі ТЗ з зазначенням у ньому пошкоджень та дефектів, у разі їх наявності.

Виконавець складає наряд-замовлення та визначає обсяг ремонтних робіт, робіт з технічного обслуговування, поточного ремонту, шиномонтажних робіт та діагностики і узгоджує надання таких робіт з Замовником (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 2.9. Договору, після закінчення надання послуг в повному обсязі Виконавець складає та надає Замовнику акт приймання-передачі наданих послуг (в 2-х прим.) для підписання, матеріали фото або відео фіксації факту здійснення демонтажу та монтажу запасних частин (вузлів, рідин), протокол проведення діагностики (у разі проведення).

Згідно п. 3.1. Договору, ціна Договору не повинна перевищувати 1 292 998, 63 грн в т.ч. ПДВ 215 499, 77 грн і складається із сум вартості кожного Замовлення про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту ТЗ.

Вартість витратних матеріалів, які застосовуються в момент надання послуг з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання входить до вартості послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, та окремо не оплачується Замовником (п. 3.3. Договору).

Сторони Додаток № 2 до Договору визначили розрахунок вартості витрат на регламенті роботи з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів.

Оплата за фактично надані послуги та використані при цьому запчастини Виконавця, здійснюється Замовником протягом 30 календарних днів з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця (п. 3.4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.4.1. Договору, Замовник зобов`язується своєчасно в порядку, передбаченому цим Договором здійснити оплату за послуги.

Згідно п. 4.4.3. Договору, після повідомлення уповноваженою особою Виконавця представника Замовника про закінчення ремонту чи обслуговування автомобіля, Замовник повинен протягом 10 календарних днів підписати акт приймання-передачі наданих послуг та передати його Виконавцеві, забрати автомобіль з території Виконавця та оплатити вартість наданих послуг згідно з п. 3.4.1. цього Договору.

Пунктом 4.4.5. Договору визначено, що замовник зобов`язаний перед підписанням наряд - замовлення перевірити його зміст та обсяги послуг які будуть надані Виконавцем. У разі незгоди зі змістом та обсягом замовлення, Замовник повинен відмовитись від підписання наряд - замовлення до моменту усунення зауважень. Обсяг наданих послуг перевіряється з урахуванням матеріалів фото або відео фіксації факту здійснення демонтажу та монтажу запасних частин (вузлів, рідин), протоколу проведення діагностики (уразі проведення) та повернення вузлів, агрегатів і запасних частини, які були замінені в результаті ремонту або технічного обслуговування ТЗ Замовника, крім випадків гарантійних замін.

Замовник повинен перед отриманням автомобіля з ремонту перевірити якість наданих послуг та комплектність автомобіля, а також перевірити автомобіль на наявність будь-яких пошкоджень які могли виникнути з вини Виконавця (п. 4.4.6. Договору).

Позивач вказує, що на виконання умов договору надав Замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, вказаних у Додатку № 1 до Договору, в тому числі:

1. 23.01.2020 щодо автомобіля «RENAULT Logan», державний знак НОМЕР_1 , що підтверджується технічною документацією, а саме: актом від 20.01.2020 № XЦ-ZN-14375 приймання-передачі транспортного засобу, дефектним актом від 20.01.2020 XЦ-ZN-14375, наряд-замовленням від 23.01.2020 № XЦ-ZN-14375, актом від 23.01.2020 № XЦ-ZN-14375 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, всього послуг на загальну суму 12 000, 00 грн.

2. 31.01.2020 щодо автомобілю «RENAULT Logan», державний знак НОМЕР_2 , що підтверджується технічною документацією, а саме: актом від 30.01.2020 № ХЦ-ZN-14453 приймання-передачі транспортного засобу, дефектним актом від 30.01.2020 XЦ-ZN-14453, наряд-замовленням від 31.01.2020 № XЦ-ZN-14453, актом від 31.01.2020 № XЦ-ZN-14453 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, всього послуг на загальну суму 9686, 50 грн.

3. 19.03.2020 щодо автомобілю «TOYOTA Canary», державний знак НОМЕР_3 , що підтверджується технічною, а саме: актом від 05.03.2020 № XЦ-ZN-14657 приймання-передачі транспортного засобу, дефектним актом від 05.03.2020 ХЦ-ZN-14657, наряд-замовленням від 19.03.2020 № XЦ-ZN-14657, актом від 19.03.2020 № ХЦ-ZN-14657 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, всього послуг на загальну суму 22 203, 30 грн.

4. 19.03.2020 щодо автомобілю «RENAULT Logan», державний знак НОМЕР_4 , що підтверджується технічною документацією, а саме: актом від 19.03.2020 № ХЦ-ZN-14740 приймання-передачі транспортного засобу, дефектним актом від 19.03.2020 XЦ-ZN-14740, наряд-замовленням від 19.03.2020 № ХЦ-ZN-14740, актом від 19.03.2020 № XЦ-ZN-14740 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, всього послуг на загальну суму 2651, 00 грн.

5. 30.03.2020 щодо автомобілю «RENAULT Logan», державний знак НОМЕР_2 , що підтверджується технічною документацією, а саме: актом від 06.02.2020 № XЦ-ZN-14499 приймання-передачі транспортного засобу, дефектним актом від 06.02.2020 XЦ-ZN-14499, наряд-замовленням від 30.03.2020 № XЦ-ZN-14499, актом від 30.03.2020 № XЦ-ZN-14499 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, всього послуг на загальну суму 22 838, 00 грн.

Загальна суму наведених вище послуг наданих позивачем відповідачу складає 69 378, 80 грн, в т.ч. ПДВ 20 % у сумі 11 563, 13 грн.

01.12.2022 позивач направив на адресу відповідача підписані зі своєї сторони відповідні акти виконаних робіт, а саме: Акт виконаних робіт від 01.12.2022 № XЦ-ZN-14375 на загальну суму 12 000, 00 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 № XЦ-ZN-14453 на загальну суму 9 686, 50 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 № ХЦ-ZN-14657 на загальну суму 22 203, 30 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 № XЦ-ZN-14740 на загальну суму 2651, 00 грн та Акт виконаних робіт від 01.12.2022 № XЦ-ZN-14499 на загальну суму 22 838, 00 грн.

Позивач, враховуючи невиконання відповідачем свого обов`язку за договором щодо оплати за надані послуги, 14.03.2023 та 07.08.2023 направив відповідачу претензії про сплату боргу за договором, які не були задоволені, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати послуги з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, який породжує обов`язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх.

За умовами договору позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 69 378, 80 грн, що підтверджується Актом від 20.01.2020 № XЦ-ZN-14375 приймання-передачі транспортного засобу, Дефектним актом від 20.01.2020 XЦ-ZN-14375, наряд-замовленням від 23.01.2020 № XЦ-ZN-14375, Актом від 23.01.2020 № XЦ-ZN-14375 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, Актом від 30.01.2020 № ХЦ-ZN-14453 приймання-передачі транспортного засобу, Дефектним актом від 30.01.2020 XЦ-ZN-14453, наряд-замовленням від 31.01.2020 № XЦ-ZN-14453, Актом від 31.01.2020 № XЦ-ZN-14453 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, Актом від 05.03.2020 № XЦ-ZN-14657 приймання-передачі транспортного засобу, Дефектним актом від 05.03.2020 ХЦ-ZN-14657, наряд-замовленням від 19.03.2020 № XЦ-ZN-14657, Актом від 19.03.2020 № ХЦ-ZN-14657 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, Актом від 19.03.2020 № ХЦ-ZN-14740 приймання-передачі транспортного засобу, Дефектним актом від 19.03.2020 XЦ-ZN-14740, наряд-замовленням від 19.03.2020 № ХЦ-ZN-14740, актом від 19.03.2020 № XЦ-ZN-14740 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, Актом від 06.02.2020 № XЦ-ZN-14499 приймання-передачі транспортного засобу, Дефектним актом від 06.02.2020 XЦ-ZN-14499, наряд-замовленням від 30.03.2020 № XЦ-ZN-14499 та Актом від 30.03.2020 № XЦ-ZN-14499 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу.

Щодо не підписання з боку відповідача Актів виконаних робіт від 01.12.2022 № XЦ-ZN-14375, № XЦ-ZN-14453, № ХЦ-ZN-14657, № XЦ-ZN-14740, № XЦ-ZN-14499 на загальну суму 69 378, 80 грн, господарський суд зазначає, що за змістом п. 4.4.3. Договору Замовник повинен протягом 10 календарних днів підписати акт приймання-передачі наданих послуг та передати його Виконавцеві.

Матеріалами справи підтверджується, що Замовник отримав від Виконавця автомобілі з ремонту та обслуговування, Акти виконаних робіт не підписав, заперечень щодо підписання вказаних Актів виконаних робіт виконавцю не надіслав.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Враховуючи, що строк оплати за надані послуги настав, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за договором у розмірі 69 378, 80 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 5.4. Договору, за порушення строків оплати Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі 0, 001 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

З огляду на наведене нарахування пені має тривати протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 169, 28 грн за період з 01.01.2023 по 01.09.2023, що є більшим ніж шість місяців.

За розрахунком суду, з урахуванням обмежень встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 126, 27 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 1391, 38 грн 3 % річних та 2742, 50 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 1732, 80 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 1391, 38 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Викладені у відзиві на позов аргументи не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2645, 65 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в особі ФІЛІЇ УПРАВЛІННЯ З ПЕРЕРОБКИ ГАЗУ ТА ГАЗОВОГО КОНДЕНСАТУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (39420, Полтавська обл., Машівський р-н, село Базилівщина, ВУЛИЦЯ ПОЛЬОВА, будинок 6, ідентифікаційний код 25976423) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХЮНДАЙ ЦЕНТР ПОЛТАВА» (36008, Полтавська обл., місто Полтава, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 13, ідентифікаційний код 38937520) заборгованість у розмірі 69 378 (шістдесят дев`ять тисяч триста сімдесят вісім) грн 80 коп., пеню у розмірі 126 (сто двадцять шість) грн 27 коп., 3 % річних у розмірі 1391 (одна тисяча триста дев`яносто одна) грн 38 коп., інфляційних втрат у розмірі 1732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) грн 80 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2645 (дві тисячі шістсот сорок п`ять) грн 65 коп.

3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва