Постанова

від 19.02.2024 по справі 910/14008/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2024 р. Справа№ 910/14008/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2023

у справі №910/14008/23 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюндай Центр"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 73 681, 96 грн

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в особі ФІЛІЇ УПРАВЛІННЯ З ПЕРЕРОБКИ ГАЗУ ТА ГАЗОВОГО КОНДЕНСАТУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (39420, Полтавська обл., Машівський р-н, село Базилівщина, ВУЛИЦЯ ПОЛЬОВА, будинок 6, ідентифікаційний код 25976423) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХЮНДАЙ ЦЕНТР ПОЛТАВА" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 13, ідентифікаційний код 38937520) заборгованість у розмірі 69 378 (шістдесят дев`ять тисяч триста сімдесят вісім) грн 80 коп., пеню у розмірі 126 (сто двадцять шість) грн 27 коп., 3 % річних у розмірі 1391 (одна тисяча триста дев`яносто одна) грн 38 коп., інфляційних втрат у розмірі 1732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) грн 80 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2645 (дві тисячі шістсот сорок п`ять) грн 65 коп. В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" подало апеляційну скаргу, у якій просило прийняти апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату до розгляду; рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 у справі №910/14008/23 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Хюндай Центр Полтава" у задоволенні позовних вимог повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюндай Центр Полтава" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 4 026,00 грн.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що сторони Договору, позивач та відповідач установили порядок розрахунків. Відповідно до п.3.4.3 Договору послуги передбачені цим Договором вважаються наданими з моменту підписання Сторонами (уповноваженими представниками Сторін) Акту приймання-передачі наданих послуг. Оплата за фактично надані послуги та використані при цьому запчастини Виконавця, здійснюється Замовником (Відповідачем) протягом 30 календарних днів з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця. Ураховуючи те, що матеріали справи не містять підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі наданих послуг, послуги не вважаються наданими, як відповідно і не настає обов`язок для відповідача здійснювати оплату за Договором. Оскільки матеріали справи не містять підписаних сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг, послуги вважаються ненаданими, і такими, що не породжують обов`язку для відповідача сплатити 69 378,80 грн заявлених позивачем в позові.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" у справі №910/14008/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ураховуючи вищезазначене, суд був позбавлений можливості вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14008/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/14008/23.

30.11.2023 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 у справі №910/14008/23. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу упродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд за результатами апеляційного провадження у справі № 910/14008/23, рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2023 у справі № 910/14008/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», в особі Філії управління з переробки газу та газового конденсату АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» без задоволення. Судові витрати апелянта через подачу апеляційної скарги покласти на самого Апелянта Стягнути з АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (ідентифікаційний код - 30019775), в особі ФІЛІІ УПРАВЛІННЯ З ПЕРЕРОБКИ ГАЗУ ТА ГАЗОВОГО КОНДЕНСАТУ АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (ідентифікаційний код - 25976423) на користь ТОВ «ХЮНДАЙ ЦЕНТР ПОЛТАВА» (ідентифікаційний код - 38937520) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 гривень, пов`язані із розглядом справи № 910/14008/23 в апеляційному провадженні.

В обґрунтування свого відзиву позивач зазначав, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2023 повністю відповідає вимогам ст.236 ГПК України, та завданню господарського судочинства, оскільки повністю ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим, а також ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. ГС м. Києва, перед ухваленням 27.10.2022 рішення у справі № 910/14008/23, повно і всебічно з`ясовані всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Апелянт в своїй скарзі не навів жодного обґрунтованого та реального аргументу щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні 27.10.2023 рішення у справі № 910/14008/23. Апелянт в своїй апеляційній скарзі не наводить жодного аргументу щодо заявленого в ній заперечення, а просто зазначає про свою незгоду з ухваленим 27.10.2023 рішенням у справі № 910/14008/23.

Судом установлено, що позивач направив відзив відповідачу, як доказ надано суду квитанцію №400446 про доставку документу до електронного кабінету. Відповідач не скористався своїм правом і не направив на адресу суду клопотання/заперечення стосовного судових витрат на професійну правничу допомогу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна установити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як убачається із матеріалів справи, 11.01.2019 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 25/22-19, за яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання протягом строку дії Договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту (також надалі разом - послуги) ТЗ з встановленням запасних частин і використанням витратних матеріалів, необхідних для проведення ремонту, шиномонтажу та технічного обслуговування на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів (надалі - СТО) за місцем розташування Виконавця: м. Полтава, вул. Харківське шосе, 13 (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, предмет послуг: послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання (послуги з технічного обслуговування та ремонтування автомобілів і маловантажних автотранспортних засобів).

Згідно п. 1.3. Договору, конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються Замовнику, визначається при кожному прийманні автомобіля на СТО в межах Додатку 2 до даного Договору і є його невід`ємною частиною, та оформляється відповідно до розділу 2 даного Договору.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що Замовник надає Виконавцю перелік ТЗ, ремонт та технічне обслуговування яких буде здійснюватися за даним Договором. Такий перелік оформляється Додатком №1 до даного Договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.3. Договору, перед наданням послуг Виконавець, проводить мийку автотранспортного засобу, після чого здійснює огляд ТЗ, перевірку технічного стану ТЗ (його складових), виявляє зовнішні пошкодження і дефекти та складає акт приймання-передачі ТЗ з зазначенням у ньому пошкоджень та дефектів, у разі їх наявності.

Виконавець складає наряд-замовлення та визначає обсяг ремонтних робіт, робіт з технічного обслуговування, поточного ремонту, шиномонтажних робіт та діагностики і узгоджує надання таких робіт з Замовником (п. 2.4. Договору).

Разом із нарядом-замовленням складається рахунок на вартість ремонтних робіт або робіт з технічного обслуговування, який надається Замовнику для здійснення оплати (п. 2.5. Договору).

В рахунку зазначаються вартість послуг та запасних частин, відповідно до вимог Додатків №2 та 5. Вартість запасних частин потрібних для виконання наряд - замовлення підлягають узгодженню з замовником (п. 2.6. Договору). Додатки №2 та 5 підписані замовником.

Відповідно до п. 2.9. Договору, після закінчення надання послуг в повному обсязі Виконавець складає та надає Замовнику акт приймання-передачі наданих послуг (в 2-х прим.) для підписання, матеріали фото або відео фіксації факту здійснення демонтажу та монтажу запасних частин (вузлів, рідин), протокол проведення діагностики (у разі проведення).

Згідно п. 3.1. Договору, ціна Договору не повинна перевищувати 1 292 998, 63 грн в т.ч. ПДВ 215 499, 77 грн і складається із сум вартості кожного Замовлення про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту ТЗ.

Вартість витратних матеріалів, які застосовуються в момент надання послуг з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання входить до вартості послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, та окремо не оплачується Замовником (п. 3.3. Договору).

Сторони Додаток № 2 до Договору визначили розрахунок вартості витрат на регламенті роботи з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів.

Оплата за фактично надані послуги та використані при цьому запчастини Виконавця, здійснюється Замовником протягом 30 календарних днів з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця (п. 3.4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.4.1. Договору, Замовник зобов`язується своєчасно в порядку, передбаченому цим Договором здійснити оплату за послуги.

Згідно п. 4.4.3. Договору, після повідомлення уповноваженою особою Виконавця представника Замовника про закінчення ремонту чи обслуговування автомобіля, Замовник повинен протягом 10 календарних днів підписати акт приймання-передачі наданих послуг та передати його Виконавцеві, забрати автомобіль з території Виконавця та оплатити вартість наданих послуг згідно з п. 3.4.1. цього Договору.

Пунктом 4.4.5. Договору визначено, що замовник зобов`язаний перед підписанням наряд - замовлення перевірити його зміст та обсяги послуг які будуть надані Виконавцем. У разі незгоди зі змістом та обсягом замовлення, Замовник повинен відмовитись від підписання наряд - замовлення до моменту усунення зауважень. Обсяг наданих послуг перевіряється з урахуванням матеріалів фото або відео фіксації факту здійснення демонтажу та монтажу запасних частин (вузлів, рідин), протоколу проведення діагностики (уразі проведення) та повернення вузлів, агрегатів і запасних частини, які були замінені в результаті ремонту або технічного обслуговування ТЗ Замовника, крім випадків гарантійних замін.

Замовник повинен перед отриманням автомобіля з ремонту перевірити якість наданих послуг та комплектність автомобіля, а також перевірити автомобіль на наявність будь-яких пошкоджень які могли виникнути з вини Виконавця (п. 4.4.6. Договору).

Позивач вказує, що на виконання умов договору надав Замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, вказаних у Додатку № 1 до Договору, в тому числі:

1. 23.01.2020 щодо автомобіля "RENAULT Logan", державний знак НОМЕР_1 , що підтверджується технічною документацією, а саме: актом від 20.01.2020 № XЦ-ZN-14375 приймання-передачі транспортного засобу, дефектним актом від 20.01.2020 XЦ-ZN-14375, наряд-замовленням від 23.01.2020 № XЦ-ZN-14375, актом від 23.01.2020 № XЦ-ZN-14375 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, всього послуг на загальну суму 12 000, 00 грн.

2. 31.01.2020 щодо автомобілю "RENAULT Logan", державний знак НОМЕР_2 , що підтверджується технічною документацією, а саме: актом від 30.01.2020 № ХЦ-ZN-14453 приймання-передачі транспортного засобу, дефектним актом від 30.01.2020 XЦ-ZN-14453, наряд-замовленням від 31.01.2020 № XЦ-ZN-14453, актом від 31.01.2020 № XЦ-ZN-14453 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, всього послуг на загальну суму 9686, 50 грн.

3. 19.03.2020 щодо автомобілю "TOYOTA Canary", державний знак НОМЕР_3 , що підтверджується технічною, а саме: актом від 05.03.2020 № XЦ-ZN-14657 приймання-передачі транспортного засобу, дефектним актом від 05.03.2020 ХЦ-ZN-14657, наряд-замовленням від 19.03.2020 № XЦ-ZN-14657, актом від 19.03.2020 № ХЦ-ZN-14657 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, всього послуг на загальну суму 22 203, 30 грн.

4. 19.03.2020 щодо автомобілю "RENAULT Logan", державний знак НОМЕР_4 , що підтверджується технічною документацією, а саме: актом від 19.03.2020 № ХЦ-ZN-14740 приймання-передачі транспортного засобу, дефектним актом від 19.03.2020 XЦ-ZN-14740, наряд-замовленням від 19.03.2020 № ХЦ-ZN-14740, актом від 19.03.2020 № XЦ-ZN-14740 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, всього послуг на загальну суму 2651, 00 грн.

5. 30.03.2020 щодо автомобілю "RENAULT Logan", державний знак НОМЕР_2 , що підтверджується технічною документацією, а саме: актом від 06.02.2020 № XЦ-ZN-14499 приймання-передачі транспортного засобу, дефектним актом від 06.02.2020 XЦ-ZN-14499, наряд-замовленням від 30.03.2020 № XЦ-ZN-14499, актом від 30.03.2020 № XЦ-ZN-14499 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, всього послуг на загальну суму 22 838, 00 грн.

Загальна суму наведених вище послуг наданих позивачем відповідачу складає 69 378, 80 грн, в т.ч. ПДВ 20 % у сумі 11 563, 13 грн.

01.12.2022 позивач направив на адресу відповідача підписані зі своєї сторони відповідні акти виконаних робіт, а саме: Акт виконаних робіт від 01.12.2022 № XЦ-ZN-14375 на загальну суму 12 000, 00 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 № XЦ-ZN-14453 на загальну суму 9 686, 50 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 № ХЦ-ZN-14657 на загальну суму 22 203, 30 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 № XЦ-ZN-14740 на загальну суму 2651, 00 грн та Акт виконаних робіт від 01.12.2022 № XЦ-ZN-14499 на загальну суму 22 838, 00 грн.

Позивач, ураховуючи невиконання відповідачем свого обов`язку за договором щодо оплати за надані послуги, 14.03.2023 та 07.08.2023 направив відповідачу претензії про сплату боргу за договором, які не були задоволені, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати послуги з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, який породжує обов`язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх.

Відповідно, за умовами договору позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 69 378, 80 грн, що підтверджується Актом від 20.01.2020 № XЦ-ZN-14375 приймання-передачі транспортного засобу, Дефектним актом від 20.01.2020 XЦ-ZN-14375, наряд-замовленням від 23.01.2020 № XЦ-ZN-14375, Актом від 23.01.2020 № XЦ-ZN-14375 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, Актом від 30.01.2020 № ХЦ-ZN-14453 приймання-передачі транспортного засобу, Дефектним актом від 30.01.2020 XЦ-ZN-14453, наряд-замовленням від 31.01.2020 № XЦ-ZN-14453, Актом від 31.01.2020 № XЦ-ZN-14453 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, Актом від 05.03.2020 № XЦ-ZN-14657 приймання-передачі транспортного засобу, Дефектним актом від 05.03.2020 ХЦ-ZN-14657, наряд-замовленням від 19.03.2020 № XЦ-ZN-14657, Актом від 19.03.2020 № ХЦ-ZN-14657 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, Актом від 19.03.2020 № ХЦ-ZN-14740 приймання-передачі транспортного засобу, Дефектним актом від 19.03.2020 XЦ-ZN-14740, наряд-замовленням від 19.03.2020 № ХЦ-ZN-14740, актом від 19.03.2020 № XЦ-ZN-14740 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу, Актом від 06.02.2020 № XЦ-ZN-14499 приймання-передачі транспортного засобу, Дефектним актом від 06.02.2020 XЦ-ZN-14499, наряд-замовленням від 30.03.2020 № XЦ-ZN-14499 та Актом від 30.03.2020 № XЦ-ZN-14499 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу.

Щодо не підписання з боку відповідача Актів виконаних робіт від 01.12.2022 № XЦ-ZN-14375, № XЦ-ZN-14453, № ХЦ-ZN-14657, № XЦ-ZN-14740, № XЦ-ZN-14499 на загальну суму 69 378, 80 грн, господарський суд зазначає, що за змістом п. 4.4.3. Договору Замовник повинен протягом 10 календарних днів підписати акт приймання-передачі наданих послуг та передати його Виконавцеві.

Матеріалами справи підтверджується, що Замовник отримав від Виконавця автомобілі з ремонту та обслуговування, Акти виконаних робіт не підписав, заперечень щодо підписання вказаних Актів виконаних робіт виконавцю не надіслав.

Непідписання актів приймання наданих послуг (виконаних робіт), які за умовами договору (без внесення до них відповідних змін) є необхідною умовою для розрахунку із замовником, не можуть бути єдиною безумовною підставою для звільнення останнього від оплати фактично наданих послуг (виконаних робіт)

Колегія суддів вважає, що передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи

Відповідно до п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Ураховуючи, що строк оплати за надані послуги настав, ураховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за договором у розмірі 69 378, 80 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 5.4. Договору, за порушення строків оплати Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі 0, 001 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

З огляду на наведене нарахування пені має тривати протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 169, 28 грн за період з 01.01.2023 по 01.09.2023, що є більшим ніж шість місяців.

За розрахунком суду, з урахуванням обмежень установлених ч. 6 ст. 232 ГК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 126, 27 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 1391, 38 грн 3 % річних та 2742, 50 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, ураховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова ураховується або не ураховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не ураховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 1732, 80 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 1391, 38 грн.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності, всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення у розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про установлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 у справі №910/14008/23 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 у справі №910/14008/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Як убачається із відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Відповідач на адресу суду не направив своїх заперечень стосовно розміру витрат.

Практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України установлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.901 та ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Цивільний кодекс України, а саме глава 63, яка присвячена договору про надання послуг, не вимагає обов`язкового оформлення акта на підтвердження надання послуг. Даний документ складається у тих випадках, коли потрібно в документальній формі зробити підтвердження факту виконаних робіт тією стороною, яка є виконавцем за договором.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Позивач надав суду витяг з Договору від 12.08.2022 №12/08/22 «Про надання правничої допомоги», відповідно до умов якого Товариство (клієнт) з обмеженою відповідальністю "Хюндай Центр" та Адвокатське бюро «Будігая Олександра» (Бюро) визначили, що предметом договору є надання правничої допомоги.

Строк дії договору до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Сторони визначили, що гонорар є винагорода бюро для здійснення захисту та представництва інтересів. За домовленістю сторін, гонорар визначається з сум, що установлюються сторонами по кожній справі, з урахуванням її специфікації та складності. Надання послуг оформлюється сторонами у відповідному акті наданих послуг з правової допомоги (розділ 4 Договору).

Також позивач надав суду акт наданих послуг від 08.12.2023 на суму 3 000,00 грн з відповідним описом наданих послуг та копію платіжної інструкції від 08.12.2023 на суму 3 000 грн.

Судом установлено, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюндай Центр" підписано Будігай О.В. Відповідно до ордеру від 18.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюндай Центр" доручило адвокату Будігай О.В. представляти інтереси в Північному апеляційному господарському суді.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Верховний Суд акцентує увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ураховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має ураховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам, урахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, реальності понесення адвокатських витрат, колегія суддів дійшла висновку, про задоволення заявлених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу витрат у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 у справі №910/14008/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 у справі №910/14008/23 залишити без змін.

3. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в особі ФІЛІЇ УПРАВЛІННЯ З ПЕРЕРОБКИ ГАЗУ ТА ГАЗОВОГО КОНДЕНСАТУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (39420, Полтавська обл., Машівський р-н, село Базилівщина, ВУЛИЦЯ ПОЛЬОВА, будинок 6, ідентифікаційний код 25976423) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХЮНДАЙ ЦЕНТР ПОЛТАВА" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 13, ідентифікаційний код 38937520) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 (три тисячі) грн.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

5. Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов