Ухвала

від 26.10.2023 по справі 914/2996/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.10.2023 Справа№914/2996/23

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаузен» про забезпечення позову

у справі № 914/2996/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаузен», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнам - Монтаж», с. Дрогомишль, Яворівський район, Львівська область,

предмет позову: стягнення 97 085,30 грн,

підстава позову: порушення зобов`язань по договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 17.08.2021,

встановив:

06.10.2023 Господарським судом Львівської області отримано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаузен» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнам - Монтаж» про стягнення 97 085,30 грн, з яких 91 180,16 грн пені, 2 208,65 грн інфляційних втрат, 3 696,49 грн 3 % річних, нарахованих на заборгованість по договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 17.08.2021, рішення про стягнення якої постановлено 08.08.2023 у справі № 914/969/23.

Ухвалою суду від 10.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено розгляд справи по суті на 08.11.23.

20.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Хаузен» подав суду заяву про забезпечення позову, яку повернуто відповідно до ухвали суду від 23.10.2023.

24.10.2023 канцелярією суду зареєстровано подану нарочно представником позивача заяву про вжиття заходів забезпечення позову з доказами сплати судового збору та з наданням інформації про наявність у адвоката електронного кабінету в системі «Електронний суд».

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА

Заявник зазначає, що у господарській справі № 914/969/23 між тими ж сторонами було забезпечено шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать боржнику на розрахункових або будь-яких інших рахунках боржника у будь-яких банках чи інших фінансових установах, виявлених державним або приватним виконавцем при виконанні даного виконавчого документа, в межах суми позовних вимог. Рішенням Господарського суду від 08.08.2023 позовні вимоги було задоволено частково в межах суми 409 274 грн. Проте, таке рішення суду відповідачем добровільно не виконувалося, а його виконання стало можливим саме завдяки накладенню арешту на грошові кошти, що належали відповідачу та були стягнуті в примусовому порядку приватним виконавцем виконавчого органу Львівської області Макухіною Іриною Вікторівною.

На переконання позивача, існують обставини, які свідчать про наявність сумнівів щодо можливості добровільного виконання судового рішення у даній справі у випадку стягнення з відповідача заборгованості в майбутньому; виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача грошових коштів.

Тому позивач просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнам - Монтаж» на розрахункових або будь-яких інших рахунках боржника у будь-яких банках чи інших фінансових установах, виявлених державним або приватним виконавцем при виконанні даного виконавчого документа, в межах суми позовних вимог у розмірі 97 085,30 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Перевіривши зазначені позивачем обставини, проаналізувавши обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову про стягнення 97 085,30 грн, з яких 91 180,16 грн пені, 2 208,65 грн інфляційних втрат, 3 696,49 грн 3 % річних, суд вважає не доведеною та не підтвердженою необхідність забезпечення позову.

Так, відповідно до поданих позивачем додатків до заяви вбачається, що 16.10.2023 закінчено виконавче провадження по виконанню наказу від 07.09.2023, виданого на виконання рішення у справі № 914/969/23 про стягнення 409 274,43 грн. Також позивачем долучено копію клопотання відповідача у тій справі № 914/969/23 про скасування заходів забезпечення позову у зв`язку з його повним виконанням.

Суд зауважує, що обставини виконання рішення суду у справі № 914/969/23 не мають преюдиційного характеру, не свідчать про майбутню аналогічну поведінку відповідача під час розгляду справи чи виконання рішення у справі № 914/2996/23. Крім цього, заявником не наведено та не доведено доказами причин примусового (а не добровільного) виконання відповідачем рішення суду у справі № 914/969/23, та не подано будь-яких інших доказів щодо підтвердження скрутного матеріального становища відповідача, щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань чи на уникнення спілкування з позивачем тощо.

Більше того, інститут забезпечення позову призначений для запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а не для автоматичного застосування обмежувальних заходів при порушенні зобов`язання іншою стороною. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Один лише факт порушення договірного зобов`язання, якщо такий мав місце у відносинах сторін, не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зазначена позивачем обставина швидкого виконання рішення суду у справі № 914/969/23 не є належним обґрунтуванням того, що існують передумови для ухилення відповідача від виконання грошових зобов`язань у справі № 914/2996/23 та утруднення виконання рішення про стягнення коштів, якщо таке буде постановлене.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Здійснюючи в межах повноважень, визначених процесуальним законом, оцінку доводів заявника стосовно розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд доходить висновку, що подана заявником заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

Суд звертає увагу, що заявник не надав належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. У той же час, не обґрунтовано вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках товариства в межах ціни позову навпаки можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та в свою чергу погіршення майнового стану сторони.

Враховуючи зазначене, заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаузен» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 914/2996/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено в апеляційному порядку з протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Матвіїв Р.І.