Рішення

від 20.03.2024 по справі 914/2996/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024 Справа № 914/2996/23

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаузен», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнам - Монтаж», с. Дрогомишль, Яворівський район, Львівська область,

предмет позову: стягнення 97 085,30 грн,

підстава позову: порушення зобов`язань по договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 17.08.2021,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

1.ПРОЦЕС

1.1.Господарським судом Львівської області 06.10.2023 отримано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Хаузен» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнам - Монтаж» про стягнення 97 085,30 грн, з яких 91 180,16 грн пені, 2 208,65 грн інфляційних втрат, 3 696,49 грн 3 % річних.

1.2.Ухвалою суду від 10.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено розгляд справи по суті на 08.11.23.

1.3. Хід розгляду справи відображено у протоколах судових засіданнях і ухвалах суду, зокрема, і за клопотаннями представників сторін.

1.4.Відводів складу суду сторонами не заявлено.

1.5.У судове засідання 20.03.2024 представники сторін не з`явилися, хоча про дату та час судового засіданні повідомлені належним чином у спосіб надіслання ухвали від 12.03.2024 до електронних кабінетів учасників справи.

1.6.Відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

1.7.Враховуючи обізнаність представників сторін про дату судового засідання, повторну неявку і неповідомлення причин неявки в судове засідання 20.03.2024, суд не вбачає підстав для потворного відкладення розгляду справи та вважає за доцільне вирішити справу по суті в цьому судовому засіданні.

1.8.У судовому засіданні 20.03.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

2.1.Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні обов`язки по договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, зокрема, в частині повернення в повному обсязі отриманої допомоги, у зв`язку з чим позивачем на суму заборгованості нараховано суму відсотків за користування грошовими коштами, стягнення яких (основного боргу та заборгованості за відсотками) було предметом судового розгляду в межах справи № 914/969/23. Позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеню за період прострочення виконання грошового зобов`язання, не охоплений рішенням Господарського суду Львівської області від 08.08.2023 у справі № 914/969/23.

2.2.Крім цього, у поданих до суду письмових поясненнях позивач зазначає, що відповідачем не дотримано вимог п. 5.4 укладеного між сторонами договору, жодних повідомлень позивачу щодо існування форм-мажорних обставин, обставин непереборної сили (карантину, воєнного стану тощо) надіслано не було, а тому відповідач погодився з умовами дії договору в цей час та повинен їх дотримуватися.

2.3.Відповідач не подав відзиву на позовну заяву у визначений судом строк, однак, 23.01.2024 подав письмові пояснення, відповідно до яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач порушує приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснюючи нарахування штрафних санкцій більше, ніж за шість місяців. На переконання відповідача, стягнення 91 180, 16 грн пені за період з 03.12.2022 по 02.10.2023 є безпідставним та не обґрунтованим. Крім цього, безпідставність позовних вимог обґрунтовується приписами п. 15, 18 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

3.1.Між сторонами у справі існували правовідносини на підставі договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 1708/21 від 17.08.2021. Предметом договору є надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаузен» безвідсоткової поворотної фінансової допомогу у формі грошових коштів у загальній сумі 3 000 000,00 грн Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнам - Монтаж» у строк до 31.05.2022.

3.2.У межах розгляду справи № 914/969/23 господарським судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаузен» (позикодавець) передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнам - Монтаж» (позичальник) на виконання умов договору безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у формі грошових коштів у загальній сумі 976 000,00 грн, натомість позичальник зобов`язався повернути одержану допомогу позикодавцеві у визначений договором строк - до 02.06.2022. Позичальник повернув частину боргу у розмірі 750 000,00 грн 14.07.2022.

3.3.Під час вирішення справи за наслідками розгляду клопотання відповідача про зменшення суми нарахованих штрафних санкцій на 76%, суд дійшов висновку про зменшення нарахованих позивачем сум пені та 3% річних на 76%. Тому рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/969/23 від 08.08.2023 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнам-монтаж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаузен» 226 000,00 грн суму боргу, 3 787,00 грн 3% річних, 51 431,14 грн пені, 97 486,84 грн інфляційних втрат, 8 303,45 грн понесених витрат на сплату судового збору, 22 266,00 грн витрат на правову допомогу, тобто всього на суму 409 274,43 грн.

3.4.Рішення набрало законної сили 07.09.2023, на виконання рішення видано наказ про примусове виконання.

3.5.У межах виконавчого провадження відповідач сплатив 450 717,30 грн відповідно до платіжної інструкції від 11.10.2023, виконаної банком 13.10.2023.

4. ВИСНОВКИ СУДУ

4.1.Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

4.2.Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами був договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, зобов`язання по якому відповідачем були порушені, що було предметом розгляду господарської справи у справі № 914/969/23, за наслідками розгляду якої ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнам-монтаж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаузен» 226 000,00 грн суму боргу, 3 787,00 грн 3% річних, 51 431,14 грн пені, 97 486,84 грн інфляційних втрат, 8 303,45 грн понесених витрат на сплату судового збору, 22 266,00 грн витрат на правову допомогу.

4.3.Рішення суду виконане 13.10.2023.

4.4.Предметом спору у цій справі є стягнення за період прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 226 000, 00 грн, не охоплений рішенням суду у справі №914/969/23, пені, нарахованої на підставі п. 5.3 договору за період 03.12.2022 по 02.10.2023 у розмірі 91 180, 16 грн; нарахованих за період 01.03.2023 31.08.2023 інфляційних втрат у сумі 2 208, 65 грн та 3% річних у сумі 3 696, 49 грн за період 18.03.2023-02.10.2023 на суму боргу 226 000, 00 грн, визнаної та стягнутої згідно з судовим рішенням.

4.5.Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. За вимогами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду (Верховний Суд, постанова від 12.03.2018 у справі № 914/712/16).

4.6.Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного суду України від 18.10.2017 № 910/8318/16).

4.7. Верховний Суд у постанові від 31.05.2018 у справі № 902/330/17 також зазначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

4.8.Крім цього, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

4.9. Як зазначає Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі № 913/70/18, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.10.Так, відповідно до п. 5.3 договору за прострочення термінів повернення допомоги, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також інфляційних втрат, нарахованих з урахуванням п. 5.2 договору, відповідно до умов якого у випадку прострочення термінів повернення допомоги, сума боргу повертається позичальником з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

4.11.Нараховуючи пеню поза межами шестимісячного періоду, позивач не здійснює посилань на перехідні положення Господарського кодексу України щодо продовження періоду нарахування пені на час карантину, а покликається на висновки Верховного суду у постанові від 10.09.2020 у справі № 914/1777/19. Однак такі не релевантні до спірних правовідносин, адже у згаданій справі сторони договором врегулювали, що неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення (п. 7.6 договору).

4.12.Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

4.13.У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим за шість місяців (із постанови ОП КГС ВС від 20.08.2021 у справі N 910/13575/20).

4.14.Сторони договору у справі не передбачили іншого, ніж шестимісячний період нарахування пені. Відповідно до усталеної позиції вищих судів формулювання «за кожен день прострочення» не змінює такого періоду.

4.15.Водночас під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України). Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

4.16.Тобто дотримуючись вказаних положень, позивач міг на цій підставі нараховувати пеню до 30.06.2023, адже з 01.07.2023 карантин відмінено. Однак це не єдині положення, які регулюють конкретні спірні відносини у період з 03.12.2022 по 02.10.2023 - в період як дії карантину, так і воєнного стану.

4.17.Так, наступним п. 8 Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

4.18.Аналогічне положення передбачене і Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України: у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (п. 15).

4.19.Крім цього, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18).

4.20.Як вже зазначалося вище, карантин на території України відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який вже неодноразово продовжувався.

4.21.Згідно з підпунктом 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

4.22.Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

4.23.Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

4.24.Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22 з аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, дійшов висновку про те, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

4.25.Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27.03.2023 у справі № 357/1771/21 також зазначив, що порівняння диспозицій наведених норм права (мова йшла про положення пп. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України і ст. 1046 ЦК України) дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

4.26.Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 зазначав, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

4.27.Суд зауважує, що у постанові від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22 зроблено висновки саме щодо аналогічних спірних правовідносин зі справою № 914/2996/23, які виникли з конкретного договору - договору поворотної фінансової допомоги

4.28.Враховуючи зазначене, зокрема, передбачену п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України специфіку наслідків введення воєнного стану для сторони договору поворотної фінансової допомоги в частині звільнення від сплати пені, штрафу та нарахувань по ст. 625 Цивільного кодексу України, триваючого з 24.02.2022 воєнного стану, суд доходить висновку, що не підлягають нарахуванню у заявлений позивачем період пеня, інфляційні втрати та 3% річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання в сумі 226 000,00 грн.

4.29.Суд звертає увагу позивача, що суттю заперечень відповідача у справі не є форс-мажорні обставини, обставини непереборної сили (карантин, воєнний стан тощо), що вплинули на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Відповідач не посилається на положення п. 5.4 договору щодо форс мажору, а покликається на законодавчі положення щодо відсутності підстав нараховувати пеню і інші нарахування по ст. 625 Цивільного кодексу України.

4.30.Суд також звертає увагу позивача, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Тому обставини, встановлені в межах розгляду господарським судом справи № 914/969/23, є преюдиційними, однак, оцінка аргументів учасників справи і обгрунтованості заявлених вимог за інший період надається судом у межах кожної справи окремо.

4.31.Підсумовуючи всі встановлені та проаналізовані обставини, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для задоволення позову.

4.32.Судовий збір у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 22.03.2024.

Суддя Матвіїв Р.І.