Рішення

від 23.10.2023 по справі 914/2532/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2023 Справа № 914/2532/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Дукат ЛВ, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СпецАвтономБуд, м. Львів,

про стягнення 50 443, 56 грн

Суддя Манюк П.Т.

за участю секретаря Альховської І.Б.

Представники:

від позивача: Кротов Володимир Єремійович представник,

від відповідача: не з`явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дукат ЛВ звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СпецАвтономБуд про стягнення 50 443, 56 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10 денний термін для надання суду доказів сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 684, 00 грн та докази відправлення копії позовної заяви з долученими до неї документами, а саме, оригінал документу, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

07.09.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, а саме надано оригінал платіжної інструкції про сплату судового збору та докази відправлення копії позовної заяви з долученими до неї документами відповідачу.

Ухвалою суду від 08.09.2023 відкрито провадження у справі № 914/2532/23 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 02.10.2023. Ухвалою від 02.10.2023 судове засідання відкладено на 23.10.2023.

В судове засідання, 23.10.2023, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та в усних поясненнях.

Представник відповідача у судові засідання не з`явився, ухвали суду, що скеровувалися на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, на адресу суду не повернуті відділенням поштового зв`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 23.10.2023 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дукат ЛВ (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СпецАвтономБуд (надалі відповідач, покупець) про стягнення 50 443, 56 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.05.2021 між сторонами у справі був укладений договір постачання № 2021/76.

На виконання умов договору постачальником, відповідно до видаткових накладних, поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму в розмірі 213 626, 55 грн. Відповідач товар прийняв, претензій чи зауважень щодо якості, кількості, ціни товару не пред`являв. Свої зобов`язання щодо проведення оплати відповідач виконав частково в сумі 196 853,44 грн, в тому числі з порушенням термінів, передбачених умовами договору, що підтверджується сумами і датами оплати в банківських виписках, які долучені до позовної заяви.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу у розмірі 16 773,11 грн, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 4 193, 40 грн, штраф в розмірі 5 039, 97 грн та на підставі ст. 625 ЦК України, 3 % річних в розмірі 3 315, 57 грн та інфляційні втрати в розмірі 21 121, 51 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з таких мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 01.05.2021 між сторонами у справі був укладений договір постачання № 2021/76.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язався за заявками (замовленню) покупця в терміни, обумовлені договором поставити і передати у власність покупцю товари (надалі товар), а покупець зобов`язався прийняти цей товар і вчасно здійснити його оплату згідно умов даного договору.

Пунктом 1.2. договору сторонами погоджено, що найменування товару, його кількість, асортимент, номенклатура, ціна за одиницю товару, гривнева вартість товару вказується в накладних. Накладні оформляються на кожну партію товару та крім передатного документу виконують одночасно функцію специфікації на товар, і є невід`ємною частиною договору.

Загальна вартість товару, поставка якого здійснюється на умовах даного договору, визначається на підставі всіх оформлених і підписаних уповноваженими представниками сторін накладних-специфікацій. (п. 1.3. договору)

Відповідно до пункту 1.4. договору товар, що постачається, повинен відповідати українським стандартам безпеки його використання. Якість товару, що постачається, повинна відповідати державним стандартам і нормативам (ДСТУ), підтверджуватись гігієнічним висновкам і сертифікатам відповідності.

Згідно ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 2.1. договору товар, постачання якого здійснюється за даним договором, поставляється покупцю окремими партіями по його замовленню (заявками).

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умови розрахунків сторони обумовили розділом 3 договору. Зокрема, покупець оплачує постачальнику кожну партію товару за ціною зазначеною в накладних на наступних умовах: попередньої оплати, або за погодженням сторін з відтермінуванням сім календарних днів від дати отримання товару (п. 3.1. договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 213 626, 55 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 01.06.2021 №ДК000040356, від 02.06.2021№ ДК000040528, від 04.06.2021 № ДК000040724, від 04.06.2021 №ДК000040754, від 08.06.2021№ ДК000040900, від 11.06.2021№ ДК000041250, від 14.06.2021 №ДК000041299, від 15.06.2021 № ДК000041440, від 16.06.2021№ ДК000041529, від 17.06.2021 № ДК000041612, від 22.06.2021 №ДК000041804, від 23.06.2021 № ДК000041874, від 30.06.2021№ ДК000042338, від 01.07.2021 № ДК000042460, від 06.07.2021№ ДК000042758, від 13.07.2021 № ДК000043145, від 13.07.2021№ ДК000043166, від 15.07.2021 № ДК000043414, від 16.07.2021 № ДК000043473, від 20.07.2021 № ДК000043681, від 27.07.2021 №ДК000044189, від 27.07.2021 № ДК000044204, від 27.07.2021№ ДК000044205, від 28.07.2021 № ДК000044230.

В порушення умов договору, відповідач свій обов`язок з оплати за поставлений позивачем товар виконав частково в сумі 196 853, 44 грн.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.02.2023 позивачем надіслано претензію на адресу відповідача про сплату заборгованості на суму 16 772, 65 грн, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, доказів сплати заборгованості не надав.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 16 772, 65 грн є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, при порушенні покупцем термінів оплати постачальник має право стягнути з покупця суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення і нарахуванням 3 відсотків річних від простроченої суми ( пункт 6.3. договору)

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 21 121, 51 грн та 3 % річних в розмірі 3 315, 57 грн. Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, вважає його вірним, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 4 193, 40 грн пені та 5 039, 97 грн штрафу.

Відповідно до пункту 6.2. договору, при порушенні покупцем термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. При простроченні оплати товару тривалістю 30 календарних днів покупець зобов`язаний сплатити постачальнику разовий штраф в розмірі 5 відсотків від неоплаченої суми.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одними із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено також ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, так як одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем він проведений вірно, з урахуванням розміру заборгованості та термінів прострочення оплати, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 4 193, 40 грн.

Щодо нарахованого та заявленого позивачем до стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5 039, 97 грн, то задовольняючи позовні вимоги в цій частині частково в розмірі 4 201, 32 грн, суд виходив з того, що позивачем, в порушення п. 6.2 договору, при нарахуванні разового штрафу в розмірі 5 відсотків від неоплаченої суми подвійно враховано основну заборгованість у розмірі 16 773, 11 грн.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СпецАвтономБуд (79066, м. Львів, вул. Кавалерідзе, буд. 16, кімната 66, код ЄДРПОУ 40520152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дукат ЛВ (79034, м. Львів, вул. Луганська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 23268449) суму в розмірі 52 244, 29 грн, з яких:

- 16 773,11 грн - основного боргу,

- 3 315,57 грн - 3% річних,

- 21 121,51 грн- інфляційних втрат,

- 4 201, 32 грн- штрафу,

- 4 193,40 грн пені,

- 2 639, 38 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2023 року.

СуддяМанюк П.Т.