Рішення

від 16.10.2023 по справі 916/3630/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3630/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Толкуновій М.Г.,

розглянувши справу № 916/3630/22

за позовом Приватного підприємства «КИРОЛ» (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, 45; код ЄДРПОУ 34319879)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЩАЯ КОМПАНИЯ ХОЛДИНГА «БЕЛОРУССКАЯ КОЖЕВЕННО-ОБУВНАЯ КОМПАНИЯ «МАРКО» (210033, Республіка Білорусь, м. Вітебск, пр-т Фрунзе, 85; код ОКПО 286820472000)

про стягнення 182 193,90 євро;

представники сторін:

від позивача - Федорова В.О.,

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «КИРОЛ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЩАЯ КОМПАНИЯ ХОЛДИНГА «БЕЛОРУССКАЯ КОЖЕВЕННО-ОБУВНАЯ КОМПАНИЯ «МАРКО», в якому просить стягнути з відповідача: 130 809,10 євро основного боргу, що за курсом НБУ станом на 23.12.2022 становить 5 087 976,91 грн; 51 384,80 євро пені, що за курсом НБУ станом на 23.12.2022 становить 1 998 673,45 грн.

В обґрунтування позову посилається на порушення відповідачем своїх зобов`язань за зовнішньоекономічним Контрактом № 14/04/2021 від 14.04.2021.

Ухвалою від 02.01.2023 позовну заяву (вх. № 3751/22 від 26.12.2022) Приватного підприємства «КИРОЛ» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: належних доказів надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів з урахуванням вимог даної ухвали; нотаріально засвідченого перекладу на українську мову письмових доказів, доданих до позовної заяви.

27.01.2022, в межах встановленого судом строку, до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

30.01.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено справу № 916/3630/22 до розгляду в порядку загального позовного провадження, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суд постановив звернутися до Центрального органу Республіки Білорусь - Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Belarus Legal and Treaties Department, який знаходиться за адресою: Ul. Lenina, 19, Minsk, 220030, Belarus з Проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів, відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЩАЯ КОМПАНИЯ ХОЛДИНГА «БЕЛОРУССКАЯ КОЖЕВЕННО-ОБУВНАЯ КОМПАНИЯ «МАРКО» (210033, Республіка Білорусь, м. Вітебск, пр-т Фрунзе, 85; код ОКПО 286820472000) ухвали про відкриття провадження від 30.01.2023 у справі № 916/3630/22 та позовної заяви Приватного підприємства «КИРОЛ» з додатками.

Направлення вказаних документів було вирішено здійснити через Міністерство юстиції України в порядку Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.

Провадження у справі зупинено до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого вручення.

Супровідним листом від 03.03.2023 № 916/3630/22/1301/2023 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в порядку Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 направлено для вручення відповідачу: позовну заяву з додатками з перекладом на офіційну мову Республіки Білорусь на 183 арк. (у 2-х примірниках); ухвалу Господарського суду Одеської області про відкриття провадження від 30.01.2023 з перекладом на офіційну мову Республіки Білорусь на 8-х арк. (у 2-х примірниках); Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів з перекладом на офіційну мову Республіки Білорусь на 3-х арк. (у 2-х примірниках); Короткий виклад документа, що підлягає врученню, з перекладом на офіційну мову Республіки Білорусь на 2-х арк. (у 2-х примірниках).

10.04.2023 від Міністерства юстиції України до суду надійшов лист, в якому повідомлялося про надсилання вищевказаних документів для передачі дипломатичними каналами компетентним органам Республіки Білорусь з метою подальшого вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЩАЯ КОМПАНИЯ ХОЛДИНГА «БЕЛОРУССКАЯ КОЖЕВЕННО-ОБУВНАЯ КОМПАНИЯ «МАРКО».

22.06.2023 від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) до суду надійшов лист № 24264/11.2-21 від 16.06.2023, в якому зазначалось про повернення білоруською стороною без виконання доручення суду, яке надсилалося дипломатичними каналами.

26.06.2023 аналогічне повідомлення про відмову білоруської сторони в прийнятті документів дипломатичними каналами надійшло до суду і від Міністерства юстиції України.

Протокольною ухвалою від 02.08.2023 суд поновив провадження у справі у зв`язку з отриманням повідомлення про неможливість вручення документів в порядку міжнародної правової допомоги та відклав підготовче судове засідання на 30.08.2023.

02.08.2023 суд в порядку ст. 120 ГПК України постановив ухвалу, якою повідомив відповідача про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання.

При цьому суд врахував, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 909/595/21.

Так, у зв`язку з відмовою білоруської сторони в прийнятті документів для вручення відповідачу дипломатичними каналами в порядку Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд вважав доцільним на стадії підготовчого провадження використати всі можливі засоби для такого повідомлення, а саме здійснити направлення ухвали суду на відомі адреси електронної пошти Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЩАЯ КОМПАНИЯ ХОЛДИНГА «БЕЛОРУССКАЯ КОЖЕВЕННО-ОБУВНАЯ КОМПАНИЯ «МАРКО», а також здійснити публікацію даної ухвали на сайті Судової влади України в мережі інтернет.

Крім того, позивач своїми діями в ході розгляду справи також проявляв заінтересованість у належному повідомленні відповідача про розгляд даної справи та надав до суду докази направлення на адресу відповідача ухвали від 02.08.2023 у даній справі (Т. 3, а.с. 206-211).

Протокольною ухвалою від 30.08.2023 суддею було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2023.

Ухвалою від 30.08.2023, яку суд постановив в порядку ст. 120 ГПК України, повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЩАЯ КОМПАНИЯ ХОЛДИНГА «БЕЛОРУССКАЯ КОЖЕВЕННО-ОБУВНАЯ КОМПАНИЯ «МАРКО» про те, що розгляд справи №916/3630/22 по суті призначено на 16.10.2023.

Стосовно вказаної ухвали суд також вчинив всі можливі на даний час дії для її направлення відповідачу. Крім того, позивач додатково надав докази надсилання вказаної ухвали, разом з іншими документами, які стосуються даної справи, на поштову адресу відповідача (Т. 3, а.с. 221-232).

Щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд, поруч з вищевикладеним, зазначає наступне.

Відповідач по справі є нерезидентом, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЩАЯ КОМПАНИЯ ХОЛДИНГА «БЕЛОРУССКАЯ КОЖЕВЕННО-ОБУВНАЯ КОМПАНИЯ «МАРКО» є: 210033, Республіка Білорусь, м. Вітебск, пр-т Фрунзе, 85.

За ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Згідно з частиною 3 статті 368 ГПК України судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У відповідності зі ст. 1 Закону України від 01.12.2022 (набрав чинності 23.12.2022) "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.93" керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Статтею 2 зазначеного Закону, керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", здійснено вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинило поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

З огляду на вищенаведене, на даний час у відносинах з Республікою Білорусь унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Враховуючи неможливість надсилання судом в поточних умовах засобами поштового зв`язку судових документів, з метою належного повідомлення відповідача - юридичної особи, зареєстрованої в Республіці Білорусь, про розгляд справи, суд здійснив спробу такого повідомлення в порядку Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, а також з урахуванням Консульської конвенції між Україною та Республікою Білорусь (2009). Між тим, документи повернулися до суду неврученими, про що судом уже було зазначено.

У зв`язку з неможливістю виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів, суд здійснив всі за даних умов можливі спроби повідомлення відповідача про розгляд справи, про що судом також було зазначено. При цьому явка відповідача у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.10.2023, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

16.10.2023, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо підсудності.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.

Ст. 366 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною радою України.

Приписами ст. 32 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що Україна як держава і всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов`язаних з ним законів України та/або своїх зобов`язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України. Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні цього та пов`язаних з ним законів України, підсудні судовим органам України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.

Спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України (ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Статтею 39 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

Суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Пунктом 9.4. укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу від 14.04.2021 № 14/04/2021 передбачено, що неврегульовані шляхом переговорів спори за цим договором будуть розглядатися в:

- Міжнародному арбітражному суді при Білоруській торгово-промисловій палаті, якщо позивачем виступатиме покупець. Застосовне право - матеріальне та процесуальне право Республіки Білорусь;

- у Господарському суді Одеської області - якщо позивачем виступатиме продавець. Застосовне право - матеріальне та процесуальне право України.

Положення п. 9.4. договору сторони тлумачать як угоду про підсудність спору (п. 9.5. Договору).

Таким чином, даний спір підлягає розгляду у Господарському суді Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

14.04.2021 року між ПП «КИРОЛ» як продавцем та ТОВ «УПРАВЛЯЮЩАЯ КОМПАНИЯ ХОЛДИНГА «БЕЛОРУССКАЯ КОЖЕВЕННО-ОБУВНАЯ КОМПАНИЯ «МАРКО» як покупцем укладено Договір купівлі-продажу № 14/04/2021 (далі - Договір), відповідності з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставляти партіями, а покупець приймати та оплачувати комплектуючі для виробництва взуття (далі за текстом - «Товар»), найменування, асортимент, кількість та ціна якого вказується у специфікаціях, що підписуються сторонами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Пунктами 1.2.-1.5. Договору передбачено, що якісні та кількісні характеристики Товару, які є предметом поставки згідно з цим Контрактом, а також терміни поставки Товару визначаються у Специфікаціях, що додаються до Контракту та є його невід`ємною частиною. Поставка кожної партії Товару здійснюється на підставі письмової заявки Покупця (п.4.1.1.), переданого Постачальнику факсом або електронною поштою (kirol-2017@inbox.lv). Асортимент, найменування, кількість, ціна Товару та його вартість, умови та строк поставки кожної партії Товару вважаються узгодженими під час підписання Сторонами Заявок та Специфікацій до цього Контракту. Товар купується для власного виробництва.

Строк дії Контракту - до 31.12.2022 із можливістю необмежених пролонгацій за умови відсутності письмового повідомлення будь-якої із Сторін за 30 днів до дати закінчення строку дії Контракту про небажання продовжувати співпрацю (п. 10.1., 10.2. Договору).

Відповідно до п. п. 3.4., 3.5. Договору загальна вартість Контракту орієнтовно складає 1 000 000 євро, валюта платежу - євро.

Строк оплати Товару встановлено на умовах відстрочки платежу протягом 80 (вісімдесят) календарних днів з дати поставки товару (дати виписки CMR), якщо інше не обумовлено в Специфікаціях (п. 3.1. Договору).

Погодження умов поставки Товару здійснюється у порядку, викладеному у розділу 4 Контракту: строк та умови поставки Товару визначаються у заявках та Специфікаціях, які являються невід`ємною частиною контракту на умовах FCA-Одеса згідно Інкотермс-2010. Відповідно п. 4.4. Специфікація, спрямована Продавцем Покупцю, вважається узгодженою Покупцем при отриманні її сканованої копії за підписом уповноваженої особи та печаткою Покупця. Датою поставки Товару вважається дата передачі Товару Перевізнику, вказаному Покупцем, що має бути відображено у CMR накладній. Вказана в CMR дата являється датою, коли право власності на кожну поставлену партію товару переходить від продавця до покупця (п. 4.11. Договору).

Строк пред`явлення претензій по кількості та якості поставленого Товару визначається у розділі 6 Контракту, зокрема, 30 календарних днів після закінчення строку перевірки Товару за кількістю та якістю (п. 6.1. Договору).

Строк перевірки товару встановлено у пунктах 4.14-4.16 Договору: приймання Товару за кількістю відбувається терміном у 3 робочі дні, а за якістю - 30 календарних днів з моменту вивантаження товару.

У разі відсутності у Покупця будь-яких претензій (рекламацій) до Продавця поставлений Товар вважається прийнятим Покупцем у повному обсязі, якщо інші терміни прийому Товару не обумовлені сторонами у процесі погодження Специфікації чи іншим письмовим способом (п. 6.1. Договору).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ПП «КИРОЛ» своєчасно та в повному обсязі поставило Товар на адресу ТОВ «УПРАВЛЯЮЩАЯ КОМПАНИЯ ХОЛДИНГА «БЕЛОРУССКАЯ КОЖЕВЕННО-ОБУВНАЯ КОМПАНИЯ «МАРКО» за Договором № 14/04/2021 від 14.04.2021 на загальну суму 130 809,10 євро, що підтверджується відповідними міжнародними товарно-транспортними накладними та митними деклараціями із відміткою дати перетину кордону, чим виконало свої зобов`язання за Договором у повному обсязі. Претензій щодо поставлених партій Товару за якістю та кількістю у відповідності до умов п.п. 4.14 - 4.16. та розділу 6 Договору від Покупця не надійшло, доказів протилежного матеріали справи не містять.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було здійснено чотири поставки товару відповідачу на загальну суму 130 809,10 євро, що підтверджується наступними документами:

1) Рахунок-фактура № 281 від 20.12.2021, Специфікація № 5 від 20.12.2021 із доповненнями, CMR б/н від 23.12.2021, Митна декларація №UA500490/2021/208562 (Т. 1, а.с. 35-39, 170-193);

2) Рахунок-фактура № 8 від 21.01.2022, Специфікація № 6 від 21.01.2022 з доповненнями, CMR № б/н від 26.01.2022, Митна декларація UA500490/2022/000782 (Т. 1, а.с. 49-53, 194-211);

3) Рахунок-фактура № 24 від 09.02.2022, Специфікація № 7 від 09.02.2022 з доповненнями, CMR б/н від 15.02.2022, Митна декларація UA500490/2022/001554 (Т. 1, а.с. 67-71, 212-237);

4) Рахунок-фактура № 34 від 18.02.2022, Специфікація № 8 від 18.01.2022 із доповненнями, CMR № б/н 21.02.2022, Митна декларація UA500490/2022/001741 (Т. 1, а.с. 81-85, 238-241; Т. 2, а.с. 1-13).

Як пояснив Позивач, на виконання передбаченого п. 9.3. Договору обов`язку щодо досудового порядку врегулювання спору та з настанням кінцевого терміну розрахунків за всіма поставками, ПП «КИРОЛ» звернулося до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості, результатом чого стало підписання між сторонами Акту звірки взаємних розрахунків з вересня 2021 по червень 2022 (Т. 1, а.с. 87).

У зв`язку з підписанням вказаного акту звірки взаємних розрахунків позивач зауважив, що відповідач фактично визнав заборгованість у сумі 130 809,10 євро, та повідомив, що не може сплатити її через блокування розрахунків з юридичними особами, зареєстрованими в Україні з боку білоруських банків на підставі Листа Національного банку Республіки Білорусь № 21-16/44 від 12.05.2022 року.

Водночас Позивач вказав, що копію такого листа на ознайомлення та у підтвердження зазначених пояснень Відповідачем не надано з посиланням, що він (лист) з обмеженим доступом та не надавався Відповідачу. Самостійний пошук Позивачем такого Листа на офіційному веб-сайті НБ РБ не закінчився успіхом.

Досудовий порядок врегулювання спору не призвів до погашення заборгованості Відповідачем, у зв`язку з чим позивач і звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів з даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи умови п. 3.1. Договору, положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, є таким, що настав: для товару за Специфікацією № 5 (дата поставки 23.12.2021) строк оплати 13.03.2022; для товару за Специфікацією № 6 (дата поставки 26.01.2022) строк оплати 16.04.2022; для товару за Специфікацією № 7 (дата поставки 15.02.2022) строк оплати 06.05.2022; для товару за Специфікацією № 8 (дата поставки 21.02.2022) строк оплати 12.05.2022.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 130 809,10 євро відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 130 809,10 євро основної заборгованості за Договором купівлі-продажу № 14/04/2021 від 14.04.2021 є обґрунтованими та доведеними належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 51 384,80 євро пені.

Виходячи з положень частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 ГУ України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.2. Договору сторони узгодили, що при недотриманні термінів оплати товару Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі 0,15% від загальної суми поставки за кожний прострочений день.

Враховуючи вказані обставини, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати товару позивач цілком правомірно здійснив нарахування пені, що передбачено умовами укладеного між сторонами Договору.

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок пені у розмірі 51 384,80 євро, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо можливості стягнення заборгованості в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема договору купівлі-продажу, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов`язання з боку покупця є сплата на користь продавця коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), у Постанові від 16.01.2019 в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-44цс18).

Із матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги визначені позивачем в іноземній валюті. Тож, задоволенню підлягає вимога про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 182 193,90 євро, з яких 130 809,10 євро основного боргу, 51 384,80 євро пені.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 106 299,76 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 366 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «КИРОЛ» (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, 45; код ЄДРПОУ 34319879) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЩАЯ КОМПАНИЯ ХОЛДИНГА «БЕЛОРУССКАЯ КОЖЕВЕННО-ОБУВНАЯ КОМПАНИЯ «МАРКО» (210033, Республіка Білорусь, м. Вітебск, пр-т Фрунзе, 85; код ОКПО 286820472000) про стягнення 182 193,90 євро - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЩАЯ КОМПАНИЯ ХОЛДИНГА «БЕЛОРУССКАЯ КОЖЕВЕННО-ОБУВНАЯ КОМПАНИЯ «МАРКО» (210033, Республіка Білорусь, м. Вітебск, пр-т Фрунзе, 85; код ОКПО 286820472000) на користь Приватного підприємства «КИРОЛ» (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, 45; код ЄДРПОУ 34319879) 130 809,10 євро основного боргу, 51 384,80 євро пені, 106 299,76 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 16 жовтня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков