Ухвала

від 25.10.2023 по справі 202/16418/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/2185/23 Справа № 202/16418/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

представника власника

арештованого майна ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Спецліт`є ОСОБА_7 , подану на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року про арешт об`єкту нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер майна: 10793399, опис об`єкта: будівля малярно-сушильного відділення цеху №6 корпус № 3 літ. Б{4}-1, загальною площею 2612,9 кв.м.,

встановила:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року задоволено клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР під №42023040000000224 від 03.04.2023року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження об`єктом нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, буд.27,реєстраційний номер майна: 10793399, опис об`єкта: будівля малярно-сушильного відділення цеху №6 корпус № 3 літ. Б{4}-1, загальною площею 2612,9 кв.м.

Слідчий суддя мотивував свої висновки тим, що об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному проваджені №42023040000000224 від 03.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Крім того, вказане майно є об`єктом протиправних дій, у зв`язку з чим слідчий суддя прийшов до висновку про те, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_7 , діючи в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Спецліт`є подала апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої просить суд апеляційної інстанції ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер майна: 10793399, опис об`єкта: будівля малярно-сушильного відділення цеху №6 корпус № 3 літ. Б{4}-1, загальною площею 2612,9 кв.м..

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить поновити їй строк на апеляційне оскарженняухвали слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року.

В обгрунтування заявленого клопотання зазначає, що повний тест оскаржуваної ухвали представником ТОВ Спецліт`є було отримано 07 вересня 2023 року, про що міститься відповідна розписка в матеріалах судової справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що прокурором та слідчим суддею, при посиланні на те, що з 2018 року групою осіб було здійснено протиправні дії направлені на заволодіння майном ТОВ Спецліт`є, розташованого за адресою м.Дніпро, вул. Ударників, 27, не з`ясували всі обставини, які б надали повну картину того, що відбувалось у 2018 року.

Так, захисниця зазначає, що після смерті ОСОБА_8 , частка права власності у ТОВ Спецліт`є якого становила 51%, 03 липня 2017 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , частки права власності яких становити 20% та 19% відповідно провели незаконні неповноважні загальні збори учасників ТОВ ЗАВОД Спецліт`є, на яких звільнили ОСОБА_11 , а ОСОБА_12 . Призначили директором. Після чого даними особами було створено нову юридичну особу ТОВ ДП Спецліт`є .

В цей час ОСОБА_13 . Разом з іншими спадкоємцями подали скаргу до Міністерства юстиції України про незаконність проведених ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Дій, яка була задоволена в повному обсязі, а реєстраційну дію про зміну директора скасовано.

Крім того, захисниця зазначає, що за заявою ОСОБА_16 . Та спадкоємців у ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області було порушено кримінальне провадження за ознаками ст.366 КК України, відомості про яке було внесено за №12017040680001905.

Щодо законності накладеного арешту на майно захисниця зазначає, що об`єкт нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, буд.27,реєстраційний номер майна: 10793399, опис об`єкта: будівля малярно-сушильного відділення цеху №6 корпус № 3 літ. Б{4}-1, загальною площею 2612,9 кв.м.. не підпадає під жодну з ознак речового доказу, встановленого ст.98 КПК України, оскільки воно не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не має на собі слідів злочину, не може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не було предметом чи об`єктом кримінальних протиправних дій, оскільки розслідується факт заволодіння корпоративними правами.

Прокурором у клопотанні не зазначено, хто є власником даного нерухомого майна та не зазначається, яке відношення має ця нерухомість до кримінального провадження, що свідчить про порушення вимог ст.171 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 117 КПК).

Вирішуючи питання про дотримання апелянтом строку апеляційного оскарження, колегія суддів зважає на те, що повний текст оскаржуваної ухвали було проголошено 06.09.2023 року, о 16 год. 00 хв., а копія ухвали отримана представником ТОВ Спецліт`є 06 вересня 2023 року, по що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи, про отримання нею копії ухвали.

Таким чином, матеріалами провадження не спростовуються твердження ОСОБА_7 про її ознайомлення з повний текстом оскарженої ухвали 06 вересня 2023 року, а відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції розцінює причини пропуску апелянтом строку апеляційного оскарження як поважні, строк пропущений не внаслідок бездіяльності апелянта, а тому її клопотання підлягає задоволенню, а строк поновленню.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленомуКПКпорядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Так, з ухвали слідчого судді слідує, що наведені у клопотанні підстави для накладення арешту на корпоративні права перевірялися судом першої інстанції, при цьому, були з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту корпоративних прав.

З матеріалів даного провадження та пояснень учасників судового провадження вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження№42023040000000224 від 03.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Із доданих до клопотання про арешт майна вбачається, що на момент розгляду справи майно, на яке накладено арешт є об`єктом продажу, відповідно до відомостей із офіційного веб-сайту Domria. У зв`язку з чим колегія суддів вважає доцільним накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Дніпро, вул.Ударників, буд.27.

На думку колегії суддів, доводи клопотання прокурора та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що корпоративні права ТОВ Завод «СПЕЦЛИТ`Є» відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про недоведеність стороною обвинувачення наявності у арештованого майна ознак речових доказів, є безпідставними.

Крім того, колегія суддів не вбачає ніяких перешкод для апелянта у здійсненні ним своєї господарської діяльності, оскільки судом першої інстанції накладено арешт із забороною розпоряджатися та відчужувати вищезазначений об`єкт нерухомого майна.

Крім того, наявність ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2017 року №200/17472/17 про накладення арешту на майно ТОВ «ДП СПЕЦЛИТ`Є» не була перешкодою для постановлення рішення слідчим суддею в даній справі. Кримінальний процесуальний закон не містить такої заборони. Наявність же цивільно-правових спорів щодо арештованого майна в даному випадку не є перешкодою для накладення на нього арешту.

У поданому клопотанні прокурором чітко викладені мета та підстави необхідності накладення арешту, які в тому числі підтверджені долученими до клопотання матеріалами, якими повністю підтверджена необхідність накладення такого арешту.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 404,405,407,418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Клопотання ОСОБА_7 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року про арешт об`єкту нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, буд.27,реєстраційний номер майна: 10793399, опис об`єкта: будівля малярно-сушильного відділення цеху №6 корпус № 3 літ. Б{4}-1, загальною площею 2612,9 кв.м. залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Спецліт`є ОСОБА_7 беззадоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та такою, що оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4