Ухвала

від 14.10.2024 по справі 202/16418/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/977/24 Справа № 202/16418/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем ОСОБА_5

за участю

представника власника

арештованого майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 захисника ОСОБА_8 , подану на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року про арешт об`єкту нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер майна: 10793399, опис об`єкта: будівля малярно-сушильного відділення цеху №6 корпус № 3 літ. Б{4}-1, загальною площею 2612,9 кв.м.,

встановила:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року задоволено прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023040000000224 від 03.04.2023року та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер майна: 10793399, опис об`єкта: будівля малярно-сушильного відділення цеху №6 корпус № 3 літ. Б{4}-1, загальною площею 2612,9 кв.м., у вигляді заборони розпоряджатися та відчужувати даний об`єкт нерухомого майна.

Слідчий суддя мотивував свої висновки тим, що вказане майно є об`єктом протиправних дій. Дане майно є речовим доказом, яке відповідає вимогам ст. 98 КПК України. Метою накладення арешту, відповідно до змісту оскаржуваної ухвали є забезпечення збереження речових доказів згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник ОСОБА_8 , діючи в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої просить суд апеляційної інстанції ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_7 ..

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам чинного кримінального процесуального законодавства України, оскільки слідчий суддя допустився неповноти судового розгляду, висновки суду викладені в оскаржуваній ухвалу не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, з ухвали слідчого судді не вбачається, які саме ознаки речових доказів містить майно, яке не належить ТОВ Завод «Спецліт`є» та ТОВ «ДП «Спецліт`є»» та належить ОСОБА_7 . Наголошує, що ОСОБА_7 не є підозрюваним у справі, а арештоване майно не належить жодному із підприємств. Натомість власник майна у судовому засіданні допитаний не був.

Крім того, мета арешту майна не відповідає вимогам статей 2 та 132 КПК України.

Сторона захисту звертає увагу, що в межах даного кримінального провадження жодній особі, понад рік, не повідомлено про підозру, а реальний власник майна незаконно обмежений у своєму праві власності, що завдає останньому надмірний тягар.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленомуКПКпорядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Так, з ухвали слідчого судді слідує, що наведені у клопотанні підстави для накладення арешту на корпоративні права перевірялися судом першої інстанції, при цьому, були з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту корпоративних прав.

З матеріалів даного провадження вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження№42023040000000224 від 03.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом, про що винесено відповідну постанову від 16.08.2023 року.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що у кримінальному провадженні №42023040000000224 від 03.04.2023 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року було вирішено питання щодо апеляційного перегляду ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року, за результатами якої ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року про арешт об`єкту нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер майна: 10793399, опис об`єкта: будівля малярно-сушильного відділення цеху №6 корпус № 3 літ. Б{4}-1, загальною площею 2612,9 кв.м. залишено без змін, а апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Спецліт`є ОСОБА_10 залишено беззадоволення.

Колегія суддів зазначає, що на теперішній час не змінилися підстави, які були враховані під час накладення арешту, оскільки наявні матеріали справи свідчать про можливе вчинення невстановленою групою осіб шахрайських дій щодо заволодіння майном у вигляді прав на корпоративні права ТОВ «ДП Спецлит`є», що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим колегія суддів вважає доцільним накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а тому колегія суддів не приймає доводи строни захисту щодо того, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не має зміни щодо долі речового майна та належності його права фізичній особі.

На думку колегії суддів, доводи клопотання прокурора та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що корпоративні права ТОВ Завод «СПЕЦЛИТ`Є» відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про недоведеність стороною обвинувачення наявності у арештованого майна ознак речових доказів, є безпідставними.

Крім того, наявність ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2017 року №200/17472/17 про накладення арешту на майно ТОВ «ДП СПЕЦЛИТ`Є» не була перешкодою для постановлення рішення слідчим суддею в даній справі. Кримінальний процесуальний закон не містить такої заборони. Наявність же цивільно-правових спорів щодо арештованого майна в даному випадку не є перешкодою для накладення на нього арешту.

Доводи апелянта про недостатню обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт майна, є його особистою суб`єктивною оцінкою та не обґрунтовують необхідності скасування правильного по суті судового рішення.

Крім того, з огляду на те, що арешт накладено на майно як на речовий доказ, колегіє суддів не приймаються твердження адвоката, що ОСОБА_7 не має статусу в кримінальному провадженні як на підставу скасування арешту з майна. В частині 3 статті 170 КПК України зазначено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям речового доказу.

Щодо зазначеного адвокатом твердження про надмірну обтяжливість арешту, то колегія суддів зауважує, що під час судового засідання адвокатом на надано доказів того, що застосований захід забезпечення кримінального провадження завдає негативних наслідків для власника майна.

У поданому клопотанні прокурором чітко викладені мета та підстави необхідності накладення арешту, які в тому числі підтверджені долученими до клопотання матеріалами, якими повністю підтверджена необхідність накладення такого арешту.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 404,405,407,418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 захисника ОСОБА_8 залишити беззадоволення, а ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року про арешт об`єкту нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер майна: 10793399, опис об`єкта: будівля малярно-сушильного відділення цеху №6 корпус № 3 літ. Б{4}-1, загальною площею 2612,9 кв.м. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та такою, що оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4