Рішення

від 26.10.2023 по справі 496/4420/22

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/4420/22

Провадження № 2/496/563/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

26 жовтня 2023 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Дягилева В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка питання про розподіл судових витрат,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до голови Дачно-садового товариства «Вітамін» Єленець Юрія Володимировича про зобов`язання відновити електропостачання до будинку, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

17.10.2023 року по вказаній справі ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

19.10.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Стороженко О.П. до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують понесені відповідачем витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Із відзиву на позовну заяву вбачається, що представник відповідача повідомила, що сторона відповідача очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом цієї справи у розмірі 20000 грн, а докази на підтвердження цих витрат будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно із чч. 1 та 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Сторони до судового засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно із чч. 1 та 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

За змістом п. 4 ст. 1, ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У чч. 1 та 2 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Разом із тим, у пунктах 150-151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22) вказано, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу має бути належним чином мотивовано.

Як вбачається із поданих представником відповідача документів на підтвердження понесених судових витрат, 06.07.2023 року між Адвокатом Стороженко О.П. та Єленець Ю.В. укладено договір про надання правової допомоги №1-06/07/23, предметом якого сторони визначили надання Адвокатом Клієнту правової допомоги при розгляді справи №496/4420/22, що перебуває в провадженні Біляївського районного суду Одеської області (пункт 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.4. додатку №1 до договору про надання правової допомоги №1-06/07/23 сторони погодили, що розмір гонорару становить встановлюється у розмірі 20000 грн, що включає в себе всі витрати, пов`язані з виконанням доручень (транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт).

Згідно із описом робіт (наданих послуг) від 16.10.2023 року відповідач ОСОБА_2 при розгляді справи №496/4420/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди поніс наступні витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн, що складаються із участі у судових засіданнях при розгляді зазначеної справи.

За вказану професійну правничу допомогу відповідач сплатив адвокату Стороженко О.П. 20000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №45 від 13.10.2023 року.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн, суд провів належну правову оцінку наданих на підтвердження таких витрат доказів у їх сукупності, врахував визначений договором порядок визначення гонорару, оцінив обсяг наданих послуг та їх реальність, а також співмірність вартості послуг та дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування на користь відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Зменшуючи розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з 20000 грн до 10000 грн, суд врахував принципи розумності, співмірності й реальності судових витрат у справі. В даному випадку суд зазначає, що розмір понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн не є співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та його не можливо визнати занадто об`ємним.

Вирішуючи питання по суті, суд також бере до уваги висновки КГС ВС від 30.01.2023 року у справі №910/7032/17, при цьому суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятоюстатті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятоюстатті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що 12.05.2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, враховуючи те, що судом при ухваленні рішення 17.10.2023 року у даній справі питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, відповідно до ст. 141 ЦПК України, не вирішувалось, виходячи із критерію пропорційності, а також характеру виконаної представником відповідача роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з 20000 грн до 10000 грн та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Керуючись ст. ст. 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Дачно-садового товариства «Вітамін» Єленець Юрія Володимировича про зобов`язання відновити електропостачання до будинку, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь голови Дачно-садового товариства «Вітамін» Єленець Юрія Володимировича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданапротягом тридцятиднів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буливручені удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2023 року.

Суддя Л.О. Пендюра