Рішення

від 06.07.2023 по справі 523/12321/15-ц

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/12321/15-ц

Провадження №2/523/2489/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Дяченко В.Г.,

секретаря судового засідання Мішаглі Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр №29" Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в наслідок неналежної медичної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до КНП "Консультативно-діагностичний центр №29" Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в наслідок неналежної медичної допомоги.

Позов мотивований тим, що дружина позивача з 2008 року отримувала медичну допомогу у лікаря-гінеколога жіночої консультації КУ «Міська поліклініка №29». У 2012 році під час УЗД молочних залоз у дружини позивача виявлено ознаки фібріозно-кістозної мастопатії, а також новоутворення до 5 мм у діаметрі, лікарями вказане було проігноровано. Впродовж двох років дружина позивача скаржилася на біль у лівій молочній залозі, однак лікарем цей факт не взятий до уваги та не поставлено дружину на диспансерний облік. Дружина позивача щорічно проходила УЗД обстеження молочних залоз та онкопрофнагляд, під час яких знаходили новоутворення, при цьому лікування призначалось у вигляді гомеопатичних засобів та заспокійливого. Останній запис в амбулаторній картці дружини позивача зроблений за 2 тижні до її смерті, діагноз фібріозно-кістозна мастопатія. ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина позивача померла від раку молочної залози, який їй діагностували в КУ «Одеський обласний онкологічний диспансер».

Позивач посилаючись на те, що медична допомога його дружині ОСОБА_5 лікарями жіночої консультації КУ «Міська поліклініка №29» надавалася неналежним чином та не у відповідності до наказу МОЗ №676 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерства та гінекологічної допомоги» від 31.12.2004 року, що призвело до пізньої діагностики у його дружини ОСОБА_5 ракового захворювання молочної залози та в подальшому до її смерті у молодому віці, внаслідок чого йому було завдано фізичних та душевних страждань, просив стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду.

Моральну шкоду, з урахуванням збільшених позовних вимог (а.с.92-95, Том 1), позивач визначив у розмірі 83341,44 грн.

Матеріальну шкоду позивач визначив у розмірі 28265,00 грн., з яких: 22 265,00 грн. витрати на поховання, 6000,00 грн. витрати на лікування ОСОБА_5 в КУ «Одеський обласний онкологічний диспансер».

В матеріалах справи наявні письмові пояснення представника відповідача КУ «Міська поліклініка №29» - Рудницької Н.А., в яких остання просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. В письмових пояснення представник відповідача зазначила, що КУ «Міська поліклініка №29» позов не визнає та вважає його необґрунтованим з наступних підстав.

Лікарі жіночої консультації №14 КУ «Міська поліклініка № 29» при проходженні ОСОБА_5 , 1976 року народження, онкопрофоглядів, встановленні їй діагнозу і призначенні лікування діяли відповідно до клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я (МОЗ) України від 31.12.2004 № 676.

З копії вказаної медичної карти вбачається, що ОСОБА_5 зверталась до жіночої консультації № 14 КУ «Міська поліклініка № 29» лише раз на рік з метою проходження онкопрофогляду. Лікарем-гінекологом жіночої консультації № 14 КУ «Міська поліклініка № 29»- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при проходженні нею раз на рік онкопрофогляду призначалось УЗД, а саме: 10.12.2012 р., 16.10.2013 р., 16.06.2014 року. Проведеними медичними дослідженнями (УЗД) лікарем ОСОБА_4 підтверджено поставлений ОСОБА_5 лікарем-гінекологом діагноз - фіброзно- кістозна мастопатія і засвідчена відсутність динаміки росту новоутворень у правій та лівій молочних залозах.

Крім того, 28.10.2013 р. ОСОБА_5 була оглянута лікарем-маммологом. Згідно вищевказаним висновкам під час УЗД було виявлено: права молочна залоза - помірний фіброз, ліва молочна залоза - помірний фіброз, утворення до 5 мм.

Відповідно до міжнародної кваліфікації злоякісних пухлин за системою ТNМ у всіх випадках має бути гістологічне підтвердження діагнозу «злоякісне новоутворення». Клінічна класифікація ТNМ має базуватися на даних клінічного, рентгенологічного, ендоскопічного дослідження, біопсії, хірургічних засобів дослідження та низки додаткових методів. Проведення таких досліджень здійснюється в умовах спеціалізованих диспансерів.

ОСОБА_5 мала повнуможливість пройтидодаткове обстеженнята лікуванняу поліклініціКУ «Одеськийобласний онкологічнийдиспансер»,регіональному лікувально-діагностичному іреконструктивно-пластичномумаммологічному центріонкодиспансера тав іншійспеціалізованій установі.При цьому КУ ««Міська поліклініка № 29», яка знаходиться у комунальній власності, тобто є бюджетною установою, не має маммографа для проведення рентгенологічного досліджень молочної залози.

Обов`язок піклуватися просвоє здоров`я покладений ст. 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» саме на громадян.

Згідно із ст. 38 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» кожен пацієнт вільний у виборі лікаря та методів лікування.

Лікар за законом не має права примушувати пацієнта до лікування, або здійснювати контроль за виконанням пацієнтом призначень, якщо пацієнт не бажає виконувати призначення лікаря.

Лікар ненесе відповідальностіза здоров`яхворого вразі відмовиостаннього відмедичних приписівабо порушенняпацієнтом встановленогодля ньогорежиму ( ч. 4 ст. 34 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я»).

ОСОБА_5 зверталась до жіночої консультації №14 КУ «Міська поліклініка № 29» періодично з метою проходження онкопрофогляду. Дані про виконання нею медичних приписів лікарів відповідача відсутні, що може свідчити про їх не виконання ОСОБА_5 .

Відповідно до наказу МОЗ України № 676 від 31.12.2004 р. фіброзно-кістозна мастопатія - це дисгормональна хвороба молочних залоз (доброякісне новоутворення), яке потребує маммографічного дослідження у жінок віком старше сорока років і не є онкозахворюванням. Однак, на фоні фіброзно-кістозної мастопатії може розвиватися пухлинне захворювання.

Як вбачається з медичної довідки наданої суду позивачем, ОСОБА_5 померла від внутрішньопротокового раку молочної залози.

Основними симптомами цієї хвороби згідно медичної літератури є пухлиновидне утворення в тканині грудей і виділення із соска.

Таких симптомів у ОСОБА_5 не виявлено при її обстежені, що вбачається з її амбулаторної медичної картки.

У разі відсутності зазначених симптомів, виявити внутрішньопротоковий рак молочної залози можливо лише при проведенні рентгенологічного, ендоскопічного дослідження, біопсії, хірургічних засобів дослідження та низки додаткових методів, що також вказано у наукових працях з діагностики злоякісних утворювань.

Внутрішньопротоковий рак молочної залози згідно науково-медичних досліджень може розвиватися у деяких випадках дуже швидко за 1 - 5 місяців.

Таким чином, викладені доводи та наведенні письмові докази свідчать про правильну постановку діагнозу ОСОБА_5 лікарями жіночої консультації №14 КУ «Міська поліклініка № 29», призначення лікування у відповідності до нормативних актів МОЗ України, відсутності вини лікарів у смерті останньої.

Лікарі жіночої консультації № 14 КУ «Міська поліклініка № 29» при проходженні ОСОБА_5 онопрофоглядів діяли професійно, відповідно до законодавства України і приписів Міністерства охорони здоров`я. Будь-якої шкоди ні ОСОБА_5 , ні позивачу не завдали. Згідно викладених положень закону лікарі не можуть нести відповідальність за невиконання ОСОБА_5 їх рекомендацій і призначень та її ставлення до власного здоров`я. (а.с. 5-8, Том 2).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. При цьому в матеріалах справи наявна письмова заява позивача про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача КУ «Міська поліклініка № 29» не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи у встановленому порядку. В матеріалах справи наявне клопотання про перенесення (відкладення) судового засідання призначеного на 06.07.2023 року, в зв`язку з зайнятістю адвоката Чепрасова М.І. в іншій справі.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Суд вважає, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, стороною відповідача додані до матеріалів письмові пояснення, у межах вказаного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, представник не навів у клопотанні обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності представника відповідача, а також не мотивував необхідність його безпосередньої явки до суду, як і не надав доказів поважності причин неявки в судове засідання.

З огляду на положення частини другоїстатті 223 ЦПК України, згідно з якою неявка усудове засіданнябудь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті, суд вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.

В судове засідання треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини другоїстатті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогокодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 27 січня 1995 року перебували у зареєстрованому шлюбі, актовий запис № 52, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 22 січня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла у віці 38 років (а.с.3, Том1).

Відповідно до довідки про причини смерті № 03067 від 22 січня 2015 року, причина смерті ОСОБА_5 злоякісне новоутворення молочної залози (а.с.3 зворот, Том 1).

Згідно Витягу з кримінального провадження № 102015160490005097, 01 вересня 2015 року за заявою ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання працівниками КУ «МП №29» своїх професійних обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки, внесені відомості до ЄРДР , за ч.1 ст. 140 КК України (2001) (а.с.93, Том 2).

Згідно висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) №49 від 19 лютого 2016 року, на підставі даних комісійної судово-медичної експертизи по факту ОСОБА_5 , 1976 року народження, судово- медична експертна комісія, у відповідності з поставленим питаннями, приходить до наступних підсумків, зокрема:

«1,2,10. ОСОБА_5 померла від онкозахворювання, а саме від раку молочної залози III ступеню (8 балів по Елстону), що ускладнилося метастазами у лімфатичних вузлах та печінці, а також у грудних та поперекових відділах хребта. Клінічний діагноз: «Рак левой молочной железы ТЗНЗМ1 ст.4 МТС в кости скелета, печень кл. гр.4». Клінічна течія даного захворювання має абсолютно невизначену та розвиток від декілька місяців до декілька років

5. Визначитися що у пацієнта наявне онкозахворювання можливо лише в спеціалізованому медичному закладі (Онкодиспансер). Рекомендації до звертання у вказаний медичний заклад надаються пацієнтові лікарем в усній або письмовій формі. Доказати або спростувати можливість таких рекомендації між лікарем та пацієнтом у приватній бесіді та на прийомі не можливо.

17, 18. Фіброзно-кістозна мастопатія є окремим захворюванням, яке може перетворитися або не перетворитися у онкологічний процес. Перетворювання одного патологічного процесу в інший під випадкових факторів передбачити не можливо

22. Діагноз фіброзно-кістозна мастопатія ОСОБА_5 первинно був встановлений задовго до діагностування онкозахворювання, а саме ( згідно наданих медичних документів при огляді хворої 10.02.2012 (а.с.18)).

30, 33. Пізня діагностика онкозахворювання у ОСОБА_5 перш за все пов`язана з частотою її звертань до медичних закладів та вибору профілю цих закладів. Жінка, у якої діагностували будь-яку патологію молочних залоз, має найперше за все звернутися до онкоклініки за діагностикою з метою виключити онкозахворювання як найбільш небезпечне.» (а.с.90-99, Том 4).

Згідно висновку експерта (експертиза за матеріалами справи ) № 123-К від 29.12.2016 року підсумки комісії відповідно до питань постанови про призначення судово-медичної експертизи, зокрема :

«1. Комісія не виключає можливості настання смерті ОСОБА_5 від інфільтративний протоковий рак лівої молочної залози 3 ступеня злоякісності з віддаленими метостазами в печінці, хребті ( 4-я клінічна стадія).

Повна назва захворювання у ОСОБА_5 : Рак лівої молочної залози, ст.4, Т3N3M1G3 кл.гр.2, ER (3+), PR (-), Her 2/neu (0), Кі - 67-70%, богаточислені mts в печінці, хребті (Th4-Th7, S1-L4).

Органи, які були поражені раком: ліва молочна залоза, регіонарні лімфовузлі, печінка, хребет.

4. (4,5) Для профілактиці онкозахворювання молочної залози рекомендується: само обстеження жінкою (1 раз на місяць), регулярні огляди сімейним лікарем, Гінекологом, маммологом (1 раз на рік при відсутності підозрі, 1 раз на 3 місяця при мастопатії), онкомаммологом (по напрямку маммолога).

При проведенні комплексу спрямованих досліджень (клінічне обстеження, УЗД, мамографія, патогістологічні та імуногістохімічне дослідження біопсійного матеріалу) діагностика раку молочної залози може бути здійснена протягом декількох днів після звернення пацієнтки в медичний заклад. Призначення про проведення вказаних досліджень робить лікар, до якого звернулася пацієнтка і який при огляді виявив зміни в молочній залозі (сімейним лікар, гінеколог, маммолог). Якщо ознаки мастопатії при огляді виявив сімейний лікар, або гінеколог, вони повинні направити пацієнтку на консультацію до мамолога. Оцінку результатів проведених обстежень здійснює лікар-мамолог.

9(17,18,30) Фіброзно-кістозна мастопатія є самостійним захворюванням, не вважається початковою стадією раку. Мастопатія - одне, але далеко не єдине, захворювання на фоні якого може розвиватися онкологічний процес, якій виникає і без мастопатії.

13(32) При наявності мастопатії, зміну проявів якої залежало від менструального циклу, двократне виявлення при УЗД гипозхагенного вогнища діаметром 5 мм в лівій молочній залозі було достатнім для прояву з боку лікарів ЖК «онконастороженості» і для призначення додаткових обстежень з метою уточнення діагнозу процесу (наказ МОЗ України №676 від 31.12.2004 р,- маммографія після 40 років, пункційна і трепан-біопсія по показникам) , що було зроблено із запізненням, тільки 03.06.2014 року, а рекомендації виконано пацієнткою в грудні 2014 року, коли і був діагностований рак з віддаленими метастазами.

14.(33,34)Правильний діагноззахворювання у ОСОБА_5 буввстановлений підчас обстеження лікарями облонкодиспансера в грудні 2014 року.

Які - небудь вказівки на взаємодію лікарів акушер-гінеколога і мамолога поліклініки з лікарями інших спеціальностей, зокрема ендокринологів, у вивчених медичних документах відсутні.

Обстеження гіпоталамо-гипофізарно-оваріальної системи здійснюється при гіпопролактенемії, воно не впливає на діагностику рака.

15(36,37) Ймовірність благополучного результату онкозахворювання багато в чому залежить від своєчасної, максимально ранньої діагностики процесу - чим раніше діагностовано процес, тим краще прогноз для пацієнта і навпаки (див.п.4 підсумків). У вивченому випадку в результаті недообстеження мала місце запізніла діагностика, злоякісна пухлина була діагностована лише на стадії відокремлених метастазів, що призвело до летального результату. Недостатнє обстеження є порушенням діючих нормативних актів.

17.(39) Направління на консультацію до онко-мамолога дає лікар-мамолог. З урахуванням зазначеного в п. 12 цих підсумків в даному випадку малися показання для призначень консультації онко-мамолога, що повинно бути відображено в амбулаторній карті.» (а.с.100-108, Том 4 ).

Згідно ст.8 Європейської хартії прав пацієнтів кожен має право на доступність якісного медичного обслуговування на основі специфікації і в точній відповідності до стандартів.

За змістом ч.1ст.49 Конституції Україникожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 16 ЦК України).

Згідност.22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1ст.1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 1ст. 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їхнім працівником або іншою особою під час виконання трудових обов`язків. Це є одним з випадків, коли суб`єктом деліктної відповідальності є юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала. Тобто особливістю цих зобов`язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати. У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців). Діями фізичної особи (фізичної особи - підприємця) визнаються дії працівників (службовців), якщо їх вчинено на виконання трудових (службових) обов`язків. Покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за наведеною нормою права пояснюється тим, що безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов`язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності застаттею 1172 ЦК Українинеобхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і завданою шкодою, вина працівника), так і спеціальних умов, які обов`язково необхідно враховувати. Це обставини, за наявності яких шкода була спричинена, хоча сама шкода в цих зобов`язаннях і не набуває будь-яких особливостей. До таких обставин частина перша зазначеної норми відносить виконання трудових (службових) обов`язків працівником. У разі завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним трудових (службових) обов`язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену цим працівником. Він повинен сам відшкодувати цю шкоду на загальних підставах деліктної відповідальності (стаття 1166 ЦК України).

При цьому, причинно-наслідковий зв`язок у цьому виді деліктних зобов`язань може мати складний характер, тобто позивач зобов`язаний довести не тільки те, що шкоди завдано внаслідок протиправного діяння, а й те, що це протиправне діяння виникло внаслідок неналежного виконання чи невиконання працівником (службовцем) або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов`язків.

Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної, є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин.

Як роз`яснює п.2Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьоїстатті 11 ЦК Українисвідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту».

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другоїстатті 11 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, другастатті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина першастатті 1167 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;

зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатомморальною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;

у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;

завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;

гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;

по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України)

У цивільному законодавстві питання відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, врегульовані §1 Глави 82 книгип`ятої ЦК України.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною першоюстатті 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Згідно з частиною четвертою статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» лікар не несе відповідальності за здоров`я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Судом встановлено, що позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що медична допомога його дружині лікарями жіночої консультації КУ «Міська поліклініка №29» надавалася не у відповідності до наказу МОЗ №676 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерства та гінекологічної допомоги» від 31.12.2004 року, що призвело до пізньої діагностики у його дружини ракового захворювання молочної залози та в подальшому до її смерті.

Судом встановлено, що представник відповідача заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що дані про виконання дружиною позивача медичних приписів лікарів відповідача відсутні, що може свідчити про їх не виконання ОСОБА_5 . Основними симптомами хвороби ОСОБА_5 згідно медичної літератури є пухлиновидне утворення в тканині грудей і виділення із соска. Таких симптомів у ОСОБА_5 при її обстежені лікарями не виявлено. В свою чергу, у разі відсутності зазначених симптомів, виявити внутрішньопротоковий рак молочної залози можливо лише при проведенні рентгенологічного, ендоскопічного дослідження, біопсії, хірургічних засобів дослідження та низки додаткових методів, що також вказано у наукових працях з діагностики злоякісних утворювань. При цьому КУ «Міська поліклініка № 29», яка знаходиться у комунальній власності, тобто є бюджетною установою, не має маммографа для проведення рентгенологічного досліджень молочної залози. ОСОБА_5 мала повну можливість пройти додаткове обстеження та лікування у поліклініці КУ «Одеський обласний онкологічний диспансер», регіональному лікувально- діагностичному і реконструктивно-пластичному маммологічному центрі онкодиспансера та в іншій спеціалізованій установі.

Так твердження представника відповідача про відсутність у діях лікарів КУ ««Міська поліклініка № 29» вини щодо своєчасного діагностування хвороби у ОСОБА_5 та відсутність, під час огляду лікарями поліклініки хворої, симптомів хвороби (внутрішньопротокового раку молочної залози) для призначення додаткових обстежень, спростовуються підсумками висновку експерта № 123-К, а саме п. 13 та 15, згідно яких:

13(32) При наявності мастопатії, зміну проявів якої залежало від менструального циклу, двократне виявлення при УЗД гипозхагенного вогнища діаметром 5 мм в лівій молочній залозі було достатнім для прояву з боку лікарів ЖК «онконастороженості» і для призначення додаткових обстежень з метою уточнення діагнозу процесу (наказ МОЗ України №676 від 31.12.2004 р,- маммографія після 40 років, пункційна і трепан-біопсія по показникам) , що було зроблено із запізненням, тільки 03.06.2014 року, а рекомендації виконано пацієнткою в грудні 2014 року, коли і був діагностований рак з віддаленими метастазами.

15(36,37) Ймовірність благополучного результату онкозахворювання багато в чому залежить від своєчасної, максимально ранньої діагностики процесу - чим раніше діагностовано процес, тим краще прогноз для пацієнта і навпаки (див.п.4 підсумків). У вивченому випадку в результаті недообстеження мала місце запізніла діагностика, злоякісна пухлина була діагностована лише на стадії відокремлених метастазів, що призвело до летального результату. Недостатнє обстеження є порушенням діючих нормативних актів.

Твердження представника відповідача про те, що дані про виконання дружиною позивача медичних приписів лікарів КУ «Міська поліклініка № 29» відсутні, що може свідчити про їх не виконання ОСОБА_5 , в свою чергу лікарі не можуть нести відповідальність за невиконання їх рекомендацій, призначень та ставлення хворої до власного здоров`я, суд не приймає до уваги, так як останні є припущеннями. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження представника відповідача про те, що КУ «Міська поліклініка № 29» не має маммографа для проведення рентгенологічного досліджень молочної залози, в свою чергу ОСОБА_5 мала повну можливість пройти додаткове обстеження та лікування у іншій спеціалізованій установі, суд не приймає до уваги у зв`язку з наступним. Так, ОСОБА_5 піклуючись про своє здоров`я та будучи вільною у виборі лікаря звернулася до лікарів КУ «Міська поліклініка № 29» з метою отримання кваліфікованої медичної допомоги, в свою чергу лікарями відповідача за весь час спостереження за хворою ОСОБА_5 (з моменту встановлення діагнозу фібріозно-кістозна мастопатія з 10.12.2012 року) додаткові обстеження не призначалися до 03.06.2014 року. Суд констатує, що обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта, при цьому надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника, а не виною пацієнта.

Аналіз нормЦК Українищодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Отже судом, на підставі письмових доказів, встановлено, що дії лікарів відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не відповідають наказу МОЗ № 676 від 31.12. 2004 року в частині своєчасного направлення хворої на маммографію після 40 років, пунктуаційну і трепан-біопсію по показникам, в зв`язку з чим вказані додаткові обстеження з метою уточнення діагнозу хворої було призначено із запізненням, що призвело до летального результату.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ч.1ст. 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитківу результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1201 ЦК Українипередбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

При цьому слід мати на увазі, що поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству(ЗУ «Про поховання та похоронну справу»).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.24Постанови пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»з подальшими змінами, у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодовувати витрати на поховання ( в тому числі на ритуальні послуги та обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Позивач поніс матеріальні витрати на поховання дружини ОСОБА_5 , яка померла від онкозахворювання - раку лівої молочної залози, внаслідок запізнілого діагностування злоякісної пухлини через порушення діючих нормативних актів лікарями відповідача- КУ «Міська поліклініка № 29» під час обстеження хворої ОСОБА_5 .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним той факт, що шкода була заподіяна лікарями відповідача- КУ «Міська поліклініка № 29», а тому матеріальна шкода в частині відшкодування витрат на поховання в сумі 22265,00 грн. ( а.с. 96, Том 1), яка складається з витрат пов`язаних з придбанням предметівдля похованнята організації поховання, підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 6000,00 грн. понесену на витрати на придбання ліків для ОСОБА_5 в КУ «Одеський обласний онкологічний диспансер», про що надав письмовий розрахунок (а.с.5, Том 1). Втім, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, на які він посилається, а саме що закупівля ліків здійснена позивачем. Суд констатує, що зроблений позивачем розрахунок сам по собі не доводить, що зазначені у ньому медичні препарати були взагалі придбані та саме для ОСОБА_5 , в свою чергу чеки співставленні з конкретними медичними призначеннями в матеріалах справи відсутні. Будь-яких інших доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин позивачем не надано, клопотання про витребування будь-яких доказів перед судом не ініційовано.

Враховуючи, що позивачем не доведено належними доказами витрати на придбання ліків для ОСОБА_5 в КУ «Одеський обласний онкологічний диспансер», суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другоїстатті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другоїстатті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано презумпцію його вини у настанні негативних наслідків смерті ОСОБА_5 внаслідок дій лікарів відповідача, суд приходить до висновку про відшкодування моральної шкоди відповідачем.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».

При цьому, як вже було зазначено, аналіз нормЦК Українищодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

В ході розгляду справи позивачем доведено належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, як і той факт, що відповідач є заподіювачемшкоди.

Судом встановлено, що позивач внаслідок смерті дружини ОСОБА_5 зазнав моральних страждань, адже сам факт загибелі дружини беззаперечно свідчить про те, що він відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру, адже він втратив близьку людину, і таку втрату не можливо відновити, зміною звичного ритму життя, подальше життя без близької людини, а тому суд,враховуючи характер і обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних зі смертю дружини, засади розумності й справедливості, приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з відповідача, а саме в розмірі 83341,44 грн.

Частина друга статті 129Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.81ЦПК України,доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати, пов`язані з оплатою судового збору пропорційно до частки задоволених вимог, що розраховано таким чином: 493,60 грн. понесені витрати х 105606,44 грн. присуджені : 111 606,44 грн. заявлені до стягнення = 467,10 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр №29" Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в наслідок неналежної медичної допомоги - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр №29" Одеської міської ради ( місцезнаходження : м. Одеса, вулиця Академіка Заболотного, 32 А, код ЄДРПОУ: 02774645)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду - витрати на поховання в розмірі 22265,00грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр №29" Одеської міської ради( місцезнаходження : м. Одеса, вулиця Академіка Заболотного, 32 А, код ЄДРПОУ: 02774645)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 83341,44 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр №29" Одеської міської ради( місцезнаходження : м. Одеса, вулиця Академіка Заболотного, 32 А, код ЄДРПОУ: 02774645)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 467,10 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.07.2023 року.

Суддя: