Рішення
від 27.10.2023 по справі 420/22041/23
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22041/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Відповідача Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 щодо ненарахування та невиплати Позивачу додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану за період лікування, внаслідок поранення отриманого під час захисту Батьківщини за період з 23.12.2022 року по 06.04.2023 року;

стягнути з Відповідача Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 додаткову винагороду для військовослужбовців під час дії воєнного стану за період лікування, внаслідок поранення отриманого під час захисту Батьківщини за період з 23.12.2022 року по 06.04.2023 року в розмірі 349 032,18 (триста сорок дев`ять тисяч тридцять дві гривні 18 коп.) гривень;

стягнути з Відповідача Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою додаткової винагороди за період лікування в розмірі 9059,35 (дев`ять тисяч п`ятдесят дев`ять гривень 35 коп.) гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач - ОСОБА_1 був призваний на військову строкову службу 05 листопада 2019 року через Малиновський РТЦК та СП Одеської області, 05 листопада 2019 року був зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_4 та призначений на посаду стрільцем 2 патрульної роти військової частини НОМЕР_4 . Відповідно до Наказу №196 ДСК від 13.09.2021 року був відряджений до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (м. Маріуполь), для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (участі в операції Об`єднаних сил). В ході виконання СБЗ 10.04.2022 року отримав вогнепальне наскрізне поранення лівої грудної клітки. 15.04.2022 року під час прориву на територію «Азовсталі», внаслідок підриву машини, отримав мінно-вибухову травму. 27.04.2022 року під час бомбової атаки отримав мінно-вибухову травму. На території «Азовсталі» перебував до наказу здачі в полон 17.05.2022 року. З 17.05.2022 року по 02.08.2022 року перебував у полоні в місті Оленівка. 02.08.2022 року при переводі до Калінінської виправної колонії №27 місто Горлівка отримав черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку внаслідок використання співробітниками колонії засобів фізичного впливу. На території колонії перебував включно до обміну 03.11.2022 року.

Також у позові зазначено, що внаслідок отриманих поранень в зоні бойових дій, а також перебування в полоні, позивач перебував на лікуванні, а саме:

З 04.11.2022 року по 24.11.2022 року знаходився на стаціонарному лікуванні у ДУ «Головний медичний центр МВС України» м. Київ.

З 26.11.2022 року по 15.12.2022 року знаходився на медико-психологічній реабілітації у МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» м. Трускавець.

З 18.12.2022 року по 22.12.2022 року перебував у медичному пункті військової частини НОМЕР_4 .

З 23.12.2022 року по 18.01.2023 року знаходився на стаціонарному лікуванні у ДУ ТМО МВС України по Одеській області та був направлений на медико-психологічну реабілітацію до МРЦ МВС України «Південний Буг».

З 18.01.2023 року по 07.02.2023 року перебував на медико-психологічній реабілітації у МРЦ МВС України «Південний Буг».

З 10.02.2023 року по 20.02.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ ТМО МВС України по Одеській області.

З 21.02.2023 року по 20.03.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Одеський обласний центр психічного здоров`я».

З 20.03.2023 року по 06.04.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ ТМО МВС України по Одеській області.

05.04.2023 року пройшов ВЛК у ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», про що отримав відповідну Довідку № 265/4.

Проте, як зазначено у позові, з 23 грудня 2022 року ОСОБА_1 були припинені виплати додаткової винагороди за період лікування. Військова частина мотивувала своє рішення про відмову в нарахуванні і виплаті додаткової винагороди за період лікування тим, що начебто, з виписок з закладів охорони здоров`я неможливо встановити чи дійсно ОСОБА_1 перебував на лікуванні внаслідок поранення, контузії, травми, отриманих під час захисту Батьківщини.

Не погоджуючись із рішенням військової частини про припинення нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 23.12.2022 по 06.04.2023 року (період лікування), позивач звернувся до суду з даним позовом.

У позовній заяві наголошено, що відповідно до п.9 Порядку виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженого Наказом МВС України № 37 від 26.01.2023 року, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються військовослужбовці, зазначені в підпункті 3 пункту 2 цих Порядку та умов, у тому числі ті, які: 1) перебувають у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні…

Щодо наявності доказів перебування на стаціонарному лікуванні, позивач вказує, що згідно відповіді з ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» на адвокатський запит №33/36734 від 15.06.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» у зв`язку з наслідками поранення від 02.08.2022 (під час перебування в полоні) року в періоди: з 23.12.2022 по 18.01.2023; з 10.02.2023 по 21.02.2023; з 20.03.2023 по 06.04.2023 року; з 18.01.2023 по 09.02.2023 року перебував на медичній реабілітації у Медичному реабілітаційному центрі «Південний Буг» МВС України м. Хмільник за медичними показниками отриманого раніше поранення.

12.06.2023 року адвокатом Позивача був направлений адвокатський запит № 2/120623 до КНП «Одеський обласний медичний центр психологічного здоров`я Одеської обласної ради». Відповідно до відповіді № 2471 від 04.07.2023 року, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Одеський обласний медичний центр психологічного здоров`я Одеської обласної ради» в період з 21.02.2023 по 20.03.2023 року з діагнозом «Помірно виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного стану. Стан медикаментозної субкомпенсації». F43.1. Стосовно інформації про перебування у зв`язку з пораненням пов`язаним із захистом Батьківщини, необхідно звернутись до Військово-медичного центру Південного регіону.

Згідно Довідки ВЛК № 265/4 від 05.04.2023 року, діагноз «Помірно виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного стану. Стан медикаментозної субкомпенсації». F43.1 ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Отже, факт причинного зв`язку лікування із отриманими раніше пораненнями підтверджується наявними відповідями із закладів охорони здоров`я, де ОСОБА_1 перебував на лікуванні та Довідкою ВЛК № 265/4 від 05.04.2023 року.

На підставі викладеного позивач вважає, що у військової частини НОМЕР_4 НГУ відсутні законні підстави для відмови в нарахуванні і виплаті позивачу додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 гривень за період з 23.12.2022 по 06.04.2023 року. Натомість, 04.08.2023 року від військової частини НОМЕР_4 НГУ надійшла відповідь на заяву адвоката в формі акту про комісійне рішення про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, відповідно до якого ОСОБА_1 було відмовлено в нарахуванні і виплаті додаткової винагороди за період лікування з 23.12.2022 по 06.04.2023 року. В своєму акті комісія посилається на те, що вони не можуть встановити чи дійсно ОСОБА_1 перебував на лікуванні внаслідок отриманого раніше поранення під час захисту Батьківщини.

Що стосується моральної шкоди, у позиві зазначено, що позивач вважає, що керівництвом військової частини НОМЕР_4 НГУ йому було нанесено значної моральної шкоди, виходячи з наступного. З початку повномасштабного вторгнення рф на територію України Позивач знаходився в найгарячішій точці на Азовсталі м.Маріуполь та брав безпосередню участь у захисті Батьківщини, внаслідок чого він отримав численні поранення та контузії. З 17.05.2022 по 03.11.2022 року Позивач перебував в полоні, де постійно піддавався тортурам, фізичному та психологічному насиллю. Повернувшись в Україну Позивач справедливо вважав, що його зустрінуть як героя, нададуть йому необхідну медичну допомогу, реабілітацію, а також підтримку з боку побратимів та командування. Та після повернення з полону ОСОБА_1 навіть не надали грошове забезпечення на період його лікування та реабілітації, яке належить йому відповідно до законодавства України. Ураховуючи вищевикладене, позивач вважає, що військова частина НОМЕР_4 НГУ своєю бездіяльністю щодо невиплати додаткової винагороди за період лікування завдала йому значної моральної шкоди, яка виражена в моральних і фізичних стражданнях та значному погіршенні стану здоров`я.

Ухвалою суду від 28.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.

05.09.2023 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує.

Щодо ціни позову відповідач висловив своє непогодження з розрахунком представника позивача щодо виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану в розмірі 100 000 тисяч гривень на місяць. Відповідач вважає, що представник позивача під час здійснення розрахунків за період з 23.12.2022 року по 06.04.2023 року не врахував факт отримання позивачем додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, у розмірі 30000 гривень за грудень 2022 року та січень 2023 року. Отже ціна позову в частині додаткової винагороди була штучно завищена та потребує зменшення на 8709,68 гривень за грудень місяць 2022 року та на 30000 гривень за січень місяць 2023 року, на загальну суму 38709,68 гривень.

Щодо фактичних обставин справи, відповідач зазначив, що після обміну з полону Позивач проходив стаціонарне лікування у зв`язку нещасним випадком (у тому числі пораненням) згідно виписки з ДУ «ТМЦ МВС України» №4487 з 04.11.2022 та медико-психологічну реабілітацію в МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» згідно довідки №33/8-730. Повернувся після лікування в стрій Позивач 16.12.2022 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 336 від 16.12.2022, у зв`язку з чим було прийнято рішення припинити виплату додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень.

З метою визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовця та придатності для подальшого проходження військової служби у зв`язку з наслідками отриманих та перенесених в минулому поранень та травм військовою частиною НОМЕР_4 НГУ було направлено старшого солдата ОСОБА_1 для проходження ВЛК.

Відповідач дійшов висновку, що Позивач дійсно знаходився на стаціонарному обстеженні у ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» у зв`язку з наслідками поранення від 02.08.2022 року з 23.12.2022 по 18.01.2023, з 10.02.2023 по 21.02.2023 з метою проходження М(ВЛ)К та обстеження для визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовця та придатності для подальшого проходження військової служби.

Однак, з наданих відповідей на адвокатські запити неможливо усунути розбіжності, а також встановити причинний зв`язок перебування Позивача на стаціонарному обстеженні в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» зі стаціонарним лікуванням за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини у вказані періоди. Тому законні підстави згідно норм постанови КМУ №168 від 28.02.2022 та Порядку затвердженого наказом МВС № 37 від 26.01.2023 для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за вказані періоди, на переконання відповідача, відсутні.

Щодо перебування з 18.01.2023 по 09.02.2023 на медичній реабілітації у Медичному реабілітаційному центрі «Південний Буг» МВС України м. Хмільник за медичними показниками отриманого раніше поранення. Згідно Довідки Центру, позивач перебував на реабілітаційному лікуванні з 18.01.2023 по 07.02.2023, однак, на як вважає відповідач, це не відповідає вимогам постанови КМУ №168 від 28.02.2022 та Порядку затвердженого наказом МВС № 37 від 26.01.2023 щодо перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Таким чином законні підстави згідно норм постанови КМУ №168 від 28.02.2022 та Порядку затвердженого наказом МВС № 37 від 26.01.2023 для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за перебування з 18.01.2023 по 09.02.2023 на медичній реабілітації у Медичному реабілітаційному центрі «Південний Буг» МВС України м. Хмільник за медичними показниками отриманого раніше поранення, на переконання відповідача, відсутні.

Щодо стаціонарного лікуванні у КНП «Одеський обласний медичний центр психологічного здоров`я Одеської обласної ради» в період з 21.02.2023 по 20.03.2023 року з діагнозом «Помірно виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного стану. Стан медикаментозної субкомпенсації». F43.1.

Відповідач зазначає, що з відповіді на адвокатський запит від 04.07.2023 №2471 КНП Одеський обласний медичний центр психологічного здоров`я Одеської обласної ради» та епікризу №1054 від 20.03.2023 з КНП «Одеський обласний медичний центр психологічного здоров`я Одеської обласної ради» встановити факт перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, неможливо.

Щодо віднесення постановою ВЛК згідно довідки №256/4 діагнозу «Стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного розладу. Стан медикаментозної субкомпенсації». F43.1. до захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, Відповідач не заперечує, однак вбачає принципову різницю між захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини, та пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним з захистом Батьківщини, яке повинно бути встановлене згідно норм постанови КМУ №168 від 28.02.2022 та Порядку, затвердженого наказом МВС № 37 від 26.01.2023.

Відповідач вказує, що в Акті від 27.07.2023 «Про комісійне рішення про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень відповідно до Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України затвердженого наказом МВС № 37 від 26.01.2023 та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» ним надано обґрунтовану відповідь щодо відмови в нарахуванні і виплаті додаткової винагороди за період лікування з 23.12.2022 по 06.04.2023 року.

Що стосується моральної шкоди відповідач у відзиві зазначив, що погіршення стану здоров`я позивача не пов`язане з діями військової частини. Крім того, позивач не надав доказів втрат немайнового характеру, зумовлених моральними чи фізичними стражданнями.

19.09.2023 року представником позивача подано відповідь на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача апелював доводам відповідача стосовно того, що відповідно до довідок з медичних закладів позивач перебував не на стаціонарному лікуванні, а на стаціонарному обстеженні з 23.12.2022 по 18.01.2023 року; перебував на медичній реабілітації з 18.01.2023 по 09.02.2023 року, а не на стаціонарному лікуванні; а щодо перебування на стаціонарному лікуванні з 21.02.2023 по 20.03.2023 року неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок із захистом Батьківщини. Так, представник позивача наполягав на тому, що позивач отримав травми під час перебування в зоні бойових дій та в полоні, після звільнення з полону він постійно перебував на лікуванні, незалежно від форми яка вказана в довідках стаціонарне обстеження, реабілітація тощо.

20.09.2023 року відповідачем подані заперечення.

У запереченні відповідач вказав, що крім встановлення причинного зв`язку поранення (травми, контузії, каліцтва) з захистом Батьківщини, для виплати додаткової винагороди потрібно ще встановити причинний зв`язок стаціонарного лікування з пораненням. Крім того, існує принципова різниця між захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини, та пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним з захистом Батьківщини, яке повинно бути встановлене згідно норм постанови КМУ №168 від 28.02.2022.

Щодо позиції Позивача про те, що після звільнення з полону він постійно перебував на лікуванні, незалежно від форми яка вказана в довідках стаціонарне обстеження, реабілітація тощо, відповідач зауважив, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 729 визначена імперативна норма про те, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються військовослужбовці які перебувають у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки.

Відповідач стверджує про помилковість доводів позивача щодо ототожнення понять «реабілітація або санітарно-курортне лікування» та «стаціонарне лікування поранення».

05.09.2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 11.09.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний на військову строкову службу 05 листопада 2019 року та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_4 , призначений на посаду стрільцем 2 патрульної роти військової частини НОМЕР_4 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 , виданим 07.04.2023 року Головним управлінням Національної гвардії України.

Також судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач був відряджений до ОТУ «Схід» (м. Маріуполь), для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (участі в операції Об`єднаних сил).

В ході виконання СБЗ 10.04.2022 року отримав вогнепальне наскрізне поранення лівої грудної клітки.

15.04.2022 року під час прориву на територію «Азовсталі», внаслідок підриву машини, отримав мінно-вибухову травму.

27.04.2022 року під час бомбової атаки отримав мінно-вибухову травму. На території «Азовсталі» перебував до наказу здачі в полон 17.05.2022 року.

З 17.05.2022 року по 02.08.2022 року перебував у полоні в місті Оленівка.

02.08.2022 року при переводі до Калінінської виправної колонії №27 місто Горлівка отримав черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку внаслідок використання співробітниками колонії засобів фізичного впливу.

На території колонії перебував включно до обміну 03.11.2022 року.

Внаслідок отриманих поранень в зоні бойових дій, а також перебування в полоні, позивач перебував на лікуванні, а саме:

З 18.12.2022 року по 22.12.2022 року перебував у медичному пункті військової частини НОМЕР_4 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 336 від 16.12.2022, ОСОБА_1 вважається таким, що прибув після одужання 16.12.2022 року.

Відповідач вказує, що з цього часу прийнято рішення припинити позивачу виплату додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень, виплачуваної у період лікування.

Предметом спірних правовідносин стала невиплата позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, для військовослужбовців під час дії воєнного стану, за час лікування за період з 23.12.2022 року по 06.04.2023 року.

Згідно Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №22/1650 ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» (форма №027/о), у період з 23.12.2022 року по 18.01.2023 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарі. Як зазначено в розділі 7 Виписки, був госпіталізований у неврологічне відділення для проходження М(ВЛ)К з метою визначення придатності до служби (а.с. 15).

Також ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» видано ОСОБА_1 довідку про те, що він знаходився на стаціонарному обстеженні в неврологічному відділенні ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» з 23.12.2022 року по 18.01.2023 року (а.с. 14 (зворот.).

Рішенням медично-відбіркової комісії від 13.01.2023 року №89, ОСОБА_1 був направлений на медичну реабілітацію до МРЦ МВС України «Південний Буг» за путівкою терміном на 21 добу, з 18.01.2023 року по 07.02.2023 року (а.с. 16 (зворот.).

Згідно Довідки МРЦ МВС України «Південний Буг», у період з 18.01.2023 року по 07.02.2023 року ОСОБА_1 знаходився на реабілітаційному лікуванні у МРЦ МВС України «Південний Буг» (а.с. 17 (зворот.).

18.01.2023 року ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» видано ОСОБА_1 довідку №194 про тимчасову непрацездатність з 19.01.2023 року по 10.02.2023 року (а.с. 17).

Згідно довідки ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному обстеженні в неврологічному відділенні ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» з 10.02.2023 року по 21.02.2023 року (а.с. 18).

Згідно Епікризу КНП «Одеський обласний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради від 20.03.2023 року вих. №1054, 21.02.2023 року ОСОБА_1 поступив в КНП «ООМЦПЗ» ООР на обстеження та лікування у зв`язку зі станом та за наявності письмової заяви. 20.03.2023 року виписаний (а.с. 18 (зворот.).

Згідно Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №23/0600 ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» (форма №027/о), у період з 20.03.2023 року по 06.04.2023 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарі. Як зазначено в розділі 7 Виписки, був госпіталізований з метою проходження М(ВЛ)К з метою визначення придатності до служби в НГП (а.с. 20-21).

Також ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» видано ОСОБА_1 довідку про те, що він знаходився на стаціонарному обстеженні в неврологічному відділенні ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» з 20.03.2023 року по 06.04.2023 року (а.с. 19 (зворот.).

Згідно Довідки Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» №265/4, 05.04.2023 року солдат в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у Медичній (військово-лікарській) комісії (а.с. 22).

Діагноз та постанова комісії:

«Стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного розладу. Стан медикаментозної субкомпенсації (F43.1)» Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

«Наслідки повторних МВТ (10.04.22, 15.04.22., 27.04.22, 02.08.22.). ЗЧМТ, струс головного мозку …» Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

«Арахноїдальна кіста лівої скроневої долі …» Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби.

Обмежено придатний до військової служби. Примітка: психологічний супровід за місцем походження служби.

Листом КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради від 04.07.2023 року вих. №2471 у відповідь на адвокатський запит повідомлено, що ОСОБА_1 , мешкаючий за адресою: АДРЕСА_5 , знаходився на стаціонарному лікуванні з 21.02.2023р по 20.03.2023р з діагнозом ««Помірно виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно - депресивного стану. Стан медикаментозної субкомпенсації». F43.1. Стосовно інформації про перебування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, необхідно звернутись до Військово-медичного центру Південного регіону (а.с. 22 (зворот.).

Листом ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» від 27.04.2023 року вих. №33/36-573 у відповідь на адвокатський запит повідомлено, що військовослужбовець в/ч НОМЕР_4 Національної гвардії України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» у зв`язку з наслідками поранення від 02.08.2022:

- з 23.12.2022 по 18.01.2023.

Діагноз: Наслідки повторних МВТ (10.04.22. 15.04.22.. 27.04.22. 02.08.22.). ЗЧМТ, струсу головного мозку… Стресовий розлад посттравматичний …

- з 10.02.2023 по 21.02.2023.

Діагноз: Наслідки повторних МВТ (10.04.22., 15.04.22., 27.04.22., 02.08.22.). ЗЧМТ, струсу головного мозку, акубаротравми у вигляді стійкого цефалгічного синдрому, помірних ліквородинамічних розладів, астено-вегетативного синдрому та розсіяної мікроорганічної симптоматики. Арахноїдальна кіста лівої скроневої долі, розмірами 0.9x1.0x1.7 см (по даним КТ ГМ від 28.12.2022 р.). Посттравматичний стресовий розлад …

- з 20.03.2023 по 06.04.2023.

Діагноз: Наслідки повторних ВТ (10.04.22, 15.04.22, 27.04.22, 02.08.22), ЗЧМТ. струсу головного мозку у вигляді стійкого цефалгічного, астено-вегетативного та вестибуло-атактичного синдромів, ліквородинамічних розладів, розсіяної органічної неврологічної мікросимптоматики. Арахноїдальна кіста лівої скроневої частки, розмірами 0.9x1.0x1.7 см. Стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного розладу. Стан медикаментозної субкомпенсації. (F43.1). Викривлення носової перетинки вправо без порушення функції носового дихання справа. Ангіопатія. периферична дегенерація сітківки обох очей.

31.03.2023пройшов М(ВЛ)К, на підставі Постанови М(ВЛ)К про причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва): «Стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного розладу. Стан медикаментозної субкомпенсації (F43.1).» Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. «Наслідки повторних ВТ (10.04.22р., 15.04.22р., 27.04.22р., 02.08.22р.): ЗЧМТ, струс головного мозку у вигляді цефалгічного, астено-вегетативного, вестибуло-атактичного синдромів, ліквородинамічних розладів, розсіяної органічної неврологічної мікросимптоматики, периферичної дегенерації, ангіопатії сітківки обох очей; акубаротравма без порушення цілісності барабанних перетинок та функції слуху; викривлення носової перетинки вправо без порушення носового дихання справа» Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 23).

05.07.2023 року представник позивача адвокат Бойко А.І. звернулась до командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України із заявою, у якій просила: Нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшому стрільцю третього відділення взводу оперативного призначення (на автомобілях) роти оперативного призначення, старшому солдату військової частин НОМЕР_4 Національної Гвардії України додаткову винагороду відповідно до Наказу МВС України №37 від 26.01.2023 року за період перебування на стаціонарному лікуванні та медичній реабілітації у зв`язку з пораненням пов`язаним із захистом Батьківщини з 15.12.2022 по 06.04.2023 року (а.с. 24-25).

Листом командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 27.07.2023 року у відповідь на вказану заяву повідомлено, що комісією військової частини у ході розгляду наданих матеріалів встановлено, що заява адвоката Бойко А.І. в інтересах старшого солдата ОСОБА_2 задоволенню не піддягає через відсутність законних підстав згідно норм постанови КМУ 168 від 28.02.2022 та Порядку затвердженого наказом МВС №37 від 26.01.2023 для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за вказані періоди стаціонарного лікуванні та реабілітації, про що складено відповідний акт (а.с. 26).

Додатком до листа позивачу надіслано Акт від 27.07.2023 «Про комісійне рішення про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень відповідно до Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України затвердженого наказом МВС № 37 від 26.01.2023 та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (а.с. 26-28).

Судом встановлено, що 27.07.2023 року командиром військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України затверджений Акт «Про комісійне рішення про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень відповідно до Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України затвердженого наказом МВС № 37 від 26.01.2023 та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» щодо розгляду заяви адвоката Бойко А.І. від 05.07.2023 в інтересах старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 про нарахування та виплату додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні та медичній реабілітації у зв`язку з пораненням пов`язаним із захистом Батьківщини з 15.12.2022 по 06.04.2023 року збільшено до 100000 грн.

Відповідно до Акту, Комісією надано такий висновок:

« 1) Заява адвоката Бойко А. в інтересах старшого солдата ОСОБА_2 задоволенню не підлягає через відсутність законних підстав згідно норм постанови КМУ №168 від 28.02.2022 та Порядку затвердженого наказом МВС № 37 від 26.01.2023 для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за вказані періоди стаціонарного лікування та реабілітації;

2) Перебуванні старшого солдата ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні за медичними показниками отриманого раніше пораненні (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» з 23.11.2022 по 18.01.2023, з 10.02.2023 по 21.02.2023, з 23.12.2022 по 18.01.2023, у КНП «Одеський обласний медичний центр психологічного здоров`я Одеської обласної ради» в період з 21.02.2023 по 20.03.2023 підлягає встановленого та доказуванню в судовому порідку;

3) прирівнюванні перебування з 18.01.2023 по 09.02.2023 на реабілітаційному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі «Південний Буг» МВС України м. Хмільник за медичними показниками отриманого раніше поранення до стаціонарного лікування поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини згідно норм постанови КМУ №168 від 28,02.2022 та Порядку затвердженого наказом МВС № 37 від 26.01.2023 для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень підлягає в судовому порядку.».

Згідно Довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення старшому солдату ОСОБА_2 за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року, у грудні 2022 року останньому виплачено додаткову винагороду 30000,00 грн. та 33870, 97 грн. збільшену додаткову винагороду (до 100 тис. грн.) з 01.12 по 15.12.2022 року; у січні 2023 року позивачу виплачено додаткову винагороду 30000,00 грн.

Таким чином, з 15.12.2022 року відповідач припинив виплату позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень.

Отже, предметом спору у зазначеній справі є наявність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди збільшено до 100000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та Порядку виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 37, за такі спірні періоди:

з 23.12.2022 року по 18.01.2023 року, коли позивач знаходився на стаціонарному обстеженні в неврологічному відділенні в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області;

з 18.01.2023 року по 07.02.2023 року, коли позивач знаходився на реабілітаційному лікуванні у МРЦ МВС України «Південний Буг»;

з 10.02.2023 року по 21.02.2023 року, коли позивач знаходився на стаціонарному обстеженні в неврологічному відділенні ДУ «ТМО МВС України по Одеській області»;

з 21.02.2023 року по 20.03.2023 року, коли позивач поступив в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради на обстеження та лікування у зв`язку зі станом та за наявності письмової заяви;

з 20.03.2023 року по 06.04.2023 року, коли позивач знаходився на стаціонарному обстеженні в неврологічному відділенні ДУ «ТМО МВС України по Одеській області»; був госпіталізований з метою проходження М(ВЛ)К з метою визначення придатності до служби в НГУ.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за N 745/32197 (далі - Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 37 затверджено ПОРЯДОК ТА УМОВИ виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, що набрав чинності 01.02.2023 року (надалі Порядок №37).

Ці Порядок та умови визначають механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (пункт 1).

Відповідно до пп. 3 п. 2 Порядку №37, на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується: у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Відповідно до пп. 1 п. 9 Порядку №37, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються військовослужбовці, зазначені в підпункті 3 пункту 2 цих Порядку та умов, у тому числі ті, які перебувають у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки.

Згідно наявної у матеріалах справи Довідки Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» №265/4, 05.04.2023 року солдат в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у Медичній (військово-лікарській) комісії (а.с. 22).

Діагноз та постанова комісії:

«Стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного розладу. Стан медикаментозної субкомпенсації (F43.1)» - Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

«Наслідки повторних МВТ (10.04.22, 15.04.22., 27.04.22, 02.08.22.). ЗЧМТ, струс головного мозку …» - Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

«Арахноїдальна кіста лівої скроневої долі …» - Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби.

Обмежено придатний до військової служби. Примітка: психологічний супровід за місцем походження служби.

З огляду на викладене, за діагнозом «Стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного розладу. Стан медикаментозної субкомпенсації (F43.1)» ВЛК визнано - Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

За діагнозом «Наслідки повторних МВТ (10.04.22, 15.04.22., 27.04.22, 02.08.22.). ЗЧМТ, струс головного мозку …» - Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі Положення №402).

Згідно пункту 1.1 глави 1 розділу I Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу I Положення №402, основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема: визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Згідно пунктів 2.1, 2.2 глави 1 розділу I Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

У відповідності з пп. 2.4.5 п. 2.4 глави 2 розділу I Положення №402, ВЛК регіону має право: приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

У відповідності з пп. 2.4.10 п. 2.4 глави 2 розділу I Положення №402, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Главою 21 розділу II Положення №402 визначений порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України.

Згідно пункту 21.1 глави 21 розділу II Положення №402, у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Відповідно пункту 21.2 глави 21 розділу II Положення №402, причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Згідно пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини;

б) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби;

в) Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби;

г) Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

ґ) Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини;

д) Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби;

е) Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби;

є) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ж) Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової - служби під час участі в бойових діях у складі ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

з) Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН;

и) Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу;

к) Поранення(травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН.

Підпункт а пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 передбачає: "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Підпункт ґ пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 передбачає: "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.

З аналізу пункту 1 Постанови №168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме:

поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини;

перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що діагноз «Стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного розладу. Стан медикаментозної субкомпенсації (F43.1)» та формулюванням ВЛК «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», не охоплюється описаним у пункті першому Постанови №168 випадком для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, - поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини.

За діагнозом «Наслідки повторних МВТ (10.04.22, 15.04.22., 27.04.22, 02.08.22.). ЗЧМТ, струс головного мозку …» - Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини, формулюванням ВЛК охоплюється описаним у пункті першому Постанови №168 випадком для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, - поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини.

Комісією встановлено, що після обміну з полону солдат ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у зв`язку нещасним випадком (у тому числі пораненням) згідно виписки з ДУ «ГМЦ МВС України» №4487 з 04.11.2022 та медико-психологічну реабілітацію в МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» згідно довідки №33/8-730. Повернувся після лікування в стрій 16.12.2023 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 336 від 16.12.2022, у зв`язку з чим було прийнято рішення припинити виплату додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень. З метою визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовця та придатності для подальшого проходження військової служби у зв`язку з наслідками отриманих та перенесених в минулому поранень та травм військовою частиною НОМЕР_4 НГУ було направлено старшого солдата ОСОБА_1 для проходження ВЛК згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 343 від 23.12.2022.

В акті зазначено, що згідно наданих довідок з ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» за періоди з 23.12.2022 по 18.01.2023; з 10.02.2023 по 21.02.2023; з 20.03.2023 по 06.04.2023 позивач знаходився на стаціонарному обстеженні в неврологічному відділенні та виписаний у задовільному стані. Комісією не встановлено перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні…, отже не встановлено законних підстав для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за вказані періоди.

Надаючи оцінку наведеному, судом встановлено, що з 23.12.2022 року по 18.01.2023 року позивач знаходився на стаціонарному обстеженні в неврологічному відділенні в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області; з 10.02.2023 року по 21.02.2023 року позивач знаходився на стаціонарному обстеженні в неврологічному відділенні ДУ «ТМО МВС України по Одеській області»; з 20.03.2023 року по 06.04.2023 року позивач знаходився на стаціонарному обстеженні в неврологічному відділенні ДУ «ТМО МВС України по Одеській області»; був госпіталізований з метою проходження М(ВЛ)К з метою визначення придатності до служби в НГУ.

- з 23.12.2022 по 18.01.2023

Діагноз: Наслідки повторних МВТ (10.04.22. 15.04.22.. 27.04.22. 02.08.22.). ЗЧМТ, струсу головного мозку… стресовий розлад посттравматичний …

-з 10.02.2023 по 21.02.2023

- з 20.03.2023 по 06.04.2023

31.03.2023пройшов М(ВЛ)К, на підставі Постанови М(ВЛ)К про причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва): «Стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного розладу. Стан медикаментозної субкомпенсації (F43.1).» захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. «Наслідки повторних ВТ (10.04.22р., 15.04.22р., 27.04.22р., 02.08.22р.): ЗЧМТ, струс головного мозку у вигляді цефалгічного, астено-вегетативного, вестибуло-атактичного синдромів, ліквородинамічних розладів, розсіяної органічної неврологічної мікросимптоматики, периферичної дегенерації, ангіопатії сітківки обох очей; акубаротравма без порушення цілісності барабанних перетинок та функції слуху; викривлення носової перетинки вправо без порушення носового дихання справа» Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 23).

З наведеного суд робить такі висновки:

у періоди з 23.12.2022 по 18.01.2023, з 10.02.2023 по 21.02.2023, з 20.03.2023 по 06.04.2023 позивач перебував на стаціонарному обстеженні в неврологічному відділенні в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» та був госпіталізований. Тобто наявна умова перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

перебування позивача на стаціонарі в неврологічному відділенні в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» було пов`язано з двома діагнозами: 1) «Стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного розладу. Стан медикаментозної субкомпенсації (F43.1).»; 2) «Наслідки повторних ВТ (10.04.22р., 15.04.22р., 27.04.22р., 02.08.22р.): ЗЧМТ, струс головного мозку … ». Тобто наявна умова поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини;

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку про наявність умов для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, згідно пункту 1 Постанови №168, за час перебування на лікуванні у періоди з 23.12.2022 по 18.01.2023, з 10.02.2023 по 21.02.2023, з 20.03.2023 по 06.04.2023 в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області».

Щодо періоду з 18.01.2023 по 09.02.2023, в Акті від 27.07.2023 року про комісійне рішення про виплату додаткової винагороди зазначено, що Комісією встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 перебував на реабілітаційному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі «Південний Буг» МВС України, … що не відповідає вимогам постанови КМУ №168 від 28.02.2022 та Порядку затвердженого наказом МВС № 37 від 26.01.2023 щодо перебування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

У рішенні вказано, діагноз: «Наслідки повторних ВТ (10.04.22р., 15.04.22р., 27.04.22р., 02.08.22р.): ЗЧМТ, струс головного мозку … »; а також «Стресовий розлад посттравматичний …».

Таким чином, позивач дійсно знаходився на реабілітаційному лікуванні.

Згідно визначення, наведеного у частині першій статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров`я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров`я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі; реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров`я, соціального захисту або іншим суб`єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт; реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров`я у взаємодії з її середовищем.

У свою чергу, згідно визначення понять, наведеного у частині першій статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», загальний заклад охорони здоров`я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров`я.

Таким чином, реабілітаційний центр є закладом охорони здоров`я.

Згідно Положення про «Медичний реабілітаційний центр Міністерства внутрішніх справ України «Південний Буг», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2016 року №970, Центр є самостійним державним закладом охорони здоров`я, що забезпечує на основі ліценції реабілітаційним, санаторно-курортним лікуванням, оздоровленням та відпочинком, зокрема, військовослужбовців Національної гвардії України.

Основні завдання Центру (Розділ ІІ Положення): 1. Забезпечення реабілітаційного, санаторно-курортного лікування, оздоровлення та відпочинку осіб, які мають право на користування закладами охорони здоров`я МВС з використанням переважно реабілітаційних та лікувальних заходів (в т. ч. медико-психологічної реабілітації), спрямованих на відновлення та збереження психофізіологічних і психічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності в комплексі з фізіотерапією, лікувальною фізкультурою, дієтичним харчуванням, максимальним використанням природно-кліматичних чинників. 2.Забезпечення належних умов для ефективного функціонування структурних підрозділів Центру з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог. 3. Організація та проведення реабілітаційного, санаторно-курортного лікування, оздоровлення та відпочинку хворих за медичними показаннями: медична та медико-психологічна реабілітація поліцейських, які постраждали при виконанні службових обов`язків та/або потребують продовження лікування після стаціонарного лікування; санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок осіб, які мають право на користування закладами охорони здоров`я МВС; профілактичне лікування, організація відпочинку.

До функцій Центру (Розділ ІІІ Положення) належить: Подання гарантованого лікування (у т.ч. реабілітаційного, санаторно-курортного лікування), оздоровлення та відпочинку особам, які мають право на користування закладами охорони здоров`я МВС відповідно до законодавства та нормативно-правових актів МВС, медичної та медико-психологічної реабілітації поліцейським, які постраждали при виконанні службових обов`язків та/або потребують продовження лікування після стаціонарного лікування. Прийом і розміщення осіб, які прибули на реабілітацію, лікування, оздоровлення та відпочинок/ з урахуванням стану здоров`я, віку та наданих пільг. Проведення необхідних діагностичних досліджень, організація спеціалізованого обстеження хворих та відпочиваючих, призначення їм відповідного лікування за медичними показаннями.

При цьому суд наголошує, що згідно з дослідженою медичною документацією, позивач проходив реабілітаційне лікування саме в умовах стаціонару в МРЦ МВС України «Південний Буг» м. Хмільник».

Крім того, таке лікування відбувалося зокрема за діагнозом «Наслідки повторних ВТ (10.04.22р., 15.04.22р., 27.04.22р., 02.08.22р.): ЗЧМТ, струс головного мозку … ». Тобто наявна умова поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини.

Відтак, позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць за час перебування на реабілітаційному лікуванні у МРЦ МВС України «Південний Буг» у період з 18.01.2023 року по 07.02.2023 року.

Щодо стаціонарного лікуванні у КНП «Одеський обласний медичний центр психологічного здоров`я Одеської обласної ради» в період з 21.02.2023 по 20.03.2023 року, в Акті від 27.07.2023 року про комісійне рішення про виплату додаткової винагороди зазначено, що … Комісія не заперечує щодо віднесення постановою ВЛК згідно довідки №256/4 діагнозу : «Стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного розладу. Стан медикаментозної субкомпенсації (F43.1)» до Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, однак вбачає принципову різницю між захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини, та пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним з захистом Батьківщини, яке повинно бути встановлене згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 та Порядку затвердженого наказом МВС № 37 від 26.01.2023.

У даному випадку суд погоджується з наведеним висновком відповідача.

Як вже було зазначено судом вище, діагноз «Стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного розладу. Стан медикаментозної субкомпенсації (F43.1)» та формулюванням ВЛК «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», не охоплюється описаним у пункті першому Постанови №168 випадком для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, - «Поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини».

Формулювання «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» окремо передбачено підпунктом а пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку про відсутність умов для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, згідно пункту 1 Постанови №168, за час перебування на лікуванні у КНП «Одеський обласний медичний центр психологічного здоров`я Одеської обласної ради» в період з 21.02.2023 по 20.03.2023 року

Відтак, позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 23.12.2022 по 18.01.2023, з 10.02.2023 по 21.02.2023, з 20.03.2023 по 06.04.2023 в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», а також за час перебування на реабілітаційному лікуванні у МРЦ МВС України «Південний Буг» у період з 18.01.2023 року по 07.02.2023 року.

Всупереч викладеному листом командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 27.07.2023 року вих. №3/58/12-753 позивачу повідомлено, що комісією військової частини у ході розгляду наданих матеріалів встановлено, що заява адвоката Бойко А.І. в інтересах старшого солдата ОСОБА_2 задоволенню не піддягає через відсутність законних підстав згідно норм постанови КМУ 168 від 28.02.2022 та Порядку затвердженого наказом МВС №37 від 26.01.2023 для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за вказані періоди стаціонарного лікуванні та реабілітації, про що складено відповідний акт (а.с. 26).

Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 37 «ПОРЯДОК ТА УМОВИ виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» за час перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 23.12.2022 по 18.01.2023, з 10.02.2023 по 21.02.2023, з 20.03.2023 по 06.04.2023 в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», а також за час перебування на реабілітаційному лікуванні у МРЦ МВС України «Південний Буг» у період з 18.01.2023 року по 07.02.2023 року.

При цьому, враховуючи, що відповідачем листом від 27.07.2023 року вих. №3/58/12-753 на підставі Акту від 27.07.2023 року фактично відмовлено позивачу у виплаті додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за вищевказані спірні періоди, суд вбачає в поведінці відповідача активну, свідому поведінку, тобто дії суб`єкта правових відносин, а не його бездіяльність.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволення шляхом визнання протиправними дій, а не бездіяльності військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, як заявлено позивачем.

Стосовно вимоги про стягнення додаткової грошової винагороди, суд зазначає про таке.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Таким чином, враховуючи, що нарахування та виплата суми додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, є компетенцією відповідача, саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу цю грошову допомогу з урахуванням висновків суду.

Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Зокрема, щодо ціни позову відповідач висловив своє непогодження з розрахунком представника позивача щодо виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану в розмірі 100 000 тисяч гривень на місяць.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст. 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов`язання військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 37 «ПОРЯДОК ТА УМОВИ виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», за час перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 23.12.2022 по 18.01.2023, з 10.02.2023 по 21.02.2023, з 20.03.2023 по 06.04.2023 в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», а також за час перебування на реабілітаційному лікуванні у МРЦ МВС України «Південний Буг» у період з 18.01.2023 року по 07.02.2023 року, виходячи з її розміру 100000,00 грн. ( сто тисяч гривень ) на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату грошових доходів, відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно ст. 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ регламенту, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно статті 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, пункти 1, 2 якого відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Верховний Суд вже розглядав справи за подібними правовідносинами і у постанові від 15.08.2018 р. у справі №653/3356/17 дійшов наступного висновку:

«Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону №1058-IV, ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.»

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20.02.2018р. у справі №336/4675/17, від 21.06.2018р. у справі №523/1124/17, від 03.07.2018р. у справі №521/940/17, від 31.08.2021р. у справі №264/6796/16, від 08.06.2022р. у справі №200/5213/20-а, у справі №420/7633/20 від 05.07.2022р.

Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у зв`язку з несвоєчасною виплатою додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 37 «ПОРЯДОК ТА УМОВИ виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», за час перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 23.12.2022 по 18.01.2023, з 10.02.2023 по 21.02.2023, з 20.03.2023 по 06.04.2023 в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», а також за час перебування на реабілітаційному лікуванні у МРЦ МВС України «Південний Буг» у період з 18.01.2023 року по 07.02.2023 року, виходячи з її розміру 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Позивач заявив вимогу про стягнення з військової частини НОМЕР_4 моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень, обґрунтовуючи завдану шкоду тим, що керівництвом військової частини НОМЕР_4 НГУ йому було нанесено значної моральної шкоди, виходячи з наступного. З початку повномасштабного вторгнення рф на територію України Позивач знаходився в найгарячішій точці на Азовсталі м.Маріуполь та брав безпосередню участь у захисті Батьківщини, внаслідок чого він отримав численні поранення та контузії. З 17.05.2022 по 03.11.2022 року Позивач перебував в полоні, де постійно піддавався тортурам, фізичному та психологічному насиллю. Повернувшись в Україну Позивач справедливо вважав, що його зустрінуть як героя, нададуть йому необхідну медичну допомогу, реабілітацію, а також підтримку з боку побратимів та командування. Та після повернення з полону ОСОБА_1 навіть не надали грошове забезпечення на період його лікування та реабілітації, яке належить йому відповідно до законодавства України. Ураховуючи вищевикладене, позивач вважає, що військова частина НОМЕР_4 НГУ своєю бездіяльністю щодо невиплати додаткової винагороди за період лікування завдала йому значної моральної шкоди, яка виражена в моральних і фізичних стражданнях та значному погіршенні стану здоров`я.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п.57).

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абз.2 п.5 постанови).

Суд вважає, що у даній справі позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання моральної шкоди, які повинні ґрунтуватися на відповідних доказах, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, розміру моральної шкоди, не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 200 000,00 грн. з відповідача.

Отже, у задоволенні позовних вимог у цій частині позову належить відмовити.

Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, суд, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, здійснює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивачем заявлено до відшкодування 40000,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

До суду наданий Ордер на надання професійної правничої (правової) допомоги серії ВН №1276882 від 21.08.2023 року, на підставі якого представництво інтересів ОСОБА_1 здійснює адвокат Бойко Анастасія Ігорівна.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Разом із тим, враховуючи, що до суду не подано доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу (порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, порядок проведення розрахунків, тощо), підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу наразі відсутні.

Інші судові витрати не заявлені.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-78, 90, 134, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України щодо відмови здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 37 «ПОРЯДОК ТА УМОВИ виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», за час перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 23.12.2022 по 18.01.2023, з 10.02.2023 по 21.02.2023, з 20.03.2023 по 06.04.2023 в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», а також за час перебування на реабілітаційному лікуванні у МРЦ МВС України «Південний Буг» у період з 18.01.2023 року по 07.02.2023 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 37 «ПОРЯДОК ТА УМОВИ виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», за час перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 23.12.2022 по 18.01.2023, з 10.02.2023 по 21.02.2023, з 20.03.2023 по 06.04.2023 в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», а також за час перебування на реабілітаційному лікуванні у МРЦ МВС України «Південний Буг» у період з 18.01.2023 року по 07.02.2023 року, виходячи з її розміру 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у зв`язку з несвоєчасною виплатою додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 37 «ПОРЯДОК ТА УМОВИ виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», за час перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 23.12.2022 по 18.01.2023, з 10.02.2023 по 21.02.2023, з 20.03.2023 по 06.04.2023 в ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», а також за час перебування на реабілітаційному лікуванні у МРЦ МВС України «Південний Буг» у період з 18.01.2023 року по 07.02.2023 року, виходячи з її розміру 100000,00 грн. ( сто тисяч гривень ) на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук


Суд	Одеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	27.10.2023
Оприлюднено	30.10.2023
Номер документу	114487401
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Судовий реєстр по справі —420/22041/23

Ухвала від 12.02.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Радчук А.А.

Рішення від 27.10.2023

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Радчук А.А.

Ухвала від 11.09.2023

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Радчук А.А.

Ухвала від 28.08.2023

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Радчук А.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 27.10.2023 по справі 420/22041/23ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —420/22041/23

Ухвала від 12.02.2024

Рішення від 27.10.2023

Ухвала від 11.09.2023

Ухвала від 28.08.2023

Рішення
від 27.10.2023 по справі 420/22041/23
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД