Рішення

від 27.10.2023 по справі 420/22010/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22010/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГСКОМ» (вул.Моторна,буд.8-В, м.Одеса, 65085) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГСКОМ» до Головного управління ДПС в Одеській області за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 02.08.2021p. №18454/15-32-07-02, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 617360,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 02.08.2021р. №18455/15-32-07-02, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 340736,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки всі документи подані до перевірки в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «ЕГСКОМ» (договори, видаткові накладні, рахунки-фактури, ТТН), а також враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо завищення позивачем податкового кредиту, які фактично обґрунтовано лише відсутністю у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності та несвоєчасне звітування, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Ухвалою суду від 25 серпня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 262 КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема зазначивши, що За результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних року ТОВ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ СВІТАНОК», код ЄДРПОУ 31422063 (попередня назва - ТОВ "ТД СОФІЯ") купувало у постачальників наступні товари: олива моторна, послуги зв`язку, оренда приміщення, яйце куряче тощо, а реалізовувало на користь ТОВ " ЕГСКОМ" пшеницю у кількості 1059 т на суму ПДВ 834624 грн. В ході проведення перевірки досліджено факти неможливості вирощування пшениці власними силами ТОВ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ СВІТАНОК», код ЄДРПОУ 31422063.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 17.06.2021 року №4318-п та на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області від 24.06.2021 №7736/15-32-07-02-13 - головним державним ревізор-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Некіпеловим Володимиром Володимировичем, від 24.06.2021 №7737/15-32-07-02-13 головним державним ревізор-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Терещенком Олександром Володимировичем на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-ІУ зі змінами (далі Кодекс), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕГСКОМ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.05.2021 року № 9131693814, яка пройшла камеральну перевірку (уточнюючих розрахунків до декларації з податку на додану вартість не подавалось до Головного управління ДПС в Одеській області) від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ задекларованого у попередніх звітних періодах.

Перевірка проводилась з 24.06.2021 по 05.07.2021 року. Термін проведення перевірки продовжувався на 2 робочих дні, згідно наказу від 01.07.2021 року №4550-п.

За результатом перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕГСКОМ», код ЄДРПОУ 40814207 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у попередніх звітних періодах» №13755/15-32-07-02-09-40814207 від 12.07.2021 року.

У вказаному акті перевірки зазначено, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ. задекларованого у попередніх звітних періодах встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту «а» пункту 198.1 статті 198, абзаців першого - третього пункту 198.2, абзаців першого - другого пункту 198.3 і абзацу третього пункту, п.200.1, п.200.4 ст.200. п.2 ст.3. п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями), з урахуванням Наказу № 21, в результаті чого:

- завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 Декларації) в сумі 340 736 грн. за квітень 2021 року;

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (ряд. 18 Декларації) у загальній сумі 493888 грн., в тому числі квітень 2021 року 493888 грн.

В обґрунтування зазначених висновків вказано, що з аналізу інформаційно аналітичних джерел ДПС України встановлено, що ТОВ «Тернопіліський Світанок» (попередня назва ТОВ «ТД СОФІЯ») є постачальником пшениці ТОВ «ЕГСКОМ» та проте у постачальника відсутні можливості вирощування пшениці власними силами ТОВ «Тернопіліьський Світанок» (код за ЄДРПОУ 31422063) з підстав того що до контролюючих органів не подавалась інформація про наявність у користуванні земельних ділянок у ТОВ «Тернопіліьський Світанок».

На підставі акту перевірки №13755/15-32-07-02-09-40814207 від 12.07.2021 року відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення від 02.08.2021p. №18454/15-32-07-02, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 617360,00 грн. та податкове-повідомлення рішення від 02.08.2021р. №18455/15-32-07-02, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 340736,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.21 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПКУ, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Відповідно до ч.6 ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що ТОВ «ЕГСКОМ», код ЄДРПОУ 40814207 уклало договір поставки пшениці з ТОВ "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ СВІТАНОК, код ЄДРПОУ 31422063 (попередня назва ТОВ "ТД СОФІЯ") від 12.04.2021 року №12041.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ СОФІЯ» код 31422063, виписало на користь ТОВ «ЕГСКОМ» за період 01.04.2021 по 30.04.2021 наступні податкові накладні щодо реалізації товарів:

№ 41301 від 13.04.2021 на загальну суму 520800,3 грн. в т.ч. ПДВ 63957,94 грн.

№ 41401 від 14.04.2021 на загальну суму 620000,4 грн. в т.ч. ПДВ 76140,4 грн.

№ 42101 від 21.04.2021 на загальну суму 620000,4 грн. в т.ч. ПДВ 76140,4 грн.

№ 42201 від 22.04.2021 на загальну суму 775000,5 грн. в т.ч. ПДВ 95175,5 грн.

№ 42301 від 23.04.2021 на загальну суму 558000,4 грн. в т.ч. ПДВ 68536,36 грн.

№ 42601 від 26.04.2021 на загальну суму 620000,4 грн. в т.ч. ПДВ 76140,4 грн.

№ 42701 від 27.04.2021 на загальну суму 670092 грн. в т.ч. ПДВ 82292 грн.

№ 42801 від 28.04.2021 на загальну суму 804110,4 грн. в т.ч. ПДВ 98750,4 грн.

№ 42901 від 29.04.2021 на загальну суму 804110,4 грн. в т.ч. ПДВ 98750,4 грн.

№ 43001 від 30.04.2021 на загальну суму 804110,4 грн. в т.ч. ПДВ 98750,4 грн.

Разом на загальну суму 6796225,60 грн. в т.ч. ПДВ 834624.20 грн.

В оплату за поставлений товар, підприємством ТОВ «ЕГСКОМ» за період 01.04.2021 по 30.04.2021 на адресу підприємства ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ СОФІЯ» були реалізовані ТМЦ згідно наступних видаткових накладних:

№ 42051 від 20.04.2021 на загальну суму 261273,6 грн. в т.ч. ПДВ 43545,6 грн.

№ 42052 від 20.04.2021 на загальну суму 261273,6 грн. в т.ч. ПДВ 43545,6 грн.

№ 42053 від 20.04.2021 на загальну суму 281390,15 грн. в т.ч. ПДВ 46898,36 грн.

№ 42125 від 21.04.2021 на загальну суму 338657,71 грн. в т.ч. ПДВ 56442,95 грн.

№ 42126 від 21.04.2021 на загальну суму 397353,6 грн. в т.ч. ПДВ 66225,6 грн.

№ 42127 від 21.04.2021 на загальну суму 397353,6 грн. в т.ч. ПДВ 66225,6 грн.

№ 42215 від 22.04.2021 на загальну суму 501615,64 грн. в т.ч. ПДВ 83602,61 грн.

№ 42216 від 22.04.2021 на загальну суму 573042,92 грн. в т.ч. ПДВ 95507,15 грн.

№ 42217 від 22.04.2021 на загальну суму 718544,22 грн. в т.ч. ПДВ 119757,37 грн.

№ 42607 від 26.04.2021 на загальну суму 461008,04 грн. в т.ч. ПДВ 76834,67 грн.

№ 42608 від 26.04.2021 на загальну суму 747532,8 грн. в т.ч. ПДВ 124588,8 грн.

Залишок кредиторської заборгованості в сумі 1857 179,71 грн., було знову виставлено на користь агропромислового підприємства «Протос» ТОВ, код ЄДРПОУ 24772983, згідно договору «Про відступлення права вимого» від 30.04.2021 року №30043.

Згідно оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.04.2021 року дебіторська/кредиторська заборгованість по контрагенту ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ СОФІЯ» складала 0,00 грн., станом на 30.04.2021 року дебіторська/кредиторська заборгованість по контрагенту ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ СОФІЯ» відсутня.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні.

Аналізуючи складені між позивачем та його контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

При цьому відповідач зазначає, що ТОВ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ СВІТАНОК», код ЄДРПОУ 31422063 (попередня назва - ТОВ "ТД СОФІЯ") купувало у постачальників наступні товари: олива моторна, послуги зв`язку, оренда приміщення, яйце куряче тощо, а реалізовувало на користь ТОВ "ЕГСКОМ" пшеницю у кількості 1059 т на суму ПДВ 834624 грн. В ході проведення перевірки досліджено факти неможливості вирощування пшениці власними силами ТОВ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ СВІТАНОК», код ЄДРПОУ 31422063.

При цьому суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів Позивача по ланцюгах надання послуг/постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не належим доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідачем не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ "ЕГСКОМ", як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також, слід зазначити, що обставини, зазначені відносно контрагента позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому суд зазначає, що при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Суд зазначає, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. ТОВ " ЕГСКОМ" не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

При цьому Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під законом Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути доступним (accessible) та передбачуваним (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. Доступність закону означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. Передбачуваність означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі Маркс проти Бельгії, п.69). Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів, п.53). Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив. Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має легітимне сподівання (Федоренко проти України, Едуард Петрович Мельник проти України) на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право (Бурдов проти Росії, Юрій Миколайович Іванов проти України, Агрокомплекс проти України); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу (Брезовец проти Хорватії, Рисовський проти України, Кечко проти України, Стреч проти Великобританії, Москаль проти Польщі, Сук проти України, Федоренко проти України, Україна-Тюмень проти України).

Відповідно до п.50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 02.08.2021p. №18454/15-32-07-02 та від 02.08.2021р. №18455/15-32-07-02, є протиправним та належить до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГСКОМ» (вул.Моторна,буд.8-В, м.Одеса, 65085) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 02.08.2021p. №18454/15-32-07-02, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 617360,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 02.08.2021р. №18455/15-32-07-02, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 340736,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГСКОМ» (вул.Моторна,буд.8-В, м.Одеса, 65085, код ЄДРПОУ 40814207) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, ЄДРПОУ 43142370) сплачений судовий збір в розмірі 9260,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко