Постанова

від 20.03.2024 по справі 420/22010/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22010/23

Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,

повний текст судового рішення

складено 27.10.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГСКОМ» до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ТОВ «ЕГСКОМ» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУДПС) та просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 02.08.2021p. №18454/15-32-07-02, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 617360,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 02.08.2021р. №18455/15-32-07-02, яким ТОВ зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 340736,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки всі документи, подані до перевірки, в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ГУДПС подало апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наказу ГУДПС від 17.06.2021 року №4318-п та на підставі направлень, виданих ГУДПС від 24.06.2021 року №7736/15-32-07-02-13, головним державним ревізор-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУДПС Некіпеловим В.В., від 24.06.2021 року №7737/15-32-07-02-13 головним державним ревізор-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУДПС Терещенком О.В., на підставі п.п.20.1.4 п. 0.1 ст.20, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-ІУ зі змінами (далі Кодекс), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.05.2021 року №9131693814, яка пройшла камеральну перевірку (уточнюючих розрахунків до декларації з податку на додану вартість не подавалось до ГУДПС) від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ задекларованого у попередніх звітних періодах.

Перевірка проводилась з 24.06.2021 року по 05.07.2021 року. Термін проведення перевірки продовжувався на 2 робочих дні, згідно наказу від 01.07.2021 року №4550-п.

За результатом перевірки ГУДПС складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у попередніх звітних періодах» №13755/15-32-07-02-09-40814207 від 12.07.2021 року.

У вказаному акті перевірки зазначено, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту «а» пункту 198.1 статті 198, абзаців першого - третього пункту 198.2, абзаців першого - другого пункту 198.3 і абзацу третього пункту, п.200.1, п.200.4 ст.200. п.2 ст.3. п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями), з урахуванням наказу №21, в результаті чого:

- завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 Декларації) в сумі 340736 грн. за квітень 2021 року;

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (ряд. 18 Декларації) у загальній сумі 493888 грн., в тому числі квітень 2021 року 493888 грн.

В обґрунтування зазначених висновків вказано, що з аналізу інформаційно аналітичних джерел ДПС України встановлено, що ТОВ «Тернопіліський Світанок» (попередня назва ТОВ «ТД СОФІЯ») є постачальником пшениці на адресу ТОВ, проте у постачальника відсутні можливості вирощування пшениці власними силами, оскільки до контролюючих органів не подавалась інформація про наявність у користуванні земельних ділянок у ТОВ «Тернопіліьський Світанок».

На підставі акту перевірки №13755/15-32-07-02-09-40814207 від 12.07.2021 року відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення від 02.08.2021p. №18454/15-32-07-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 617360,00 грн., та податкове-повідомлення рішення від 02.08.2021р. №18455/15-32-07-02, яким ТОВ зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 340736,00 грн.

Вважаючи вказані ППР протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено реальність господарських операцій між ним та контрагентом, а складені між ними первинні документи, що долучені до матеріалів справи, відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно пп. 61.1.2 п. 62.2 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Згідно пп.72.1.1 п.72.1 ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла зокрема від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань) первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до п.74.1 ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно п.74.3 ст.74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України №996-X1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства (підпункт 2.5 пункту 2 Положення).

Відповідно до підпункту 2.13 пункту 2 Положення керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників (підпункт 2.15 пункту 2 Положення).

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства,, установи для прийняття рішення (підпункт 2.16 пункту 2 Положення).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Тобто, ознакою формування податкового кредиту є придбання товарів, які підтверджено належним чином оформленими документами.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду

При складанні відповідних первинних документів за вищезазначеними операціями, платником податків порушено норми частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпунктів 2.1 і 2.2 Положення №88.

Такі документи не можуть за змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Апеляційний суд, з урахуванням аналізу вищенаведених правових норм, зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

На підтвердження правомірності формування даних податкового обліку та фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму прибутку чи податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного суду від 04.10.2020 року по справі № 300/555/19.

Проте, в даному випадку позивачем не надано належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів реального вчинення господарських операцій, а відповідачем, в свою чергу, надані докази, які свідчать про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента, а саме:

Перевіркою показників, відображених у рядку 10.4 декларацій „Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України зі ставкою 14 %" показників за період з 01.04.2018 року по 30.04.2021 року (період декларування від`ємного значення з податку на додану вартість) встановлено завищення задекларованих ТОВ показників у рядку 10.4 (колонка Б) декларацій в наслідок врахування у складі податкового кредиту, всупереч п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 ПК України, нереальних операцій з придбання у наступного контрагента-постачальника:

ТОВ "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ СВІТАНОК, код ЄДРПОУ 31422063 (попередня назва -ТОВ "ТД СОФІЯ") на загальну суму ПДВ 834624 грн., в т.ч. за квітень 2021 року -834624 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано лише копію договору, видаткові накладні, податкові накладні та акти передачі товару на зберігання.

При цьому, до перевірки не було надано документи, що підтверджують транспортування зернової продукції (товарно-транспортні накладні), складські свідоцтва, складські квитанції, акти внутрішньо-складського переміщення, акти прийому-передачі та інші розрахункові документи, сертифікати походження продукції.

Більш того, під час проведеного відповідачем аналізу встановлено, що ТОВ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ СВІТАНОК», (попередня назва - ТОВ "ТД СОФІЯ"), не придбавав зернових культур, а саме пшениці, та будь-яких інших супутніх послуг із залучення субпідрядників для транспортування, очищення, аналізу та зберігання.

Згідно звіту про фінансові результати, основні засоби станом на 31.03.2021 року по ряд.1010 Балансу (основні фонди) - 5,4 тис. грн. (на початок та на кінець звітного періоду). Додаток АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2021 рік не подано. Згідно звіту про фінансові результати основні засоби станом на 31.03.2021 року по ряд.1100 «Запаси» - 0,4 тис.грн. (на початок та на кінець звітного періоду).

За результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних року ТОВ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ СВІТАНОК», (попередня назва - ТОВ "ТД СОФІЯ") купувало у постачальників наступні товари: олива моторна, послуги зв`язку, оренда приміщення, яйце куряче тощо, а реалізовувало на користь ТОВ пшеницю у кількості 1059 т на суму ПДВ 834624 грн.

В ході проведення перевірки досліджено факти неможливості вирощування пшениці власними силами ТОВ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ СВІТАНОК», код ЄДРПОУ 31422063.

ТОВ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ СВІТАНОК» до контролюючого органу не подавалася інформація про наявність у користуванні земельних ділянок, на яких могла бути вирощена продукція, яка в подальшому реалізована в адресу позивача, що перевіряється. Згідно ЄРПН з`ясовано, що ТОВ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ СВІТАНОК» не придбавав посівного матеріалу та засобів його захисту, не має власної або орендованої техніки, необхідної для вирощування зернової продукції. Відповідні послуги не придбавалися також і у інших платників.

Більш того, за рішенням Комісії регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 05.05.2021 року №13288 прийнято рішення про відповідність платника податку ТОВ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ СВІТАНОК», код ЄДРПОУ 31422063 (попередня назва - ТОВ "ТД СОФІЯ") критеріям ризиковості.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із доводами апелянта та вважає необґрунтованим висновок суду 1-ої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, так як спірні податкові повідомлення-рішення було прийнято в порядку, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією України та ПК України, а податковий орган довів наявність порушення з боку платника податків дотримуючись своїх власних процедур, а ТОВ, у свою чергу, не підтверджено факт реальності господарських операцій з контрагентом - ТОВ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ СВІТАНОК», (попередня назва - ТОВ "ТД СОФІЯ").

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГСКОМ» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук