Постанова

від 26.10.2023 по справі 260/4478/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/4478/22 пров. № А/857/11142/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року (головуючий суддя Дору Ю.Ю., м.Ужгород) у справі № 260/4478/22 за адміністративним позовом Керівника Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

31.10.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , в якому просив зобов`язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 привести у стан готовності захисну споруду № 24916, що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом забезпечення готовності до укриття захисної споруди цивільного захисту № 24916 з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №.579.

Позов обґрунтовує тим, що на території Берегівської міської ради за адресою: вул. Головна, 52-а, с. Гать Берегівського району Закарпатської області розміщено захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 24916, яке в умовах військової агресії Російської Федерації проти України через недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) є не готовим до використання за призначенням, через що не здатне забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров`я людей. Вказана захисна споруда цивільного захисту відповідно до паспорту протирадіаційного укриття № 24916 перебуває у приватній власності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . Вказує, що 07.07.2021 за участі представників Берегівської міської ради, Берегівського районного управління ГУ ДСНС у Закарпатській області та балансоутримувача - приватного підприємця ОСОБА_1 проведено оцінку стану готовності вище зазначеної захисної споруди цивільного захисту. За результатами оцінки складено акт, згідно якого протирадіаційне укриття оцінено як не готове до використання за призначенням. Надалі, 19.01.2022 за участі представників Берегівської міської ради, Берегівського районного управління ГУ ДСНС у Закарпатській області та приватного підприємця Маріяш М.Е. - балансоутримувача, проведено оцінку стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття (ПРУ), що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами оцінки складено Акт, згідно якого протирадіаційне укриття визначено як не готове до використання за призначенням та таке, що підлягає приведенню у відповідність до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту». Зокрема встановлено, шо під час огляду були виявлено ряд недоліків. Після початку 24.02.2022 повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України та введення на всій території України воєнного стану виникли обґрунтовані та реальні підстави для використання укриття безпосередньо за призначенням для захисту цивільного населення. Протирадіаційне укриття № 24916, власником та балансоутримувачем якого є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є критично важливою спорудою цивільного захисту, яка при необхідності, а саме внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів здатна розмістити велику кількість осіб. Позивач просить зобов`язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 привести у стан готовності захисну споруду № 24916, що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом забезпечення готовності до укриття захисної споруди цивільного захисту №24916 з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року адміністративним позов задоволено. Зобов`язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 привести у стан готовності захисну споруду № 24916, що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом забезпечення готовності до укриття захисної споруди цивільного захисту №24916 з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив про безпідставність звернення до суду прокурора, вказуючи на те, що здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки покладено саме на органи ДСНС, які у визначений законом спосіб реалізують свої повноваження у ній сфері суспільних відносин. Апелянт вказує, що вона, як фізична особа-підприємець, не є власником захисної споруди № 24916. Крім того, зазначає, що прокуратурою не надано доказів про віднесення підвального приміщення до протирадіаційного укриття. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

18.09.2023 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що посилання апелянта на те, що на вона не є власником захисної споруди є безпідставним, оскільки дана обставина підтверджується документами з матеріалів справи, зокрема, актом перевірки стану готовності протирадіаційного укриття від 07.07.2021 та 31.01.2022, який підписано відповідачем. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

На території Берегівської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 розміщено захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 24916, яке в умовах військової агресії Російської Федерації проти України через недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) є не готовим до використання за призначенням, через що не здатне забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров`я людей.

Вказана захисна споруда цивільного захисту відповідно до паспорту протирадіаційного укриття № 24916 розміщена за адресою: АДРЕСА_1 (вбудоване підвальне приміщення) та перебуває у приватній власності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Загальна площа протирадіаційного укриття (ПРУ) згідно технічного паспорту № 63/37, виготовленого 04.08.2014 Берегівського бюро технічної інвентаризації, становить 357,4 кв.м. та розрахована на 250 осіб.

Балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 24916 є фізична особа - підприємець ОСОБА_1 .

07.07.2021 за участі представників Берегівської міської ради, Берегівського районного управління ГУ ДСНС у Закарпатській області та балансоутримувача - приватного підприємця Маріяш М.Е. проведено оцінку стану готовності вище зазначеної захисної споруди цивільного захисту. За результатами оцінки складено акт, згідно якого протирадіаційне укриття оцінено як не готове до використання за призначенням.

19.01.2022 за участі представників Берегівської міської ради, Берегівського районного управління ГУ ДСНС у Закарпатській області та приватного підприємця Маріяш М.Е. - балансоутримувача, проведено оцінку стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття (ПРУ), що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами оцінки складено Акт, згідно якого протирадіаційне укриття визначено як не готове до використання за призначенням та таке, що підлягає приведенню у відповідність до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту». Зокрема встановлено, шо під час огляду були виявлені недоліки: захисна споруда цивільного первинними засобами пожежогасіння не укомплектована; відсутні повітропроводи, вентилятори, система вентиляції у незадовільному стані; система водопостачання відсутня; система електроживлення сховища відсутня; захисні двері відсутні; фільтровентиляційне обладнання, протипилові фільтра та фільтра-поглиначі відсутні; захисна споруда захаращена та сира.

Враховуючи вказані вище обставини, Керівник Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Частиною 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Частиною 7 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України врегульовано, що вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Положеннями п. 9 Розділу «Утримання фонду захисних споруд» Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 10.03.2017 «Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку», передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. Згідно п. 10 того ж самого розділу Порядку балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд. Положеннями п. 11 того ж самого розділу Порядку визначено, що вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Згідно п 3 Порядку №138 балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Відповідно до п. 1 Розділу II «Загальні вимоги до утримання та експлуатації фонду захисних споруд» Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.201 8 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту», споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Положеннями п. 7 Розділу II Вимог визначено, що споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами.

Положеннями Підрозділу 2 «Оцінка стану готовності захисних споруд до використання за призначенням» Розділу VI «Організація заходів з утримання, експлуатації та обслуговування захисних споруд» Вимог визначено, що для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд. Оцінка стану готовності захисних споруд здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту. Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами. Залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача. Про результати щорічних оцінок стану готовності, здійснених без залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС, балансоутримувачі інформують вищезазначені органи і підрозділи з наданням копій актів, складених за їх результатами. Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями. За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням.

Колегія суддів зазначає, що після початку 24.02.2022 повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України та введення на всій території України воєнного стану виникли обґрунтовані та реальні підстави для використання укриття безпосередньо за призначенням для захисту цивільного населення. Із змісту актів прослідковується, що вищевказані порушення балансоутримувачем не усувається, що свідчить про ігнорування та невжиття відповідних заходів балансоутримувачем задля усунення зафіксованих порушень та приведення захисної споруди у стан придатний до готовності. Слід відмітити, що балансоутримувач (власник) обізнаний про те, що ПРУ перебуває у стані «не готовий» та потребує усунення недоліків, які неодноразово фіксувалися у актах оцінки стану готовності, при цьому представник балансоутримувача був присутній при обстеженнях та протягом тривалого часу не вживав заходів до їх усунення.

Розпорядженням від 26.01.2015 № 47 р Кабінетом Міністрів України на територіях Донецької та Луганської областей запроваджено режим надзвичайної ситуації, а на всій території України - режим підвищеної готовності згідно Кодексу цивільного захисту України. Вказаним розпорядженням Урядом із 2015 року фактично розпочато етап активної підготовки до захисту населення в разі можливої військової агресії.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що протирадіаційне укриття № 24916, власником та балансоутримувачем якого є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , є критично важливою спорудою цивільного захисту, яка при необхідності, а саме внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів здатна розмістити велику кількість осіб.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта, що прокуратурою не надано доказів про віднесення підвального приміщення до протирадіаційного укриття, оскільки підтвердженням такого є наступні документи, а саме: лист уповноваженого органу, який відповідно до п. 23 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку затвердженого Постановою КМУ від 10.03.2017 № 138 веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд - головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області № 52 05-4937/52 12-02 від 30.09.2022, в якому зазначено, що він надає матеріали щодо протирадіаційного укриття № 24916 в АДРЕСА_1 , власником якого є ФОП ОСОБА_1 ; технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту - сховище № 24723 в с. Гать, вул. Головна, 52а.; договір купівлі-продажу від 26.11.2003, згідно якого ОСОБА_1 купила від Іванівського споживчого товариства нежитлову будівлю за АДРЕСА_1 , яка складається з 27 приміщень площею 915,4 кв метра та 12 підвальних приміщень площею 357,4 кв метра; паспорт захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №24916, в якому встановлено, що власником протирадіаційного укриття № 24916, що розташоване в АДРЕСА_1 є приватний підприємець ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до п. 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку затвердженого Постановою КМУ від 10.03.2017 № 138 балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Отже, посилання апелянта на те, що на вона не є власником захисної споруди є безпідставним, оскільки воно підтверджується вище переліченими документами.

Щодо доводів апелянта про безпідставність звернення до суду прокурора, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Законом, який, окрім іншого, визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, зокрема, стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1 ст.23 цього Закону).

Згідно до абзаців першого та другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Отже, під час звернення прокурора до суду суд повинен з`ясувати підстави представництва інтересів держави.

Загальні підходи до підстав представництва прокурором інтересів держави в адміністративному судочинстві були сформульовані Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17. У цій постанові Суд звернув увагу, що зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

У згадуваній вище постанові від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17 Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №263/2038/16-а прийшов до висновку про те, що прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо.

Колегія суддів зазначає, що у розглядуваній справі позивач зазначає, що підставою для представництва інтересів держави шляхом подання позову є бездіяльність ГУ ДСНС у Закарпатській області, яка полягає у невжитті ним, як уповноваженим органом, заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду цивільного захисту протирадіаційного укриття №24916, що знаходиться вул. Головна, 52а, с. Гать (вбудоване підвальне приміщення) та перебуває у приватній власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у стан готовності до використання.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 (Положення №1052), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Як визначено пп.2 ч.1 ст.17 Кодексу цивільного захисту України (КЦЗ України) до повноважень центрального органу виконавчої влади належить формування та реалізації заходів державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку.

Згідно п.39 ч.2 ст.17-1 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенню вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, іншими юридичними особами.

Відповідно до ст.66 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Згідно з пп.6 п.4 Положення №1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням.

Відповідно до пп.42 п.4 Положення №1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за вжиттям інженерно-технічних заходів цивільного захисту відповідно до закону.

Таким чином, органи ДСНС здійснюють контроль за готовністю захисних споруд до використання за призначенням.

Окрім того, ДСНС складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту (пп.48 п.4 Положення №1052, п.48 ч.1 ст.17-1 КЦЗ України).

Разом з тим, у даному випадку звернення до суду з позовом про повне або часткове зупинення роботи підприємства, окремих споруд, будівель тощо (зокрема, протирадіаційне укриття) на даний час не є ефективним способом захисту державних інтересів.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Неодноразово Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався та згідно Указу Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Після початку 24.02.2022 повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та введення на всій території України воєнного стану виникли обґрунтовані та реальні підстави для використання обумовленої у цій справі споруди безпосередньо за призначенням, проте, у зв`язку із невжиттям відповідних заходів уповноваженим органом, та всупереч порушення норм законодавства у сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту відповідачем не виконано свого прямого та безпосереднього обов`язку щодо утримання захисної споруди №24916 у належному та придатному для використання за призначенням стані.

В той же час, за наявності у суб`єкта господарювання захисної споруди цивільного захисту, враховуючи очевидну загрозу ядерних та ракетних ударів, необхідно невідкладно забезпечити можливість використання такої споруди за цільовим призначенням в якості укриття для населення, шляхом усунення порушень, які призвели до її неготовності до використання. Тобто, вжиття органами ДСНС України заходів у вигляді звернення до адміністративних судів з позовами про повне або часткове зупинення роботи підприємства не відновить порушені інтереси держави, які в даному випадку полягають саме у забезпеченні людей захисними спорудами цивільного захисту, які придатні для використання за призначенням.

Право органів ДСНС України на звернення з іншими позовами до суду, зокрема з позовами, про приведення протирадіаційного укриття у стан до готовності, законодавством не передбачено. Разом з тим, прокурор може звернутися до суду в інтересах держави в особі суб`єкта владних повноважень, зокрема, у випадках коли у суб`єкта владних повноважень відсутнє законне право на звернення до адміністративного суду для захисту порушеного права та в інтересах держави.

Апеляційний суд зауважує, що керівник Берегівської окружної прокуратури, подаючи позов в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Закарпатській області, долучав підтверджуючі документи, згідно з якими прокурор перед звернення до суду із вказаним позовом встановив, що відповідач не забезпечив готовність захисної споруди №24916, а ГУ ДСНС у Закарпатській області не вживає дієвих та достатніх заходів з метою зобов`язання відповідача привести захисну споруду до готового стану з метою використання за призначенням, що вказує на здійснення його неналежно, цим суб`єктом владних повноважень.

Згідно з положеннями розділу 2 «Оцінка стану готовності захисних споруд до використання за призначенням», Розділу VI «Організація заходів з утримання, експлуатації та обслуговування захисних споруд» визначено, що для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням, їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням.

Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимог визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Розділу VI Вимог під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері, механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання; температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди. За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог. Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, складений за результатами проведеної щорічної оцінки, лише засвідчує стан готовності захисної споруди до використання за призначенням та містить рекомендації комісії щодо приведення захисної споруди у готовність до використання за призначенням.

Отже, знаючи про тривале порушення балансоутримувачем вимог законодавства у сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту, органом ГУ ДСНС не вжито відповідних заходів реагування.

Враховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності позивача про наявні порушення інтересів держави, а також беручи до уваги характер наданих на запити прокуратури відповідей, наявний виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Разом з тим, у відповідь на лист Берегівської окружної прокуратури №07.50-101-3989вих22 від 27.09.2022 із викладом порушень та необхідності вжиття заходів, у тому числі в судовому порядку, задля зобов`язання балансоутримувача привести у стан готовності споруду №24916 Головне управління ДСНС у Закарпатській області листом №52.05-4937/52 12.02 від 30.09.2022 повідомило окружну прокуратуру про те, що протягом останніх п`яти років органами ДСНС заходи державного нагляду щодо дотримання законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки ФОП ОСОБА_1 , у власності якої перебуває ПРУ №24916, не проводилися, та про те, що вони не мають законних підстав щодо вжиття заходів представницького характеру в умовах воєнного стану.

Вказані обставини свідчать про невжиття заходів державним органом, уповноваженим здійснювати функції захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Водночас, Головним управлінням ДСНС у Закарпатській області повідомлено окружну прокуратуру про неможливість вжиття заходів ними і на даний час, через припинення заходів державного контролю згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», відповідно до якої, на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту, у тому числі щодо готовності захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням, не здійснюється.

Таким чином, колегія суддів вважає, що виключно з метою не залишення незахищеними інтересів держави, прокурор із дотриманням належної процедури, реалізуючи представницькі повноваження, виконав субсидіарну роль та замінив в судовому провадженні суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснив захисту.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі № 260/4478/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний