Постанова

від 26.10.2023 по справі 462/4037/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 рокуСправа № 462/4037/23 пров. № А/857/16489/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Довгополова О.М., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради та Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 7 серпня 2023 року (суддя Боровков Д.О., м.Львів), -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (далі Управління, Департамент, Міська рада відповідно) та Департаменту в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 26.04.2023 серії РАП №1229204431 до повідомлення серії ЛВ №00345732 від 24.03.2023 і закрити справу про адміністративне правопорушення (далі Постанова).

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 7 серпня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

В доводах апеляційної скарги вказує, що у випадку розміщення транспортних засобів поза межами місць, визначених власником майданчика для платного паркування та призначених для паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю паркування здійснюється на загальних підставах, тобто із виконанням обов`язку щодо сплати послуг з користування майданчиком для платного паркування.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки позивач є особою з інвалідністю, то він звільняється від оплати послуг з користування майданчиком для платного паркування.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з не правильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 24.10.2023 о 13:47 год водієм транспортного засобу RENAULT LOCAL, д.н.з. НОМЕР_1 здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: B4015, пл.Липнева, м.Львів, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хв користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абзацу 2 пункту 6 «Правил паркування транспортних засобів» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342 (далі Правила).

На підставі наведеного, інспектором з паркування Дяковичом Ю.В. винесено Постанову, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 грн (а.с.11).

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

За змістом частини першої статті 152-1 КУпАП, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Приміткою статті 152-1 КУпАП вказано, положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.

Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частина п`ята статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до вимог статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 26 Правил користувач зобов`язаний сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування та розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки. Після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування.

Однак, відповідно до частини шостої статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875-XII) власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським організаціям осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю.

Порядок надання пільг власникам транспортних засобів, зазначених у частині шостій цієї статті, на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування та на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги щодо зберігання транспортних засобів (крім автостоянок - гаражних кооперативів), визначається Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 30 Закону №875-XII).

Згідно з пунктом 2 «Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року №585 (далі - Порядок №585), право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається, зокрема, водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії).

Документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність (пункт 4 Порядку № 585).

Як встановлено пунктом 5 Порядку №585 безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

Апеляційний суд звертає увагу, що Порядком № 585 імперативно визначено, що для безоплатного паркування водієм з інвалідністю транспортного засобу на відповідному місці для безоплатного паркування, в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу повинен бути розміщений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

Тобто, у разі не дотримання вказаних вимог, а саме розташування транспортного засобу за відсутності на ньому розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю», отримання послуг з паркування на майданчику для платного паркування повинно бути сплачено на загальних підставах.

З матеріалів справи видно, що автомобіль позивача був припаркований на майданчику для платного паркування.

В автомобілі під лобовим склом було пенсійне посвідчення позивача, з якого видно, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи.

Разом з тим, твердження суду першої інстанції про те, що у лівому нижньому куті лобового скла проглядається наявність предмету схожого на знак «Водій з інвалідністю», є надуманим, так як з фотокопій наданих і самим позивачем і відповідачем видно, що такого знака на автомобілі позивача немає.

Оскільки автомобіль позивача був припаркований не у місці безоплатного паркування, а на майданчику для платного паркування, то в не залежності від наявності статусу особи з інвалідністю, такий водій у разі паркування автомобіля не у місцях спеціально відведених для безоплатного паркування зобов`язаний внести плату за таке паркування більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів.

Відтак, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову, з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції внаслідок неповного з`ясування всіх обставин справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного задоволення позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 7 серпня 2023 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. М. Довгополов В. С. Затолочний