Постанова

від 18.10.2023 по справі 460/52392/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/52392/22 пров. № А/857/14445/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,

представника позивача Красовського В. Б.,

представника відповідача Сліпчука О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року (прийняте в м. Рівне суддею Поліщук О. В.; складене в повному обсязі 27 квітня 2023 року) в адміністративній справі № 460/52392/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімік» до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Едімік» (далі - ТОВ «Едімік», Товариство, позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправною і скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 22/16 від 30.11.2022.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки відповідача про порушення вимог Кодексу Законів про працю в України (далі - КЗпП України) є необґрунтованими, оскільки перелічені в акті перевірки особи виконували конкретно визначену роботу відповідно до укладених цивільно-правових угод, не підпорядковуючись правилам внутрішнього трудового розпорядку і отримуючи обумовлену договорами винагороду на підставі актів виконаних робіт. Зауважує, що ТОВ «Едімік» не вчиняло фактичного допуску працівників до роботи без укладання трудових договорів, що свідчить про відсутність підстав для притягнення до відповідальності, встановленої статтею 265 КЗпП України.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позаяк перевіркою було встановлено допуск Товариством працівників без укладання трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, щодо ТОВ «Едімік» було правомірно застосовано штраф у зв`язку з цим. Відтак, оскаржувана постанова про накладення штрафу є правомірною, прийнята з дотриманням вимог законодавства, адже позивачем, замість укладення трудових договорів з працівниками, було укладено цивільно-правові угоди, хоча характер наданих послуг не відповідає такому типу договорів.

ТОВ «Едімік» подало відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи таку необґрунтованою і такою, що не спростовує висновків суду першої інстанції. Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив обґрунтовує тим, що матеріалами справи підтверджено виконання особами роботи за цивільно-правовими договорами, натомість, відповідач в апеляційній скарзі не спростував жодного аргументу та доводу позивача, як і не спростовано жодного висновку, якого дійшов у своєму рішенні суд першої інстанції. Вважає безпідставними доводи апелянта про неправомірність застосування судом першої інстанції Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Крім того, вважає безпідставними покликання апелянта на відповідну судову практику Верховного Суду.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Як встановлено судом, посадові особи Головного управління ДПС України у Хмельницькій області на підставі направлення № 37640 від 21.10.2022, № 3765 від 21.10.2022 провели перевірку господарської одиниці майновий комплекс, за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкта господарської діяльності ТОВ «Едімік» (ЄДРПОУ 39808855), адреса державної реєстрації суб`єкта господарської діяльності: АДРЕСА_1 , за результатами якої склали акт від 01.11.2022 № 5828/22-01-24-06/39808855.

У вказаному акті зазначено, що під час проведення фактичної перевірки 25.10.2022 на території ТОВ «Едімік» знаходилось шість працівників, які виконували роботу по фасуванню солі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Відповідно до наявних відомостей в інформаційних системах Головного управління ДПС України у Хмельницькій області, вказані громадяни станом на 25.10.2022 відсутні як належним чином оформлені найманими працівниками у будь-якого роботодавця.

Під час проведення перевірки вказані працівники знаходились на території майнового комплексу та надали уповноваженим особам Головного управління ДПС України у Хмельницькій області письмові пояснення.

Для проведення перевірки ТОВ «Едімік» надало цивільно-правові договори між громадянами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) і юридичною особою (ТОВ «Едімік»).

На підставі наданих цивільно-правових договорів, уповноважені особи дійшли висновків, що керівництво ТОВ «Едімік» допустило до роботи шістьох працівників без належного оформлення трудових відносин, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , чим порушило вимоги статей 2, 3, 21, 24 КЗпП України та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту».

Разом з тим, до Головного управління ДПС України у Хмельницькій області надійшла заява ОСОБА_7 про те, що з 18.02.2022 по 18.07.2022 вона працювала на ТОВ «Едімік» різноробочою, однак офіційно на виконання робіт її не оформляли. Фактичною перевіркою встановлено використання праці без належного оформлення трудових відносин ОСОБА_7

30.11.2022 заступник начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області на підставі акта перевірки Головного управління ДПС України у Хмельницькій області від 01.11.2022 № 5828/22-01-24-06/ НОМЕР_1 щодо порушень ТОВ «Едімік» законодавства про працю, прийняв постанову про накладення штрафу № 22/16, якою за порушення статей 2, 3, 21, 24 КЗпП України, вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту», статті 115 Кодексу законів про працю України на ТОВ «Едімік» наклав штраф у розмірі 469 000,00 гривень.

Вважаючи зазначену постанову неправомірною, Товариство оскаржило її до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що із встановлених судом обставин, видно, що цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та вищевказаними фізичними особами не містять ознак трудових договорів.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 22/16 від 30.11.2022.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.

Із аналізу чинного законодавства видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору.

При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу наведених норм, видно, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності.

За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 29.08.2017 у справі №587/1714/17, від 26.09.2018 у справі №822/723/17, від 13.06.2019 у справі №1840/2507/18, від 08.10.2018 у справі №553/954/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 24.10.2019 у справі № 804/6962/17.

Як видно із матеріалів справи, під час проведення фактичної перевірки 25.10.2022 на території майнового комплексу, за адресою: АДРЕСА_1 перебувало шість працівників, які виконували роботу по фасуванню солі:

- ОСОБА_1 , контролер по фасуванню солі, цивільно-правовий договір № 4 від 30.09.2022, термін дії якого з 01.10.2022 по 31.10.2022;

- ОСОБА_2 , фасувальник солі, цивільно-правовий договір № 3 від 30.09.2022, термін дії якого з 01.10.2022 по 31.10.2022;

- ОСОБА_3 , фасувальник солі, цивільно-правовий договір № 1 від 30.09.2022, термін дії якого з 01.10.2022 по 31.10.2022;

- ОСОБА_4 , фасувальник солі, цивільно-правовий договір № 6 від 30.09.2022, термін дії якого з 01.10.2022 по 31.10.2022;

- ОСОБА_5 , фасувальник солі, цивільно-правовий договір № 5 від 30.09.2022, термін дії якого з 01.10.2022 по 31.10.2022:

- ОСОБА_6 , фасувальник солі, цивільно-правовий договір № 5 від 30.09.2022, термін дії якого з 01.10.2022 по 31.10.2022,

Вказані громадяни, відповідно до інформаційних систем Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області, станом на 25.10.2022 відсутні як належним чином оформленими найманими працівниками у будь-якого роботодавця.

У ході проведення перевірки, з 25.10.2022 по 31.10.2022 встановлено, що вказані громадяни виконують роботи по фасуванню солі на території майнового комплексу, за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час проведення перевірки, вказані працівники 25.10.2022 з 14 год. 15 хв. по 16 год. 40 хв. знаходились на території майнового комплексу та виконували роботу по фасуванню солі, і надали письмові пояснення про так:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - контролер з фасування солі, виконує роботи згідно цивільно-правового договору з 01.10.2022, графік роботи: щоденно з 9-00 до 18-00, обідня перерва з 13-00 до 14-00, субота і неділя - вихідні, заробітну плату визначено в розмірі, не меншому законодавчо встановленої заробітної плати;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - фасувальник солі, виконує роботи згідно цивільно-правового договору з 01.10.2022, графік роботи: щоденно з 9-00 до 18-00, обідня перерва з 13-00 до 14-00, субота і неділя - вихідні, заробітну плату визначено в розмірі, не меншому законодавчо встановленої заробітної тати;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - фасувальник солі, виконує роботи згідно цивільно-правового договору з 01.10.2022, графік роботи: щоденно з 9-00 до 18-00, обідня перерва з 13-00 до 14-00, субота і неділя - вихідні, заробітну плату визначено в розмірі, не меншому законодавчо встановленої заробітної плати;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - фасувальник солі, виконує роботи згідно цивільно-правового договору з 01.10.2022, графік роботи: щоденно з 9-00 до 18-00, обідня перерва з 13-00 до 14-00, субота і неділя - вихідні, заробітну плату визначено в розмірі, не меншому законодавчо встановленої заробітної плати;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - фасувальник солі, виконує роботи згідно цивільно-правового договору з 01.10.2022, графік роботи: щоденно з 9-00 до 18-00, обідня перерва з 13-00 до 14-00, субота і неділя - вихідні, заробітну плату визначено в розмірі, не меншому законодавчо встановленої заробітної плати;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - фасувальник солі, виконує роботи згідно цивільно-правового договору з 01.10.2022, графік роботи: щоденно з 9-00 до 18-00, обідня перерва з 13-00 до 14-00. субота і неділя - вихідні, заробітну плату визначено в розмірі, не меншому законодавчо встановленої заробітної плати.

У наданих поясненнях працівники вказали дату та час надання пояснень, а саме - 25.10.2022, час - з 15 год. 40 хв. до 16 год. 15 хв.

Також для проведення перевірки посадова особа Товариства надала цивільно-правові договори за №№ 1 - 6 від 30.09.2021, укладені між ТОВ «Едімік» та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , за змістом яких Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати такі послуги: контроль за фасуванням овесу, хоча під час перевірки було встановлено, що вказані вище особи здійснювали фасування солі.

При цьому, опис та перелік робіт, які зобов`язуються виконати особи, терміни, в які виконавці зобов`язуються виконати вказаний обсяг робіт, цивільно-правовими договорами не встановлено. За ці послуги Замовник сплачує винагороду в сумі 7000,00 грн, а для ОСОБА_1 - 8000,00 грн, незалежно від результатів роботи виконавців.

Також вказано, що термін дії договорів з 01 по 31 жовтня 2022 року.

Колегія суддів зазначає, що предметом наведених договорів є процес праці, а не її кінцевий результат, вони не містять жодних відомостей щодо обсягу виконуваної роботи у виді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та можуть бути відображені в акті їх приймання. У договорах відсутні будь-які відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань, кількісних і якісних характеристик. За цими договорами фізичні особи повинні систематично виконувати певні трудові функції відповідно до визначеного виду робіт, у встановлений строк.

Також, вказані цивільно-правові договори містять триваючий характер, що вказує на їх строковість.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

безстроковим, що укладається на невизначений строк;

на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

таким, що укладається на час виконання певної робота.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

За приписами статті 24 КзПП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вище угоди укладені позивачем з наведеними фізичними особами не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом, що є характерним для трудових функцій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги в тому, що надані позивачем під час проведення перевірки цивільно-правові договори не спростовують факту наявності трудових відносин з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 .

За приписами абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення...

Отже суд першої інстанції ухвалив судові рішення без урахування правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №127/21595/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 29.08.2017 у справі № 587/1714/17, від 26.09.2018 у справі № 822/723/17, від 13.06.2019 у справі № 1840/2507/18, від 08.10.2018 у справі №553/954/17, від 24.10.2019 у справі № 804/6962/17.

Також колегія суддів відхиляє доводи суду першої інстанції щодо додатково наданих до суду додаткових угод до цивільно-правових договорів, позаяк такі не були надані під час перевірки, а неможливість їх надання під час перевірки не підтверджена жодними доказами. Крім того, в ході перевірки встановлено, що працівники фасували сіль, при тому, що надані договори, як і додаткові угоди стосуються фасування вівса.

Крім того, колегія суддів відхиляє як належні докази пояснення свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , позаяк такі суперечать первинно наданим поясненням під час проведення перевірки. Також під час перевірки було встановлено фасування вказаними особами солі, про що вони й зазначили в поясненнях, при тому, що надалі вони зазначили про те, що фасували овес.

Зміна пояснень належним чином не обґрунтована, докази впливу посадових осіб контролюючого органу на працівників не встановлені, рішення правоохоронних органів з цього приводу відсутні.

Крім того, вказані особи вказали, що періодично виконували сезонні роботи Товариства.

З цього приводу колегія суддів зауважує, що особливості регулювання праці тимчасових і сезонних працівників регулюються КЗпП України, зокрема статті 7, 23 цього Кодексу, трудові договори із сезонними працівниками є строковими трудовими договорами і можуть бути таким, що укладаються на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; або такими, що укладаються на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно зістаттею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року в адміністративній справі № 460/52392/22 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Едімік» до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 26 жовтня 2023 року.