Постанова

від 18.10.2023 по справі 380/16242/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/16242/22 пров. № А/857/12053/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів:Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року (суддя Гавдик З.В., час ухвалення 16:39 год., місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту 19.06.2023),

в адміністративній справі №380/16242/22 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Інвест"</a>,

про стягнення податкового боргу,

встановив:

У листопаді 2022 року позивач ГУ ДПС у Львівській області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Інвест"</a>, в якому просив стягнути з ТОВ «Сапфір Інвест» (ЄДРПОУ - 39940403) до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в розмірі 1035908,66 грн..

Відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позов, у якому просив відмовити повністю у задоволенні позовної заяви.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення без врахування всіх обставин справи і таке не базується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що оскільки податкове повідомлення-рішення набуло статусу законного та узгодженого, відтак виник податковий борг. Однак відповідачем жодним чином не вживались будь-які заходи щодо погашення заборгованості, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Заборгованість згідно карток особових рахунків та довідки про заборгованість №6209/5/13-01-13-07-08 від 18.08.2022 року складає 1035908,66 гривень та виникла на підставі податку на додану вартість. Податкова вимога від 18.02.2022 складена за належною адресою відповідача. Стверджує апелянт, що контролюючий орган діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 19 Конституції України, і це в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 07.06.2023 та постановити нове рішення, яким задоволити позов.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сапфір Інвест внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій і присвоєний ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39940403.

За ТОВ «Сапфір Інвест» обліковується заборгованість по податку на додану вартість, а саме, за податковим повідомленням-рішенням №0003281414 від 26.04.2019 на суму 986975,00 грн., винесеним на підставі акта про результати перевірки №546/13-01-14-14/39940403 від 08.04.2019 (залишок несплаченої суми становить 984620,25 грн.) та згідно зворотного боку облікової картки платника пеня на суму 51288,41 грн. (а.с. 5, 6, 11, 90).

За наслідками оскарження податкового повідомлення-рішення, таке набуло статусу узгодженого, однак у встановлений строк відповідач податкове зобов`язання не сплатив, тому виник податковий борг, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом.

У зв`язку з несплатою відповідачем сум податкових зобов`язань 18.02.2022 податковим органом сформовано і направлено на адресу платника податків податкову вимогу за №0004749-1307-1333 на загальну суму 1035908,66 з урахуванням пені (а.с. 89, 89 зв.).

Вказана податкова вимога про сплату податкового бору відповідачем виконаною не була, що стало підставою для звернення до суду із цим адміністративним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку таких податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до п.15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України).

Податковим боргом, згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Тобто, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов`язання, не сплачена платником податків у визначений строк.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст.38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 ПК України, орган стягнення, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із п.41.2 ст.41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Статтею 20 ПК України визначено права контролюючих органів, до яких зокрема, згідно пп. 20.1.34 пункту 20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

У п. 57.1 ст. 57 ПК України зазначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.2 ст. 57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення- рішення про таке нарахування.

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження.

Судом встановлено, що відповідач не заперечує про наявність заборгованості з податку на додану вартість, що виникла на підставі податкового повідомленням-рішенням №0006281414 від 26.04.2019.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне перевірити наявність підстав у контролюючого органу для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача у цій справі податкового боргу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Так, згідно із п. 42.1. ст. 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно із п. 42.2. ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно із п. 42.3. ст. 42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Згідно із п. 42.5. ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до абз. 3 п. 59.1 ст. 59 ПК України, податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із п. 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Наведені правові норми дають підстави дійти висновку, що податкова вимога, яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення, повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи. У разі ж допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірно зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків - не повідомленим належним чином про наявність податкового зобов`язання.

Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДПС у Львівській області звертаючись з цим позовом, як адресу відповідача зазначив: АДРЕСА_1 , саме за вказаною адресою відповідач і отримав позов по даній справі.

До вказаного позову позивачем додано довідку за №6209/5/13-01-13-07-08 від 18.08.2022 (а.с. 22), в якій адреса відповідача зазначена: Львівська обл., Яворівський р-н, с. Рокитне, вул. Брідок, 92.

В матеріалах справи наявна копія сторінки кабінету платника податків відповідача, згідно якої відповідач повідомляв позивача про зміну адреси з 02.07.2020 на АДРЕСА_2 , що не спростовано позивачем жодними належними та допустимими доказами.

Податкова вимога від 18.02.2022 за №0004749-1307-1333 складена за адресою відповідача: АДРЕСА_3 .

У той же час, повідомлення про вручення поштового відправлення, яким надіслано відповідачу податкову вимогу від 18.02.2022 за №0004749-1307-1333, містить адресу: АДРЕСА_4 , яка не відповідає жодній з вказаних вище адрес відповідача.

Таким чином, податкова вимога від 18.02.2022 за №0004749-1307-1333 про сплату податкового боргу у загальній сумі 1035908,66 грн. була надіслана відповідачу не за місцезнаходженням, чи його податковою адресою.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 08.08.2018 року по справі №812/41/17, від 10.06.2021 року по справі №826/14316/18, від 12.07.2022 року по справі №160/7345/20, згідно з якими юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Податкова вимога повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи. В протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірного зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як видно з матеріалів справи, такі не містять доказів здійснення позивачем дій, визначених статтею 42 ПК України, щодо належного вручення відповідачу податкової вимоги.

З огляду на відсутність належних та допустимих доказів, які б надали можливість пересвідчитись, що податковим органом було належним чином повідомлено відповідача про наявність податкового боргу, визначеного податковою вимогою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем порушено порядок надіслання податкової вимоги, а відтак, у нього відсутнє право вимагати сплату цього боргу в судовому порядку. Тобто, підстави для задоволення позову відсутні.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року в адміністративній справі №380/16242/22 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Інвест"</a> про стягнення податкового боргу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 27.10.2023 року