Рішення

від 19.10.2023 по справі 638/14748/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/14748/21

Провадження № 2/638/969/23

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Щепіхіної В.В.

при секретарі Рєзнік І.П.

за участі представника відповідача ОСОБА_1

за участі представника відповідача Вишневського О. В.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради в особі директора Китайгородської В. В., Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями органу Державної міграційної служби, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 у вересні 2021 року звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради в особі директора Китайгородської В. В., Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями органу Державної міграційної служби.

Згідно прохальної частини позову позивач просить суд стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в якості відшкодування завданої відповідачем шкоди, матеріальну шкоду у розмірі 19790, 00 грн. та моральну шкоду у розмірі 500000, 00 грн. на користь ОСОБА_2 . Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.04.16 позивач ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_3 ) отримала у посольстві України в Російській Федерації паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 із присвоєним унікальним записом в Єдиному державному демографічному реєстрі №19821228-01280, орган, що видав паспорт НОМЕР_2 . У 2019 році позивач у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище із « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », тому виникла необхідність змінити документи, в тому числі паспорт громадянина України та паспорт для виїзду за кордон. 12.11.2019 позивач отримала паспорт громадянина України у формі ID-картки за № НОМЕР_3 . Проте, орган (6313), що видав цей паспорт неправомірно присвоїв вдруге унікальний запис №19821228-09183, попри наявний вже унікальний запис, який був присвоєний вперше під час оформлення у посольстві паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 . 18.11.2019 у зв`язку зі зміною прізвища позивач подала до територіального підрозділу ЦНАП Київського району м. Харків документи для здійснення адміністративної послуги оформлення і видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, подавши повний пакет документів, в т. ч. старий закордонний паспорт, проте, співробітник ЦНАП та орган ДМС не звернули уваги на вже присвоєний унікальний запис в Єдиному державному демографічному реєстрі. У зв`язку з тим, що 12.11.2019 ОСОБА_2 виготовлено та видано паспорт громадянина України із незаконно присвоєним вдруге унікальним записом в Єдиному державному демографічному реєстрі та зазначену помилку виявлено при оформленні паспорта громадянина для виїзду за кордон, співробітниками ДМС було відмовлено у виготовленні нового закордонного паспорта.

21.11.2019 між ОСОБА_2 та ТОВ «Тез Тур» укладено договір на туристичне обслуговування №20182712 у зв`язку з наміром відпочити за межами України у період з 07.12.2019 по 17.12.2019, сплачено його вартість у розмірі 19734, 00 грн. Пізніше, того ж дня 21.11.2019, позивач вирішила дізнатись чи виготовлено паспорт для виїзду за кордон на її нове прізвище, однак, у Департаменті адміністративних послуг та споживчого ринку ХМР Харьківської області їй повідомили про прийняте рішення "відмова" у видачі відповідного паспорта.

Під час листування після звернення до начальника ГУ ДМС України в Харківській області, позивач отримала відповідь, з якої вбачається, що відповідачем проведено службову перевірку та визнано допущену помилку при оформленні та видачі паспорта із присвоєнням вдруге унікальним записом в Єдиному державному демографічному реєстрі та вказано про проведення додаткових занять з адміністраторами ЦНАП. 26.12.2019 позивач отримала відповідь, згідно якої за фактом службової перевірки щодо помилки при оформленні паспорта, паспорт громадянина України у формі картки № НОМЕР_3 , оформлений 12.11.2019 органом 6313 визнано недійсним.

Отже, вказаними туристичними послугами позивач не скористалася через помилку, що виникла при незаконному порушенні чинного законодавства України, а саме присвоєння вдруге унікального запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та, як наслідок, відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Позивач вважає, що такими діями відповідача їй завдано матеріальної та моральної шкоди, зокрема, позивач не мала змоги здійснити подорож до ОАЕ м. Дубаї, здійснити авіапереліт, скористатися курортом та відпочити у готелі, а також відвідати заплановану екскурсійну туристичну програму курорту. Матеріальну шкоду, з посиланням на ст.ст. 1166, 1173 ЦК України, позивач оцінює в розмірі збитків на суму 19734,00 грн. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 500000 грн., оскільки порушено її конституційні права, перелбачені ст.ст.21, 22, 25, 33, 40-43 Конституції України, в тому числі право на свободу пересування, права вільно залишати територію України, право на підприємницьку діяльність, відповідач штучно позбавив позивача громадянства України, позивач залишилась без чинних документів, які посвідчують особу громадянина України, що призвело до неможливості позивачу користуватися своїми конституційними правами та свободами. Позивач з чоловіком планували провести романтичну подорож «медовий місяць», однак через те, що позивач залишилася без чинних документів, що призвело до неможливості виїхати у подорож, отримала сильне обурення, нервовий стрес та душевне хвилювання, а також втратила довіру до органів державної влади України. З наведених підстав просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі. 06.11.2019 ОСОБА_5 звернулася до Департаменту адміністративних послуг та споживчого рингу Харківської міської ради з питання обміну паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки у зв`язку зі зміною інформації, внесеної до паспорта (зміна прізвища), надавши: паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року серії НОМЕР_4 , виданий 23.03.1999 Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 ; довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків; квитанції про сплату адміністративного збору у розмірі 471 грн. Цього ж дня адміністратором ЦНАП Київського району м. Харкова здійснено внесення персональних даних ОСОБА_2 до підсистеми «Оформлення документів, що підтверджують громадянство України» ЄІАС УМП ДМС України та сформовано заяву-анкету №4098880.

07.11.2019 до Київського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області згідно з актом прийому-передачі №КИ-000001744 від 06.11.2019 були передані роздрукована заява-анкета з копіями документів та паспортом громадянина України, що підлягав обміну та співробітником відділення здійснені перевірки згідно з вимогами п.32-34 Порядку, за результатами яких встановлено, що на дівоче прізвище ОСОБА_3 було оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 від 29.05.2006, орган що видав 6301. Позивач зазначає, що цього паспорту ніколи не отримувала, його не існує, чим вводить суд в оману, адже відповідна відмітка наявна у паспорті для виїзду за кордон, який ОСОБА_2 отримала у посольстві України в Російській Федерації. Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 від 29.05.2006 і було відображено у Реєстрі, а паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 та присвоєний вперше унікальний номер № НОМЕР_7 в Єдиному реєстрі через технічний збій не відобразились. 12.11.2019 було виготовлено паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_3 та присвоєно унікальний номер запису в реєстрі (як вперше) №19821228-09183. Тобто, у діях співробітника Київського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області відсутні будь-які протиправні дії. 18.11.2019 позивач отримала оформлений паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_3 . Того ж дня позивач звернулася до Департаменту адміністративних послуг та споживчого рингу Харківської міської ради з питання оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон у терміновому порядку, надавши паспорт громадянина України у формі ID-картки з НОМЕР_8 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії № НОМЕР_1 від 04.04.2016 на дівоче прізвище ОСОБА_3 , що вже містив НОМЕР_9 . 19.11.2019 до Київського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області були передані оригінали документів, а саме квитанція та паспорт серії № НОМЕР_1 від 04.04.2016, заяву-анкету позивача прийнято до розгляду, а також здійснено заходи з ідентифікації особи та прийнято рішення про відмову в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, про що її було письмово повідомлено та на особистому прийомі. 21.11.2019 позивач під особистий підпис отримала лист про відмову в оформленні паспорта, оригінал квитанції та оригінал паспорта серії № НОМЕР_1 від 04.04.2016 на дівоче прізвище ОСОБА_3 , також позивач письмово зазначила, що претензій немає. Того ж дня, маючи на руках дійсний паспорт серії № НОМЕР_1 від 04.04.2016, позивач укладає договір №20182712 на туристичне обслуговування та сплачує 19734 грн. на користь ТА «Дината», яке не є стороною договору. На думку відповідача відмова в оформленні нового паспорта не спричинила страждань і принижень позивачу, яка, маючи на руках старий паспорт для виїзду за кордон, який був повернутий ОСОБА_2 відповідачем 21.11.2019, укладає вказаний договір, проявивши повну безпечність. Жодних протиправних умисних дій відносно позивача ГУ ДМС України в Харківській області не здійснювало, бездіяльності не допускало. Позивачем не визначено, в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями її заподіяно, яким чином визначено її розмір.

Від представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 . Позивачем не надані належні та допустимі докази про завдання їй моральної шкоди, відсутні розрахунки цієї шкоди, адже розмір відшкодування має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави. Згідно статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну. Доказів, що позивачу було відмовлено у виїзді за кордон уповноваженим органом, матеріали справи не містять, як і не містять доказів, що позивач звертався у встановленому порядку для повернення сплачених коштів збору за оформлення документів та подорожі, а тому доводи про неможливість виїхати за кордон у подорож та повернення коштів зроблені на припущеннях.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Столяров М. В. в судове засідання не з`явився, надіслав заяву, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить суд їх задовольнити та провести судове засідання у його відсутність.

Представники відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області Коваленко Л. І., ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області Пузіков О. В. в судове засідання не з`явився, 18.05.2023 представником надіслано виступ у дебатах в письмовому вигляді, де представник просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради в особі директора Китайгородської В. В. в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявку суду не повідомив.

Суд, дослідивши доводи сторін процесу та третіх осіб, викладені у письмових заявах по суті справи, та надані під час судового розгляду, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом, 04.04.16 позивачу ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_3 ) видано у посольстві України в Російській Федерації паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 із присвоєним унікальним записом в Єдиному державному демографічному реєстрі №19821228-01280, орган, що видав паспорт НОМЕР_2 .

29.10.2019 позивач (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , про що 29.10.2019 складено відповідний актовий запис №5084. Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 . Прізвище після реєстрації шлюбу позивача - ОСОБА_2 .

06.11.2019 ОСОБА_2 звернулася до Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради з питання обміну паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки у зв`язку зі зміною інформації, внесеної до паспорта (зміна прізвища), про що свідчить заява-анкета № НОМЕР_10 від 06.11.2019, копія якої міститься в матеріалах справи.

18.11.2019 ОСОБА_2 отримала паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_3 від 12.11.2019, у якому наявний унікальний номер запису №19821228-09183 в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Того ж дня, тобто 18.11.2019 ОСОБА_2 звернулася до Департаменту адміністративних послуг та споживчого рингу Харківської міської ради із заявою-анкетою №16351354 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон на нове прізвище ОСОБА_2 ..

19.11.2019 Київським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області прийнято рішення про відмову в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , про що її було повідомлено письмово.

Як вбачається з висновку головного спеціаліста Київського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області Ю. Курило, затвердженого начальником Київського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області В. Веселовою, від 19.11.2019, який був здійснений за заявою громадянки ОСОБА_2 , останній відмовлено в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон з огляду на наступне. 18.11.2019 співробітником ЦНАП Київського району м. Харкова була сформована заява-анкета №16351354 від ОСОБА_2 незважаючи на те, що заявниця надала два документи з різними УНЗР, а саме УНЗР 1982122809183 у паспорті громадянина України у вигляді ID-картки та НОМЕР_9 в паспорті громадянина України для виїзду за кордон, що суперечить вимогам ст. 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно листа Київського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області №6313-3346/6313.15-19 від 19.11.2019, ОСОБА_2 повідомлено про те, що відносно її заявки прийнято рішення «відмова»; в ході опрацювання документів було встановлено, що у 2016 році ОСОБА_2 присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, також у 2019 році при оформленні паспорта громадянина України у вигляді ID-картки присвоєно вдруге унікальний номер запису в Реєстрі. Для приведення документів у відповідний стан рекомендовано з`явитися до Київського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області у прийомні часи.

21.11.2019 позивачем під особистий підпис (що підтверджується матеріалами справи) було отримано вказаний вище лист, а також оригінал квитанції про сплату вартості послуг за оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оригінал паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії № НОМЕР_1 на дівоче прізвище « ОСОБА_3 ». При цьому позивач зазначила, що претензій немає, про що свідчить відповідна розписка, надана стороною відповідача.

25.11.2019 ОСОБА_2 звернулася до начальника ГУ ДМС України в Харківській області із заявою з проханням вжити заходи щодо усунення помилки, а саме, зокрема, під час виготовлення біометричного паспорту у формі ID-картки спеціалістами відділу міграційної служби не була перевірена інформація на наявність вже присвоєного унікального номеру, що був зазначений у паспорті громадянина України для виїзду за кордон на ім`я " ОСОБА_3 ", виданому у 2016 році, що призвело до присвоєння ще одного унікального номеру.

Листом ГУ ДМС України в Харківській області від 23.12.2019 ОСОБА_2 повідомлено, що за фактом оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_3 ГУДМС України в Харківській області була проведена службова перевірка; після прийняття ДМС України відповідного рішення щодо визнання зазначеного документа недійсним заявника буде додатково поінформовано про можливість повторного звернення до Київського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області з питання оформлення нового паспорта громадянина України.

Як вбачається із висновку №313/2019, затвердженого 18.12.2019 директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України М. Гарник , службової перевірки за фактом оформлення паспорта громадянина України у формі картки на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_3 , виданий 12.11.2019 органом 6313 на ім`я ОСОБА_2 , відповідно до п. 108 Порядку визнано недійсним та таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, підлягає вилученню та знищенню у встановленому порядку. У висновку серед іншого також вказано, що під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на прізвище ОСОБА_3 (дівоче) консульською установою з персональних даних були внесені лише прізвище та ім`я. Через технічні причини у базі ЄІАС УМП ДМС України не відобразилася наявна інформація про раніше оформлений засобами Реєстру паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_3 та наявний НОМЕР_9 , що призвело до присвоєння подвійного УНЗР №19821228-09183, який був внесений до паспорта громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_3 .

Листом ГУ ДМС України в Харківській області (вих. №К-2997/6/6301-19/1/6301.6.4/30171-19 від 26.12.2019) повідомило позивача про те, що за результатами службової перевірки, проведеної Київським РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області, паспорт громадянина України у формі картки № НОМЕР_3 , оформлений 12.11.2019 органом 6313 на ім`я ОСОБА_2 на підставі пункту 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (зі змінами),визнано недійсним з урахуванням вимог пункту 109 вказаного Порядку. З метою недопущення у подальшому подібних випадків ГУДМС України в Харківській області до Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради надісланий лист щодо необхідності проведення додаткових занять з адміністраторами Центрів надання адміністративних послуг. З питань оформлення нового паспорта громадянина України ОСОБА_2 рекомендовано звернутися до Київського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області.

Також, як вбачається з листа ГУ ДМС України в Харківській області (вих. №В-3204/6/6301-19/6301.18/50-20 від 03.01.2020) у відповідь на звернення ОСОБА_2 щодо причин анулювання паспорта, останній повідомлено про те, що в ході службової перевірки, висновок якої затверджено ДМС України, встановлено, що 04.04.2016 консульською установою України в Російській федерації ОСОБА_2 було оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії № НОМЕР_1 на дівоче прізвище ОСОБА_3 . Під час оформлення паспорта до нього було внесено УНЗР (унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі), тобто цифровий ідентифікатор громадянина, який не є тотожним РНОКПП, однак, через технічні причини у базі ЄІАС УМП (єдина інформаційно-аналітична система управління міграційними процесами) ДМС України інформація про УНЗР не відобразилась, що призвело до присвоєння ОСОБА_2 під час обміну паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки додаткового УНЗР. Наявність подвійного УНЗР була виявлена працівниками Київського РВ ГУ ДМС України в Харківській області під час здійснення перевірок поданих ОСОБА_2 в листопаді 2019 року документів для оформлення нового паспорта громадянина України для виїзду за кордон. В подальшому, паспорт громадянина України № НОМЕР_3 було визнано недійсним. Для оформлення нового паспорта громадянина України рекомендовано звернутися до центру надання адміністративних послуг або територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання. Лист з аналогічним змістом також був направлений позивачу Київським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області (вих. №6313-24/6313-20 від 03.01.2020), позивачу запропоновано звернутись до Київського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області із зазначенням адреси відділу та графіку його роботи для оформлення нового паспорта громадянина України.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні положення про відшкодування шкоди визначено у главі 82 ЦК України. Так, загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1666 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Проте, статті 1173, 1174ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Зазначені висновки викладені у п.п. 5.9., 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо встановлення одного з елементу складу цивільного правопорушення, а саме неправомірності дій органу державної влади, які стали наслідком спричинення шкоди позивачу (як про це зазначає у своєму позові ОСОБА_2 ) суд зазначає наступне.

Так,судовим розглядомдостеменно встановлено,щоКиївським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області ОСОБА_2 відмовлено в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон. 18.11.2019 співробітником ЦНАП Київського району м. Харкова була сформована заява-анкета №16351354, незважаючи на те, що заявниця надала два документи з різними УНЗР, а саме УНЗР 1982122809183 у паспорті громадянина України у вигляді ID-картки та НОМЕР_9 в паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії № НОМЕР_1 . Через технічні причини у базі ЄІАС УМП ДМС України не відобразилася наявна інформація про раніше оформлений засобами Реєстру паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 та наявний УНЗР №19821228-01280, що призвело до присвоєння подвійного УНЗР №19821228-09183, який був внесений до паспорта громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_3 , а в подальшому до визнання цього документу недійсним.

Такі дії позивач вважає незаконними та такими, що спричинили майнову та моральну шкоду позивачу. Проте, суд зауважує, що звертаючись з позовними вимогами до відповідача про стягнення матеріальної та моральної шкоди позивач не надав доказів визнання таких дій незаконними або неправомірними. Встановлення факту порушення ще не є підставою для відшкодування матеріальної або моральної шкоди.

Суд не має можливості надати оцінку діям співробітника ЦНАП Київського району м. Харкова та працівників Київського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській, оскільки такі дії і рішення відповідно вчинялись ними на виконання повноважень суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 745), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства Поліграфічний комбінат Україна по виготовленню цінних паперів. Порядок взаємодії територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС з центрами надання адміністративних послуг встановлюється шляхом укладення відповідних договорів згідно з вимогами статті 4 Закону України Про захист персональних даних.

Відповідно до п.п. 40) п.4 Положення про Головне управління Державноїх міграційної служби України в Харківській області одним із покладених на управління завдань є оформлення, видача, обмін, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними, знищення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди зобов`язані перевірити оскаржені рішення, дії на предмет того, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Доказів звернення позивачем до адміністративного суду з метою визнання дій або рішень відповідача та його посадових осіб, як суб`єктів владних повноважень, незаконними або вчинення інших дій, направлених на встановлення неправомірності прийнятих рішень чи здійснених відповідачем дій, позивачем не надано.

Таким чином, на думку суду така підстава для відшкодування шкоди, як неправомірні дії органу державної влади, що є необхідним для притягнення органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, у даному випадку позивачем не доведена.

Щодо доказування позивачем наявності спричиненої матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Так, звертаючись до суду позивач наголосила, що нею оплачено грошові кошти у розмірі 19734, 00 грн. з метою виконання договору на туристичне обслуговування №20182712 від 21.11.2019 з ТОВ «Тез Тур», та оскільки органом державної міграційної служби їй відмовлено в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, то вона не могла скористуватися вказаними послугами, зокрема здійснити подорож до ОАЕ м. Дубаї, здійснити авіапереліт, скористатися курортом та відпочити у готелі, а також відвідати заплановану екскурсійну туристичну програму курорту.

Судом встановлено, що 21.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЗ ТУР» (туроператор) від імені та за дорученням якого укладає цей договір ОСОБА_8 ФОП з одного боку та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (туристи) з другого боку укладено договір №20182712 на туристичне обслуговування, згідно якого туроператор відповідно до замовлення, поданого туристами турагенту (додаток №1 до цього договору) за плату зобов`язується надати туристам комплект туристичних послуг.

Згідно замовлення (програма туристичного обслуговування), датами початку/закінчення туристичного обслуговування є 07.12.2019-17.12.2019.

Цього ж дня, тобто 21.11.2019, ОСОБА_2 отримала лист з відмовою в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оригінал квитанції на оформлення вказаного паспорта, а також свій дійсний паспорт на прізвище « ОСОБА_3 », про що свідчить розписка, наданою стороною відповідача.

Тобто, у власності позивача ОСОБА_2 станом на 21.11.2019 був дійсний паспорт серії № НОМЕР_1 від 04.04.2016, який за приписами статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27.01.1995 №57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 №724), перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України, а саме паспорт громадянина для виїзду за кордон.

Даний паспорт не визнавався недійсним, що підтверджено стороною відповідача під час судового розгляду. Тобто, доказів, що позивачу було відмовлено у виїзді за кордон уповноваженим органом, матеріали справи не містять, як і не містять доказів, що позивач звертався у встановленому порядку для повернення сплачених коштів за договором №20182712 на туристичне обслуговування від 21.11.2019, маючи таку, передбачену договором, можливість.

Так, згідно пункту 2.1.3 вказаного договору, туроператор зобов`язується протягом 25 робочих днів з моменту відмови туриста від цього договору повернути йому грошові кошти, за виключенням сум, зазначених в п. 2.2.10 цього договору.

Отже, можна дійти висновку, що доводи позивача про неможливість виїхати за кордон у подорож та повернення сплачених за туристичне обслуговування коштів є припущеннями, на яких не може ґрунтуватися доказування. Крім того, слушними є доводи сторони відповідача, що у заявці №TZ370000-20182712, позивач ОСОБА_2 надала наступні паспортні дані: «паспорт серії № НОМЕР_1 від 04.04.2016, термін дії до 04.04.2026», тобто дійсний паспорт, який знаходився у позивача та з яким у неї не було жодних перешкод на перетин кордону.

Крім того, заслуговують на увагу і доводи про те, що ОСОБА_2 сплатила грошові кошти у розмірі 19734, 00 грн. в якості плати за «туристичні послуги» на користь ТА «Дината», про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера №20182712 від 21.11.2019, тобто на користь юридичної особи, яка не є стороною договору та незрозумілим залишається факт того, чи були дійсно позивачем витрачені кошти за договором №20182712 на туристичне обслуговування від 21.11.2019.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведені три обов`язкові умови для стягнення з відповідача матеріальної шкоди, а саме: не надано доказів незаконності дій з боку органа державної влади (відповідача), наявності майнової шкоди та не доведено причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. У зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З приводу наявності моральної шкоди, спричиненої позивачу, суд зазначає наступне.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статей 1173,1174ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання їй шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1173, 1174 ЦК України.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі №227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 22 березня 2021 року у справі №203/1067/19 (провадження № 61-23293св19), від 25 березня 2021 року у справі №227/3052/19 (провадження № 61-22337св19).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81ЦПКУкраїни доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 80ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» №4від 31.03.1995року у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки відсутнє доведення неправомірності дій з боку органу державної влади, що є необхідним для притягнення органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди. Також, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів факту заподіяння їй моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, розмір якої (500000 грн.) жодним чином не обґрунтований, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81ЦПК України є процесуальним обов`язком позивача. Позивачем не надано суду доказів того, що вона тривалий час була позбавлена можливості здійснювати та користуватися у повній мірі своїми законними правами, наданими законодавством України, внаслідок чого пережила моральні страждання.

У позивача після прийняття рішень відповідачем весь час знаходився у користуванні дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії № НОМЕР_1 від 04.04.2016, який за приписами статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, а тому у позивача не було перешкод для реалізації права на працю, вільне пересування та інших конституційних прав, про порушення яких зазначав позивач. Копія відповіді Харківського міського центру зайнятості №ХНУЗ-02-3958 від 07.05.2020 вищезазначені висновки суду не спростовує. Суд також критично оцінює доказ - копію відмови ФОП ОСОБА_11 від 16.01.2020 у прийнятті позивача на роботу, оскільки така відмова є незаконною, адже за приписами статті 24 Кодексу законів про працю України при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу.

Більш того, позивач міг отримати паспорт громадянина України, звернувшись до центру надання адміністративних послуг або територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання, як про це неодноразово наголошувалось позивачу під час її листування з органом міграційної служби, чого з незрозумілих для суду причин своєчасно зроблено не було.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради в особі директора Китайгородської В. В., Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями органу Державної міграційної служби задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Питання щодорозподілу витратпо сплатісудового зборусуд вирішуєна підставістатті 141ЦПК України.

Керуючись статтями 3- 5, 11-13, 76-82, 83, 89, 141, 206, 264-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради в особі директора Китайгородської В. В., Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями органу Державної міграційної служби відмовити.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. В. Щепіхіна