Постанова

від 17.10.2023 по справі 523/15099/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4809/23

Справа № 523/15099/22

Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника First Telecom Trading OU адвоката Фірчука Василя Руслановича на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 11 січня 2023 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом First Telecom Trading OU до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року компанія First Telecom Trading OU звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та додатковою угодою у розмірі 680119,55 доларів США, з яких 634973,23 доларів США заборгованість за позикою, 45146,32 доларів США 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення позики.

Позовна заява мотивована тим, що між First Telecom Trading OU та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1 від 02.11.2015 року, відповідно якого First Telecom Trading OU зобов`язалась надати ОСОБА_1 в борг 450000 доларів США на термін по 17.05.2016 року, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, а останній сплатити на користь позивача 5% річних на фактичну заборгованість. 25.11.2015 року позивач перерахував на рахунок відповідача кошти у розмірі 450 000 доларів США. Згодом сторони підписали додаткову угоду № 1 від 22.05.2019 року, якою змінили строк повернення позики та відсоткову ставку, що застосовується за фактичний період користування позиковими коштами. Так, відповідно до п.2 додаткової угоди відсоткова ставка 5 % річних застосовується з моменту перерахування позики по 31.07.2017 року включно, а з 01.08.2017 року застосовується відсоткова ставка 11% річних; термін повернення сторони узгодили по 01 грудня 2019 року. Однак, у погоджений сторонами строк, позичальник борг не повернув, та не вживає будь-яких заходів щодо відтермінування заборгованості та/або її реструктуризації. На неодноразові звернення позивача щодо повернення боргу та врегулювання спору в позасудовому порядку, відповідач не реагує, що стало підставою звернення до суду.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, рухоме майно, грошові кошти та корпоративні права, які належать ОСОБА_1 , а також просив накласти заборону на вчинення реєстраційних дій, посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку борг повертати не бажає та починаючи з вересня 2019 року почав відчужувати належні йому частки у статутному капіталі. Доцільність вжиття заходів забезпечення позову полягає і в тому, що відповідач має велику кількість боргів перед іншими кредиторами у зв`язку з чим відносно нього відкрито не одне судове та виконавче провадження. Враховуючи недобросовісність відповідача та його схильність до відчуження майна, на яке може бути звернуто стягнення у разі невиконання рішення суду, заявник просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6522381000:05:001:1176 та заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, що уповноважені на вчинення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки;

- заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, що уповноважені на вчинення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо всього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

- накладення арешту на все належне на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , рухоме майно, зокрема, але не виключно: грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за номером: НОМЕР_2 в АБ "Південний", а також на будь-які інші грошові кошти, які містяться (знаходяться) на будь-яких інших банківських рахунках, які належать ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та які відкриті у будь-яких інших фінансових установах;

- накладення арешту на корпоративні права, належні ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на частки у статутному капіталі наступних юридичних осіб:

1. ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" (ідентифікаційний код юридичної особи 32790229) у розмірі 22,14 %, розмір частки 4 538,70 грн.;

2. ТОВ ГТК-СТРОЙ (ідентифікаційний код 26600051) у розмірі 10 %, розмір частки 295 000,00 грн.;

3. ТОВ ОДГ ЛЕНД (ідентифікаційний код 41744733) у розмірі 5 %, розмір частки 200 000,00 грн.;

4. ТОВ КМДКАМБІО (ідентифікаційний код 23857192) у розмірі 70 %, розмір частки 11 200 000,00 грн.;

5. ТОВ ПСГКАМБІО-IHBECT (ідентифікаційний код 36796507) у розмірі 51 %, розмір частки 1 479 000,00 грн.;

6. ТОВ САНЛАЙТПРО (ідентифікаційний код 43316810) у розмірі 100 %, розмір частки 6181,25 грн.;

7. ТОВБЛЕКОІЛТЕРМІНАЛ (ідентифікаційний код 40525171) у розмірі 50 %, розмір частки 50 000,00 грн.;

8. ТОВГЕОРЕСУРСИ (ідентифікаційний код 31390456) у розмірі 50 %, розмір частки 1 000 000,00 грн.;

9. ДПЮПІТЕР ТОВ ГЕОРЕСУРСИ (ідентифікаційний код 24958618), у розмірі 50 %, розмір частки 4 687,5 грн.;

10. ТОВ БІЗНЕС-ЦЕНТР ПЕРЕСИПСЬКИЙ (ідентифікаційний код 42538711) у розмірі 50 %, розмір частки 2500 000,00 грн.;

11. ТОВ КОНСУЛ ЕСТЕЙТ (ідентифікаційний код 42273331) у розмірі 50 %, розмір частки 15000,00 грн.;

12. ТОВ ГЕОКВАРЦ (ідентифікаційний код 43709638) у розмірі 100 %, розмір частки 1 000,00 грн.;

13. ТОВ ТЕРСУС-ОД (ідентифікаційний код 44338380) у розмірі 50 %, розмір частки 500 000,00 грн.;

14. ТОВІНВЕСТ МЕДІА ГРУП (ідентифікаційний код 37421730) у розмірі 50 %, розмір частки 550,00 грн.;

15. ТОВТРКЛАВАНДА (ідентифікаційний код 32574727) у розмірі 50 %, розмір частки 9 250 грн.;

16. ТОВ ЕВАНТА(ідентифікаційний код 37811630) у розмірі 100 %, розмір частки 1 320 000 грн.;

17. ТОВ КНОКЕР" (ідентифікаційний код 39611487) у розмірі 50 %, розмір частки 1 450 000 грн.;

18. ТОВ БК БИСТРИЙ ДОМ(ідентифікаційний код 41883910) у розмірі 50 %, розмір частки 17 500 грн.;

19. ТОВ МІКСАМ (ідентифікаційний код 43069521) у розмірі 100 %, розмір частки 7 973 509 грн.;

20. ТОВ ОДГ (ідентифікаційний код 41625844) у розмірі 100 %, розмір частки 100 000 грн.;

21. ТОВ КОЛОКОЛ МЕДІА (ідентифікаційний код 40511703) у розмірі 100 %, розмір частки 2 900 000,00 грн.;

22. ТОВ ПІВДЕНБУД (ідентифікаційний код 30377223) у розмірі 50 %, розмір частки 3 700 грн.,

а також заборонити органам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією (перереєстрацією), внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо належних ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , часток в статутних капіталах вищезазначених товариств.

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 11 січня 2023 року заяву First Telecom Trading OU задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий №6522381000:05:001:1176 яка розташована за адресою: с/рада Великокардашинська, Голопристанський район, Херсонська область та належить ОСОБА_1 на праві власності. В іншій частині заяви відмовлено.

На вказану ухвалу суду представником First Telecom Trading OU адвокатом Фірчуком Василем Руслановичем подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить ухвалу в частині відмови в забезпеченні позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії та накладення арешту на рухоме майно, грошові кошти та корпоративні права відповідача скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В іншій частині ухвалу про накладення арешту на земельну ділянку просив залишити без змін.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 17.10.2023 року на 15.00 годину, сторони до суду не з`явились, причини неявки не повідомили, із клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертались.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, усвідомленість її учасників про розгляд справи, відсутності клопотань про відкладення судового розгляду, балансу сторін у якнайшвидшому розгляді справи, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно доч.1ст.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1-2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 п.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії;

Відповідно ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз`яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Так, під час вирішення питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вживаючи заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку відповідача, та відмовляючи в решті заходів забезпечення позову, про застосування яких просив позивач, зокрема шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача, в тому числі на кошти, які розміщенні на банківських рахунках відповідача та його корпоративні права, а також шляхом заборони на здійснення реєстраційних дій, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не конкретизовано на яке саме майно, рахунки відповідача необхідно накласти арешт та відносно якого саме майна застосувати заборону на здійснення реєстраційних дій. Крім того, накладення арешту на корпоративні права відповідача, на думку суду, є втручанням в управління господарським товариством та може призвести до блокування господарської діяльності товариства, а реалізація корпоративних прав, як майнових прав, до заміни учасника товариства.

Проте, колегія суддів не може погодитись з усіма такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що предметом позову є стягнення боргу за договором позики у розмірі 680119,55 доларів США.

За правиламич.3ст.150ЦПК Українизаходи забезпеченняпозову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Позивач просив застосувати заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все належне на праві власності ОСОБА_1 рухоме майно, зокрема, але не виключно: грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку, відкритому на ім.»я відповідача за номером: НОМЕР_2 в АБ «Південний», а також на будь-які інші грошові кошти, які містяться на будь-яких інших банківських рахунках, які належать ОСОБА_1 та які відкриті у будь-яких інших фінансових установах.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, на скільки заходи забезпечення позову, які просить застосувати заявник, є співмірними з його позовними вимогами.

Звертаючись до суду про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме майно, заявник не вказує стосовного якого саме рухомого майна відповідача суд має вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, та не надає доказів, що це рухоме майно знаходиться у власності відповідача, що в свою чергу позбавляє суд можливості встановити співмірність заявленого заходу забезпечення позову позовним вимогам позивача, та перевірити яким чином цей захід забезпечення позову фактично може реалізувати мету його вжиття.

Тому висновки суду першої інстанції про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майна, яке позивачем не визначено, є правильними.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які містяться на його банківських рахунках та інших фінансових установах, в тому числі на рахунку НОМЕР_2 відкритому в АБ «Південний».

Відповідно до ч.1 п.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту в тому числі на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснено у пункті 7.1постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накластиарешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межахрозміру сумпозовних вимогта можливихсудових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі № 320/3560/18, від 02.08.2019 року у справі № 915/538/19 та від 06.11.2018 року у справі № 923/560/17.

Так, у випадку арешту рахунку ним неможливо користуватися взагалі, адже заблоковані як надходження на нього, так і списання з нього коштів, а у випадку арешту коштів у певній сумі на цьому рахунку, останній можна використовувати за умови, що залишок коштів на ньому не є меншим арештованої суми (вказане випливає з листа НБУ від 18.04.2006 р. № 25-211/909-4220).

Відповідно ч.1-2 ст.59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором,Законом України"Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, якщо арешт накладено без встановлення такої суми або якщо інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Таким чином, суд погоджується з обґрунтованим припущенням заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти боржника може зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову та відсутності у боржника коштів на його виконання.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд також звертає увагу на те, що у разі задоволення позову, рішення суду виконуватиметься в порядку передбаченому для виконання судових рішень з урахуванням вимог ст..48 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких стягнення за виконавчими документами звертатиметься в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, які містяться на його банківських рахунках, а також інших фінансових установах, в тому числі на рахунку НОМЕР_2 відкритого в АБ «Південний», в межах суми позовних вимог, співвідносяться з предметом позову стягнення грошових коштів, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий захід забезпечення позову буде спроможній забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти залишаються перебувати у власності та володінні відповідача, а обмежуються лише можливістю розпоряджатися ними.

За таких обставин, вимоги заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, які розміщенні на його банківських рахунках та інших фінансових установах в межах суми позовної заяви, є обґрунтованими.

2. Крім цього, позивач просив накласти арешт на корпоративні права відповідача, зокрема на його частки у статутному капіталі юридичних осіб.

На думку суду, накладення арешту на корпоративні права відповідача, є втручанням в управління господарським товариством та може призвести до блокування господарської діяльності товариства, а реалізація корпоративних прав, як майнових прав, до заміни учасника товариства.

Однак, такі висновки районного суду є помилковими, з огляду на наступне.

Корпоративні права це права, які випливають із (1) права власності наакціюакціонерного товариства або (2) права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю або іншої юридичної особи, статутний капітал якої поділений на частки, або (3) права на вклад до статутного капіталу юридичної особи у разі, якщо капітал такої особи не поділений на частки (наприклад, приватних, дочірніх, та іншихунітарних підприємств).

Нормативні визначення корпоративних прав містяться у Господарському кодексі України, Податковому кодексі України, Законі України «Про акціонерні товариства».

Закон України «Про акціонерні товариства» визначає корпоративні права як сукупність майнових і немайнових правакціонера власникаакційтовариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отриманнядивідендівта активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Господарський кодекс визначає корпоративні права як права особи, частка якої визначається устатутному фонді(майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної часткиприбутку(дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом тастатутнимидокументами.

Податкове законодавство визначає корпоративні права подібно цеправоособи, частка якої визначається устатутному фонді(майні) господарської організації (юридичної особи) або його частку (пай), що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Інакше кажучи, це права особи, яка внесла свою частку (гроші, інше майно) до певної компанії.

Відповідно матеріалів справи, відповідач має частки корпоративних прав у наступних суб`єктах господарювання:

1. ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" (ідентифікаційний код юридичної особи 32790229) у розмірі 22,14 %, розмір частки 4 538,70 грн.;

2. ТОВ ГТК-СТРОЙ (ідентифікаційний код 26600051) у розмірі 10 %, розмір частки 295 000,00 грн.;

3. ТОВ ОДГ ЛЕНД (ідентифікаційний код 41744733) у розмірі 5 %, розмір частки 200 000,00 грн.;

4. ТОВ КМДКАМБІО (ідентифікаційний код 23857192) у розмірі 70 %, розмір частки 11 200 000,00 грн.;

5. ТОВ ПСГКАМБІО-IHBECT (ідентифікаційний код 36796507) у розмірі 51 %, розмір частки 1 479 000,00 грн.;

6. ТОВ САНЛАЙТПРО (ідентифікаційний код 43316810) у розмірі 100 %, розмір частки 6181,25 грн.;

7. ТОВБЛЕКОІЛТЕРМІНАЛ (ідентифікаційний код 40525171) у розмірі 50 %, розмір частки 50 000,00 грн.;

8. ТОВГЕОРЕСУРСИ (ідентифікаційний код 31390456) у розмірі 50 %, розмір частки 1 000 000,00 грн.;

9. ДПЮПІТЕР ТОВ ГЕОРЕСУРСИ (ідентифікаційний код 24958618), у розмірі 50 %, розмір частки 4 687,5 грн.;

10. ТОВ БІЗНЕС-ЦЕНТР ПЕРЕСИПСЬКИЙ (ідентифікаційний код 42538711) у розмірі 50 %, розмір частки 2500 000,00 грн.;

11. ТОВ КОНСУЛ ЕСТЕЙТ (ідентифікаційний код 42273331) у розмірі 50 %, розмір частки 15000,00 грн.;

12. ТОВ ГЕОКВАРЦ (ідентифікаційний код 43709638) у розмірі 100 %, розмір частки 1 000,00 грн.;

13. ТОВ ТЕРСУС-ОД (ідентифікаційний код 44338380) у розмірі 50 %, розмір частки 500 000,00 грн.;

14. ТОВІНВЕСТ МЕДІА ГРУП (ідентифікаційний код 37421730) у розмірі 50 %, розмір частки 550,00 грн.;

15. ТОВТРКЛАВАНДА (ідентифікаційний код 32574727) у розмірі 50 %, розмір частки 9 250 грн.;

16. ТОВ ЕВАНТА(ідентифікаційний код 37811630) у розмірі 100 %, розмір частки 1 320 000 грн.;

17. ТОВ КНОКЕР" (ідентифікаційний код 39611487) у розмірі 50 %, розмір частки 1 450 000 грн.;

18. ТОВ БК БИСТРИЙ ДОМ(ідентифікаційний код 41883910) у розмірі 50 %, розмір частки 17 500 грн.;

19. ТОВ МІКСАМ (ідентифікаційний код 43069521) у розмірі 100 %, розмір частки 7 973 509 грн.;

20. ТОВ ОДГ (ідентифікаційний код 41625844) у розмірі 100 %, розмір частки 100 000 грн.;

21. ТОВ КОЛОКОЛ МЕДІА (ідентифікаційний код 40511703) у розмірі 100 %, розмір частки 2 900 000,00 грн.;

22. ТОВ ПІВДЕНБУД (ідентифікаційний код 30377223) у розмірі 50 %, розмір частки 3 700 грн.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

Відповідно доч.1п.1ст.10ЗУ «Провиконавче провадження»заходами примусовоговиконання рішеньє звернення стягнення в тому числі на корпоративні права боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Враховуючи наведене, чинним законодавством прямо передбачено можливість звернення стягнення на корпоративні права боржника в ході примусового виконання судових рішень.

Разом з тим, забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки відповідача в статутному капіталі товариств не позбавляє відповідача володіти ними, а лише унеможливлює відповідача розпоряджатися та відчужити їх на користь інших осіб.

Такі заходи є тимчасовими та діють до повного виконання рішення суду про задоволення позову; в іншому випадку, арештовані частки, які виступають гарантією виконання рішення, можуть бути звернуті виконавцем до стягнення в рахунок примусового виконання судового рішення.

Корпоративні права включають в себе, як майнові права (право на отримання частки від прибутку тощо) так і немайнові (управління господарською організацією тощо) та за своєю правовою природою є оборотоздатними та можуть переходити від однієї особи до іншої.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Таким чином, у випадку відчуження відповідачем своєї частки у статутному капіталі господарського товариства або переходу до іншої особи права власності на майно господарського товариства пропорційно частці відповідача, буде неможливо звернути стягнення на нього у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на корпоративні права, які можуть бути реалізовані й відповідно набути грошового виразу, співвідноситься з предметом позову стягнення грошових коштів, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий захід забезпечення позову буде спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Вжиття вказаного заходу забезпечення позову у вигляді арешту корпоративних прав відповідача у статутному капіталі товариств не є порушенням прав відповідача та інтересів інших осіб, а також не перешкоджає господарській діяльності.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на корпоративні права без наміру власників його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні інтереси власника частки у статутному капіталі юридичної особи.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема в ухвалі Верховного суду від 06.09.2019 року у справі № 756/3322/19 накладення арешту на належну відповідачу частку корпоративних прав в якості забезпечення позову у цивільній справі про стягнення боргу за договором позики, за своїм змістом полягає виключно у обмеженні права особи розпорядитися цією часткою у статутному капіталі (провести її відчуження), проте не позбавляє відповідача права володіння і користування цією часткою, зокрема не перешкоджає використанню у господарській (підприємницькій) діяльності та виконанню зобов`язань з іншими особами чи контрагентами.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку щодо законності та обґрунтованості такого виду забезпечення позову про стягнення боргу за договором позики, як накладення арешту на належну відповідачу частку корпоративних прав (статутного капіталу) в товаристві з обмеженою відповідальністю.

Схожий за змістом висновок викладений в постанові Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі № 522/19690/18.

Такий захід забезпечення позову не перешкоджатиме господарській діяльності юридичних осіб, а спрямований лише на незмінюваність поточного стану та статусу одного з його учасників відповідача до вирішення спору по суті.

Крім того, накладення арешту на корпоративні права не є підставою для заміни учасника товариства на чиї акції накладений арешт, оскільки його майновий стан незмінний, він продовжує володіти акціями своїх корпоративних прав лише без можливості на деякий час здійснювати їх відчуження.

Упостанові ВерховногоСуду від18жовтня 2021року усправі №910/7029/21 зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Як зазначав позивач, відповідач вже вчиняє дії щодо відчуження належного йому майна, зокрема корпоративних прав. Так, відповідачем вже відчужено наступні частки у таких суб`єктах господарювання, як:

- частка у статутному капіталі ТОВ «РЕАЛ ЛОГІСТИК», ідентифікаційний код 34871938;

- частка у статутному капіталі ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СТРОЙТЕХНОСЕРВІС», ідентифікаційний код: 35503664.

Тобто відповідач, який мав повернути грошові кошти за договором позики у термін до 01.12.2019 року, вже починаючи з вересня 2019 року почав відчужувати належні йому частки у статутному капіталі вказаних суб`єктах господарювання.

Крім того, як вбачається з ЄДРСР відносно відповідача в провадженні суддів перебуває не одне судове провадження, де відповідач є боржником.

Вказане дає всі підстави вважати обґрунтованими припущення заявника, що відповідач може вчиняти дії щодо відчуження своєї частки корпоративних прав з метою невиконання рішення суду, а тому є всі підстави для накладення арешту на корпоративні права відповідача.

При цьому, колегія суддів зауважує, що вказані заходи забезпечення позову не обмежують права суб`єктів господарювання, у яких відповідач володіє корпоративними правами, у здійсненні ними підприємницької діяльності, не порушують прав та охоронюваних законом інтересів відповідача чи інших осіб, що не є учасниками такого судового процесу, а лише запроваджують тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог та сприятимуть його виконанню. Тоді як невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у такій справі, що призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача. Відповідні заходи забезпечення позову не призведуть до зупинення господарської діяльності зазначених суб`єктів господарювання та не є порушенням їх прав щодо володіння та користування своїм майном.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на корпоративні права відповідача.

Разом з тим, враховуючи ціну позову, суд вважає за справедливе накласти арешт на корпоративні права відповідача, враховуючи принцип співмірності.

Так сума заявлених позовних вимог про стягнення боргу становить 680119,55 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на час ухвалення даної постанови апеляційного суду 17.10.2023 року (1 долар США = 36,3297 грн.), становить 24708519 гривень.

Сумарний розмір часток корпоративних прав відповідача у підприємствах, найменування яких наведені у заяві про забезпечення позову становить 30029 916 гривень.

Тому, виходячи з принципу співмірності слід накласти арешт на частки відповідача у корпоративних правах підприємств, які наведені у заяві позивача про забезпечення позову за виключенням часток відповідача у статутному капіталі ТОВ БІЗНЕС-ЦЕНТР ПЕРЕСИПСЬКИЙ (ідентифікаційний код 42538711 у розмірі 50 %, розмір частки 2 500 000,00 грн.) та ТОВ КОЛОКОЛ МЕДІА (ідентифікаційний код 40511703 у розмірі 100 %, розмір частки 2 900 000,00 грн.), що становитиме сумарний розмір 24629916 грн (30029916 2500000 2 900 000), який відповідатиме принципу співмірності.

При цьому колегія суддів враховує, що судом першої інстанції вже забезпечено позов у частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6522381000:05:001:1176.

3. Що стосується вимог позивача про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом застосування заборони на вчинення реєстраційних дій, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч.1 п.2 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії.

Оскільки, як встановлено вище, відповідач неодноразово здійснював відчуження своїх часток корпоративних прав, тому здійснення заходів, спрямованих на нівелювання ризиків, пов`язаних із вчиненням дій, що можуть вплинути на цілісність і схоронність такого майна, є законними та обґрунтованими.

А тому вимога про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій поряд з арештом майна є цілком виправданим забезпеченням.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу районного суду в частині відмови в забезпеченні позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які розміщенні на рахунках банках та інших фінансових установах, а також в частині відмови в накладенні арешту на корпоративні права відповідача та в частині відмови в забезпеченні позову шляхом заборони на здійснення реєстраційних дій скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про вжиття заходів забезпечення позову в наведеній частині відповідно до наведених обґрунтувань. В іншій частині ухвалу залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника First Telecom Trading OU адвоката Фірчука Василя Руслановича задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 11 січня 2023 року в частині відмови в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які розміщенні на рахунках банках та інших фінансових установах, в частині відмови в забезпеченні позову, шляхом накладенні арешту на корпоративні права відповідача та в частині відмови в забезпеченні позову, шляхом заборони на здійснення реєстраційних дій - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Вжити заходи забезпечення позову наступним чином:

- заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, що уповноважені на вчинення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6522381000:05:001:1176;

- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за номером: НОМЕР_2 в АБ "Південний" в межах суми 680119,55 доларів США;

- накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на належних ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 рахунках у банківськихабо в інших кредитно-фінансових установахв межах суми 680119,55 доларів США;

- накласти арешт на корпоративні права, належні ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на частки у статутному капіталі наступних юридичних осіб:

1. ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" (ідентифікаційний код юридичної особи 32790229) у розмірі 22,14 %, розмір частки 4 538,70 грн.;

2. ТОВ ГТК-СТРОЙ (ідентифікаційний код 26600051) у розмірі 10 %, розмір частки 295 000,00 грн.;

3. ТОВ ОДГ ЛЕНД (ідентифікаційний код 41744733) у розмірі 5 %, розмір частки 200 000,00 грн.;

4. ТОВ КМДКАМБІО (ідентифікаційний код 23857192) у розмірі 70 %, розмір частки 11 200 000,00 грн.;

5. ТОВ ПСГКАМБІО-IHBECT (ідентифікаційний код 36796507) у розмірі 51 %, розмір частки 1 479 000,00 грн.;

6. ТОВ САНЛАЙТПРО (ідентифікаційний код 43316810) у розмірі 100 %, розмір частки 6181,25 грн.;

7. ТОВБЛЕКОІЛТЕРМІНАЛ (ідентифікаційний код 40525171) у розмірі 50 %, розмір частки 50 000,00 грн.;

8. ТОВГЕОРЕСУРСИ (ідентифікаційний код 31390456) у розмірі 50 %, розмір частки 1 000 000,00 грн.;

9. ДП «ЮПІТЕР» ТОВ ГЕОРЕСУРСИ (ідентифікаційний код 24958618), у розмірі 50 %, розмір частки 4 687,5 грн.;

10. ТОВ КОНСУЛ ЕСТЕЙТ (ідентифікаційний код 42273331) у розмірі 50 %, розмір частки 15 000,00 грн.;

11. ТОВ ГЕОКВАРЦ (ідентифікаційний код 43709638) у розмірі 100 %, розмір частки 1 000,00 грн.;

12. ТОВ ТЕРСУС-ОД (ідентифікаційний код 44338380) у розмірі 50 %, розмір частки 500 000,00 грн.;

13. ТОВІНВЕСТ МЕДІА ГРУП (ідентифікаційний код 37421730) у розмірі 50 %, розмір частки 550,00 грн.;

14. ТОВТРКЛАВАНДА (ідентифікаційний код 32574727) у розмірі 50 %, розмір частки 9 250 грн.;

15. ТОВ ЕВАНТА(ідентифікаційний код 37811630) у розмірі 100 %, розмір частки 1320000 грн.;

16. ТОВ КНОКЕР" (ідентифікаційний код 39611487) у розмірі 50 %, розмір частки 1 450 000 грн.;

17. ТОВ БК БИСТРИЙ ДОМ(ідентифікаційний код 41883910) у розмірі 50 %, розмір частки 17 500 грн.;

18. ТОВ МІКСАМ (ідентифікаційний код 43069521) у розмірі 100 %, розмір частки 7 973 509 грн.;

19. ТОВ ОДГ (ідентифікаційний код 41625844) у розмірі 100 %, розмір частки 100 000 грн.;

20. ТОВ ПІВДЕНБУД (ідентифікаційний код 30377223) у розмірі 50 %, розмір частки 3 700 грн.

- заборонити органам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією (перереєстрацією), внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо належних ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , часток у статутних капіталах вищезазначених товариств.

В решті заяви про забезпечення позову щодо накладення арешту та заборони відчуження на корпоративні права, належні ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на частки у статутному капіталі юридичних осіб відмовити.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 30.10.2023 року

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова