Ухвала

від 27.10.2023 по справі 639/3236/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження апел.суду №11-кп/818/1703/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Справа суду 1-ї інстанції № 639/3236/23 Доповідач ОСОБА_2

Категорія: ч. 2 ст. 15 ч.4 ст.185, ч. 4 ст. 185 КК України

У Х В А Л А

(про залишення апеляційної скарги без руху)

27 жовтня 2023 року м. Харків

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_2 , на підставі статті 398 КПК України, перевіривши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.09.2023 у об`єднаному кримінальному провадженні за обвинувальними актами, внесеними до ЄРДР за № 12023221200000435 від 18.02.2022, № 12023221210000347 від 19.04.2023, № 12023221200000959 від 22.04.2023 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 185, частиною 4 статті 185 КК України, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.09.2023 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 185, частиною 4 статті 185 КК України та призначено йому покарання:

- за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років;

- за частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. Відповідно до частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років. Не погодившись з вказаним вироком, обвинувачений подав апеляційну скаргу, яка складена російською мовою. При перевірці апеляційної скарги встановлено, що вона подана з порушенням положень Конституції України, Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та КПК України, що є підставою для залишення її без руху, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова, як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом. Також частиною 5 статті 10, пункту 4 частини 1 статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині 6 статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Частинами 1, 2 статті 14 Закону України передбачено, що у судах України судочинство проводиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому за змістом статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

У частині 1 статті 29 КПК України теж регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

Тобто, згідно з Конституцією України, КПК і зазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд, як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов`язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.

Викладене узгоджується, зокрема, із Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.

Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів (у тому числі апеляційних і касаційних скарг) українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.

Так, процесуальним законодавством України, а саме пунктом 18 частини 3 статті 42 КПК України, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та, в разі необхідності, користуватися послугами перекладача за рахунок держави. Засуджений має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження (частина 3 статті 43 КПК України).

Особи, які не володіють мовою судочинства, можуть скористатися послугами перекладача для перекладу своїх скарг, клопотань, інших процесуальних документів, зокрема й з метою забезпечення можливості проведення з`ясування судом наявності в особи, яка звертається з апеляційною чи касаційною скаргою, прав і підстав для цього.

У разі, якщо апеляційна скарга складена неукраїнською мовою, апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, не зобов`язаний самостійно залучати перекладача у провадженні для перекладу поданої на його розгляд скарги. За цих обставин забезпечення рівності прав осіб у судовому процесі за мовною ознакою і гарантування права на користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника провадження) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду.

Статтею 396 КПК Українивизначено вимоги до апеляційної скарги, яка має бути подана в письмовій формі. Так, в апеляційній скарзі зазначаються: найменування суду апеляційної інстанції; прізвище, ім`я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив; вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів; перелік матеріалів, які додаються.

Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогамстатті 396КПК Україниі за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Отже, при оскарженні судового рішення до суду апеляційної інстанції, апеляційна скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову. Це надає суду апеляційної інстанції можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, положеньстатті 396КПК Українита визначитися щодо прийняття скарги до провадження.

Натомість викладення скарги іноземною мовою є перешкодою у виконанні судом апеляційної інстанції своїх обов`язків, визначених процесуальним законом.

Враховуючи вищевикладене, зазначені недоліки апеляційної скарги обвинуваченого є перешкодою для відкриття апеляційного провадження, оскільки вона не відповідає вимогам статті 396 КПК України.

Відповідно до частини 1 статті 399 КПК України, суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цьогоКодексу,постановляє ухвалупро залишенняапеляційної скаргибез руху,в якійзазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.

Також обвинуваченому належить роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду апеляційної інстанції протягом визначеного строку, апеляційна скарга, на підставі пункту 1 частини 3 статті 399 КПК України буде повернута особі, яка її подала.

Керуючись статтями 396, частини 1 статті 399, 418, 419 КПК України, -

п ос та но ви ла :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.09.2023 залишити без руху та надати строк для усунення недоліків терміном 7 днів з моменту отримання копії ухвали.

Копію цієї ухвали надіслати обвинуваченому ОСОБА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_2