Постанова

від 17.10.2023 по справі 466/1532/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/1532/19 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.

Провадження № 22-ц/811/2453/22 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Х.Б. Назар

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 серпня 2022 року у справіза позовомкерівника Львівської місцевої прокуратури № 2 (Галицька окружна прокуратура м. Львова), поданої в інтересах Територіальної громади м. Львова, інтереси якої представляє Львівська міська рада, до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Захід-1», треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Американське Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «АПБ Цегла» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування записів про державну реєстрацію прав та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Львова, в особі Львівської міської ради про стягнення компенсації за витребування земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

21 лютого 2019 року керівник Львівської місцевої прокуратури № 2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом, поданим в інтересах Територіальної громади м. Львова, інтереси якої представляє Львівська міська рада до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Захід-1», треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Американське Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «АПБ Цегла» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування записів про державну реєстрацію прав.

Просив витребувати з приватної власності ОСОБА_1 в комунальну власність Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим № 4610137500:01:003:0034 площею 0,203 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 412972146000, номер запису про право власності: 14749853; скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим № 4610137500:01:003:0034, площею 0,203 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 412972146000, номер запису про право власності: 14749853. Скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим № 4610137500:01:003:0034 площею 0,203 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 412972146000, орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ - ЗАХІД 1», номер запису про інше речове право: 17295350. Просив залучити до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу. Стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

В обґрунтуванняпозову покликавсяна те,що вході здійсненняЛьвівською місцевоюпрокуратурою №2Львівської областіпредставницької діяльностівстановлено фактнезаконного вибуттяземельної ділянки,що знаходиться на АДРЕСА_1 ,площею 0,2030га зкомунальної власностіЛьвівської міськоїради.Так,ухвалою Львівськоїміської радивід 29.09.2005№ 2570«Про продажземельних діляноку м.Львові шляхомаукціону» затвердженотехнічні паспортиземельних ділянок,визначених дляпродажу наземельних аукціонах,а такожстартові цінипродажу земельнихділянок ум.Львові,визначені напідставі експертноїгрошової оцінкидля продажуна земельнихаукціонах,згідно здодатком,в якому,серед іншого,зазначено стартовуціну продажуземельної ділянкина АДРЕСА_1 ,площею 0,2030га -1279251,13грн. У подальшому,зазначену земельнуділянку за результатамиземельних торгів(аукціону),які відбулися01.04.2008(протоколаукціону від01.04.2008№ 01),продано Закритомуакціонерному товариству«Агропромбуд» (правонаступникомякого єТОВ «АПБ-Цегла»).07.04.2008за результатамиаукціону міжЛьвівською міськоюрадою іТОВ «АПБ-Цегла»було укладенодоговір купівлі-продажуземельної ділянки. У вересні2017Об`єднання Комітетівдля ЄвреївКолишнього РадянськогоСоюзу таПредставництво АмериканськогоОб`єднання Комітетівдля ЄвреївБувшого РадянськогоСоюзу звернулисьдо Господарськогосуду Львівськоїобласті зпозовом доЛьвівської міськоїради іТзОВ «АПБ-Цегла»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивачів,відділ Держгеокадаструу м.Львові,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідача - ОСОБА_1 і ТзОВ«Горизонт-Захід1»про:-визнання недійсноюухвали 16-оїсесії 4-госкликання Львівськоїміської радивід 29.09.2005№ 2570«Про продажземельних діляноку м.Львові шляхомаукціону»;-визнання недійснимирезультатів аукціону,що відбувся01.04.2003переможцем якоговизначено ЗАТ«Агропромбуд» (правонаступникомякого єТОВ «АПБ-Цегла»);-визнання недійснимдоговору купівлі-продажуземельної ділянкикадастровий №4610137500:01:003:0034,площею 0,2030га,розташованої заадресою: АДРЕСА_1 ,укладеного 07.04.2008між Львівськоюміською радоюта ЗАТ«Агропромбуд» (правонаступникомякого єТОВ «АПБ-Цегла»). Рішенням Господарськогосуду Львівськоїобласті від13.12.2017у справі№914/1964/17у задоволенніпозову відмовлено.Постановою Львівськогоапеляційного господарськогосуду від22.03.2018рішення Господарськогосуду Львівськоїобласті від13.12.2017скасовано,прийнято новерішення,яким позовнівимоги задоволено.Визнано недійсноюухвалу Львівськоїміської радивід 29.09.2005№ 2570«Про продажземельних діляноку м.Львові шляхомаукціону» вчастині земельноїділянки площею0,2030га,розташованої заадресою: АДРЕСА_1 ;визнано недійснимирезультати аукціонуз продажуцієї земельноїділянки,переможцем якоговизначено ЗАТ«Агропромбуд»;визнано недійснимдоговір купівлі-продажуземельної ділянки,розташованої заадресою: АДРЕСА_1 ,укладений 07.04.2008між Львівськоюміською радоюі ЗАТ«Агропромбуд». У зазначенійсправі господарськогосуду встановлено,що яквбачається зтексту ухвалиЛьвівськоі міськоїради від29.09.2005№ 2570,остання прийнятана виконанняухвал Львівськоїміської ради№ 1841від 14жовтня 2004року «Провизначення перелікуземельних ділянок,призначених дляпродажу наземельних аукціонах»та №1995від 16грудня 2004року «Провизначення перелікуземельних ділянок,призначених дляпродажу наземельних аукціонах»,додатками дояких увідповідні Перелікиземельних ділянок,призначених дляпродажу наземельних аукціонах. Встановлено відсутністьу такихПереліках спірногооб`єкту -земельної ділянкиплощею 0,2030га,розташованої у АДРЕСА_1 ,яка вподальшому проданана земельномуаукціоні. Додатково Львівськаміська радаобґрунтовувала законністьпродажу спірноїземельної ділянкиухвалою Львівськоїміської ради№2022від 11січня 2005року «Провизначення перелікуземельних ділянок,призначений дляпродажу наземельних аукціонах»,якою визначеноперелік земельнихділянок,призначених дляпродажу наземельних аукціонах,згідно здодатком. У поданійміською радоюкопії Додатку№1до ухвалиміської ради№2022від 11.01.2005,серед іншихземельних ділянок,вказано земельнуділянку площею0,2106га на АДРЕСА_1 . Як зазначивпрокурор,суд неодноразовозобов`язував Львівськуміську радунадати оригіналухвали Львівськоїміської ради№2022від 11січня 2005року тадодатку №1до неї дляогляду всудовому засіданні,проте міськоюрадою вимогисуду виконаніне були. За доводами прокурора, при розгляді справи господарським судом було прослухано компакт-диск №Л1030Е2008172716С2 із записом пленарних засідань 13 сесії 4 скликання Львівської міської ради (засідання відбувались 10, 11 та 20 січня 2005 року), який відповідає аудіо версії цих засідань, що міститься на офіційному сайті Львівської міської ради за електронною адресою: http://city-adm.lviv.ua/lmr/docs/plenary та встановлено, що в ході таких пленарних засідань не вирішувалось питання щодо продажу спірної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та ухвала про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах депутатами міської ради 11 січня 2005 року прийнята не була. Оспорювана позивачами ухвала Львівської міської ради №2570 від 29 вересня 2005 року «Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону» не містить посилання на ухвалу Львівської міської ради №2022 від 11 січня 2005 року. Постановою Верховного суду від 14.08.2018 касаційні скарги Львівської міської ради і ТзОВ «Горизонт-Захід 1» залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі №914/1964/17 залишено без змін. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки за кадастровим №4610137500:01:003:0034 встановлено, що 22.07.2014 зареєстровано право приватної власності ТзОВ «АПБ - Цегла» на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 782, виданого 07.04.2008 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О.З.; державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯД №499533, виданого 26.08.2008 управлінням земельних ресурсів у м. Львові. В подальшому, 22.07.2017 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 816, виданого 22.07.2014 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паламар Р.В. 31.05.2016 зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 827, виданого 31.05.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лозинською І.П., який і надалі згідно відомостей Державного реєстру прав залишається власником земельної ділянки.

Зазначив, що Львівська міська рада як власник спірної земельної ділянки та як орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду м. Львова повинна здійснювати повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, на підставі Конституції України та інших законів України, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто, воля територіальної громади як власника майна може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Посилаючись на вищенаведені рішення судів господарської юрисдикції прокурор вважає, що є підстави для для пред`явлення позову про витребування на користь територіальної громади м. Львова, інтереси якої представляє Львівська міська рада, спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

З огляду на зазначену у позовній заяві практику Верховного Суду України та Європейського суду з прав людини, прокурор вказав, що витребування земельної ділянки в даному випадку буде підставним та законним, відповідатиме легітимній меті та переслідуватиме законний суспільний, публічний та загальний інтерес, оскільки спрямовуватиметься на поновлення порушеного права власника територіальної громади м. Львова, яку представляє Львівська міська рада.

Окрім того, прокурором зазначено, що спірна земельна ділянка має виключне історико-культурне значення, оскільки розташована в межах історичного ареалу м. Львова, на території гетто, поруч зі спірною земельною ділянкою розташований Музей «Територія терору», а на протилежній стороні пр-ту В. Чорновола - Пам`ятник жертвам Львівського єврейського голокосту 1941-1943». Зазначене, на думку прокурора, підтверджує порушення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади, національних меншин зокрема на охорону культурної спадщини об`єктів, пов`язаних із Голокостом, вчиненим у період Другої світової війни, а також щодо охорони прав національної меншини, зокрема права на охорону та збереження культурної спадщини (у тому числі історичної, релігійної, сакральної), участь у її дослідженні та збереженні.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до Територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради про стягнення в свою користь 27 млн.478 тис.грн компенсації за витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позову покликався на те, що право власності на спірну земельну ділянку набув на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2016 року, укладеного між ним та ОСОБА_2 , (Продавцем), посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лозинською І.П. за р. № 827.

На день придбання земельної ділянки така мала реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав на нерухоме майно - 412972146000 й номер запису про право власності 6419055, та були відсутні відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, що підтверджувалося Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, у п. 3.1. Договору купівлі-продажу земельної ділянки зазначено, що внаслідок продажу земельної ділянки не порушуються права та законні інтереси інших осіб, земельна ділянки вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, самовільного будівництва на ній немає, земельна ділянка не була продана, подарованою, відчуженою в інший спосіб, не заставлена в спорі, під забороною відчуження та арештом не знаходилася.

Враховуючи викладене зазначив, що діяв цілком правомірно, його поведінка свідчила про наміри законно набути у власність спірну земельну ділянку. Крім того, він проявив достатню обачливість та здійснив усі заходи, щоб переконатися у відсутності будь-яких заборон та обмежень для набуття права власності на спірну земельну ділянку. А тому, вважає, що є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, що також визнається і Львівською міською радою.

Разом з тим, підставою витребування земельної ділянки з власності ОСОБА_1 прокурором зазначено п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, оскільки рішення Львівської міської ради у формі ухвали 16-ої сесії 4-ого скликання Львівської міської ради від 29.09.2005 № 2570 «Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону», а також результати аукціону та правочин на її відчуження із першим власником (ЗАТ «Агропромбуд») були визнані у судовому порядку недійсними, а відтак на думку прокурора, спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади м. Львова поза її волею.

Аналіз постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 914/1964/17 від 22.03.2018, на думку позивача за зустрічним позовом, дозволяє констатувати факт вчинення органом місцевого самоврядування незаконних дій у формі винесення вищевказаної ухвали міської ради, недійсність якої є підставою для заявлення позову про витребування цієї ділянки у добросовісного набувача. Таким чином, саме вчинення органом місцевого самоврядування неправомірних дій надає можливість державі здійснити пряме втручання у його право на мирне володіння майном.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, при здійснені такого втручання держави в право особи на мирне володіння майном, суди мають оцінювати та визначати, чи буде таке втручання відповідати, зокрема, принципам «пропорційності» та «належного урядування» у їх взаємозалежності та сукупності, і у випадку скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові, оскільки земельна ділянка вперше була відчужена органом місцевого самоврядування за результаттами аукціону Закритому акціонерному товариству «Агропромбуд» за відплатним договором. На час звернення прокурора до суду ним було проведено значні невід`ємні поліпшення земельної ділянки. У зв`язку з забороною, накладеною судом у даній справі, він не має змоги використовувати придбану ним земельну ділянку за цільовим призначенням, у зв`язку з чим несе значні збитки. Просив у разі задоволення позову про витребування у нього земельної ділянки стягнути з Львівської міської ради в свою користь 27 668 175 гривень 00 копійок, з яких: 16 478 931, 00 грн. - розмір компенсації за витребування земельної ділянки загальною площею 0, 2030 га, кадастровий номер: 4610137500:01:003:0034, що розташована у АДРЕСА_1 , а 11 189 244 гривні - інфляційні втрати (Т.2 а.с.58-63).

Оскаржуваним рішенням суду у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила Львівська обласна прокуратура.

Апелянт зазначив, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Не погоджується з висновком суду про те, що задоволення позову становитиме невиправдане втручання у право власності ОСОБА_1 і за такого підходу не буде дотримано принципу пропорційності, у тому числі враховуючи позицію Львівської міської ради, яка не підтримує заявлений позов. Вважає, що суд необґрунтовано зазначив, що відсутні належні та допустимі докази того, що спірна земельна ділянка становить історичну, релігійну чи іншу цінність, що забороняє її відчуження чи користування такою.

31.05.2016 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки право приватної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 . Однак, земельна ділянка вибула з володіння Львівської міської ради поза її волею. Тому вважає, що об`єкти комунальної власності не могли бути вилучені у територіальної громади і передані іншим суб`єктам без згоди безпосередньої територіальної громади або відповідного рішення ради.

Звертає увагу суду на те, що у постанові Верховного Суду від 17.12.2014 року №6-140цс14 зазначено, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Подібні за змістом висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року у справі №911/3681/17 та у постанові від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16.

Враховуючи наведене вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про неможливість витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 з тих підстав що останній є добросовісним її набувачем та набув у власність земельну ділянку за відплатним правочином. Апелянт зазначив, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. ст.387, 388 ЦК України. Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна відчужувати це майно за першим договором відчуження у ланцюгу договорів. Таким чином, наявність у діях власника волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Також вказує, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 року у справі №914/1964/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14.08.2018 року, визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 29.09.2005 року №2570 «Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону» в частині земельної ділянки площею 0,2030 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , визнано недійсними результати аукціону з продажу цієї земельної ділянки, визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Таким чином, здійснення Львівською міською радою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади. Тому вважає, що посилання суду першої інстанції на дану ухвалу є безпідставним. Таку правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі №916/2129/15, від 25.01.2017 року у справі №916/2131/15. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15-ц вказала, що оскільки спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на підставі рішень органу місцевого самоврядування, скасованих у судовому порядку через їх незаконність, волі територіальної громади на таке вибуття не було. Також скаржник зазначає, що спірна земельна ділянка має виключне історико-культурне значення, оскільки розташована в межах історичного ареалу м. Львова, на території гетто, поруч із спірною земельною ділянкою, розташований музей « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а на протилежній стороні пр. Чорновола - Пам`ятник жертвам Львівського єврейського голокосту 1941-1943 рр». Рішеннями судів апеляційної і касаційної інстанцій при розгляді справи №914/1964/17 встановлено, що згідно з проектом паспорта об`єкта культурної спадщини Єврейські братські могили, місця масових поховань на території Львівського гетто і концентраційного табору ЮЛАГ, що знаходяться у АДРЕСА_2 - АДРЕСА_3 є пам`яткою історії, пов`язаною з важливими історичними подіями, а саме Другою світовою війною, політичними репресіями, нацистським режимом, Львівським гетто і єврейським концентраційним табором ЮЛАГ.

Апелянт вказує, що зазначені обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України, та підтверджують порушення прав та інтересів територіальної громади на охорону культурної спадщини об`єктів, пов`язаних із Голокостом, вчинених у період Другої світової війни, а також щодо охорони прав національної меншини, зокрема права на охорону та збереження культурної спадщини, участь у її дослідженні та збереженні.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У засіданні суду апеляційної інстанції представники Львівської обласноїпрокуратури-прокурори МаксимовськаС.С.та СенівО.П.скаргу підтримали.

Представник Львівськоїміської радиПоліщук О.С.проти скаргизаперечила,пояснила,що оскаржуванимрішенням праватериторіальної громадиміста Львоване порушуються. Львівська міська рада відмовилась від позову прокурора.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 проти скарги заперечила.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Захід-1» Рабінович М.П. проти скарги заперечив.

Представники третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача: представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Американське Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу - Шейхет М.Г. та Шнир Я.Б. скаргу підтримали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст.56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями п.п. 5,8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування з Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та з інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч.3 ст.388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно з особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст.387, 388 ЦК України.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Судом встановлено, що земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, кадастровий № 4610137500:01:003:0034 площею 0,2030 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , за результатами земельних торгів (аукціону), що відбулися 01.04.2008 року, була продана Закритому акціонерному товариству «Агропромбуд», правонаступником якого є ТОВ «АПБ-Цегла» ( Т.2 а.с.184-198). Підставою продажу зазначеної земельної ділянки на земельних торгах стала ухвала Львівської міської ради від 29.09.2005 № 2570 «Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону».

Згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.07.2014року, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паламар Р.В., за р.№ 816, Товариство з обмеженою відповідальністю «АПБ-Цегла» (правонаступник Закритого акціонерного товариства «Агропромбуд») відчужило спірну земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, ОСОБА_2 (Т.1.148-152).

31.05.2016 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2016 року, ОСОБА_2 продав земельну ділянку кадастровий № 4610137500:01:003:0034, площею 0,2030 га, розташовану по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, відповідачу ОСОБА_1 , договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лозинською І.П. за р. № 827 (Т.1 а.с.137-139).

Як вбачається зі змісту зазначених договорів, у таких зазначено цільове призначення земельної ділянки, - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови та те, що внаслідок продажу земельної ділянки не порушуються права та законні інтереси інших осіб, земельна ділянки вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, самовільного будівництва на ній немає, земельна ділянка не була продана, подарована, відчужена в інший спосіб, не заставлена в спорі і під забороною відчуження та арештом не знаходилася. Відсутність зареєстрованих обтяжень на земельну ділянку підтверджувалося Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У вересні 2017 Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу звернулись до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради і ТзОВ «АПБ-Цегла», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів- відділ Держгеокадастру у м. Львові, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 і ТзОВ «Горизонт-Захід 1» про визнання недійсною ухвали 16-ої сесії 4-го скликання Львівської міської ради від 29.09.2005 № 2570 «Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону»; визнання недійсними результатів аукціону, що відбувся 01.04.2003 року, переможцем якого визначено ЗАТ «Агропромбуд» (правонаступником якого є ТОВ «АПБ-Цегла»); визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий №4610137500:01:003:0034 площею 0, 2030 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , укладеного 07.04.2008 між Львівською міською радою та ЗАТ «Агропромбуд», правонаступником якого є ТОВ «АПБ - Цегла».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2017 (справа №914/1964/17) у задоволенні позову відмовлено (Т.1 а.с.19-27).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 року рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 29.09.2005 № 2570 «Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону» в частині стосовно земельної ділянки площею 0,2030 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Визнано недійсними результати аукціону з продажу цієї земельної ділянки, переможцем якого визначено ЗАТ «Агропромбуд». Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 07.04.2008 між Львівською міською радою і ЗАТ «Агропромбуд» (Т.1 а.с.42-53).

Постановою Верховного Суду від 14.08.2018 касаційні скарги Львівської міської ради і ТзОВ «Горизонт-Захід 1» залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі №914/1964/17 залишено без змін (Т.1 а.с.28-41).

Під час розгляду справи районним судом, Львівська міська рада заперечувала позов прокурора, пред`явлений в інтересах Львівської міської ради, покликаючись на те, що воля Львівської міської ради на відчуження спірної земельної ділянки була, оскільки ухвалою Львівської міської ради №2022 від 11 січня 2005 року «Про визначення переліку земельних ділянок, призначений для продажу на земельних аукціонах», було визначено перелік земельних ділянок, визначених для продажу на земельних аукціонах, згідно з додатком (Т.2 а.с.102-109). Згідно Додатку №1 до ухвали Львівської міської ради №2022 від 11.01.2005, серед інших земельних ділянок, вказано земельну ділянку площею 0,2106 га на АДРЕСА_1 (Т.2 а.с.102-109). Цільове призначення земельної ділянки не змінилося.

Незважаючи на позицію Львівської міської ради, прокуратура вбачала порушення інтересів територіальної громади і підтримала позовні вимоги самостійно.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, районний суд виходив з того, що з досліджених судом обставин та письмових доказів встановлено, що при укладенні Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , останній діяв правомірно, його поведінка свідчила про наміри законно набути у власність спірну земельну ділянку. Відповідач набув у власність спірне майно за відплатним правочином, вклав значні кошти в освоєння земельної діялянки. У межах кримінального провадження №12016140090005327 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 366 КК України, що перебуває у провадженні Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області за фактом видачі службовими особами Львівської міської ради ухвали №2570 від 29.09.2005 «Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону», в яку внесено завідомо неправдиві відомості, підозра не оголошена, винних осіб у будь-яких кримінально-протиправних діях не встановлено, кінцевого процесуального рішення не прийнято. Відповідач придбав спірну земельну ділянку в ОСОБА_2 , який також був добросовісним набувачем цього майна та за відсутності зареєстрованих обтяжень мав право її продавати. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

Разом з тим, враховуючи, що правовою підставою витребування земельної ділянки з власності ОСОБА_1 є приписи п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, оскільки рішення Львівської міської ради у формі ухвали 16-ої сесії 4-ого скликання Львівської міської ради від 29.09.2005 № 2570 «Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону», а також результати аукціону та правочин на її відчуження з першим власником (ЗАТ «Агропромбуд») були визнані в судовому порядку недійсними, що є підставою для витребування цього майна в останнього власника, районний суд зазначив, що наслідком задоволення позову про витребування цього майна у відповідача буде порушення судом ст. 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом та загальних принципів міжнародного права. Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. Суд зіслався на практику ЄСПЛ - рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) у якій ЄСПЛ зазначив критерії, які слід оцінювати судами на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначенимцілям та чи буде дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від такого втручання.

Суд першої інстанції також врахував позицію Касаційного цивільного суду, викладену у справах з подібними правовідносинами. Зокрема, у справі № 521/8368/15-ц - постанова від 20.03.2019, справі № 645/4220/16 - постанова від 13.11.2019, справі № 199/7375/ 16-ц - постанова від 18.03.2020 та справі № 199/8047/16-ц - постанова від 20.05.2020, у яких суд касаційної інстанції скасував судові рішення, якими було задоволено позов та витребувано нерухоме майно у добросовісних набувачів.

Зокрема, у постанові від 03.04.2019 року у справі № 372/4581/14 Касаційний цивільний суд зробив наступний висновок: «Витребування на користь територіальної громади смт. Козин в особі Козинської селищної ради з володіння відповідача земельної ділянки буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки прокурором не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме: позитивні наслідки вилучення земельної ділянки для захисту інтересів територіальної громади смт. Козин є більш важливими, ніж дотримання права відповідача, який законним шляхом добросовісно набув своє майно, покладаючись на легітимність добросовісних дій органу місцевого самоврядування та права відповідача, який за відплатним правочином придбав спірну земельну ділянку та володіє нею з 2004 року. Особа, яка отримала земельну ділянку на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Київської області від 23 травня 2002 року № 81/97 року у власність для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей, тобто правомірно очікувала, що виконавчий комітет селищної ради, передаючи їй цю земельну ділянку має право нею розпоряджатися, а вказана особа після отримання цієї земельної ділянки матиме змогу мирно володіти своїм майном, позаяк особа, яка отримує земельну ділянку (чи будь-яке інше майно) від держави не зобов`язана проявляти розумну обачність та здійснювати перевірку повноважень органів держави, зокрема, місцевого самоврядування, щодо розпорядження землею, яка знаходиться на території Козинської селищної ради Київської області. Виконавчий комітет Козинської селищної ради Київської області хоч і не мав права розпоряджатися земельною ділянкою, що була надана відповідачу, але таке розпорядження не порушило вимог ЗК України в частині категорії самої земельної ділянки, що передана у власність. Більше того, земельна ділянка знаходилася на території Козинської селищної ради Київської області, її цільове призначення не було піддане зміні при передачі її відповідачу, а отже, відсутні підстави вважати звернення прокурора до суду з цим позовом таким, що направлене на задоволення суспільної потреби у відновленні законності та суспільно важливого і соціально значущого питання». При цьому, Верховний Суд зазначив, що надана земельна ділянка не відноситься до особливої категорії земель, як то землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення: рекреаційного, історико-культурного призначення, лісового чи водного Фонду.

За зазначених обставин, районний суд у даній справі дійшов висновку, що намагання виправити допущену в минулому органом місцевого самоврядування «помилку» не повинно непропорційним чином втручатися у нове право та перекладати на третіх осіб усі негативні наслідки такої «помилки», оскільки задоволення позову causa formalis (із Формальних підстав) покладатиме надмірний індивідуальний тягар на відповідача, а отже, порушить справедливий баланс інтересів сторін.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, враховуючи також наступне.

Земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, кадастровий № 4610137500:01:003:0034 площею 0,2030 га, розташована по АДРЕСА_1 за результатами земельних торгів (аукціону), які відбулися 01.04.2008року була продана Закритому акціонерному товариству «Агропромбуд», правонаступником якого є ТОВ «АПБ-Цегла» ( Т.2 а.с.184-198). Підставою продажу зазначеної земельної ділянки на земельних торгах стала ухвала Львівської міської ради від 29.09.2005 № 2570 «Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону», яка Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 визнана недійсною в частині земельної ділянки площею 0,2030 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано також недійсними результати аукціону з продажу цієї земельної ділянки, переможцем якого визначено ЗАТ «Агропромбуд».

Однак, як убачається з матеріалів справи, зазначеній вище ухвалі передувала ухвала Львівської міської ради від 11.01.2005 року № 2022, у додатку № 1 до якої у переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах зазначено земельну ділянку по АДРЕСА_3 площею 0,2106 га - землі громадської та житлової забудови. Така ухвалана данийчас єчинною. Після внесення земельної ділянки по АДРЕСА_3 до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах, було розроблено та затверджено технічну документацію на спірну земельну ділянку, у якій є посилання на ухвалу Львівської міської ради № 2022 року. Посилання на ухвалу № 2022 року є також у висновку про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки від 10.02.2005 року № 40/333 01-05; висновку № 21/01 для вибору відведення земельної ділянки під забудову від 14.04.2005 року; висновку Державного управління екології природних ресурсів у Львівській області про погодження місця розташування земельної ділянки від 11.07.2005 року; в акті вибору земельної ділянки, призначеної для продажу на земельних торгах від 01.08.2005 року; пояснювальній записці до Проекту відведення земельної ділянки. На підставі цієї ухвали було визначено стартову ціну продажу спірної земельної ділянки з кадастровим № 4610137500:01:003:0034 на АДРЕСА_1 , площею 0, 2030 га - 1279251,13 грн.

Тобто, зазначені дії Львівської міської ради, які є послідовними, на думку колегії суддів, підтверджують волю власника земельної ділянки на її відчуження.

Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка була відчужена на користь першого набувача - ЗАТ «Агропромбуд» у 2008 році, доказів того, що до її відчуження треті особи заявляли про свої права на неї матеріали справи не містять, позов до господарського суду подано за спливом дев`яти років з часу відчуження такої.

Крім того, на даний час цільове призначення земельної ділянки не змінено. Належних доказів того, що така знаходиться в історичному ареалі міста Львова матеріали справи не містять.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Шевченківськогорайонного судуміста Львовавід 22серпня 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2023 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра