Ухвала

від 13.10.2023 по справі 372/4634/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4634/23

Провадження № 2-з-73/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2023 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Сташків Т.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до Обухівського районного суду Київської області, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 22582220,75 грн. матеріальної шкоди, завдану внаслідок пошкодження та знищення майна, 2435468,76 грн. втраченої економічної вигоди, моральної шкоди в розмірі 350000 грн., судові витрати.

12.10.2023 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій зазначив, що після звернення з даним позовом до суду ОСОБА_2 намагається відчужити належне йому майно, а також вчинити дії, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. На підтвердження даних обставин позивачем долучено до заяви про забезпечення позову інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав від 10.10.2023 року, відповідно до якої 07.09.2023 року ОСОБА_2 передав в іпотеку ОСОБА_3 наступне нерухоме майно: 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:118:0005, розміром 0,1039 га; нежилі приміщення № 1, 2 (групи приміщень № 13) (в ілт А), загальною площею 21,8 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 ; нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 57) (в ілт А), загальною площею 28,9 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_2 .

Таким чином, позивач просив накласти арешт на все майно та заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 . Накласти арешт на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:118:0005, розміром 0,1039 га; нежилі приміщення № 1, 2 (групи приміщень № 13) (в літ. А), загальною площею 21,8 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 ; нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 57) (в літ. А), загальною площею 28,9 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_2 ; земельну ділянку з кадастровим номером 7123785500:02:001:0495, розміром 0,143 га, у Черкаській обл., Смілянський р-н, с/рада Носачівська; накласти арешт на 1/2 частину садового будинку (літ. Б), загальною площею 397,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру загальною площею 39,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; транспортний засіб Porsche Panamera, коричневого кольору, 2013 року випуску.

Згідно з частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, учасники справи до судового засідання не викликалися.

Відповідно до пункт 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Разом із цим, заявником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ЦПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову, та які би свідчили про наявність реальних, існуючих обставин та ризиків неможливості або істотного ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в разі невжиття таких заходів.

Суд зауважує, що наявність відомостей про передачу відповідачем частини нерухомого майна в іпотеку не свідчать про відчуження такого майна та не є безумовною підставою для забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно відповідача.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Водночас, вищевказане нерухоме майно за своєю вартістю може значно перевищувати розмір самої заборгованості, що заявлена позивачем до стягнення в межах даного позову, у зв`язку з чим запропонований позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне відповідачу на праві власності нерухоме майно не відповідає принципу співмірності відносно заявлених позовних вимог.

Крім того, позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна відповідача.

Так, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Утім, позивачем не доведено, що застосування такого заходу забезпечення позову, як встановлення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна відповідача, є адекватним та співмірним заходом забезпечення даного позову про стягнення грошових коштів.

Відповідно до частини 7 статті 153 ЦПК України про забезпечення позову або відмову у забезпеченні суд постановляє ухвалу.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову та недоведеність належними засобами доказування викладених у ній обставин, у зв`язку з чим дана заява не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 149, 152, 153, 258, 260 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди відмовити.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Т.Г. Сташків