Постанова

від 25.10.2023 по справі 535/139/15-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/139/15-ц Номер провадження 22-ц/814/3615/23Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л.Є. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

розглянувшив м.Полтавіматеріалискарги ОСОБА_1 надії відділупримусовоговиконання рішеньУправліннязабезпеченняпримусового виконаннярішеньуПолтавській областіПівнічно-СхідногоміжрегіональногоуправлінняМіністерства юстиції(м.Суми)щодо реалізаціїземельноїділянкиборжника

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

наухвалу Диканського районного суду Полтавської області від 26 червня 2023 року,-

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до районного суду зі скаргою, у якій просить скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пироженко Л.І. від 11.11.2021 року про відмову в задоволенні відводу суб`єкта оціночної діяльності ПП «Центру незалежної оцінки та експертизи» та визнати дії заступника відділу Лукмасла М.М. протиправними щодо не направлення їй і невручення оскаржуваної постанови.

Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 26 червня 2023 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду як таку, що подана з пропуском встановленого законом процесуального строку.

Ухвалу оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважає, що суд помилково взяв до уваги супровідний лист згідно якого вона нібито отримала оскаржувану постанову, оскільки вказаний документ не підтверджує вручення цієї постанови та не свідчить про обізнаність її про існування останньої, а тому вважає, що строк вона не пропустила.

Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Апеляційний розгляд справи колегія суддів вважає за можливе провести у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду у справі не менше ніж на 2 місяця у зв`язку з її хворобою та не призначенням адвоката з центру надання вторинної правової допомоги не підлягає задоволенню, оскільки перебування скаржника на лікарняному не підтверджено належними та допустимими доказами. Щодо доводів клопотання стосовно не призначення центром адвоката, колегія суддів звертає увагу, що скаржник отримала повістку- виклик до суду 07.09.2023 року, тобто за півтора місяця до судового засідання, а тому мала достатньо часу для укладення угоди.

З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Диканського районного суду Полтавської області зі скаргою у якій просила:

-скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пироженко Л.І. від 11.11.2021 року про відмову в задоволенні відводу суб`єкта оціночної діяльності ПП «Центру незалежної оцінки та експертизи»;

-визнати дії заступника відділу Лукмасла М.М. протиправними щодо не направлення їй і невручення оскаржуваної постанови.

Скарга направлена до суду 19 червня 2023 року. У скарзі питання поновлення строку звернення скаржником не порушується.

Постановляючи ухвалу про залишення скарги без розгляду, суд першої інстанції виходив з положень ст. 126 ЦПК, оскільки строк на оскарження дій та бездіяльності приватного виконавця пропушено, а питання про поновлення пропущеного строку заявником не ставилося.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

В силу ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Положеннями ст. 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 361/1335/20 зазначено, що судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 зроблено висновок про те, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України.

У Постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 201/4813/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не вирішив питання про поновлення строку на подання такої скарги, не з`ясував, чи дотримано ним строк звернення до суду зі скаргою, встановлений статтею 449 ЦПК України, оскільки заявник має право звернутись зі скаргою на дії державного виконавця до суду в межах десятиденного строку, що обчислюється в календарних днях, передбаченого ЦПК України. У зв`язку з цим судові рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У даній справі встановлено, що 11.11.2021 року начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пироженко Л.І. винесено постанову про відмову в задоволенні відводу суб`єкта оціночної діяльності ПП «Центру незалежної оцінки та експертизи».

Вказана постанова, згідно супровідного листа, який доданий до скарги самою ж скаржницею ОСОБА_1 надіслано їй та боржнику ОСОБА_2 за вих.№ 21655 від 11.11.2021 року.

З даною скаргою до суду ОСОБА_1 звернулася через відділення поштового зв`язку 19.06.2023 року.

В поданій скарзі відсутнє клопотання про поновлення строку звернення із скаргою, хоча десятиденний строк оскарження постанови та дій державного виконавця пропущений.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 449 ЦПК.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Так, ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовимвідправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Посилання в апеляційній скарзі, на те, що скаржником не пропущено строк на подання скарги, оскільки вона належним чином не отримувала вказану постанову, а дізналась лише 12.06.2023 року, при ознайомленні у Котелевському районному суді Полтавської області з матеріалами об`єднаної справи, яка розглядається за її скаргами, спростовується наданими ж самим скаржником доказами, а саме супровідним листом та копією постанови.

Докази щодо не отримання скаржником оскаржуваної постанови суду не надано.

Отже, за таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що скаржником ОСОБА_1 пропущено встановлений 10 денний строк на оскарження даної постанови, при цьому клопотання про поновлення строку не заявляється, тому до такої скарги застосовуються норми ч.2 ст. 126 ЦПК України, а саме залишення скарги без розгляду.

Разом з тим, апеляційний суд вважає за потрібне доповнити резолютивну частину ухвали Диканського районного суду Полтавської області від 26 червня 2023 року та роз`яснити скаржнику ОСОБА_1 право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Диканського районного суду Полтавської області від 26 червня 2023 року залишити без змін.

Доповнити резолютивну частину ухвали Диканського районного суду Полтавської області від 26 червня 2023 року наступним абзацом: «Розяснити ОСОБА_1 право на повторне звернення до суду з даною скаргою на загальних підставах».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.10.2023 року.

Головуюча суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна