Постанова

від 15.09.2010 по справі 2а-2287/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 "15" вересня 2010 р.                                                       Справа № 2a-2287/10/0970

 м. Івано-Франківськ  

          Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

          Судді Грицюка П.П.

          при секретарі  Кузишин Р.М.

          за участю представників сторін:

 представника позивача: Стасіва В.С.

 представників відповідача: Милитчука І.М., Мохнацького Л.В.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

          за позовом: першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,       

          до відповідача:  Колективного підприємства "Грант",  

          про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 12114,20 грн.,-

                                                              ВСТАНОВИВ:

          21 червня 2010 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Колективного підприємства "Грант" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 12114,20 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання вимог ст.19 Закону України  “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

           Прокурор в судове засідання не з‘явився.

          Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, вказавши, що відповідач вжив всіх передбачених законодавством заходів для недопущення вказаного господарського правопорушення, з цією метою до позивача щорічно направлялись відповідні звіти.

          Суд, розглянувши позовну заяву, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.

          Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів  в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності  штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Роботодавці, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів і відповідно до нормативу забезпечують працевлаштування інвалідів.

                 Відповідно до статті 20 загаданого Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

                  Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим  Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (ч.4 ст.20 даного Закону).

       Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” у ст.20 передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

      Судом встановлено, що відповідач є суб'єктом господарювання, який використовує найману працю, самостійно розраховує кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу та забезпечує працевлаштування інвалідів. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 19 осіб (а.с. 36).

                  Відповідачем  у вказаному звіті самостійно визначено фонд оплати праці штатних працівників та суму середньорічної заробітньої плати штатного працівника.

                Однак відповідач не виконав належним чином норматив, встановлений ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік та розрахунком позивача, внаслідок чого допустив заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце для забезпечення працевлаштування інваліда за 2009 рік. Дані порушення також зазначені в акті перевірки (а.с. 7).

               Враховуючи вищевказані порушення позивачем проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце в сумі 11900,00 грн. та пені в сумі 2114,20 грн (а.с. 6).

          Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів №1767 від 28.12.2001р. визначено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

                Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

                 Оскільки відповідач не погасив заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів  та пені в загальній сумі 12114,20 грн., то вона підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

               При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

          В ухвалі суду про відкриття провадження у справі (а.с.1) та в судовому засіданні судом запропоновано відповідачу надати письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обгрунтовуються та відповідні докази.

          В даному випадку, суд констатує, що відповідач та його представники в судове засідання з метою обгрунтування заперечення не надали жодних доказів про вжиття відповідачем протягом 2009 року заходів забезпечення працевлаштування інвалідів, в тому числі щодо повідомлення Івано-Франківський міський центр зайнятості про створені робочі місця для можливості працевлаштування інвалідів, заявки на потребу про працевлаштування інвалідів на створених робочих місцях тощо.

          Крім того, в судовому засіданні представником відповідача не вказано причини не надання таких доказів та не зазначено де саме можуть знаходитись такі докази.

          Посилання представників відповідача на звіти за 2008 - 2009 року про зайнятість населення і працевлаштування інвалідів, як доказ вжиття відповідачем протягом 2009 року заходів забезпечення працевлаштування інвалідів суд не бере до уваги, оскільки дані звіти є тільки документами з інформаційними даними відповідача в даній сфері за попередній рік, а не підтверджує факт вжиття ним заходів для працевлаштування даної категорії осіб.

          Так, відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

          Також, в судовому засіданні встановлено, що перевірку виконання КП "Грант" статтей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Укрваїні" проведено позивачем у відповідності до "Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю", який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, що підтверджується наказом про планові перевірки з додатками (а.с.24-28), телефонограмою (а.с.29), направленням на перевірку (а.с.30) та іншими матеріалами справи.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

          На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

                                                      ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Колективного підприємства "Грант" (76000, вул. Польова, 10, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 13643484) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 12114 (дванадцять тисяч сто чотирнадцять гривень) 20 коп.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

          Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя:                                        /підпис/                                        Грицюк П.П.

          Постанова складена в повному обсязі 17.09.2010 року.