Постанова

від 30.10.2023 по справі 420/5521/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/5521/19

Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРСПЕЦСЕРВІС» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРСПЕЦСЕРВІС» до департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

20 вересня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРСПЕЦСЕРВІС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило:

визнати незаконною та скасувати відмову № КВ 132191471016 від 27.05.2019 у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: м. Київ, Печерський р-н, вул. Мічуріна, 44/1а;

зобов`язати департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати товариству з обмеженою відповідальністю «ЮРСПЕЦСЕРВІС» дозвіл на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: м. Київ, Печерський р-н, вул. Мічуріна, 44/1а.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач на підставі договору оренди користується садибним (індивідуальним) будинком з нежитловими приміщеннями та паркінгом загальною площею 3 438 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Мічуріна, буд. 44/1а. З огляду на те, що орендований будинок потребував ремонту, позивач з метою реалізації визначеного договором оренди права проводити ремонтні роботи на об`єкті оренди замовило у ТОВ «Пан Проект» проект капітального ремонту будинку.

Позивач звертав увагу, що у червні 2018 року ним було погоджено з орендодавцем обсяги ремонтних робіт, що підтверджується наявною нотаріальною згодою власника та після розроблення відповідного проекту проведено експертизу, за результатами якої визначено, що розроблений проект може бути затверджений.

15 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту будинку, однак за результатами розгляду заяви надано відмову, яка на думку позивача є незаконною, а наведені у рішенні відповідача підстави відмови є необґрунтованими, що і стало підставою звернення до суду.

Відповідач з позовом не погодився та у відзиві на позовну заяву зазначив, що за результатами розгляду поданої позивачем заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт встановлено невідповідність поданих документів вимогам законодавства, що згідно пункту 30 Порядку № 466 є підставою для відмови у видачі дозволу.

Так, представник відповідача звертала увагу, що в наказі замовника про затвердження проектної документації відсутні техніко-економічні показники об`єкта, а завдання на проектування потребувало уточнення дати затвердження замовником.

Поряд з цим відповідач вказував, що подана документація містила суперечність у поверховості будівлі та згідно п. 3.19 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» поверховість садибних житлових будинків не повинна перевищувати 4-х поверхів.

Крім того, представник відповідача наголошувала, що технічна документація у томі першому та другому потребувала уточнення виконавця (головного архітектора проекту та головного інженера проекту) та відсутні підписи розробників на кресленнях генерального плану та плану організації рельєфу у відомостях житлових і громадських будівель та споруд.

Також відповідач зазначав, що ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року скасовано рішення цього ж суду, на підставі якого і було зареєстровано право власності на об`єкт будівництва.

За наведених обставин відповідач просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки виявлені недоліки наданої технічної документації свідчать про те, що така документація не відповідає вимогам законодавства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс» до департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № КВ 132191471016 від 27 травня 2019 року, у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: м. Київ, Печерський р-н, вул. Мічуріна, 44/1а.

Зобов`язано департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс» від 15.05.2019 року про видачу дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: м. Київ, Печерський р-н, вул. Мічуріна, 44/1а.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 в частині зобов`язання департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс» від 15.05.2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення в цій частині, яким адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс» задоволено повністю.

Зобов`язано департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати дозвіл на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: м. Київ, Печерський р-н, вул. Мічуріна, 44/1а за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Юрспецсервіс від 15.05.2019.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.03.2023 року касаційну скаргу департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

При новому розгляді справи рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс» до департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконною та скасування відмови у видачі дозволу, зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не звернув належної уваги, що у відомості будівель та споруд схеми генерального плану дійсно поверховість будівлі, яка є об`єктом та на якому планується провести будівельні роботи з капітального ремонту, зазначена у 6 поверхів, однак дана інформація вноситься до відповідної таблиці на підставі топографічно-геодезичного плану, який складається сертифікованим інженером землевпорядником та при його складанні не було враховано вимоги ЛБН В 2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення, пункт В.9 Додатку В, у яких зазначено, що при визначенні поверховості надземної частини будинку до кількості поверхів включають усі надземні поверхи (включаючи мансардний), у тому числі технічний і цокольний, якщо верх його перекриття знаходиться вище середньої планувальної позначки землі не менше ніж на 2 метри. У зв`язку із цим апелянт зазначив, що з метою усунення розбіжностей у визначенні поверховості об`єкту та встановлення фактичної поверховості об`єкту проведено додаткове технічно-будівельне дослідження, оскільки судом першої інстанції ухвалою від 27 квітня 2023 року відмовлено у призначенні по справі будівельно-технічної експертизи.

Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позову у зв`язку із тим, що до суду не було надано дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, оскільки станом на травень 2019 року межі сторичного ареалу міста Києва не визначено. До того ж, вказане питання не відноситься до предмету розгляду справи, так як зазначені обставини не були підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог заяви і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

Власником садибного (індивідуального) будинку з нежитловими приміщеннями та паркінгом, загальною площею 3 438 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Мічуріна, буд. 44/1 а, є компанія у формі партнерства з обмеженою відповідальністю ТРЕЖЕРІТРЕИД (т. 1, а.с. 99-102).

02 квітня 2018 року між ТОВ ЮРСПЕЦСЕРВІС та компанією у формі партнерства з обмеженою відповідальністю ТРЕЖЕРІ ТРЕЙД укладено договір оренди № 02/04-18 житлового будинку, відповідно до п. 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування садибний (індивідуальний) житловий будинок з нежитловими приміщеннями та паркінгом (літера А), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Мічуріна (Печерський район), буд. 44/1 а.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди, орендар має право проводити поточний та капітальний ремонти майна за власний рахунок без компенсації його вартості з боку орендодавця.

Згідно з п. 4.1.1 вказаного договору, поточний та капітальний ремонти майна орендаря здійснюється за попереднім письмовим погодженням із орендодавцем обсягу та строку цього ремонту,

Пунктом 4.1.2 договору оренди передбачено, що обсяги ремонтних робіт погоджуються орендодавцем шляхом погодження проектної документації на виконання відповідних будівельних робіт. Погодження проектної документації відбувається шляхом надання відповідного листа на ім`я орендаря (т. 1, а.с. 104, 105).

06 липня 2018 року власник садибного (індивідуального) будинку з нежитловими приміщеннями та паркінгом надав нотаріальну згоду на здійснення капітального ремонту без зміни геометричних параметрів нерухомого майна та на розробку відповідної проектної документації (т. 1, а.с. 88).

У липні 2018 року ТОВ Пан Проект розробило відповідний проект капітального ремонту 240-01-007, який було передано для проведення обов`язкової експертизи до Державного підприємства Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи (т. 1, а.с. 11-87).

10 серпня 2018 року ДП Укрбудеспертиза надало експертний висновок №00-1012-18/ЦБ щодо того, що даний проект може бути затверджений (т. 1, а.с. 108 зворот 158).

15 травня 2019 року ТОВ Юрспецсервіс звернулось до департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з відповідною заявою щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: м. Київ, Печерський р-н, вул. Мічуріна, 44/1 а (т. 1, а.с. 98).

27 травня 2019 року департаментом з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено ТОВ «ЮРСПЕЦСЕРВІС» у видачі дозволу на виконання будівельних робіт №КВ 132191471016 від 27.05.2019, з урахуванням виявлення наступних порушень:

- в наданому наказі замовника про затвердження проектної документації відсутні техніко-економічні показники об`єкта;

- в наданому завданні на проектування необхідно уточнити дату його затвердження замовником будівництва та в п. 2 необхідно уточнити підставу для проектування;

- відповідно до експертного звіту щодо розгляду проектної документації ДП Укрдержбудекспертиза від 10.08.2018 №00-1012-18/ЦБ, п. 14 завдання на проектування від 18.05.2018 поверховість будинку - 5 поверхів, відповідно до відомості будівель і споруд схеми генерального плану поверховість будинку - 6 поверхів. Згідно з п 3.19* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (зі змінами) поверховість садибних житлових будинків не повинна перевищувати 4-х поверхів. Поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови в залежності від розміру ділянок, умов інженерного обладнання, інсоляції будинків та територій, інших нормативних вимог, регіональних традицій;

- в Томі 1 (Томі 2) необхідно уточнити виконавця (Головного архітектора проекту або Головного інженера проекту), яким розроблялась проектна документації, відсутні підписи розробників, на кресленнях генерального плану та плану організації рельєфу у відомості житлових та громадських будівель та споруд уточнити поверховість будівлі, площу забудови та будівельний об`єм;

- проектна документація не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво та Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 р. №45 (в чинній редакції);

- відповідно до поданого договору купівлі-продажу від 02.10.2017, зареєстрованого в реєстрі за номером №1830, реєстрація права власності на вищевказаний садибний (індивідуальний) житловий будинок з нежитловими приміщеннями та паркінгом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 08.09.2017 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 02.10.2017 р. інд. номер 99064652) на підставі рішення Арцизького районного суду Одеської області, номер 492/825/17, виданого 21.08.2017 (далі - Рішення). Дане Рішення скасовано ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 13.12.2017 у справі №492/825/17;

- виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку з нежитловими приміщеннями та паркінгом, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мічуріна (Печерський р-н), будинок 44/1а не відповідає вимогам п. 3.7 ДБН А.2.2-3.2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво (т. 1, а.с. 10).

Вважаючи відмову у видачі дозволу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог при новому розгляді справи, суд першої інстанції виходив з того, що встановлена розбіжність поверховості у відомостях будівель і споруд схеми генерального плану (6 поверхів), та завданні на проектування (5 поверхів) свідчить про невідповідність поданих позивачем документів вимогам законодавства. При цьому, суд вказав, що експертний висновок про відсутність порушень містобудівного законодавства з боку позивача не може слугувати безумовним доказом відсутності порушень містобудівної діяльності, адже експертиза є лише завершальним етапом розроблення проектів будівництва та до того ж висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки матеріали справи містять відомості щодо знаходження земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Мічуріна, буд. 44/1 в межах історичного ареалу міста Києва, то будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту не можуть здійснюватися без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а саме Міністерства культури та інформаційної політики України, водночас матеріали справи такого дозволу від органу виконавчої влади не містять, як не містять докази на підтвердження звернення позивача до вказаного органу.

Також суд вказав, що дослідження інших обставин, викладених у відмові департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради №КВ 132191471016 від 27.05.2019 року, жодним чином не спростовують вищеокреслених висновків суду щодо невідповідності поданих позивачем документів вимогам законодавства, відповідно до п. 30 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт №466, оскільки наявність виявлених судом порушень є достатньою та юридично спроможною підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: м. Київ, Печерський р-н, вул. Мічуріна, 44/1а.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Питання набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), а механізм виконання вказаних робіт визначено Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №466 (далі - Порядок № 466).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, відомості про які внесені таким органом або на підставі делегованих повноважень саморегулівною організацією у сфері архітектурної діяльності за відповідним напрямом підприємницької діяльності (у разі її утворення) до переліку експертних організацій. До проведення експертизи залучаються (у тому числі на підставі цивільно-правових договорів) експерти з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із залученням представників відповідних центральних органів виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат. Порядок проведення професійної атестації таких експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI, замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

Частина 1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює, що право на виконання будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Частина 4 статті 37 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт:

- неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

- результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт врегульовано Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 466 (далі - Порядок № 466).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:

- подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта;

- видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками.

Згідно з пунктом 28 Порядку № 466 замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

До заяви додаються:

- копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку);

- копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

- проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

- копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту;

- копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

- інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

- результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

Пунктом 29 Порядку № 466 передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі.

Під час розгляду заяви орган державного архітектурно-будівельного контролю перевіряє наявність відомостей про:

- відповідний кваліфікаційний сертифікат відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 554 Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури;

- ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Пунктом 30 Порядку № 466 визначено перелік підстав для відмови у видачі дозволу, а саме:

- неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

- результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

На підставі вищевикладеного колегія суддів робить висновок, що законодавством чітко визначено право суб`єкта містобудування здійснювати будівельні роботи, що серед іншого, вимагає від такого суб`єкта дотриматися певної правової процедури та отримати дозвіл на виконання будівельних робіт.

З матеріалів справи слідує та не заперечується сторонами, що з метою реалізації свого права на виконання будівельних робіт ТОВ «ЮРСПЕЦСЕРВІС» через центр надання адміністративних послуг звернулося до відповідача із заявою про видачу йому дозволу на виконання будівельних робіт за адресою: м. Київ, вул. Мічуріна буд. 44/1а (т. 1, а.с. 98).

Також матеріалами справи підтверджено, що відмовою у видачі ТОВ «ЮРСПЕЦСЕРВІС» дозволу на виконання будівельних робіт слугувало наступне:

1. в наданому наказі замовника про затвердження проектної документації відсутні техніко-економічні показники об`єкта;

2. в наданому завданні на проектування необхідно уточнити дату його затвердження замовником будівництва та в п. 2 необхідно уточнити підставу для проектування;

3. відповідно до експертного звіту щодо розгляду проектної документації ДП Укрдержбудекспертиза від 10.08.2018 №00-1012-18/ЦБ, п. 14 завдання на проектування від 18.05.2018 поверховість будинку - 5 поверхів, відповідно до відомості будівель і споруд схеми генерального плану поверховість будинку - 6 поверхів. Згідно з п 3.19* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (зі змінами) поверховість садибних житлових будинків не повинна перевищувати 4-х поверхів. Поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови в залежності від розміру ділянок, умов інженерного обладнання, інсоляції будинків та територій, інших нормативних вимог, регіональних традицій;

4. в Томі 1 (Томі 2) необхідно уточнити виконавця (Головного архітектора проекту або Головного інженера проекту), яким розроблялась проектна документації, відсутні підписи розробників, на кресленнях генерального плану та плану організації рельєфу у відомості житлових та громадських будівель та споруд уточнити поверховість будівлі, площу забудови та будівельний об`єм;

5. проектна документація не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво та Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 р. №45 (в чинній редакції);

6. відповідно до поданого договору купівлі-продажу від 02.10.2017, зареєстрованого в реєстрі за номером №1830, реєстрація права власності на вищевказаний садибний (індивідуальний) житловий будинок з нежитловими приміщеннями та паркінгом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 08.09.2017 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 02.10.2017 р. інд. номер 99064652) на підставі рішення Арцизького районного суду Одеської області, номер 492/825/17, виданого 21.08.2017 (далі - Рішення). Дане Рішення скасовано ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 13.12.2017 у справі №492/825/17;

7. виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку з нежитловими приміщеннями та паркінгом, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мічуріна (Печерський р-н), будинок 44/1а не відповідає вимогам п. 3.7 ДБН А.2.2-3.2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво.

Судова колегія зазначає, що підстави, які містяться у пунктах 1, 2, 4, 5 відмови № КВ 132191471016 від 27 травня 2019 року не містять відомостей, яким саме вимогам законодавства означені недоліки не відповідають та не зазначено нормативних положень, що за наявності саме таких неточностей жодного іншого рішення ніж відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт суб`єкт владних повноважень не може прийняти. До того ж, зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні, що проектна документація не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво та Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України фактично слід вважати формальною, тобто необґрунтованою підставою позаяк така не містить жодної конкретики, в якій саме частині документація не відповідає ДБН, що позбавляє суд можливості перевірити відмову у видачі дозволу на відповідність критеріям, зазначених у статті 2 КАС України.

При цьому колегія суддів враховує, що в матеріалах справи наявний позитивний висновок експертизи проектної документації, яка у свою чергу підтверджує відповідність та коректність проектної документації, оскільки проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил (ч. 2 статті 26 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Додатково судова колегія звертає увагу, що законодавство (ст. 31, 34, 36, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») регламентує, що у всіх випадках, коли для отримання права на виконання будівельних робіт, вимагається подання до органу державного архітектурно-будівельного контролю проектної документації, дана проектна документація має пройти експертизу. Законодавець, встановлюючи порядок отримання права на виконання будівельних робіт, не передбачає повноважень органів державного архітектурно-будівельного контролю здійснювати додаткову перевірку проектної документації в тій частині, яка була предметом експертного дослідження.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що вищеокреслені підстави відмови не є достатнім чином мотивованими, тому доводи апелянта про передчасність висновків суду першої інстанції стосовно невідповідності наданої документації вимогам законодавства знайшли своє підтвердження та приймаються судом апеляційної інстанції.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується те, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого в цій справі відповідачем зроблено не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 160/8111/20.

За наведених обставин та враховуючи вищенаведені підстави, які слугували для прийняття оскаржуваного рішення, судова колегія вважає, що рішення відповідача у цій частині не може вважатися достатньо вмотивованим та обґрунтованим з мотивів наведених вище.

Що ж стосується підстави для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт в частині спірності права власності на нерухоме майно, то судова колегія враховує наступне.

Дійсно, право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за громадянином Латвії ОСОБА_1 08.09.2017 на підставі рішення Арцизького районного суду Одеської області, номер 492/825/17.

02 жовтня 2017 року ОСОБА_2 продав вищевказаний житловий будинок Компанії у формі партнерства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЖЕРІ ТРЕЙД ЛП».

Право власності за покупцем було зареєстровано 03 жовтня 2019 року на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №99064652 від 03.10.2017 року.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області, яке було підставою для реєстрації права власності за продавцем, було скасовано 13.12.2017 року у зв`язку із задоволенням заяви відповідача про перегляд заочного судового рішення по справі.

В подальшому, ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 27 березня 2018 року по справі № 492/825/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/73056043) позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача до суду.

Враховуючи те, що наразі матеріали справи не містять відомостей, що право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є спірним та було скасованим і вказане, зокрема, не мало місце на момент прийняття відповідачем спірного рішення, то судова колегія вважає, що ця підстава відмови не є достатнім чином обґрунтованою.

Надаючи правову оцінку такій підставі відмови у видачі дозволу як невідповідність поверховості будинку та перевіряючи у цій частині оскаржуване рішення, колегія суддів враховує, що направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що судами не досліджено фактичну поверховість будівлі на момент звернення позивача за відповідним дозволом, так як установлена розбіжність поверховості у відомостях будівель і споруд генерального плану (6 поверхів) та завданні на проектування (5 поверхів) може, серед іншого, свідчити про невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Як встановлено судовою колегією та не заперечується позивачем, у відомості будівель та споруд схеми генерального плану, дійсно поверховість будівлі, яка є об`єктом на якому планується провести будівельні роботи з капітального ремонту, зазначена у 6 поверхів.

При цьому, при проведенні експертизи стосовно можливості затвердження проектної документації по виконанню запланованих будівельних робіт на об`єкті будівництва ДП Укрдержбудекспертиза надано позитивний висновок з цього питання.

Водночас разом із апеляційною скаргою апелянтом надано до суду висновок технічно-будівельного дослідження щодо відповідності нормам проектної документації та встановлення поверховості.

За результатами проведеного дослідження експертом ОСОБА_5 , який має кваліфікаційний сертифікат, зроблено зокрема висновок, що садибний будинок є п`ятиповерховим 3 поверхи та два мансардні поверхи (поверх, фасад якого повністю або частково утворений поверхнею (поверхнями) похилої чи ламаної покрівлі починається з позначки +180.500) (т. 3, а.с. 93-99).

Таким чином, на думку колегії суддів, суперечності щодо поверховості будівлі не має, тому і зазначена підстава для відмови також не є правомірною.

При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє твердження департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині того, що вказаний висновок не може бути прийнятий судом, оскільки відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом із тим, судова колегія додатково враховує і те, що суд першої інстанції після надходження матеріалів справи на новий розгляд не врахував у достатній мірі вимоги ч. 5 ст. 353 КАС України та під час розгляду справи в порушення завдання адміністративного судочинства відмовив позивачу у проведенні будівельно-технічної експертизи, що у свою чергу призвело до неповного встановлення обставин справи. У той же час колегія суддів зазначає, що визначення спірного питання між сторонами потребувало спеціальних знань, якими суд не володіє, тобто це виходить за процесуальні можливості суду, оскільки суд не має відповідних знань та умінь при встановленні технічних та будівельних обставин справи, однак не позбавлений можливості надати повноцінну процесуальну оцінку доказам, у тому числі й висновкам експертів у разі їх наявності.

Також, направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять відомості про знаходження земельної ділянки за вказаною адресою в межах історичного ареалу м. Києва, однак вказаний факт також залишився поза увагою судів попередніх інстанцій.

При цьому, суд першої інстанції при новому розгляді цієї адміністративної справи це питання дослідив, однак не звернув належної уваги на те, що оскаржувана відмова не містить серед підстав тієї, що позивачем не було надано разом із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а саме Міністерства культури та інформаційної політики України. Тобто, вказане питання відповідачем взагалі не досліджувалося.

У цьому контексті судова колегія зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, а суд за таких обставин не має повноважень самостійно встановлювати чи є відсутність дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить висновку, що доводи апелянта знайшли часткове підтвердження під час апеляційного розгляду справи у зв`язку із чим наявні підстави для скасування судового рішення.

При цьому, що стосується позовних вимог ТОВ «Юрспецсервіс» про зобов`язання відповідача видати дозвіл на виконання будівельних робіт, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням того, що відповідачем залишено поза увагою обставину щодо місцезнаходження садибного (індивідуального) будинку в межах історичного ареалу м. Києва, а також враховуючи висновки апеляційного суду щодо зазначених підстав відмови позивачу у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, то колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права ТОВ «Юрспецсервіс» є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про видачу дозволу. При цьому, колегія суддів зважає на те, що за даних обставин, рішення про видачу чи відмову у видачі дозволу є дискреційними повноваженнями відповідача, а суд не може перебирати на себе такі повноваження.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, в результаті чого за висновками суду апеляційної інстанції позовні вимоги задоволені, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс» підлягає стягненню судовий збір у сумі 5326 грн (1921 грн за подання позову + 3405 грн за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРСПЕЦСЕРВІС» задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРСПЕЦСЕРВІС».

Визнати протиправною та скасувати відмову департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № КВ 132191471016 від 27 травня 2019 року, у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: м. Київ, Печерський р-н, вул. Мічуріна, 44/1а.

Зобов`язати департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс» від 15.05.2019 року про видачу дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: м. Київ, Печерський р-н, вул. Мічуріна, 44/1а.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ: 40224921) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРСПЕЦСЕРВІС» витрати зі сплати судового збору у сумі 5326 (п`ять тисяч триста двадцять шість гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко