Постанова

від 18.10.2023 по справі 915/1624/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/1624/16Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича Гриценюк В.О.,

від інших учасників справи участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2023 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 25.11.2021 про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №64106527, прийняту суддею Ткаченком О.В., м. Миколаїв, повний текст складено 22.05.2023,

у справі №915/1624/16

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні"

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1624/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні", порушена ухвалою суду від 23.02.2017.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2017 у справі №915/1624/16 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16 частково задоволено заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" Сашина Олександра Андрійовича про покладення субсидіарної відповідальності; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" грошові кошти в сумі 3190062,79 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

05.01.2021 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16 судом першої інстанції було видано відповідний наказ, на підставі якого 12.01.2021 відкрито виконавче провадження №64106527.

29.11.2021 до місцевого господарського суду від ОСОБА_1 надійшла скарга б/н від 29.11.2021 (вх.№17956/21 від 29.11.2021), в якій остання просила визнати незаконною та скасувати постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №64106527 від 25.11.2021, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем Степаном Вікторовичем.

В обґрунтування даної скарги заявниця послалася на те, що на момент винесення оскаржуваної постанови існувала встановлена ухвалою суду розстрочка виконання судового рішення, у зв`язку з чим приватний виконавець не мав права вчиняти будь-які виконавчі дії, у тому числі і щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2023 у справі №915/1624/16 (суддя Ткаченко О.В.) у задоволенні вищенаведеної скарги відмовлено.

Вказана ухвала суду мотивована відсутністю у матеріалах справи доказів скерування приватному виконавцю повідомлення про встановлення відстрочки виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16 або копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 у справі №915/1624/16 про відстрочку виконання зазначеної постанови, а відтак відсутністю в діях приватного виконавця порушень норм Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2023 у справі №915/1624/16.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржниця наголошує на протиправності винесення оскаржуваної постанови після встановлення ухвалою суду розстрочки виконання судового рішення, внаслідок чого приватний виконавець не мав права вчиняти будь-які виконавчі дії в межах виконавчого провадження №64106527, тим більше, що останній, виступаючи учасником судового процесу, був належним чином сповіщений про розгляд даної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 07.08.2023 (вх.№1577/23/Д2 від 09.08.2023) приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович просить у повному обсязі відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2023 у справі №915/1624/16. Зокрема, приватний виконавець посилається на недоведеність заявницею неправомірності оскаржуваної постанови та факту порушення цією постановою її прав, свобод або законних інтересів, а також на те, що в порушення приписів Закону України "Про виконавче провадження" він не був повідомлений боржницею про розстрочку виконання судового рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Філінюка І.Г., суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В. від 25.07.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу №915/1624/16 до розгляду на 17.10.2023 о 14:00.

Між тим, у зв`язку з надходженням до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2023 у справі №915/1624/16(915/621/21), з огляду на перебування суддів Філінюка І.Г. та Аленіна О.Ю. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду №166 від 18.08.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1624/16.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2023 для розгляду апеляційної скарги у справі №915/1624/16 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у визначеному складі суддів прийнято справу №915/1624/16 до свого провадження та призначено справу №915/1624/16 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2023 про відмову у задоволенні скарги на постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 25.11.2021 про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №64106527 на 18.10.2023 об 11:30.

У судовому засіданні 18.10.2023 представник приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги; представники інших учасників процесу участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали (а.с.130-132, 136-145).

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

12.01.2021 приватним виконавцем Булахевічем Степаном Вікторовичем за заявою стягувача на підставі наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1624/16 від 05.01.2021 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" грошових коштів в сумі 3190062,79 грн субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням до банкрутства було відкрито виконавче провадження №64106527.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 28.10.2021, прийнятою у виконавчому провадженні №64106527 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1624/16 від 05.01.2021 описано та накладено арешт на майно боржниці ОСОБА_1 , а саме: незавершене будівництво спортивно-оздоровчого комплексу за літ. "А", 5% готовності, загальною площею 416,20 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, кадастровий номер земельної ділянки: 4810137200:07:001:0005 (відповідно до технічного паспорту об`єкт знаходиться в районі водно-технічної бази ОСВОД на бульв. Бузький, м. Миколаїв; матеріал фундаменту бетонні блоки; стіни цегла, бетонні блоки, колони залізобетонні; перекриття залізобетонні плити; сходи залізобетонні; висота 3,2 м).

В подальшому 25.11.2021 в межах вищенаведеного виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем Степаном Вікторовичем було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання, а саме: Приватного підприємства "АЖІО" (сертифікат №858/20 від 24.09.2020, виданий Фондом державного майна України зі строком дії до 24.09.2023). Водночас зазначеною постановою зобов`язано даного суб`єкта оціночної діяльності надати звіт щодо визначення ринкової вартості описаного й арештованого майна, а також попереджено останнього про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.

З інформаційної довідки про виконавче провадження №64106527 від 07.05.2023 вбачається, що у зазначеній вище постанові про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання від 25.11.2021 допущено технічну помилку, а саме: зазначено сертифікат "№858/20 від 24.09.2020" замість правильного "№414/21 від 27.05.2021", у зв`язку з чим виконавцем було виправлено технічну помилку у даній постанові шляхом зазначення правильного номеру сертифікату.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2021 відстрочено виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16 терміном до 16.12.2021 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" грошових коштів в сумі 3190062,79 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Предметом скарги ОСОБА_1 б/н від 29.11.2021 (вх.№17956/21 від 29.11.2021) є вимога про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича від 25.11.2021 про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №64106527.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 б/н від 29.11.2021 (вх.№17956/21 від 29.11.2021) з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішення по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"). У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За умовами частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Враховуючи вищевикладене, за змістом положень статей 1, 5, 6, 11, 18 Закону України "Про виконавче провадження" метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а виконавці при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Положеннями частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 1291 КонституціїУкраїни.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 15 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження для проведення оцінки майна в установленому порядку має право залучати суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання.

Поряд з цим положеннями статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" регламентовано підстави для зупинення вчинення виконавчих дій.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

В силу частини другої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про зазначену вище обставину, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (частина четверта статті 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, зміст наведених норм в їх системному взаємозв`язку свідчить про те, що саме на сторони виконавчого провадження (стягувача і боржника) чинне законодавство покладає обов`язок невідкладного (не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин) повідомлення виконавця про виникнення обставин, зокрема, таких, що зумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій.

Саме такий правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 02.04.2019 у справі №910/22216/16.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича про відстрочення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16 терміном до 16.12.2021 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" грошових коштів в сумі 3190062,79 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні скарги б/н від 29.11.2021 (вх.№17956/21 від 29.11.2021).

Доводи апелянта про те, що приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, як учасник судового процесу, був належним чином сповіщений про відстрочення виконання вищенаведеного судового рішення, апеляційним господарським судом оцінюються критично, оскільки вказаний виконавець не є учасником даної справи про банкрутство та не порушував питання про відстрочення виконання рішення суду, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано не повідомляв останнього про дату, час та місце проведення судового засідання, в якому було постановлено ухвалу про відстрочення виконання, та, відповідно, не надсилав йому копію такої ухвали. Натомість скаржниця, як сторона виконавчого провадження, мала письмово повідомити виконавця про надання відстрочки виконання рішення, проте не виконала покладеного на неї частиною четвертою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" обов`язку, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням нею таких дій.

За таких обставин, з огляду на те, що твердження скаржниці про порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 17.05.2023 у справі №915/1624/16 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до вимог статей 129, 344 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2023 у справі №915/1624/16 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови, з огляду на перебування головуючого судді Таран С.В. у відпустці з 23.10.2023 по 27.10.2023 та судді Богатиря К.В. у відрядженні з 26.10.2023 по 28.10.2023, складено та підписано 30.10.2023.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук