Ухвала

від 25.10.2023 по справі 916/4837/15

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

25 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/4837/15Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ ВКФ „Олір ЛТД арбітражна керуюча Степаненко І.Є.

від ТОВ „Окто Трейд адвокат Артьомов О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бонапарт

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2016 (повний текст складено та підписано 01.02.2016, суддя Желєзна С.П.)

у справі №916/4837/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Окто Трейд

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Олір ЛТД

про стягнення 600 000 грн

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю „Іллічівський зерновий порт звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Олір ЛТД про стягнення 600 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 господарським судом в порядку ст. 25 ГПК України було замінено сторону по справі ТОВ „Ілічівський зерновий порт, його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю „Окто Трейд.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором купівлі-продажу цінних паперів, а саме зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаних цінних паперів

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.01.2016 по справі №916/4837/15 позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Олір ЛТД на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Окто Трейд суму основного боргу в розмірі 600 000 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 9 000 грн. 00 коп.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач у порушення взятих на себе за договором купівлі-продажу цінних паперів зобов`язань, у визначений договором строк здійснив лише часткову оплату вартості придбаних цінних паперів, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 600 000 грн.

При цьому, як зазначено судом першої інстанції, 28.12.2015 між ТОВ „Іллічівський зерновий порт (Первісний кредитор) та ТОВ „Окто Трейд (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, у відповідності до умов якого Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв право вимоги за договором купівлі-продажу цінних паперів, боржником за яким є товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „Олір ЛТД, розмір заборгованості якого на момент відступлення права вимоги склав 600 000 грн. Про факт відступлення права вимоги відповідач був повідомлений шляхом вручення відповідного листа.

Місцевим господарським судом також відзначено, що умови договору купівлі-продажу цінних паперів, право вимоги за яким було відступлене на користь товариства ТОВ „Окто Трейд та який є підставою для виникнення спірних правовідносин, не містять застережень щодо обов`язкового отримання згоди ТОВ „Олір ЛТД на заміну кредитора у відповідних зобов`язаннях.

Таким чином, приймаючи до уваги укладення між ТОВ „Окто Трейд та ТОВ „Іллічівський зерновий порт договору про відступлення права вимоги, направленого на відступлення належного позивачу права вимоги до відповідача за договором, на підставі якого виникли спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку, що до ТОВ „Окто Трейд перейшло право вимоги до відповідача з приводу стягнення заявленої в межах даної справи суми заборгованості в розмірі 600 000 грн.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ Бонапарт з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2016 по цій справі та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ТОВ Бонапарт суму основного боргу в розмірі 200 000 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Також, апелянт просить змінити позивача по справі ТОВ „Окто Трейд на ТОВ Бонапарт у частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 200 000 грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є безпідставним, незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене за умов нез`ясування судом обставин, що мають значення для цієї справи, та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Так, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що дійсним кредитором ТОВ „Олір ЛТД в частині обов`язку зі сплати 600 000 грн за договором купівлі-продажу цінних паперів є ТОВ Бонапарт.

За твердженням апелянта, згідно з умовами договору купівлі-продажу цінних паперів з 20.11.2015 у відповідача виник борг перед ТОВ „Іллічівський зерновий порт у розмірі 600 000 грн.

В свою чергу, у зв`язку з укладенням ТОВ „Іллічівський зерновий порт та ТОВ „Окто Трейд договору про відступлення права вимоги, з 28.12.2015 ТОВ „Окто Трейд набуло права вимоги до відповідача в частині тих зобов`язань за договором купівлі-продажу цінних паперів, строк виконання яких настав у сумі 600 000 грн.

Однак, як стверджує апелянт, 30.12.2015 між ним та ТОВ „Окто Трейд було укладено договір про відступлення прав вимоги за умовами якого ТОВ Бонапарт набуло права вимоги до відповідача за договором купівлі-продажу цінних паперів у сумі 600 000 грн.

Окремо скаржник зазначає, що підписанням договору про відступлення права вимоги ТОВ „Окто Трейд заявило та підтвердило, що не існує спорів в судах України усіх інстанцій та юрисдикцій за участю ТОВ „Окто Трейд та відповідача з приводу стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів у сумі 600 000 грн, а тому апелянт був переконаний у відсутності будь-яких спорів щодо такої заборгованості.

В подальшому, як зазначає апелянт, а саме 05.01.2017 між ТОВ Бонапарт та Компанією Синерджі Плюс Інк було укладено договір про відступлення права вимоги за умовами якого апелянтом було відступлено (передано) Компанії Синерджі Плюс Інк частини належних ТОВ Бонапарт прав вимоги до відповідача за договором купівлі-продажу цінних паперів у сумі 400 000 грн.

Відтак, за твердженням скаржника, з 05.01.2017 кредиторами ТОВ „Олір ЛТД за договором купівлі-продажу цінних паперів у сумі 600 000 грн стали ТОВ Бонапарт на суму 200 000 грн та Компанія Синерджі Плюс Інк на суму 400 000 грн.

Таким чином, як стверджує апелянт, станом на час прийняття оскаржуваного рішення, саме ТОВ Бонапарт було єдиним та дійсним кредитором ТОВ „Олір ЛТД в частині заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості на суму 600 000 грн за договором купівлі-продажу цінних паперів.

Тому, на переконання апелянта у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ „Окто Трейд до відповідача у зв`язку з відсутністю у ТОВ „Окто Трейд порушеного права.

Однак, як на тому наполягав скаржник, зазначене не було встановлено судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо заміни позивача по справі, скаржник із посиланням на приписи ст. 52 ГПК України зазначає, що як вже було вказано вище, станом на час прийняття оскаржуваного рішення єдиним кредитором відповідача за простроченим зобов`язанням було саме ТОВ Бонапарт, а тому на думку скаржника, є всі підстави для заміни позивача по справі.

Також, апелянт вважає, що з урахуванням того, що з 05.01.2017 кредиторами ТОВ „Олір ЛТД за договором купівлі-продажу цінних паперів стали ТОВ Бонапарт на суму 200 000 грн та Компанія Синерджі Плюс Інк на суму 400 000 грн, то в частині стягнення з відповідача 400 000 грн слід відмовити, оскільки ТОВ „Окто Трейд з 30.12.2015 не має жодних вимог до відповідача, а ТОВ Бонапарт передало набуті права вимоги на цю суму на користь Компанії Синерджі Плюс Інк.

Натомість, на думку скаржника, з огляду на існування заборгованості відповідача перед ТОВ Бонапарт на суму 200 000 грн, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ Бонапарт заборгованості у розмірі 200 000 грн мають бути задоволені.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №916/4837/15 за апеляційною скаргою ТОВ Бонапарт на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2016 та призначено справу до розгляду на 07.09.2023.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ліквідатора ТОВ „Олір ЛТД арбітражної керуючої Степаненко І.Є. в якому остання просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень ліквідатор ТОВ „Олір ЛТД зазначає, що скаржник не довів того факту, що йому стало відомо про порушення його права лише 26.05.2023, адже ТОВ Бонапарт є учасником розгляду судових справ починаючи з 23.01.2012 та по теперішній час щодо спорів про стягнення заборгованості з боржників.

Також, ліквідатор ТОВ „Олір ЛТД відзначає, що за твердженням апелянта, 30.12.2015 було укладено договір про відступлення права вимоги між ТОВ „Окто Трейд в особі директора Бородіна Павла Анатолійовича та ТОВ «Бонапарт» в особі представника Кіріченка Кирила Володимировича. При цьому, 25.01.2016 представник ТОВ „Окто Трейд був присутній під час винесення оскаржуваного рішення, однак, не повідомив суд про наявність договору про відступлення права вимоги третій особі.

До того ж, ліквідатор ТОВ „Олір ЛТД наголошує на тому, що за твердженням апелянта, 05.01.2017 було укладено договір про відступлення права вимоги між ТОВ «Бонапарт» в особі представника Кіріченка Кирила та Компанією Синерджі плюс інк. в особі Бородіна Павла, тобто колишнього керівника ТОВ „Окто Трейд, який точно володів інформацією щодо наявності судового провадження по даній справі, та який же й підтверджував відсутність наявності спорів, як зазначає скаржник в апеляційній скарзі.

Ліквідатор ТОВ „Олір ЛТД також відзначає, що станом на дату укладеного правочину від 05.01.2017 щодо ТОВ „Олір ЛТД вже було порушено провадження у справі про банкрутство, інформація про що була розміщена на відповідних відкритих ресурсах та є загальновідомими.

Крім того, ліквідатор ТОВ „Олір ЛТД зазначає, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.09.2016 саме за заявою ТОВ „Окто Трейд було порушено справу про банкрутство ТОВ „Олір ЛТД та визнано грошові вимоги до боржника, які ґрунтувались на наявності заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів та рішенні суду по цій справі, яким таку заборгованість стягнуто з відповідача на користь ТОВ „Окто Трейд.

Як стверджує ліквідатор ТОВ „Олір ЛТД ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.11.2016 в межах справи про банкрутство ТОВ „Олір ЛТД затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого внесено й грошові вимоги ТОВ „Окто Трейд в сумі боргу 609000 грн.

При цьому, ліквідатор ТОВ „Олір ЛТД зазначає, що станом на теперішній час, представник ТОВ „Окто Трейд є активним учасником справи про банкрутство ТОВ „Олір ЛТД, приймає участь в судових засіданнях, зборах кредиторів та комітету кредиторів. Отже, підстав, які б свідчили про той факт, що ТОВ „Окто Трейд здійснив відступлення права вимоги у 2015 році відсутні, а матеріали справи про банкрутство свідчать про підтверджену заборгованість боржника перед кредитором.

Зауважує ліквідатор ТОВ „Олір ЛТД й на тому, що в межах справи про банкрутство ТОВ „Олір ЛТД, ТОВ Бонапарт не зверталось з заявою здійснення правонаступництва.

Відтак, на переконання ліквідатора ТОВ „Олір ЛТД в даному випадку, встановлена відповідна преюдиція щодо кредиторських вимог ТОВ „Окто Трейд до ТОВ „Олір ЛТД, які є учасниками справи про банкрутство та спору про стягнення заборгованості з ТОВ „Олір ЛТД на користь ТОВ „Окто Трейд у справі, яка наразі є предметом апеляційного перегляду.

Ліквідатор ТОВ „Олір ЛТД також зазначає, що апелянтом не надано належних доказів про підтвердження відступлення права вимоги. Так, починаючи з 2016 року між ТОВ «Бонапарт» чи Компанією Синерджі плюс Інк та ТОВ „Олір ЛТД не було підписано жодного акту звірки заборгованості. Боржником відповідна заборгованість не визнавалась та не визнається. ???Відсутні докази повідомлення боржника, тобто ТОВ „Олір ЛТД про відступлення права вимоги. Відсутні докази оплати за договорами про відступлення прав вимоги.

Наголошує ліквідатор ТОВ „Олір ЛТД й на відсутності доказів правомочності вчинення представником Компанії Синерджі плюс Інк правочину, оскільки не надано довіреності, первинних документів компанії, які свідчили про її реальне існування, доказів уповноваження іноземною компанією громадянина України на вчинення відповідних дій від її імені.

Також, ліквідатор ТОВ „Олір ЛТД зазначає, що заявленими правочинами визначається, що використання печаток не є обов`язковою умовою, оскільки такі договори підписуються від імені представників. Однак, тільки починаючи з 19.07.2017 печатка не належить до обов`язкових реквізитів первинного документа. До того часу, в звичаях ділового обороту під час укладення правочинів використання печатки було обов`язковим.

Ліквідатором ТОВ „Олір ЛТД арбітражною керуючою Степаненко І.Є. також заявлено клопотання про витребування доказів в якому остання просить витребувати:

1) від ТОВ «Бонапарт» наступні оригінали доказів:

- ??Договір №30/12/15 від 30.12.2015 про відступлення права вимоги;

- ??докази здійснення оплати за Договором №30/12/15 від 30.12.2015 (надати відповідні копії до матеріалів справи №916/4837/15);

- ??Договір №05/01/17 від 05.01.2017 про відступлення права вимоги; ??

- докази здійснення оплати за Договором №05/01/17 від 05.01.2017 (надати відповідні копії до матеріалів справи №916/4837/15);

- ??довіреність від 03.01.2017 року;

- ??апостиль №121/2017 від 03.01.2017; ??

- докази уповноваження іноземною компанією громадянина України на вчинення відповідних дій від її імені;

2) від ТОВ „Окто Трейд:

- докази здійснення оплати за договором №30/12/15 від 30.12.2015 (надати відповідні копії до матеріалів справи №916/4837/15);

3) на огляд справу про банкрутство ТОВ „Олір ЛТД №916/2398/16, яка перебуває на розгляді Господарського суду Одеської області.

В обґрунтування названого клопотання ліквідатор ТОВ „Олір ЛТД зазначає, що починаючи з 2016 року товариство не володіло інформацією про укладені правочини про відступлення права вимог за його боргом. В матеріалах справи про банкрутство ТОВ „Олір ЛТД вказана інформація також відсутня.

За період з 2016 по дату звернення з апеляційною скаргою, ТОВ „Окто Трейд також не повідомляло про відступлення свого права вимоги

З врахуванням тих обставин, що про існування відповідних договорів відступлення права вимог не було відомо протягом більш як семи років, ТОВ „Олір ЛТД ставить під сумнів достовірність поданих скаржником доказів, не вбачає в них ознак реальності вчинення правочину, а тому існує необхідність здійснити огляд оригіналів відповідних доказів (договорів) та додатково витребувати інші докази, які б підтвердили реальність виконання правочинів.

При цьому, ліквідатор ТОВ „Окто Трейд зазначає, що не має можливості отримати самостійно відповідні докази, через те, що товариство не є стороною, яка вчиняла відповідні правочини та не володіє відповідними доказами, які мають вагу для належного розгляду апеляційної скарги.

У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Принцевської Н.М. у відпустці, судове засідання 07.09.2023 у справі №916/4837/15 не відбулось.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.09.2023 повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду на 11.10.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 відкладено розгляд справи на 25.10.2023 та витребувано у ТОВ «Бонапарт» наступні докази: оригінал договору №30/12/15 від 30.12.2015 про відступлення права вимоги; оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи доказів здійснення оплати за договором №30/12/15 від 30.12.2015 про відступлення права вимоги; оригінал договору №05/01/17 від 05.01.2017 про відступлення права вимоги; оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи доказів здійснення оплати за договором №05/01/17 від 05.01.2017 про відступлення права вимоги; оригінали для огляду та належним чином засвідчену копію для залучення до матеріалів справи довіреності від 03.01.2017 року; оригінали для огляду та належним чином засвідчену копію для залучення до матеріалів справи апостилю №121/2017 від 03.01.2017. Також витребувано у ТОВ «Окто Трейд» оригінал договору №30/12/15 від 30.12.2015 про відступлення права вимоги; оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи доказів здійснення оплати за договором №30/12/15 від 30.12.2015 про відступлення права вимоги. ??

24.10.2023 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ТОВ «Бонапарт» про надання доказів на огляд до якого товариством надано оригінали ??договору №30/12/15 від 30.12.2015 про відступлення права вимоги, оригінал договору №05/01/17 від 05.01.2017 про відступлення права вимоги, копію довіреності від 03.01.2017 року копію апостилю №121/2017 від 03.01.2017.

Також, ТОВ «Бонапарт» зазначено, що товариство не має можливості надати оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи доказів здійснення оплати за договором №30/12/15 від 30.12.2015 про відступлення права вимоги та доказів здійснення оплати за договором №05/01/17 від 05.01.2017 про відступлення права вимоги, зважаючи на те, що оплату за цими договорами не було здійснено.

Щодо оригіналів та належним чином засвідчених копій довіреності від 03.01.2017 та апостилю №121/2017 від 03.01.2017 ТОВ «Бонапарт» зазначило, що у нього відсутні вказані документи в оригіналі, оскільки вони були надані ТОВ «Бонапарт» контрагентом за договором №05/01/2017 від 05.01.2017 про відступлення прав вимоги - Компанією Синерджі Плюс Інк. (Synergy Plus Ink.) - в копіях з пред`явленням оригіналів для огляду під час укладення договору №05/01/2017 від 05.01.2017 про відступлення прав вимоги. Відтак, ні оригінали, ні належним чином засвідчені копії вказаних документів за відсутності в нього оригіналів ТОВ «Бонапарт» не може надати.

ТОВ «Окто Трейд» витребувані ухвалою суду апеляційної інстанції докази не надано взагалі.

Згідно з поясненнями, які були надані представником ТОВ «Окто Трейд» під час судового засідання від 25.10.2023, такі документи у товариства відсутні, що відповідно унеможливлює їх надання до суду.

25.10.2023 судом апеляційної інстанції отримано клопотання представника ТОВ «Бонапарт» про відкладення розгляду справи через те, що представник товариства захворіла та не має можливості прибути у судове засідання.

Розглянувши під час судового засідання від 25.10.2023 дане клопотання, колегія суддів вирішила відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.

За приписами ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 202 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Однак, у даному випадку, ТОВ «Бонапарт» не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які з урахуванням приписів ч. 2 ст. 202 ГПК України є підставою для відкладення розгляду справи.

Також, колегія суддів наголошує на тому, що до клопотання про відкладення розгляду справи, ТОВ «Бонапарт» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тимчасової непрацездатності представника та об`єктивної неможливості прибуття у судове засідання.

При цьому, ТОВ «Бонапарт» не обмежено у кількості представників, які мають право захищати інтереси товариства у суді.

Слід також відзначити, що представник ТОВ «Бонапарт» приймав участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулось 11.10.2023, надав свої пояснення, заперечення тощо.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ «Бонапарт» про відкладення розгляду справи.

Під час судових засідань суду апеляційної інстанції представник апелянта та ТОВ «Окто Трейд» підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.

Представник ТОВ ВКФ „Олір ЛТД надав пояснення у відповідності до яких не погоджуються із вимогами та доводами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі №916/4837/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Бонапарт на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2016 підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Колегія суддів наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 зі справи №910/22354/15, від 19.06.2018 зі справи №910/18705/17, від 11.07.2018 зі справи №911/2635/17, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 11.12.2018 №916/2878/14, від 15.01.2019 у справі №7/74, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17.

Встановлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення її прав, інтересів та (або) обов`язків оскаржуваним судовим рішенням ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

Здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням зазначеного принципу, що не є виправданим.

Як передбачено ч. 1, 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.09.2020 у справі № 910/13119/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, предметом спору у даній справі була вимога ТОВ „Іллічівський зерновий порт, яке в подальшому було змінено на правонаступника ТОВ „Окто Трейд до ТОВ ВКФ „Олір ЛТД про стягнення заборгованості у розмірі 600 000 грн за договором купівлі-продажу цінних паперів.

В оскаржуваному рішенням місцевий господарський суд, на підставі наданих сторонами та наявних у матеріалах справи доказів, вирішив задовольнити заявлені позовні вимоги з огляду на те, що відповідач у порушення взятих на себе за договором купівлі-продажу цінних паперів зобов`язань, у визначений договором строк здійснив лише часткову оплату вартості придбаних цінних паперів, що призвело до виникнення заборгованості.

При цьому, як зазначено судом першої інстанції, 28.12.2015 між ТОВ „Іллічівський зерновий порт (Первісний кредитор) та ТОВ „Окто Трейд (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, який було направлено на відступлення належного позивачу права вимоги до відповідача за договором, на підставі якого виникли спірні правовідносини.

З огляду на що, суд першої інстанції дійшов висновку, що до ТОВ „Окто Трейд перейшло право вимоги до відповідача з приводу стягнення заявленої в межах даної справи суми заборгованості в розмірі 600 000 грн.

Колегія суддів зауважує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 25.01.2016 по даній справі не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов`язки ТОВ «Бонапарт», оскільки предметом позову є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, а підставою позову у даній справі є невиконання з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу цінних паперів, який було укладено з ТОВ „Іллічівський зерновий порт, яке в подальшому відступило своє право вимоги ТОВ „Окто Трейд.

Будь-які правовідносини з ТОВ «Бонапарт» у даній справі не розглядалися, оскільки дане товариство не було ані стороною за договором купівлі-продажу цінних паперів, ані за договором про відступлення права вимоги, який укладено між ТОВ „Іллічівський зерновий порт та ТОВ „Окто Трейд.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, шо оскаржуване рішення місцевого господарського суду не містить жодних висновків щодо прав та обов`язків апелянта ТОВ «Бонапарт».

Як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції по даній справі, ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції у даній справі не містять будь-яких суджень чи висновків суду саме про права та обов`язки ТОВ «Бонапарт».

Суд апеляційної інстанції вказує, що в даному випадку скаржником, як особою яка не брала участі у справі, оскаржується рішення суду першої інстанції, яке жодним чином не стосується і не впливає на права і обов`язки скаржника, і під час вирішення даного спору питання щодо його прав та обов`язків судом не вирішувалось.

Колегія суддів також зауважує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно з статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У зв`язку з цим добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема, в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

Так, звертаючись з апеляційною скаргою ТОВ Бонапарт зазначило про те, що 30.12.2015 між ним та ТОВ „Окто Трейд було укладено договір про відступлення прав вимоги за умовами якого ТОВ Бонапарт набуло права вимоги до відповідача за договором купівлі-продажу цінних паперів у сумі 600 000 грн.

Тобто, як стверджує апелянт, станом на час прийняття оскаржуваного рішення саме ТОВ Бонапарт було кредитором у даній справі.

Втім, колегія суддів наголошує на тому, що наявними матеріалами справи підтверджується, що представник ТОВ „Окто Трейд приймав участь у судовому засідання від 25.01.2016 під час якого було прийнято оскаржуване рішення.

Проте, наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження того, що представник ТОВ „Окто Трейд повідомляв суд першої інстанції про укладення договору про відступлення прав вимоги з ТОВ Бонапарт.

В подальшому, ТОВ "Окто Трейд" звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКФ "Олір" ЛТД, оскільки боржник неспроможний сплатити заборгованість перед кредитором після настання встановленого строку у сумі 609000 грн.

Наявна заборгованість підтверджена кредитором рішенням господарського суду Одеської області по справі №916/4837/15 від 25.01.2016 та постановою про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2016.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.09.2016 по справі №916/2398/16 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ ВКФ "Олір" ЛТД, визнано грошові вимоги ТОВ "Окто Трейд" до ТОВ ВКФ "Олір" ЛТД у сумі 609000 грн, тощо.

Слід наголосити на тому, що зі змісту ухвал суду першої інстанції у справі №916/2398/16 про банкрутство ТОВ ВКФ "Олір" ЛТД вбачається, що представник ТОВ "Окто Трейд" приймав участь у судових засіданнях, надавав власні пояснення, тощо, натомість в межах справи про банкрутство ТОВ ВКФ "Олір" ЛТД, ТОВ "Окто Трейд" у заявах по суті справи жодним чином не зазначало та не повідомляло суд про наявність укладеного з ТОВ Бонапарт договору про відступлення права вимоги на підставі якого ТОВ Бонапарт набуло права вимоги до відповідача за договором купівлі-продажу цінних паперів у сумі 600 000 грн, що не заперечується цими учасниками.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що ТОВ Бонапарт з моменту укладення договору про відступлення права вимоги 30.12.2015 до звернення із даною апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції у червні 2023, тобто протягом більш ніж семи років, не вживав жодний дій щодо отримання від відповідача грошових коштів, зокрема шляхом звернення до останнього з листами, вимогами, претензіями, в порядку позовного провадження або шляхом звернення із кредиторськими вимогами в межах справи про банкрутство ТОВ ВКФ "Олір" ЛТД.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).

Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, пункти 40, 41, від 03.04.2008).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви N 17160/06 та N 35548/06, пункти 34, від 20.06.2011).

Тобто, з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб, законом встановлюються певні процесуальні обмеження, метою яких є забезпечення ефективності судочинства.

З огляду на таке, колегія суддів вважає, що у даному випадку перегляд остаточного рішення суду, яке стало підставою для порушення справи про банкрутство відповідача, та ухвалено за сім років до звернення скаржника з апеляційною скаргою до суду, може розцінюватись, як порушення принципу правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що ТОВ «Бонапарт» не є учасником даної справи, суд першої інстанції не вирішував питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 264, 266 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Закрити апеляційне провадження у справі №916/4837/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Бонапарт на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2016.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.10.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Принцевська Н.М.