Ухвала

від 12.12.2023 по справі 916/4837/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/4837/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонапарт"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Аленіна О.Ю., судді - Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

від 25.10.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Окто Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Олір" ЛТД

про стягнення 600 000 грн

ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт" (далі - ТОВ "Іллічівський зерновий порт") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Олір" ЛТД (далі - ТОВ ВКФ "Олір" ЛТД) про стягнення 600 000,00 грн.

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 в порядку статті 25 ГПК України було замінено позивача його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Окто Трейд" (далі - ТОВ "Окто Трейд").

3. Позов обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ ВКФ "Олір" ЛТД прийнятих на себе за договором купівлі-продажу цінних паперів зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості придбаних цінних паперів.

4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.01.2016 позов задоволено, стягнуто з ТОВ ВКФ "Олір" ЛТД на користь ТОВ "Окто Трейд" суму основного боргу в розмірі 600 000,00 грн та судовий збір в сумі 9 000,00 грн.

5. Суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ ВКФ "Олір" ЛТД у порушення взятих на себе за договором зобов`язань, у визначений договором строк здійснив лише часткову оплату вартості придбаних цінних паперів, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 600 000, 00 грн. При цьому, 28.12.2015 між ТОВ "Іллічівський зерновий порт (первісний кредитор) та ТОВ "Окто Трейд (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги у зазначеній сумі заборгованості, боржником за яким є ТОВ ВКФ "Олір" ЛТД. Суд врахував, що умови договору купівлі-продажу цінних паперів, право вимоги за яким було відступлене та який є підставою для виникнення спірних правовідносин, не містять застережень щодо обов`язкового отримання згоди ТОВ "Олір" ЛТД на заміну кредитора у відповідних зобов`язаннях, тому суд дійшов висновку, що до ТОВ "Окто Трейд" перейшло право вимоги до відповідача щодо стягнення заявленої в межах цієї справи суми заборгованості в розмірі 600 000 грн.

6. У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонапарт" (далі - ТОВ "Бонапарт"), яке не було залучено до участі у справі, звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2016 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ ВКФ "Олір" ЛТД на користь ТОВ "Бонапарт" суму основного боргу в розмірі 200 000,00 грн, в іншій частині позову відмовити. Також, апелянт просив змінити позивача усправі ТОВ "Окто Трейд" на ТОВ "Бонапарт" у частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 200 000 грн.

7. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального, без залучення до участі у справі скаржника, оскільки суд першої інстанції не врахував, що дійсним кредитором ТОВ "Олір" ЛТД в частині обов`язку зі сплати 600 000 грн за договором купівлі-продажу цінних паперів є ТОВ "Бонапарт".

8. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ "Бонапарт" та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

9. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ "Бонапарт" на рішення суду першої інстанції закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

10. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Одеської області від 25.01.2016 у цій справі не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов`язки ТОВ "Бонапарт", оскільки предметом позову є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, а підставою позову у цій справі є невиконання з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу цінних паперів, який було укладено з ТОВ "Іллічівський зерновий порт", яке в подальшому відступило своє право вимоги ТОВ "Окто Трейд". Суд зазначив, що будь-які правовідносини зі скаржником у цій справі не розглядалися, оскільки це товариство не було ані стороною за договором купівлі-продажу цінних паперів, ані за договором про відступлення права вимоги, який укладено між ТОВ "Іллічівський зерновий порт" та ТОВ "Окто Трейд". Рішення місцевого господарського суду не містить будь-яких суджень чи висновків щодо прав та обов`язків ТОВ "Бонапарт". Також суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ "Бонапарт" з моменту укладення договору про відступлення права вимоги 30.12.2015 до звернення з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції у червні 2023 року, протягом більш ніж семи років, не вживав жодний дій щодо отримання від відповідача грошових коштів, зокрема шляхом звернення до останнього з листами, вимогами, претензіями, в порядку позовного провадження або шляхом звернення із кредиторськими вимогами в межах справи про банкрутство ТОВ ВКФ "Олір" ЛТД. Водночас перегляд остаточного рішення суду, яке стало підставою для порушення справи про банкрутство відповідача, та ухвалено за сім років до звернення скаржника з апеляційною скаргою до суду, може розцінюватись, як порушення принципу правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

11. 20.11.2023 ТОВ "Бонапарт" надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на продовження розгляду апеляційної скарги.

12. Скаржник обґрунтовує скаргу тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішенням місцевого господарського суду у цій справі не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов`язки ТОВ "Бонапарт", оскільки таке рішення безпосередньо стосується його прав та інтересів, з огляду на те, що стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за договором купівлі-продажу, права вимоги за яким на момент ухвалення рішення належали саме ТОВ "Бонапарт". Скаржник зазначає, що суд неправильно застосував норми статей 3, 6, 204, 512, 514, 627, 638 ЦК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин для встановлення дійсного кредитора за договором купівлі-продажу на час ухвалення рішення, та порушив норми процесуального права, а саме статей 2, 236, 254, 264 ГПК України, оскільки не здійснив повного та всебічного з`ясування обставин на які посилався скаржник, як на підставу своїх вимог.

13. Верховний Суд вивчив матеріали касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

14. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

15. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

16. Тобто частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

17. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

18. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою у порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним.

19. Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Це узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14.

20. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження

21. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі № 906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019 у справі № 12/91, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10).

22. Верховний Суд, що розглядає цю справу, не вважає за необхідне відступати від зазначеного правового висновку щодо застосування норми права.

23. Суд апеляційної інстанції, керуючись вказаними висновками Верховного Суду встановив, що оскаржуване судове рішення не було прийнято про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, тому дійшов висновку, що така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

24. Отже конструкція вказаної правової норми процесуального закону не передбачає подвійного тлумачення, її правильне застосування є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а тому доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду щодо застосування норми пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

25. Доводи, викладені у касаційній скарзі, так само не викликають розумних сумнівів у правильності застосування норм права судом апеляційної інстанції, оскільки, з огляду на викладене вище, відсутні підстави для широкого розуміння визначеного частиною першою статті 254 ГПК України поняття інтересу особи, яка не брала участі у справі та звертається з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

26. Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

27. Беручи до уваги конкретні обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ТОВ "Бонапарт", оскільки застосування судом апеляційної інстанції пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, тому Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про закриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 234, 287, 290, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/4837/15 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонапарт" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко