Постанова

від 26.10.2023 по справі 916/1022/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1022/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від прокурора - Коломійчук І.О., посвідчення №078167 від 11.07.2023;

від відповідача -1 Танасійчук Г.М., посвідчення №1323;

від відповідача-2 не з`явився;

від відповідача-3 не з`явився;

від відповідача-4 Новак Л.А., серія ВН №1275139 від 15.08.2023р.

від третьої особи Ярошенко Т.Ю. посвідчення №39.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023, повний текст якого складено та підписано 10.07.2023

у справі №916/1022/23

за позовом: Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси

до відповідачів:

1)Одеської міської ради;

2)Фізичної особи-підприємця Бурлі Олега Миколайовича;

3)Фізичної особи-підприємця Шипокіна Сергія Васильовича;

4)Товариства з обмеженою відповідальністю ,,БЖК-2015;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради

про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними договорів та повернення земельної ділянки,-

головуючий суддя Щавинська Ю.М.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 26.10.2023, згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Одеської міської ради, Фізичної особи-підприємця Бурлі Олега Миколайовича, Фізичної особи-підприємця Шипокіна Сергія Васильовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "БЖК-2015", в якому просить:

- визнати незаконним рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4307-VI Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання фізичним особам-підприємцям Шипокіну С.В. та Бурлі О.М. в оренду земельної ділянки площею 0,3588 га, за адресою: місто Одеса, вулиця Михайлівська, 18-А, для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,3588 га за адресою: місто Одеса, вулиця Михайлівська, 18-А (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004), укладений 25.02.2014 між Одеською міською радою та фізичними особами-підприємцями Шипокіним С.В. та Бурлею О.М., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №1233;

- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 №6631-VII Про припинення договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та фізичними особами-підприємцями Шипокіним Сергієм Васильовичем, Бурлею Олегом Миколайовичем, надання Товариству з обмеженою відповідальністю "БЖК-2015" в оренду земельної ділянки площею 0,3588 га, за адресою: місто Одеса, вулиця Михайлівська, 18-А, та дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється (крім п.1 щодо припинення орендних правовідносин з ФОП Шипокіним С.В. та ФОП Бурлею О.М);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,3588 га за адресою: місто Одеса, вулиця Михайлівська, 18-А (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004), укладений 22.10.2020 року між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЖК-2015", який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №2584;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "БЖК-2015" повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,3588 га за адресою: місто Одеса, вулиця Михайлівська, 18-А (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004) у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому Товариство одержало її в оренду, а також стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нa підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2004 Шипокін С.В. та Бурля О.М. придбали у рівних частках нежитлові будівлі та споруди за адресою: місто Одеса, вул. Михайлівська, 18-А, які складаються в цілому з прохідної під літ. «А», виробничих будівель під літ. «Б», «В», «Г», «Д», адміністративні будівлі під літ. «» загальною площею 752,9 кв.м., сараю під літ. «Е», вбиральні під літ. «Ж», №1 ворота.

Титульне право на земельну ділянку під будівлями та спорудами не було оформлено попередніми власниками нерухомого майна, а отже і не могло перейти до нових власників.

За наслідком розгляду заяви власників майна органом місцевого самоврядування рішенням від 28.02.2012 №1784-VI задоволено у повному обсязі клопотання забудовника та надано дозвіл ФОП Шипокіну С.В. та ФОП Бурлі О.М. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,42 га за адресою: місто Одеса, вулиця Михайлівська, 18-А, для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом та автостоянкою.

Інформацію про право власності Одеської міської ради на земельну ділянку за адресою: місто Одеса, вулиця Михайлівська, 18-А, кадастровий номер 5110137300:28:004:0004, площею 0,3588 для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.07.2013 на підставі рішення державного реєстратора N04967848 від 13.08.2013. Спірна земельна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки, згідно Класифікації видів цільового призначення земель, визначено В.03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання - для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою.

Таким чином, формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:28:004:0004, визначення її площі та державна реєстрація здійснювались на підставі заяви ФОП Шипокіна С.В. та ФОП Бурлі О.М. та за проектом землеустрою, розробленим і затвердженим на підставі оспорюваних рішень Ради, за яким відведення земельної ділянки здійснювалось не для мети, що пов`язана з розміщенням об`єктів нерухомого майна майбутніх землекористувачів, а для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою.

За результатом розгляду Одеською міською радою проекту землеустрою, рішенням Одеської міської ради від 17.12.2013 №4307-VI затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004), площею 0,3588 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: місто Одеса, вулиця Михайлівська, 18-А, надано ФОП Шипокіну С.В. та ФОП Бурлі О.М. вказану земельну ділянку в довгострокову оренду терміном на 25 років (у тому числі, терміном до 31.12.2014 року на період будівництва), для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою.

На підставі цього рішення між Одеською міською радою та ФОП Шипокіним С.В. та ФОП Бурля О.М. 25 лютого 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,3588 га за адресою: місто Одеса, вулиця Михайлівська, 18-А (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004).

Отже вказаним особам спірна земельна ділянка була надана не для обслуговування та експлуатації належних їм на праві приватної власності приміщень, а для нового будівництва.

Верховним Судом у постанові від 11.08.2021 по справі №922/443/20 було наголошено, що незастосування конкурентної процедури у вигляді земельних торгів допускається виключно у випадку надання земельної ділянки з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна, розташованих на такій земельній ділянці.

При цьому питома вага загальної площі земельної ділянки, яка зайнята капітальними будівлями, згідно проекту самого землекористувача, становить 0,0123 га, тобто 3,43 відсотка від загальної площі земельної ділянки, що відводиться.

В той же час отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної власнику будівлі, для нового будівництва, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст.134, 135 Земельного кодексу України (правова позиція ВС, наведена у постанові від 09.04.2020 №910/2942/19).

У постанові Касаційного господарського суду від 09.02.2018 по справі №910/4528/15-г суд зазначив, що об`єднання в одне ціле земельної ділянки саме для нового будівництва та земельної ділянки саме для обслуговування та експлуатації житлового будинку суперечить чинному законодавству, оскільки отримання права оренди на них, відповідно до вищевказаних норм, мало відбуватися в абсолютно різному порядку.

Таким чином, усупереч вимог ст. 124, 134 ЗК України, без застосування процедури земельних торгів, без проведення земельного аукціону, Одеською міської радою рішенням від 17.12.2013 №4307-VI на підставі договору оренди від 25.02.2014 передано земельну ділянку ФОП Шипокіну С.В. та Бурлі О.М. для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою (цільове призначення - В.0315 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

У 2015 році Шипокіним С.В. та Бурлею О.М. створено юридичну особу ТОВ "БЖК-2015" та одночасно внесено до статутного капіталу товариства нерухоме майно, що розташоване за адресою: м Одеса, вул. Михайлівська, 18-А.

На підставі клопотань ФОП Шипокіна С.В. та ФОП Бурля О.М. від 14.09.2016, а також клопотання ТОВ "БЖК-2015" від 25.06.2018 рішенням Одеської міської ради від 16.09.2020 №6631-VII припинено договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та ФОП Шипокіним С.В. та ФОП Бурлею О.М., щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:28:004:0004; надано ТОВ "БЖК-2015" в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004), площею 0,3588 га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови) за адресою: місто Одеса, вулиця Михайлівська, 18-А, для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою (цільове призначення - В.0315- для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), на 5 років, до реалізації планувальних рішень території.

На підставі цього рішення між Одеською міською радою та ТОВ "БЖК-2015" 22.10.2020 укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,3588 га. При цьому станом на момент надання в оренду ТОВ "БЖК-2015" земельної ділянки, остання була вільна від забудови.

Таким чином оспорюваним рішенням Одеською міською радою та договором оренди від 22.10.2020 передано ТОВ "БЖК-2015" земельну ділянку, площею 0,3588 га, кадастровий номер 5110137300:28:004:0004 не для обслуговування та експлуатації належних товариству нежитлових приміщень, а для нового будівництва.

Площа земельної ділянки, яка надана підприємству в оренду, у 33 рази перевищує площу забудованих (згідно експлікації земельних угідь) будівлями земель.

Отже співвідношення забудованих земель відносно земельних ділянок, вільних від забудови, питома вага площі земельної ділянки, яка зайнята капітальними будівлями (що складає 3,4 відсотка від загальної площі земельної ділянки, що відводиться), а також цільове призначення земельної ділянки є аналогічним умовам передачі в оренду спірної земельної ділянки колишнім землекористувачам, у зв`язку з чим, тотожними відносно попередніх орендних правовідносин є підстави для визнання незаконним рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 №6631-VII.

Оскільки прокурор наполягає на незаконності розпорядчого акту про надання в користування Одеською міською радою попереднім власникам спірної земельної ділянки та недійсності укладеного договору оренди з ними, перехід права користування ТОВ «БЖК-2015» земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, на підставі положень ст. 120 3К України не відбувається.

Прокурор також зауважує, що ані протокол установчих зборів засновників №1 ТОВ "БЖК-2015", ані акт прийому-передачі від 16.10.2015, яким Шипокін С.В., Бурля О.М. передали в статутний капітал ТОВ "БЖК-2015" право власності на нежитлові будівлі та споруди загальною площею 752,9 кв.м. за адресою: місто Одеса, вулиця Михайлівська, 18-а, не містять такої істотної умови, як розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв?язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду. Таким чином, перехід права користування земельною ділянкою від ФОП Шипокіна С.В. та ФОГ Бурля О.М. до ТОВ «БЖК-2015» за положеннями статті 120 3К України та статті 377 ЦК України не відбувся.

Оскільки оспорювані рішення Одеської міської ради прийнято усупереч вимог ст. 124, 134 Земельного кодексу України, останні відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України підлягають визнанню незаконними та скасуванню у судовому порядку.

З урахуванням обставин справи, відповідно до ст. 203, 216 Цивільного кодексу України та ст.152 Земельного кодексу України, оспорювані договори підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені на підставі неправомірного рішення, та, як наслідок, наявні підстави для застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, у вигляді повернення земельної ділянки територіальній громаді.

В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурор вказує на те, що Одеська міська рада при прийнятті оспорюваного рішення внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, й держави.

Конкурентний спосіб передачі земельних ділянок є ефективним інститутом державного регулювання земельних відносин та застосовується з метою отримання максимально вигідного для територіальної громади та держави результату і залучення додаткових коштів до бюджету.

Передача спірних земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах.

Таким чином, оскаржуваними рішеннями Одеської міської ради та укладеними на їх основі договорами оренди порушено інтереси держави щодо охорони земельних ресурсів, їх раціонального та ефективного використання з максимально вигідним економічним результатом, утруднює належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 відкрито провадження у справі №916/1022/23 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 12.04.2023 залучено Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради до участі у справі №916/1022/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Також, під час розгляду справи, ТОВ "БЖК-2015" та Одеською міською радою було подано до суду заяви про застосування інституту позовної давності до заявлених прокурором позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі № 916/1022/23 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що позовна вимога прокурора про визнання незаконним рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 року №4307-VI є обґрунтованою. Разом з цим, суд дійшов висновку про відмову про відмову в задоволенні позову в цій частині у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позову в частині визнання незаконним рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4307-VI, а доводи прокурора про недійсність договору оренди землі від 25.02.2014 ґрунтуються на незаконності означеного рішення, тобто є похідними, підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.

З урахуванням встановлення судом чинності рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4307-VI та договору оренди землі від 25.04.2014, суд констатував перехід до ТОВ «БЖК-2015» права користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим позбавлення цього товариства такого права внаслідок задоволення позову в цій частині призвело б до порушень Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На переконання суду, зазначаючи про відсутність майна, прокурор не надав жодних документів, що підтверджують знищення майна, ним також не ініційовано провадження щодо встановлення обставин такого знищення.

Враховуючи наявність нерухомого майна ТОВ «БЖК-2015» на спірній земельній ділянці, позовна вимога про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку становить втручання у право ТОВ «БЖК-2015» на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарський суду, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1022/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси до Одеської міської ради, фізичних-осіб підприємців Бурлі О.М. і Шипокіна С.В. та ТОВ «БЖК-2015», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача департамент земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання незаконними і скасування 2-х рішень міської ради, визнання недійсними 2-х договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку - задовольнити повністю.

На думку скаржника, оскаржуване рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.. 256, ч.1 ст. 261, ст..267 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 124, ч.1 ст.134 Земельного кодексу та з порушенням норм процесуального права, а саме: ч.4 ст.11, ст..73,76-79,210, 236 ГПК України, а також без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/5201/19, від 21.03.2018 у справі №57/314-6/526-2012, від 05.09.2018 у справі №910/1356/13, від 14.07.202 у справі 3487/10132/14, від 11.08.2021 у справі №922/443/20, від 02.02.2022 у справі №554/4715/20, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі №916/1022/23 підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси.

Прокурор вказує, що він не є учасником спірних правовідносин, а з документів, які є в загальному доступі, в тому числі даних Публічної кадастрової карти України, порушення законодавства не вбачаються.

Про порушення, що свідчать про незаконність надання ФОП Бурлі О.М. та Шипокіну С.В., а надалі ТОВ «БЖК-2015» мірної земельної ділянки прокурору стало відомо лише за результатами опрацювання наданих на запит Малиновської окружної прокуратури міста Одеси від 19.10.2022 документів, що надійшли з департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради 15.11.2022 (копії наявні в матеріалах справи).

Отже, лише шляхом аналізу цих документів, отриманих у порядку ст..23 ЗУ «Про прокуратуру», встановлено порушення вимог земельного законодавства під час надання в користування спірної земельної ділянки.

Прокурор вказує, що без вивчення документів, що стали підставою для відведення спірної земельної ділянки, а також отримання додаткової інформації щодо цієї земельної ділянки неможливо встановити наявність порушень вимог земельного законодавства.

Прокурор посилаючись на п.139-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 вказує, що ТОВ «БЖК-2015» набуло права користування спірною земельною ділянкою у 2020 році, що підтверджується рішенням Одеської міської ради від 16.09.2020 №6631-VI та договором оренди землі від 22.10.2020 року.

Незважаючи на це, Господарським судом Одеської області не надано оцінки неправомірності заяви ТОВ «БЖК-2015» про застосування позовної давності до вимог.

Натомість у рішенні суду містяться суперечливі висновки щодо порушених прав позивача.

На думку суду, оскільки прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених ЗУ «Про прокуратуру», як чинним до 14.10.2014, так і після цього, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта необхідну для подання позову інформацію.

Цей висновок, на думку прокурора, є помилковим, оскільки ЗУ «Про прокуратуру» не містив та не містить повноваження прокурора систематично здійснювати моніторинг законності розпорядження земельними ділянками, що свідчить про невідповідність висновків суду нормам матеріального права.

Крім того, прокурор вказує, що текст зазначеного оскаржуваного рішення відсутній на сайті Одеської міської ради, а наявний перелік рішень у вигляді таблиці не надає змоги встановити факт порушення інтересів держави за допомогою окремо визначених реквізитів рішення.

Прокурор також зазначає, що Господарським судом Одеської області не враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п.100 постанови від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, що будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування, тобто не тільки прокурора і позивачів, а й відповідачів у справі.

Крім того, прокурор вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним у справі №916/1022/23 доказам, зокрема, стенограмі ХХII сесії Одеської міської VI скликання, складений 17.12.2013; акту огляду земельної ділянки від 12.07.2018, складеному відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель, дотриманням вимог земельного законодавства та використання об`єктів комунальної власності департаменту комунальної власності Одеської міської ради; запереченням Малиновської окружної прокуратури м.Одеси від 21.06.2023 №51-5595вмх-223 на заяву Одеської міської ради про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023, повний текст якого складено та підписано 10.07.2023 у справі №916/1022/23; призначено розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури до розгляду на 26 жовтня 2023 року об 11:00 год.

Разом з тим, 06.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника Одеської міської ради Бондаренка Ігоря Олеговича про відвід судді Савицького Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023, повний текст якого складено та підписано 10.07.2023 у справі №916/1022/23. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 визнано необґрунтованим заявлений представником Одеської міської ради - Бондаренком І.О. відвід судді Савицькому Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023, повний текст якого складено та підписано 10.07.2023 у справі №916/1022/23; матеріали справи №916/1022/23 передати на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заявленого відводу в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України.

04.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника ТОВ «БЖК-2015» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив залишити апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі №916/1022/23 - без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 (суддя Філінюк І.Г.) у задоволенні заяви представника Одеської міської ради - Бондаренко І.О. про відвід судді Савицького Я.Ф. від участі у розгляді справи №916/1022/23 відмовлено.

У судовому засіданні 26.10.2023 представник прокуратури підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представники відповідача-1, відповідача-4 та третьої особи заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представники інших сторін в судове засідання не з`явились, хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1022/23 не потребує скасування, з огляду на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Нa підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2004 (т.3 а.с.97-98) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у рівних частках нежитлові будівлі та споруди за адресою: м. Одеса, вул.. Михайлівська,18-А , які складаються в цілому з прохідної під літ. «А», виробничих будівель під літ. «Б», «В», «Г», «Д», адміністративних будівель під літ. «З» загальною площею 752,9 кв.м., сараю під літ. «Е», вбиральні під літ. «Ж», №1 ворота, розташовані на земельній ділянці 1869 кв.м.

Набуття відповідачами 2 та 3 права власності на означені нежитлові приміщення також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.3 а.с.99), а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.51-60).

Згідно з планом земельної ділянки, який міститься у технічному паспорті на виробничий будинок (т.3 а.с.100-105), площа земельної ділянки під нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 869, під будинками 801 та під дорожнім (твердим покриттям) 1068. Відповідно до експлікації приміщень їх загальна площа становить 752,9 м2.

Крім того на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2011 (т.3 а.с.92-93) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у рівних частках кожний квартиру у будинку за АДРЕСА_2 , яка складається в цілому з двох кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 74,1 кв.м., в тому числі житловою площею 41,4 кв.м.

Набуття відповідачами 2 та 3 права власності на означені нежитлові приміщення також підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (т.3 а.с.94), а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.51-60).

Згідно з наявним в матеріалах справи протоколом №1 від 16.10.2015 установчих зборів засновників (т.1 а.с.124-125) ОСОБА_1 та ФОП Бурлею О.М. вирішено створити ТОВ "БЖК-2015". Згідно п. 6 протоколу учасниками статутний капітал сформовано в тому числі за рахунок нежитлових будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Михайлівська, буд.18-а, та квартири №2, загальною площею 74,1 кв.м., яка розташована за адресою: Одеса, вул. Михайлівська, буд.16.

На підставі акту прийому передачі №1 від 16.10.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали до статутного капіталу ТОВ "БЖК-2015", а товариство прийняло в якості майнового внеску квартиру АДРЕСА_3 , та нежилі будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_2 .

Історія формування та надання відповідачам в користування спірної земельної ділянки.

Висновком Управління архітектури та містобудування №642/09 від 29.12.09 (т.1 а.с.80-88) на замовлення ФОП Шипокіна С.В. та ФОП Бурлі О.М. по містобудівному обґрунтуванню розташування та ескізному проекту критого спортивного комплексу з підземним паркінгом за адресою: вул. Михайлівська, 18-а, погоджено містобудівне обґрунтування розташування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом та автостоянкою для подальшого погодження, проходження державної експертизи та громадського обговорення, та затвердження у визначеному порядку.

Рішення Одеської міської ради №819-VI від 08.07.2011, яким затверджено "містобудівне обґрунтування розміщення критого спортивного комплексу з автостоянкою за адресою: м. Одеса, вул. Михайлівська, 18-а" та містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, зазначені в даній містобудівній документації; визначено строк містобудівної документації терміном до 2016 року.

Як встановлено судом, ФОП Шипокін С.В. та ФОП Бурля О.М. листом від 21.11.2011 (т.1 а.с.66) звернулися до Одеського міського голови з проханням оформити землекористування на земельну ділянку орієнтовною площею 0,36 га за адресою: м. Одеса, вул. Михайлівська, 16, 18-А.

26.01.2012 між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та ФОП Шипокіним С.В. та ФОП Бурлею О.М. укладено договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси (т.1 а.с.76-78), предметом якого є пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у зв`язку з наміром забудовника здійснити в строк до 31.12.2014 будівництво критого спортивного комплексу з автостоянкою за адресою: м. Одеса, вул. Михайлівська, 18-А, а також здійснення комплексного благоустрою прилеглої території.

Рішенням Одеської міської ради від 28.02.2012 №1784-VI (т.1 а.с.67-68) надано дозвіл ФОП Шипокіну С.В. та ФОП Бурлі О.М. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,42 га за адресою: м. Одеса, вул. Михайлівська, 16, 18-А для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу підземним паркінгом і автостоянкою; зобов`язано ФОП Шипокіна С.В. та ФОП Бурлю О.М. надати до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради розроблений та затверджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у термін не більше 3-х місяців з моменту прийняття цього рішення.

На підставі технічного завдання (т.1 а.с.91-92), договору на виготовлення проекту із землеустрою №20120206/01 від 06.02.2012 (т.1 а.с.93-94) ТОВ "Укрземресурси" в 2012 році виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за адресою: м. Одеса, вул. Михайлівська,18-А, для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою (т.1 а.с.97-110). У відповідності до проектного рішення проекту землеустрою, останнім передбачено відвести ФОП Шипокіну С.В. та ФОП Бурлі О.М. земельну ділянку площею 0,3588 га для будівництва то послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду погоджений висновком Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 13.11.2012 № 01-15/3324-97пз (т.3 а.с.110-111) та висновком Головного управління Держземагентства у м.Одесі Одеської області від 15.02.2013 №14/В (т.3 а.с.67-68).

З витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1 а.с.69-70) судом встановлено, що 02.04.2013 Управлінням Держземагентства у м. Одесі зареєстровано земельну ділянку загальною площею 0,3588 га, з кадастровим номером 5110137300:28:004:0004, місце розташування: Одеська область, м. Одеса, вул. Михайлівська, 18-А, цільове призначення: для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою, категорія земель: землі житлової та громадської забудови.

З експлікації земельних угідь (т.1 а.с.72) вбачається, що площа земельної ділянки становить 0,3588 га, під одноповерховими капітальними спорудами 0,0097 га та 0,0027 га, під проїздами, проходами та площадками 0,3465 га.

Рішенням Одеської міської ради №4307-VI від 17.12.2013 (т.1 а.с.111-112) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004), площею 0,3588 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: місто Одеса, вулиця Михайлівська, 18-А; надано ФОП Шипокіну С.B. та ФОП Бурлі О.М. вказану земельну ділянку в довгострокову оренду терміном на 25 років (у тому числі, терміном до 31.12.2014 року на період будівництва), для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою.

25.02.2014 на підставі цього рішення між Одеською міською радою та ФОП Шипокіним С.В. та ФОП Бурлею О.М. укладено договір оренди землі (т.1 а.с.113-118), відповідно до якого Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 0,3588 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Михайлівська, 18-А, кадастровий номер 5110137300:28:004:0004, для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1. договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,3588 га, у тому числі по угіддях: під капітальною одноповерховою забудовою 0,0123 га, під проїздами, проходами та площадками 0,3465 га.

В подальшому листом від 25.06.2018 за №1/25-06 (т.1 а.с.127) ТОВ "БЖК-2015" звернулось до Одеського міського голови з проханням про розірвання договору оренди землі від 25.02.2014, укладеного між Одеською міською радою та ФОП Шипокіним С.В. та ФОП Бурлею О.М., та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Михайлівська, 18-А, кадастровий номер 5110137300:28:004:0004, площею 0,3588 га зі зміною її цільового призначення з будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою на будівництво жилого будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.

З проханням розірвати договір оренди земельної ділянки у зв`язку із переходом права власності до Одеського міського голови з листом від 14.09.2016 звернулись також ФОП Шипокін С.В. та ФОП Бурля О.М.

Рішенням Одеської міської ради №6631-VII від 16.09.2020 (т.1 а.с.131-132) припинено договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та ФОП Шипокіним С.В. та ФОП Бурлею О.М. щодо земельної ділянки, площею 0,3588 га за адресою м. Одеса, вул. Михайлівська, 18-А, посвідчений 25.02.2014, шляхом його розірвання; надано ТОВ "БЖК-2015" в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004), площею 0,3588 га за адресою: м. Одеса, вул. Михайлівська, 18-А для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою (цільове призначення В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), на 5 років, до реалізації планувальних рішень території; надано дозвіл ТОВ "БЖК-2015" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3588 га за адресою м. Одеса, вул. Михайлівська, 18-А, цільове призначення якої змінюється з цільового призначення "В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови на В.02.10 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури", вид використання - для будівництва жилого будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.

22.10.2020 між Одеською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "БЖК-2015" (Орендар) було укладено договір оренди землі (т.1 а.с.136-141), відповідно до якого Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку, площею 0,3588 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Михайлівська, 18-А, кадастровий номер 5110137300:28:004:0004, для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою.

Відповідно до п.2.1. договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,3588 га, у тому числі по угіддях: під капітальною одноповерховою забудовою 0,0123 га, під проїздами, проходами та площадками 0,3465 га.

Згідно п. 3.1. договору останній укладено на 5 років до реалізації планувальних рішень території, для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними договорів та повернення земельної ділянки територіальній громаді міста Одеси у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому Товариство одержало її в оренду.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Оскільки у даному разі підставність представництва прокурором інтересів держави в особі Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси сторонами у справі жодним чином не оспорюється, вказані обставини колегією суддів в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу не досліджуються та не переглядаються.Щодо вимог про визнання незаконним рішення ОМР від 17.12.2013 №4307-VI

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Так, звертаючись до суду з відповідним позовом та означеними вимогами, прокурор оскаржує законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, а також з мотивів передачі в оренду спірної земельної ділянки у позаконкурентний спосіб, без проведення конкурсу.

Частиною 2 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 76- 85 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 922/443/20 зі спору, що виник з подібних правовідносин, сформульовано такий правовий висновок щодо питання застосування статей 124, 134 ЗК України:

«Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів. Верховний Суд звертається до власних правових висновків у постановах від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19».

Отже, ФОП Шипокін С.B. та ФОП Бурля О.М. мали право звернутися до Ради з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів тільки земельної ділянки виключно для обслуговування та експлуатації належних на праві власності об`єктів нерухомого майна, розташованих на такій земельній ділянці.

Натомість спірну земельну ділянку надано відповідачам 2, 3 не для обслуговування розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, а для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою житлового комплексу, тобто для будівництва нового об`єкта. При цьому, матеріали справи, зокрема висновок №642/09 від 29.12.09 (т.1 а.с.80-88) містять відомості щодо розміщення комплексу на місці існуючих ветхих та аварійних будівель, які належать замовникам.

Крім того, як вірно встановлено господарським судом, на момент придбання ФОП Шипокіним С.B. та ФОП Бурлею О.М. об`єктів нерухомого майна земельна ділянка під нерухомим майном не була сформована, а формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:28:004:0004, визначення її площі та державна реєстрація здійснювались на підставі заяви відповідачів 2, 3 та за проектом землеустрою, за яким відведення земельної ділянки здійснювалось для будівництва та експлуатації нового об`єкта нерухомості.

При цьому, згідно з договором купівлі-продажу від 1.09.2004р. (т.1 а.с.120-121) придбане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1869 кв.м. Відомостей щодо розташування іншого об`єкту нерухомого майна квартири №2 за адресою Михайлівська, 16, на певній земельній ділянці ані договір купівлі-продажу від 11.10.2011 року, ані інші матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи положення частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України, спірна земельна ділянка могла бути сформована та надана відповідачам-2, 3 в оренду з метою нового будівництва виключно за результатами проведення земельних торгів, у зв`язку з чим відповідні доводи прокурора знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Порушення встановленого наведеними вище нормами земельного законодавства порядку формування земельної ділянки з метою оформлення права користування нею в обхід встановленої законом процедури очевидно свідчить про незаконність оспорюваних рішень Ради, які в цілому є складовими процедури формування земельної ділянки.

Водночас, слід зазначити наступне. Зазна

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про наявність порушення права, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України)

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

На такі позови поширюються положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав і законних інтересів.

Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 вказала на те, що і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

У постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18 зауважено, що під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування початку відліку строку позовної давності прокурор вказував, що про порушення вимог земельного законодавства під час відведення спірної земельної ділянки органи прокуратури дізнались за наслідками опрацювання документів, надісланих на адресу прокуратури Департаментом земельних ресурсів, які отримані прокуратурою 15.11.2022.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 зазначив, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Частиною першою статі 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку причинам, наведеним прокурором в обґрунтування поважності пропуску строку звернення з позовом, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду, що прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", як чинним до 14.10.2014 так і після, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта (у даному випадку Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів тощо) необхідну для подання позову інформацію, що фактично не спростовується прокурором.

Будь-яких доказів ухилення Департаменту земельних ресурсів або Одеської міської ради від надання інформації, необхідної для подання позову прокурором, матеріали справи не містять. Водночас, прокурором не доведено належними у справі доказами, чому саме із відповідним запитом прокуратура звернулася лише 19.10.2022 (т.2 а.с.142-144), і які об`єктивні обставини перешкоджали направити органу прокуратури відповідний запит раніше та раніше звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

Таким чином, у зв`язку зі спливом позовної давності, про який заявлено Одеською міською радою, подана прокурором у рамках провадження у даній справі позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Щодо визнання недійсним договору оренди землі від 25.02.2014.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст.203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Відповідно до положень Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, яка делегує відповідній раді повноваження щодо передачі права користування від імені цієї громади, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

При цьому, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні свої функцій, у тому числі щодо розпорядження майном шляхом укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади.

Враховуючи, що прокурору було відмовлено у задоволенні позову в частині визнання рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4307-VI незаконним, а доводи позивача в даній справі про недійсність вказаного договору ґрунтуються на незаконності означеного рішення, тобто фактично є похідними, підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.

Щодо визнання незаконним рішення ОМР від 16.09.2020 №6631-VII та визнання недійсним договору оренди

В обґрунтування вказаних вимог прокурор вказує обставини передачі земельної ділянки поза конкурсною процедурою не для обслуговування нерухомості, а для нового будівництва та наголошує на тому, що у зв`язку із незаконністю рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки відповідачам 2 та 3 перехід права землекористування на підставі положень ст. 120 ЗК України не відбувся.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду регламентує Земельний кодекс України.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Подібну за змістом правову норму викладено у статті 377 Цивільного кодексу України.

З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

При цьому набуття новим власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, права користування або права власності таку земельну ділянку, жодним чином не ставиться в залежність від підстав набуття права власності на майно (договір купівлі-продажу або інший правочин).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК, статті 377 ЦК, інших положеннях законодавства (постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. Згідно із зазначеним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (див. пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

Отже з урахуванням наявності в матеріалах справи доказів набуття ТОВ "БЖК-2015" права власності на нерухоме майно, а також висновків суду щодо законності прийнятого Одеською міською радою рішення щодо надання відповідачам 2 та 3 спірної земельної ділянки в оренду, до відповідача 4 перейшло право користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості.

При цьому законом жодним чином не встановлено обмежень щодо процедури укладання нового договору оренди шляхом припинення попереднього договору та укладання нового або шляхом заміни сторони у договорі та ін.

За таких обставин, з урахуванням встановлення під час розгляду справи чинності рішення ОМР від 17.12.2013 №4307-VI та договору оренди від 25.02.2014, колегія суддів констатує перехід до відповідача-4 права користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим позбавлення останнього такого права внаслідок задоволення позову в цій частині призвело б до порушень Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Статтею 10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено спростовну презумпцію відомостей, внесених до ЄДР. Тобто наявність відомостей в державному реєстрі про право власності особи не є беззаперечним доказом існування майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор також вказує про відсутність нерухомого майна на спірній земельній ділянці.

З цього приводу слід зазначає, що ст. 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється, зокрема, у разі знищення майна.

Згідно зі статтею 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В той же час, зазначаючи про відсутність майна, прокурор не надав жодних документів, що підтверджують знищення майна, ним також не ініційовано провадження щодо встановлення обставини такого знищення.

Щодо зобов`язання повернути Одеській міській раді земельну ділянку, площею 0,3588 га

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги заявлені позивачем виключно як похідні від вимог про визнання незаконними рішень Одеської міської ради та визнання недійсним договорів оренди спірної земельної ділянки та в їх обґрунтування не зазначено окремої правової підстави.

Водночас, правовідносини щодо витребування майна регулюються, зокрема ст. 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, статтею 212 ЗК України, яка визначає необхідність повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, ч.3 ст.1212 ЦК України щодо повернення виконаного за недійсним правочином.

Водночас, як вже було встановлено, ТОВ "БЖК-2015" отримало спірну земельну ділянку по оплатному договору оренди. При цьому у матеріалах справи відсутні також докази того, що вказана земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади м. Одеси не з волі Одеської міської ради.

Також судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що ТОВ "БЖК-2015" на праві приватної власності належать нерухоме майно, доказів знищення якого матеріали справи не містять.

При цьому прокурор просить суд повернути всю земельну ділянку, навіть ту частину, що безпосередньо знаходиться під забудовою

Враховуючи викладене слід зауважити, що прокурором належним чином не визначено підстави позову у цій частині.

Частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності ТОВ "БЖК-2015" на нерухоме майно, що розташоване на спірній земельній ділянці, становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи, що відповідачем 4 право власності на нерухоме майно набуто правомірно, зворотне прокурором не спростовано, позовні вимоги про зобов`язання повернути Одеській міській раді спірну земельну ділянку під вказаними будівлями за своїми наслідками становлять втручання позивача у право ТОВ "БЖК-2015" на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід наголосити, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії").

Отже в даному випадку йдеться про дотримання принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що спірна земельна ділянка була отримана в оренду в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур. А отже, відповідальність за вказані процедури у жодному випадку не може покладатися на кінцевого власника (ТОВ БЖК-2015), яке розраховувало на їх належність та легітимність.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора та вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1022/23 ухвалене з дотриманням норм матеріального права та вимог процесуального закону, з огляду на що підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи наведене вище, судова колегія зазначає, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1022/23 відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального права, які мають бути застосовані в даному випадку.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1022/23 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 30.10.2023 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький