Постанова

від 24.01.2024 по справі 916/1022/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1022/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників учасників:

офісу ГП - Колодяжної А.В.,

відповідача 1- Голуб А.С.,

відповідача 2- не з`явився,

відповідач 3 - не з`явився,

відповідача 4 - Новак Л.А. (адвокат),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 (у складі колегії суддів: Колоколов С.І. (головуючий), Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 (суддя Щавинська Ю.М.)

за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси

до:

1. Одеської міської ради,

2. Фізичної особи-підприємця Бурлі Олега Миколайовича,

3. Фізичної особи-підприємця Шипокіна Сергія Васильовича,

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "БЖК-2015"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради

про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними договорів та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Одеської міської ради (далі - Рада, Відповідач 1), Фізичної особи-підприємця Бурлі Олега Миколайовича (далі - ФОП Бурля О.М., Відповідач 2), Фізичної особи-підприємця Шипокіна Сергія Васильовича (далі - ФОП Шипокін С.В., Відповідач 3) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БЖК-2015" (далі - ТОВ "БЖК-2015", Відповідач 4), в якому просить:

1) визнати незаконним рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4307-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання фізичним особам-підприємцям Шипокіну С.В. та Бурлі О.М. в оренду земельної ділянки площею 0,3588 га, за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою";

2) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,3588 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004), укладений 25.02.2014 між Одеською міською радою та фізичними особами-підприємцями Шипокіним С.В. та Бурлею О.М., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №1233;

3) визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 №6631-VII "Про припинення договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та фізичними особами-підприємцями Шипокіним Сергієм Васильовичем, Бурлею Олегом Миколайовичем, надання Товариству з обмеженою відповідальністю "БЖК-2015" в оренду земельної ділянки площею 0,3588 га, за адресою: АДРЕСА_1, та дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється" (крім п.1 щодо припинення орендних правовідносин з ФОП Шипокіним С.В. та ФОП Бурлею О.М);

4) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,3588 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004), укладений 22.10.2020 року між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЖК-2015", який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №2584;

5) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "БЖК-2015" повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,3588 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004) у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому Товариство одержало її в оренду, а також стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відведення спірної земельної ділянки як ФОП Бурлі О.М., ФОП Шипокіну С.В., так як згодом і - ТОВ "БЖК-2015" повинно було відбуватись зовсім в іншому порядку - в межах конкурсної процедури продажу права користування земельною ділянкою на конкурсних засадах, відповідно до порядку, передбаченого статтями 135-139 Земельного кодексу України, а не в порядку, передбаченому для безоплатного надання в користування земельної ділянки, а тому посилання на вичерпні підстави для відмови органу місцевого самоврядування в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та відмови в його затвердженні не можуть застосовуватись до порядку, передбаченого статтями 135-139 Земельного кодексу України.

В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурор вказував на те, що Одеська міська рада при прийнятті оспорюваного рішення внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, й держави.

Конкурентний спосіб передачі земельних ділянок є ефективним інститутом державного регулювання земельних відносин та застосовується з метою отримання максимально вигідного для територіальної громади та держави результату і залучення додаткових коштів до бюджету.

Передача спірних земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах.

Таким чином, оскарженими рішеннями Одеської міської ради та укладеними на їх основі договорами оренди порушено інтереси держави щодо охорони земельних ресурсів, їх раціонального та ефективного використання з максимально вигідним економічним результатом.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023, у задоволені позову відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що: спірна земельна ділянка могла бути сформована та надана Відповідачам 2, 3 в оренду з метою нового будівництва, враховуючи положення частини другої статті 124 і абзацу 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України, виключно за результатами проведення земельних торгів, у зв`язку з чим відповідні доводи прокурора знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Водночас, враховуючи заяву про застосування строків позовної давності, яку було подано Одеською міською радою, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову у позові в цій частині у зв`язку із спливом строку позовної давності.

2.3. Щодо визнання недійсним договору оренди землі від 25.02.2014, суди попередніх інстанцій виснували, що у зв`язку із тим, що Прокурору було відмовлено у задоволенні позову в частині визнання рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4307-VI незаконним, а доводи Позивача в даній справі про недійсність вказаного договору ґрунтуються на незаконності означеного рішення, тобто фактично є похідними, підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.

2.4. Щодо визнання незаконним рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 №6631-VII та визнання недійсним договору оренди господарські суди дійшли наступного висновку: з урахуванням встановлення під час розгляду справи чинності рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4307-VI та договору оренди від 25.02.2014, суд констатує перехід до Відповідача 4 права користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим позбавлення останнього такого права внаслідок задоволення позову в цій частині призвело б до порушень Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

2.5. Щодо зобов`язання повернути Одеській міській раді земельну ділянку, площею 0,3588 га суди дійшли висновку, що Відповідачем 4 право власності на нерухоме майно набуто правомірно, зворотне прокурором не спростовано, позовні вимоги про зобов`язання повернути Одеській міській раді спірну земельну ділянку під вказаними будівлями за своїми наслідками становлять втручання позивача у право ТОВ "БЖК-2015" на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури просить скасувати постанову Південно-західного господарського суду від 26.10.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги Прокурор посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального і процесуального права та не враховані висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц, від 07.11.2018 у справах №488/5027/14-ц та №372/1036/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г, від 06.03.2018 у справі №607/15489/15-ц від 05.09.2018 у справі №910/1356/18, від 11.08.2021 у справі №922/443/20, від 02.02.2022 у справі №554/4715/20, від 04.10.2023 №916/2319/22.

3.3. Також Скаржник звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що позовна вимога прокурора про визнання незаконними рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4307-VI є обґрунтованою. Разом з тим суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині у зв`язку із застосуванням строку позовної давності. Однак, як випливає з обставин справи, саме оскаржувані рішення Одеської міської ради стали підставою для незаконного надання в оренду земельної ділянки. Отже, оскарження спірних рішень Ради за умови їх невідповідності закону спрямоване на захист інтересів держави. За доводами Прокурора, які він наводить у касаційній скарзі його позов є негаторним, а отже позовну давність суди попередніх інстанцій застосували в порушення вимог чинного законодавства.

3.4. Скаржник у своїх касаційній скарзі посилається, зокрема, і на те, що спірна земельна ділянка вільна від забудови, не відноситься до земель, які відповідно до частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, а тому не могла надаватись ТОВ "БЖК-2015" інакше, ніж за наслідками земельних торгів. Повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді міста Одеси узгоджується з критеріями, зазначеними у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "БМЖ-2015" просить відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 у справі №916/1022/23 - залишити без змін.

3.6. Також до Суду від Товариство з обмеженою відповідальністю "БМЖ-2015" надійшло клопотання про зупинення розгляду справи.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду від 11.12.2023 касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із ненаданням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та надано строк для усунення недоліків до 10.01.2024, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

12.12.2023 заступник керівника Одеської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку направив платіжну інструкцію № 2792 від 05.12.2023 про сплату судового збору у розмірі 26 840,00 грн, яка надійшла до Суду 14.12.2023.

4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023.

4.3. 10 січня 2024 та 16 січня 2024 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду були винесені ухвали про задоволення клопотань учасників щодо участі у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

4.4. 24 січня 2024 року колегією суддів у судовому засіданні протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "БЖК-2015" про зупинення провадження у справі, у зв`язку з тим, результат вирішення спору Великою Палатою Верховного Суду у справі №925/1133/18, не вплине на результат розгляду у даній справі. Окрім того, правовідносини у справі №916/1022/23 та у справі №925/1133/18 не є подібними, а отже підстави для задоволення клопотання про зупинення розгляду справи відсутні.

5. Обставини встановлені судами

5.1. На підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2004 Шипокін С.В. та Бурля О.М. придбали у рівних частках нежитлові будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються в цілому з прохідної під літ. «А», виробничих будівель під літ. «Б», «В», «Г», «Д», адміністративних будівель під літ. «З» загальною площею 752,9 кв.м, сараю під літ. «Е», вбиральні під літ. «Ж», №1 ворота, розташовані на земельній ділянці 1869 кв.м.

Набуття Відповідачами 2 та 3 права власності на означені нежитлові приміщення також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5.2. Згідно з планом земельної ділянки, який міститься у технічному паспорті на виробничий будинок, площа земельної ділянки під нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 869, під будинками 801 та під дорожнім (твердим покриттям) 1068. Відповідно до експлікації приміщень їх загальна площа становить 752,9 м2.

5.3. Крім того на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2011 Шипокін С.В. та Бурля О.М. придбали у рівних частках кожний квартиру АДРЕСА_2 , яка складається в цілому з двох кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 74,1 кв.м, в тому числі житловою площею 41,4 кв.м.

Набуття Відповідачами 2 та 3 права власності на ці нежитлові приміщення також підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5.4. Згідно з наявним в матеріалах справи протоколом №1 від 16.10.2015 установчих зборів засновників Шипокіном С.В. та ФОП Бурлею О.М. вирішено створити ТОВ "БЖК-2015". Згідно п. 6 протоколу учасниками статутний капітал сформовано в тому числі за рахунок нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та квартири №2, загальною площею 74,1 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

5.5. На підставі акту прийому передачі №1 від 16.10.2015 Шипокін С.В та Бурля О.М. передали до статутного капіталу ТОВ "БЖК-2015", а товариство прийняло в якості майнового внеску квартиру АДРЕСА_3 , та нежилі будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 .

5.6. Щодо історії формування та надання Відповідачам в користування спірної земельної ділянки, суди встановили наступне.

5.7. Висновком Управління архітектури та містобудування №642/09 від 29.12.09 на замовлення ФОП Шипокіна С.В. та ФОП Бурлі О.М. по містобудівному обґрунтуванню розташування та ескізному проекту критого спортивного комплексу з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1, погоджено містобудівне обґрунтування розташування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом та автостоянкою для подальшого погодження, проходження державної експертизи та громадського обговорення, та затвердження у визначеному порядку.

5.8. Рішення Одеської міської ради №819-VI від 08.07.2011, яким затверджено "містобудівне обґрунтування розміщення критого спортивного комплексу з автостоянкою за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1" та містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, зазначені в даній містобудівній документації; визначено строк містобудівної документації терміном до 2016 року.

5.9. ФОП Шипокін С.В. та ФОП Бурля О.М. листом від 21.11.2011 звернулися до Одеського міського голови з проханням оформити землекористування на земельну ділянку орієнтовною площею 0,36 га за адресою: АДРЕСА_1.

5.10. 26.01.2012 між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та ФОП Шипокіним С.В. та ФОП Бурлею О.М. укладено договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, предметом якого є пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у зв`язку з наміром забудовника здійснити в строк до 31.12.2014 будівництво критого спортивного комплексу з автостоянкою за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, а також здійснення комплексного благоустрою прилеглої території.

5.11. Рішенням Одеської міської ради від 28.02.2012 №1784-VI надано дозвіл ФОП Шипокіну С.В. та ФОП Бурлі О.М. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,42 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу підземним паркінгом і автостоянкою; зобов`язано ФОП Шипокіна С.В. та ФОП Бурлю О.М. надати до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради розроблений та затверджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у термін не більше 3-х місяців з моменту прийняття цього рішення.

5.12. На підставі технічного завдання, договору на виготовлення проекту із землеустрою №20120206/01 від 06.02.2012 ТОВ "Укрземресурси" в 2012 році виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою. У відповідності до проектного рішення проекту землеустрою, останнім передбачено відвести ФОП Шипокіну С.В. та ФОП Бурлі О.М. земельну ділянку площею 0,3588 га для будівництва то послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою.

5.13. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду погоджений висновком Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 13.11.2012 № 01-15/3324-97пз та висновком Головного управління Держземагентства у м. Одесі Одеської області від 15.02.2013 №14/В.

5.14. 02.04.2013 Управлінням Держземагентства у м. Одесі зареєстровано земельну ділянку загальною площею 0,3588 га, з кадастровим номером 5110137300:28:004:0004, місце розташування: Одеська область, м. Одеса, АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою, категорія земель: землі житлової та громадської забудови.

5.15. З експлікації земельних угідь вбачається, що площа земельної ділянки становить 0,3588 га, під одноповерховими капітальними спорудами 0,0097 га та 0,0027 га, під проїздами, проходами та площадками 0,3465 га.

5.16. Рішенням Одеської міської ради №4307-VI від 17.12.2013 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004), площею 0,3588 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: АДРЕСА_1; надано ФОП Шипокіну С.B. та ФОП Бурлі О.М. вказану земельну ділянку в довгострокову оренду терміном на 25 років (у тому числі, терміном до 31.12.2014 року на період будівництва), для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою.

5.17. 25.02.2014 на підставі цього рішення між Одеською міською радою та ФОП Шипокіним С.В. та ФОП Бурлею О.М. укладено договір оренди землі, відповідно до якого Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 0,3588 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110137300:28:004:0004, для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1. договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,3588 га, у тому числі по угіддях: під капітальною одноповерховою забудовою 0,0123 га, під проїздами, проходами та площадками 0,3465 га.

5.18. У подальшому листом від 25.06.2018 за №1/25-06 ТОВ "БЖК-2015" звернулося до Одеського міського голови з проханням про розірвання договору оренди землі від 25.02.2014, укладеного між Одеською міською радою та ФОП Шипокіним С.В. та ФОП Бурлею О.М., та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110137300:28:004:0004, площею 0,3588 га зі зміною її цільового призначення з будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою на будівництво жилого будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.

5.19. З проханням розірвати договір оренди земельної ділянки у зв`язку із переходом права власності до Одеського міського голови з листом від 14.09.2016 звернулись також ФОП Шипокін С.В. та ФОП Бурля О.М.

5.20. Рішенням Одеської міської ради №6631-VII від 16.09.2020 припинено договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та ФОП Шипокіним С.В. та ФОП Бурлею О.М. щодо земельної ділянки, площею 0,3588 га за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1, посвідчений 25.02.2014, шляхом його розірвання; надано ТОВ "БЖК-2015" в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004), площею 0,3588 га за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою (цільове призначення В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), на 5 років, до реалізації планувальних рішень території; надано дозвіл ТОВ "БЖК-2015" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3588 га за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1, цільове призначення якої змінюється з цільового призначення "В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови на В.02.10 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури", вид використання - для будівництва жилого будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.

5.21. 22.10.2020 між Одеською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "БЖК-2015" (Орендар) було укладено договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до якого Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку, площею 0,3588 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110137300:28:004:0004, для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою.

Відповідно до п.2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,3588 га, у тому числі по угіддях: під капітальною одноповерховою забудовою 0,0123 га, під проїздами, проходами та площадками 0,3465 га.

Згідно п. 3.1. договору останній укладено на 5 років до реалізації планувальних рішень території, для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

6.2. Скаржник, звертаючись з позовом до суду, просив:

- визнати незаконним рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 №4307-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання фізичним особам-підприємцям Шипокіну С.В. та Бурлі О.М. в оренду земельної ділянки площею 0,3588 га, за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва й послідуючої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,3588 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004), укладений 25.02.2014 між Одеською міською радою та фізичними особами-підприємцями Шипокіним С.В. та Бурлею О.М., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №1233;

- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 №6631-VII "Про припинення договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та фізичними особами-підприємцями Шипокіним Сергієм Васильовичем, Бурлею Олегом Миколайовичем, надання Товариству з обмеженою відповідальністю "БЖК-2015" в оренду земельної ділянки площею 0,3588 га, за адресою: АДРЕСА_1, та дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється" (крім п.1 щодо припинення орендних правовідносин з ФОП Шипокіним С.В. та ФОП Бурлею О.М);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,3588 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004), укладений 22.10.2020 року між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЖК-2015", який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №2584;

- зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю "БЖК-2015" повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,3588 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137300:28:004:0004) у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому Товариство одержало її в оренду

6.3. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

6.4. Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними договорів та повернення земельної ділянки територіальній громаді міста Одеси у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому Товариство одержало її в оренду.

6.5. Так, відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

6.6. Згідно з частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

6.7. У пунктах 76 - 85 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №922/443/20, сформульовано такий правовий висновок щодо питання застосування статей 124, 134 Земельного кодексу України:

«Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів. Верховний Суд звертається до власних правових висновків у постановах від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19».

6.8. Враховуючи усталену судову практику щодо застосування статей 124, 134 Земельного кодексу України, суди дійшли висновку, що ФОП Шипокін С.B. та ФОП Бурля О.М. мали право звернутися до Ради з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів тільки земельної ділянки виключно для обслуговування та експлуатації належних на праві власності об`єктів нерухомого майна, розташованих на такій земельній ділянці.

6.9. У свою чергу, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірну земельну ділянку надано Відповідачам 2, 3 не для обслуговування розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, а для будівництва й подальшої експлуатації та обслуговування критого спортивного комплексу з підземним паркінгом і автостоянкою житлового комплексу, тобто для будівництва нового об`єкта. При цьому, матеріали справи, зокрема висновок №642/09 від 29.12.09 містять відомості щодо розміщення комплексу на місці існуючих ветхих та аварійних будівель, які належать замовникам.

6.10. Крім того, як правильно встановлено господарськими судами, на момент придбання ФОП Шипокіним С.B. та ФОП Бурлею О.М. об`єктів нерухомого майна земельна ділянка під нерухомим майном не була сформована, а формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:28:004:0004, визначення її площі та державна реєстрація здійснювались на підставі заяви Відповідачів 2, 3 та за проектом землеустрою, за яким відведення земельної ділянки здійснювалось для будівництва та експлуатації нового об`єкта нерухомості.

При цьому, згідно з договором купівлі-продажу від 1.09.2004 придбане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1869 кв.м. Відомостей щодо розташування іншого об`єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_1, на певній земельній ділянці ані договір купівлі-продажу від 11.10.2011 року, ані інші матеріали справи не містять.

6.11. Отже, враховуючи положення частини другої статті 124 і абзацу другого частини другої статті 134 Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка могла бути сформована та надана Відповідачам 2, 3 в оренду з метою нового будівництва виключно за результатами проведення земельних торгів, у зв`язку з чим відповідні доводи прокурора знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

6.12. Порушення встановленого наведеними вище нормами земельного законодавства порядку формування земельної ділянки з метою оформлення права користування нею в обхід встановленої законом процедури очевидно свідчить про незаконність оспорюваних рішень Ради, які в цілому є складовими процедури формування земельної ділянки.

6.13. У свою чергу, Суд звертає увагу на те, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України).

6.14. Оскільки спірні договори оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України, укладені без дотримання конкурентних засад, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договори згідно з частинами першою та другою статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними (близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку набуття земельної ділянки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц та від 20.07.2022 у справі №923/196/20, постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 та від 04.10.23 у справі №916/2319/22).

6.15. Так, за змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

6.16. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

6.17. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).

6.18. Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а з вимогою про застосування наслідків недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

6.19. За змістом абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).

6.20. За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).

6.21. Частина перша статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

6.22. Враховуючи викладене, у задоволенні вимог про визнання недійсними спірних Договорів оренди слід відмовити, оскільки ці договори є нікчемними і не потребують визнання судом недійсними за відповідними позовними вимогами.

6.23. Водночас, Рішення Ради від 17.12.2013 та від 16.09.2020 про передачу спірної земельної ділянки в оренду вже були реалізовані та вичерпали дію укладенням відповідних Договорів оренди. З огляду на зазначене, оспорювання вказаних Рішень Ради не призведе до захисту інтересів держави і повернення земельної ділянки територіальній громаді. Тому в задоволенні цих вимог суди мали відмовити саме з цих підстав, оскільки для ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах достатньо повернути спірну земельну ділянку її власникові.

6.24. У свою чергу, Суд погоджується з доводами Прокурора стосовно посилання на висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц та від 04.10.2023 у справі №916/2319/22 щодо застосування строку позовної давності до вимог за негаторним позовом.

6.25. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

6.26. Згідно з висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом усунення перешкод у користуванні цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Відповідний правовий висновок викладений, зокрема, але не виключно, у постанові Великої Палати Верховного суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 та від 04.10.23 у справі №916/2319/22.

6.27. За таких обставин колегія суддів не погоджується із висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про повернення земельної ділянки, з тих підстав, що зазначена вимога є похідною від вимоги щодо оскарження спірного рішення Ради, внаслідок застосування до неї позовної давності.

6.28. У свою чергу, позовна вимога про повернення земельної ділянки спрямована на відновлення порушеного права Позивача, а в силу наведених вище норм законодавства, практики Верховного Суду та характеру позову, як негаторного, Суд зазначає, що позовна давність до вказаної вище позовної вимоги застосуванню не підлягає.

6.29. Враховуючи вищевикладені обставини, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора в частині повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді міста Одеси підлягають задоволенню з огляду на наступне.

6.30. Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ у справі "Ятрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява № 311107/96); у справі "Меллахер та Інші проти Австрії" (1989 року), ЄСПЛ вказав, що право на укладення договору оренди є частиною права власності (право володіння та користування), і тому дане право є одним із аспектів права власності.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Так, за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що застосування наслідків недійсності правочину у зв`язку із визнанням його нікчемним, передбачені у Цивільному кодексі України. Підстави для такого визнання є доступними, чіткими, а наслідки їхнього застосування - передбачуваними для сторін правочинів.

6.31. Додатково, Суд звертає увагу на необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо порушення приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції, з огляду на встановлені судами обставини справи щодо порушення вимог земельного законодавства в частині формування та надання земельної ділянки, оскільки:

1) відповідно до усталеної практики Верховного Суду захисту підлягає лише законно набуте право. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право, яке захищається судом не є ілюзорним, а особа, яка скаржиться на порушення його або її права на власність, повинна, перш за все, продемонструвати, що таке право існувало ("Pistorova v. the Czech Republic"; "Des Fours Walderode v. the Czech Republic"; "Zhigalev v. Russia"), а посилання на правомірні очікування як складові категорії "майно" можливо за умови якщо вони є законними, спрямованими на реалізацію особою належного їй суб`єктивного права, зумовлені раціональністю сподівань учасників суспільних відносин (див., наприклад рішення у справах "Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium", "Kopecky v. Slovakia", "Belane Nagy v. Hungary " тощо).

Водночас у справі, що розглядається зазначені критерії недотримані, а отже, непропорційне та необґрунтоване втручання у мирне володіння земельною ділянкою ТОВ "БЖК-2015" з боку держави відсутнє, оскільки саме дії Відповідачів були спрямовані на отримання спірної земельної ділянки в позаконкурентний спосіб;

2) задоволення позовної вимоги про повернення земельної ділянки не нівелює майнові права ТОВ "БЖК 2015" щодо об`єктів нерухомого майна, які розташовані на ній, а Відповідач, відповідно до вимог законодавства, не позбавлений права звернутись до власника земельної ділянки для її оформлення, у відповідному розмірі, саме для обслуговування та експлуатації належних на праві власності об`єктів нерухомого майна, розташованих на такій спірній земельній ділянці.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

7.3. Таким чином, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ним обставин та в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі №916/1022/23 скасувати.

3. Позовну заяву заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "БЖК-2015" повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,3588 га з кадастровим номером 5110137300:28:004:0004 за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко