Постанова

від 17.10.2023 по справі 927/446/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа № 927/446/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Лутай Н.М.;

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК "Парковий"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2023 (повне рішення складене 15.06.2023)

у справі №927/446/23 (суддя - Моцьор В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпроектбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК "Парковий"

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорпроектбуд" звернулося з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Парковий" про стягнення 667940,00 грн безпідставно набутих грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорпроектбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖК "Парковий" укладений попередній договір №31/283 від 31.01.2022, яким обумовлено наявність намірів щодо укладення в подальшому договору купівлі-продажу нерухомого майна та який підлягає нотаріальному посвідченню. Позивачем на виконання умов попереднього договору було перераховано відповідачу 667940,00 грн грошових коштів у якості попередньої оплати. Однак, відповідач не звертався до позивача з пропозицією нотаріально посвідчити укладений між сторонами попередній договір. Оскільки вказаний договір за формою не відповідає вимогам, встановленим законом до основного договору, недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення вказує про його нікчемність. Враховуючи, що грошові кошти були перераховані позивачем за попереднім договором, який в силу закону є нікчемним та не створює юридичних наслідків, грошові кошти в сумі 667940,00 грн підлягають поверненню позивачу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 відкрито провадження у справі №927/446/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2023 (повне рішення складене 15.06.2023) у справі №927/446/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпроектбуд" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

Аргументи відповідача зводяться до наступного:

- факт безповоротного ухилення однієї зі сторін правочину від його нотаріального посвідчення відсутній і сторонами не втрачена можливість нотаріально посвідчити попередній договір;

- судом надано неправильну юридичну оцінку природи/обставин укладеного попереднього договору, що зумовило неправильне тлумачення норм матеріального права.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 апеляційну скаргу у справі №927/446/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Чорногуз М.Г. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Тищенко А.І., Станік С.Р.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/484/23 від 14.07.2023 у зв`язку зі звільненням головуючого судді Чорногуза М.Г. з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/446/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2023 справу №927/446/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №927/446/23 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.

01.08.2023 Господарський суд Чернігівської області скерував матеріали справи №927/446/23 до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №927/446/23, призначено її до розгляду на 03.10.2023, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.

До суду 11.08.2023 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорпроектбуд" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Також у відзиві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, що складає 12500,00 грн. Позивач зазначив, що докази понесення таких витрат будуть надані суду в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На електронну адресу суду 29.09.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпроектбуд" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 вказане клопотання задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 розгляд справи відкладено до 17.10.2023.

У судове засідання 17.10.2023 з`явилася представник позивача та надала пояснення по суті апеляційної скарги. Натомість, представники відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Суд зазначає, що копію ухвали про відкладення розгляду справи від 03.10.2023 надіслано судом на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК "Парковий": 14000, м. Чернігів, просп. Миру, буд. 12. Проте, поштове відправлення з копією ухвали повернулося на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, апеляційний суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖК "Парковий" належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, відповідач належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомив суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 31.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖК "Парковий" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорпроектбуд" (покупець) був укладений попередній договір №31/283.

Відповідно до п. 1.1 попереднього договору сторони домовилися, що за цим договором продавець зобов`язується укласти основний договір купівлі-продажу житлової квартири готельного типу (апартаментів), далі - основний договір, протягом 30 днів після введення будинку в експлуатацію та отримання всіх правовстановлюючих документів, а покупець зобов`язується купити зазначену квартиру в порядку та на умовах, зазначених в цьому договорі.

Згідно з п. п. 1.2 та 1.3 попереднього договору орієнтовна дата введення будинку в експлуатацію ІІІ квартал 2024 року. Запланований термін введення будинку в експлуатацію, за наявності об`єктивних обставин, може бути змінений, що не є порушенням зобов`язань з боку продавця. Технічна специфікація житлової квартири готельного типу (апартаментів) наведена в додатку №1, що є невід`ємною частиною даного договору.

У п. 2.1 попереднього договору сторони погодили, що основний договір має бути нотаріально посвідчений. Вартість нотаріальних послуг покладається на покупця.

Житлова квартира готельного типу (апартаментів) за основним договором буде мати загальну площу 47,71 кв. м (п. 2.2 попереднього договору).

За умовами п. 2.3 попереднього договору вартість 1 кв. м загальної площі, виходячи із проектного планування, становить 28000,00 грн. Всього загальна вартість житлової квартири готельного типу (апартаментів) становить 1335880,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 попереднього договору покупець зобов`язується здійснити оплату, узгоджену у п. 2.3 договору, під час підписання даного договору у наступному порядку:

- перший внесок 50%, що становить 667940,00 грн, - під час підписання договору;

- залишкову вартість, що становить 667940,00 грн, - сплатити помісячно у порядку, наведеному у таблиці.

У п. 7.7 попереднього договору сторони погодили, що відповідно до ст. ст. 205, 207, 209 Цивільного кодексу України продавець та покупець укладають даний попередній договір у простій письмовій формі та заперечення з цього приводу відсутні.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 8.1 попереднього договору).

Попередній договір не був посвідчений нотаріально.

На виконання умов попереднього договору позивач перерахував відповідачу перший внесок у розмірі 667940,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3003 від 31.01.2022.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з листом №227-07 від 14.07.2022, у якому, посилаючись на форс-мажорні обставини, а саме військову агресію російської федерації проти України та введення воєнного стану, повідомив про неможливість виконання зобов`язань за попереднім договором, визначених у п. п. 3 та 4 договору. Тому, позивач просив відповідача переглянути п. 3.1 попереднього договору або розірвати договір і повернути перераховані кошти в сумі 667940,00 грн.

У відповіді №23-1/08/22 від 23.08.2022 відповідач повідомив позивача про відсутність на даний час можливості у поверненні грошових коштів та зазначив, що у разі прийняття відповідного рішення з питання будівництва спірного об`єкта позивача буде повідомлено додатково.

Також, після подання позивачем даного позову відповідач звернувся до позивача з повідомленням №24-1/03/23 від 24.03.2023 про визначення часу для нотаріального посвідчення спірного попереднього договору.

Звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорпроектбуд" вказує на те, що відповідач не звертався до позивача з пропозицією нотаріально посвідчити укладений між сторонами попередній договір. Оскільки вказаний договір за формою не відповідає вимогам, встановленим законом до основного договору, недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення вказує про його нікчемність. Враховуючи, що грошові кошти були перераховані позивачем за попереднім договором, який в силу закону є нікчемним та не створює юридичних наслідків, грошові кошти в сумі 667940,00 грн підлягають поверненню позивачу.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що сторонами було погоджено, що нотаріальне посвідчення попереднього договору відбудеться з часом, за першої можливості позивача. На можливість нотаріального посвідчення спірного договору вплинуло введення військового стану, але на даний час нотаріуси поновили свою роботу і відповідач у листі від 24.03.2023 повідомив позивача про необхідність визначення дати такого оформлення. Факт безповоротного ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення правочину відсутній, а сторонами не втрачена можливість нотаріально посвідчити вказаний правочин. Спірний договір є діючим і сторони взаємно виконують взяті на себе зобов`язання. У п. 7.7 попереднього договору сторони погодили, що продавець та покупець укладають даний договір у простій письмовій формі та заперечення з цього приводу відсутні. При цьому, виникнення форс-мажорних обставин через введення військового стану не звільняє сторони від взятих на себе зобов`язань.

Позивач заперечив проти вказаних доводів відповідача та зазначив, що попереднім договором не встановлено обов`язку позивача щодо проведення організаційних заходів з метою нотаріального посвідчення попереднього договору. Крім того, відповідач звернувся до позивача з повідомленням про необхідність визначити дату нотаріального оформлення вже після звернення з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що попередній договір купівлі-продажу житлової квартири укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, однак сторони уклали такий договір у простій письмовій формі. Отже, такий договорі є нікчемним в силу закону.

При цьому, в порушення ст. 182 Господарського кодексу України сторони визначили інший строк укладення основного договору, ніж передбачений цією нормою. Натомість, визначений у законі строк укладення договору є імперативною нормою, якою передбачено, що основний договір може бути укладений у певний строк, але не пізніше одного року. Оскільки такий строк обмежений одним роком, у даному випадку по закінченню вказаного строку сторони повинні були укласти основний договір. Отже, попередній договір діяв протягом одного року та припинив свою дію 01.02.2023 в силу закону у зв`язку з не укладенням основного договору.

За висновками суду, оскільки лише позивачем було вчинено реальні дії з виконання оспорюваного попереднього договору, а саме сплачено на користь відповідача грошові кошти в сумі 667940,00 грн, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 1212 Цивільного кодексу України і сплачені кошти мають бути повернуті позивачеві, як безпідставно набуті відповідачем.

З такими висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 182 ГК України за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 635 ЦК України у редакцій, чинній на дату укладення попереднього договору, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною 4 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ч. 1 ст. 209 ЦК України).

Враховуючи наведені вимоги, попередній договір купівлі-продажу житлової квартири укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Однак, сторони уклали такий договір у простій письмовій формі.

Судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача з приводу того, що у п. 7.7 попереднього договору сторони погодили, що продавець і покупець укладають даний договір у простій письмовій формі та заперечення з цього приводу відсутні.

Пункт 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору. Разом з цим, ч. 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Закріпивши принцип свободи договору в ЦК України, законодавець разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, п. 7.7 попереднього договору стосовно його укладення в простій письмовій формі суперечить положенням ЦК України, якими передбачено обов`язковість нотаріального посвідчення такого правочину.

Статтею 220 ЦК України визначені правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. Так, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Отже, законодавець передбачає визнання правочину дійсним за рішенням суду. Разом з цим, така вимога до суду не заявлялася.

Крім того, слід зазначити, що суд може визнати договір дійсним у разі, якщо строк його дії не закінчився.

Частиною 5 ст. 182 ГК України визначено, що відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 182 ГК України за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Зобов`язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Поряд з цим, місцевим господарським судом вірно встановлено, що в порушення вказаної норми сторони визначили інший строк, ніж передбачений цією нормою. Так відповідно до п. 1.1 попереднього договору сторони зобов`язалися укласти основний договір купівлі-продажу житлової квартири готельного типу (апартаментів) протягом 30 днів після настання відкладальної обставини - введення будинку в експлуатацію та отримання всіх правовстановлюючих документів. При цьому, орієнтовний строк введення будинку в експлуатацію, визначений у п. 1.2 попереднього договору, становить ІІІ квартал 2024 року.

Однак, визначений у законі строк укладення договору є імперативною нормою, якою передбачено, що основний договір може бути укладений у певний строк, але не пізніше одного року. Оскільки згідно з ч. 1 ст. 182 ГК України такий строк обмежений одним роком, у даному випадку по закінченню вказаного строку сторони повинні були укласти основний договір.

Отже, попередній договір відповідно до ч. 1 ст. 182 ГК України діяв протягом 1 року та припинив свою дію 01.02.2023 в силу закону у зв`язку з не укладенням основного договору.

Таким чином, доводи відповідача про те, що спірний договір є діючим та сторонами не втрачена можливість нотаріально посвідчити цей правочин обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

При цьому, введення воєнного стану в Україні, на що посилається відповідач, не спростовує можливість нотаріального посвідчення попереднього договору протягом строку його дії, а відповідач не довів суду вчинення відповідних дій у цей строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що попередній договір, предметом якого є укладення основного договору купівлі-продажу житлової квартири готельного типу (апартаментів), та який не був нотаріально посвідчений, є нікчемним в силу закону.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 667940,00 грн, перераховані за нікчемним попереднім договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тлумачення змісту наведеної норми свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Водночас, ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 27.11.2019 у справі №396/29/17, 12.06.2020 у справі №906/775/17 та 13.05.2021 у справі №910/6360/20, системне тлумачення абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України та п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України свідчить, що:

а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції;

б) правила абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція;

в) в тому разі, коли тільки одна зі сторін недійсного правочину здійснила його виконання, для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України.

Враховуючи наведене, для повернення виконаного за недійсним правочином у разі, коли тільки одна зі сторін здійснила його виконання, правила ст. 216 ЦК України не застосовуються, а повернення виконаного здійснюється на підставі положень глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.

Оскільки лише позивачем було вчинено реальні дії з виконання оспорюваного попереднього договору, а саме сплачено на користь відповідача грошові кошти в сумі 667940,00 грн, за таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 1212 ЦК України і сплачені кошти мають бути повернуті позивачеві, як безпідставно набуті відповідачем.

З урахуванням усього вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності підстав для задоволення заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорпроектбуд" позову.

При цьому, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, фактично, спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2023 у справі №927/446/23 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК "Парковий" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК "Парковий" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2023 у справі №927/446/23 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖК "Парковий".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 27.10.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов