Постанова

від 30.10.2023 по справі 924/417/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року Справа № 924/417/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.,

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Гудак А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2023 та додаткове рішення від 07.08.2023 (суддя Димбовський В.В., повний текст рішення складено 14.07.2023, додаткового рішення - 07.08.2023)

за позовом Фермерського господарства "Ясний Місяць"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

про стягнення 239875,93 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2023 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на користь Фермерського господарства "Ясний Місяць" 230458,29 грн заборгованості, 6268,70 грн. інфляційних втрат, 3148,94 грн. 3% річних, 3598,14 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, зокрема, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 486700,32 грн., що підтверджується видатковими накладними: видатковою накладною №9 від 07.10.2022 року на суму 239816,16 грн., видатковою накладною №10 від 08.10.2022 року на суму 246884,16 грн. Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару за договором поставки на суму 256241,90 грн., що підтверджується: платіжним дорученням №4380 від 25.10.2022 року на суму 119908,08 грн., платіжною інструкцією №4449 від 07.11.2022 року на суму 86333,82 грн., платіжною інструкцією №4567 від 01.12.2022 року на суму 50000,00 грн. Таким чином, несплаченими залишаються 230458,42 грн., однак, позивач просить суд стягнути з відповідача 230458,29 грн.

Оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу, яка складає 230458,29 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення 230458,29 грн. основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, враховуючи заявлений позивачем період нарахування, суму боргу, проведені оплати та зважаючи на те, що позивачем дотримано порядку нарахування інфляційних втрат згідно формули, наведеної у Постанові Верховного суду у справі №905/21/19 від 26.06.2020р., суд першої інстанції визнав правомірним та арифметично вірним розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 6268,70 грн. інфляційних втрат за період листопад 2022 року - лютий 2023 року та 3148,94 грн. 3% річних загалом за період з 19.10.2022р. по 12.04.2023р. підлягають задоволенню.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.08.2023 у справі №924/417/23 заяву Фермерського господарства "Ясний Місяць" від 19.07.2023 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ВВТ ГРУП" на користь Фермерського господарства "Ясний Місяць" 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу. У решті вимог відмовлено.

В обґрунтування додаткового рішення, суд першої інстанції зазначив, зокрема, що обсяг наданих адвокатом послуг та сума адвокатських витрат, яку просив стягнути відповідач з позивача (20000,00 грн.) не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості. Матеріали справи містять невеликий обсяг документів, а у складеному адвокатським об`єднанням Акті приймання-передачі наданих послуг від 19.07.2023р. взагалі не зазначено суми кожної з наданих адвокатом послуг в розрізі та витрачений на таку роботу час. З огляду на викладене, враховуючи суму позовних вимог у справі, а також що розмір витрат повинен бути документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд прийшов до висновку, що справа є однотипною, поширеною та не складною з усталеною судовою практикою, а тому розмір заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 10000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційними скаргами, в яких просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2023 та додаткове рішення скасувати.

В обґрунтування апеляційних скарг відповідачем зазначено, зокрема, що у п 5.1 договору вказано, що постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість. Проте доказів надсилання оригіналу листа на фірмовому бланку до суду надано не було. Також не було надано електронних доказів, завірених електронним підписом. У постанові №922/51/20 від 29.01.2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Жодного із цих трьох видів доказів та доказів відправлення такого листа до суду надано не було. Згідно із пунктом 4.3 договору, у разі ненадання такого листа покупець має право притримати сплату 10% від Договору до усунення такого порушення. Станом на дату подання цієї апеляційної скарги позивачем такого листа надано не було, тому відповідач вважає, що умова для сплати 10% від договору, а саме 49 600 гривень не настала.

Також в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції відповідач зазначає, зокрема, що у акті приймання передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 29 березня 2023 року не вказано ціну за кожну окрему послугу. Також позивачем не було надано договір ФГ «Ясний Місяць» з адвокатом Лозінським М.В., а тому підстав для представництва даним адвокатом ФГ «Ясний Місяць» немає. Також представником позивача не було надано акт виконаних робіт, а тому відповідач вважає, що вказані у договорі про надання правової допомоги від 29 березня 2023 року між ФГ Ясний Місяць та АО Ясний Місяць види робіт (послуг) не були виконані.

Позивачем подано відзиви на апеляційні скарги відповідача, в яких ФГ «Ясний Місяць» просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2023 року та додаткове рішення від 07.08.2023 року у справі №924/417/23 залишити без змін, а апеляційні скарги відповідача без задоволення.

Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційних скарг на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.07.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.08.2023 у справі №924/417/23 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційні скарги в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 06.10.2022р. між Фермерським господарством "Ясний Місяць" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 18-10/22П (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: пшеницю 3-го класу (код товару 1001990000 згідно УКТ ЗЕД), урожаю 2022 року, надалі іменований як «товар», в кількості, у строки і на умовах, передбаченому у цьому договору.

Згідно п. 2.2. загальна вартість товару складає: 496000,32 (чотириста дев`яносто шість тисяч гривень 32 копійки) грн. +/- 10% в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 договору, постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DAP відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 - ТОВ "ВВТ ГРЕЙН" (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н., смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - "елеватор поставки") автомобільним транспортом. Базис поставки DAP використовується з урахуванням умов, визначених в цьому договорі.

У відповідності до п. 3.5 договору, датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та надання покупцю видаткової накладної на товар.

Згідно п.4.1. оплата 86% від вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 днів (п`ять-сім) банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання договору; 14% вартості партії товару протягом 5 (п`ять) банківських днів, наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

У відповідності до п. 5.3 договору постачальник зобов`язується надати покупцю не пізніше дати постачання товару видаткові накладні.

ФГ «Ясний Місяць» поставив відповідачу товар на суму 486700,32 грн., що підтверджується видатковою накладною №9 від 07.10.2022 року на суму 239816,16 грн., видатковою накладною №10 від 08.10.2022 року на суму 246884,16 грн.; товарно-транспортними накладними №1 від 07.10.2022 p., №2 від 07.10.2022 p., №3 від 07.10.2022 p., №4 від 08.10.2022 p., №5 від 08.10.2022 p., №6 від 08.10.2022 p. (а.с. 14-21).

ТОВ «ВВТ Груп» частково сплатив вартість поставленого товару за договором поставки, що підтверджується: платіжним дорученням №4380 від 25.10.2022 року на суму 119908,08 грн., платіжною інструкцією №4449 від 07.11.2022 року на суму 86333,82 грн., платіжною інструкцією №4567 від 01.12.2022 року на суму 50000,00 грн. (а.с. 22-24).

Також в матеріалах справи наявні копії наступних документів: рахунок-фактура №СФ - 00007 від 07.10.2022 p. на суму 486700,32 грн., рішення про реєстрацію податкової накладної №7575344/35659457 від 07.11.2022 p., рішення про реєстрацію податкової накладної №7615328/35659457 від 11.11.2022 р. (а.с.13, 27-28).

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спір між сторонами у даній справі виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та § 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж Кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4.1 оплата 86% від вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 днів банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання договору; 14% вартості партії товару протягом 5 (п`ять) банківських днів, наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Таким чином, з аналізу змісту пункту 4.1 договору вбачається, що обов`язок покупця з оплати 14% вартості товару кореспондується з обов`язком продавця зареєструвати податкові накладні.

При цьому, обов`язок відповідача зі сплати 14% вартості товару настає протягом 5 (п`ять) банківських днів, наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 486700,32 грн., що підтверджується видатковими накладними: видатковою накладною №9 від 07.10.2022 року на суму 239816,16 грн., видатковою накладною №10 від 08.10.2022 року на суму 246884,16 грн.

Однак, відповідач лише частково сплатив вартість поставленого товару за договором поставки на суму 256241,90 грн., що підтверджується: платіжним дорученням №4380 від 25.10.2022 року на суму 119908,08 грн., платіжною інструкцією №4449 від 07.11.2022 року на суму 86333,82 грн., платіжною інструкцією №4567 від 01.12.2022 року на суму 50000,00 грн.

Таким чином, несплаченими залишаються 230458,42 грн. (позивач просить суд стягнути з відповідача 230458,29 грн).

При цьому, в матеріалах справи наявні копії рішення про реєстрацію податкових накладних від 07.11.2022 №7575344/35659457 та від 11.11.2022 №7615328/35659457 (а.с. 27-28), а тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції суд про те, що у відповідача згідно умов п.4.1 договору настав строк оплати 14% вартості товару після реєстрації податкових накладних.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно із пунктом 4.3 договору, у разі ненадання документів визначених п.5.1 договору покупець має право притримати сплату 10% від договору до усунення такого порушення, оцінюються судом апеляційної критично з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку порушення постачальником вимог пункту 5.4 цього договору, покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10% від його загальної вартості, до моменту усунення постачальником такого порушення.

Пунктом 5.4 договору визначено, що постачальник зобов`язується зареєструвати податкові накладні на товар в строки та в порядку, що передбачені діючим законодавством України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем належним чином виконано умови п. 5.4 договору та зареєстровано податкові накладні, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкових накладних та рішеннями про їх реєстрацію (а.с. 25-28).

Таким чином, визначене пунктом 4.3 договору право відповідача притримати оплату товару у розмірі 10% від його загальної вартості не настало, у зв`язку з належним виконанням позивачем своїх обов`язків за договором.

При цьому, відповідно до п. 5.1 договору (на який посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі) постачальник зобов`язуються надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Однак, ні вказаним пунктом договору, ні іншими його умовами не визначено, що ненадання позивачем відповідачу документів зазначених в п. 5.1 договору наділяє відповідача правом на притримання оплати товару у розмірі 10% від його загальної вартості, що спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заявлена до стягнення сума основного боргу, яка складає 230458,29 грн. підтверджена належними доказами, відповідач не надав суду доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача до відповідача про стягнення 230458,29 грн. основного боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №905/21/19 від 26.06.2020р).

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі №905/21/19 було наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідач в своїй апеляційній скарзі не оспорює правильність нарахування боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних, проте колегією суддів перевірені розрахунки позивача наведені в позовній заяві (а.с. 3), з урахуванням ст. 625 ЦК України та встановлено, що вони є математично правильними, відповідають конкретним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому правомірно були стягнуті судом першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

Згідно з ч.1, 2 ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами п.1 ч. 4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі №826/1216/16 вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.03.2023 між ФГ "Ясний Місяць" (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська контора "Місяць і партнери" (далі - адвокатське об`єднання, АО) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір), згідно з п.1.1 якого, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу по підготовці до суду позовних матеріалів та забезпеченню представництва інтересів клієнта у господарському суді при розгляді справи за позовом Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» про стягнення заборгованості за договором поставки.

Відповідно до п. 4.1. договору про надання правничої допомоги від 29 березня 2023 за правову допомогу надану Адвокатським об`єднанням клієнт сплачує винагороду (гонорар) у фіксованому розмірі в сумі 20000 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.).

Згідно із п. 4.2. та 4.3. розрахунки згідно договору здійснюються клієнтом у безготівковому порядку шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання (Код 40488271, розрахунковий рахунок р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Кредобанк") протягом двох банківських днів з дати підписання цього договору згідно виставленого клієнту рахунку на оплату. Сума, сплачена за надану правову допомогу за даним договором, є гонораром Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги.

Згідно платіжного доручення №121 від 30.03.2023р. на суму 20000,00 грн. Фермерським господарством «Ясний Місяць» здійснено оплату послуг.

На виконання умов договору між ФГ "Ясний Місяць" та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська контора "Місяць і партнери" підписано акт приймання - передачі наданих послуг від 19.07.2023р., згідно з п. 1 якого адвокатське об`єднання надало, а замовник отримав юридичні послуги, передбачені умовами договору про надання правової допомоги, а саме: вивчення судової практики в подібних категоріях справ з урахування правового становища Клієнта; надання консультацій, роз`яснень в усному порядку щодо справи, розробка стратегії-ведення справи про стягнення заборгованості за договором поставки; підготовка позовної заяви та формування пакету документів, які додаються до неї; підготовка процесуальних заяв та клопотань в ході розгляду справи; підготовка Договору про надання правової допомоги від 29 березня 2023 року; представництво інтересів "Клієнта у Господарському суді Хмельницької області по справі № 924/417/23 (участь в судових засіданнях).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду першої інстанції про те, що в акті приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 29 березня 2023 року не вказано ціну за кожну окрему послугу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 щодо оцінки інформації в акті приймання правничої допомоги зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Доводи відповідача проте, що позивачем не було надано договір про надання правової допомоги укладений між ФГ «Ясний Місяць» з адвокатом Лозінським М.В., спростовуються наявними в матеріалах справи договором про надання правової допомоги укладений між ФГ «Ясний Місяць» та АО «Адвокатська контора «Місяць і Партнери» (а.с. 65-68) та ордером на надання правничої допомоги ФГ «Ясний Місяць» адвокатом Лозінським М.В., який виданий АО «Адвокавтська контора «Місяць і Партнери» (а.с. 34).

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ФГ «Ясний Місяць» згідно з вимогами статей 74, 126 ГПК України доведено обставини надання позивачу послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи в суді першої інстанції.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що спір у цій справі не відноситься до категорії складних спорів, судова практика є сталою, великої кількості Законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Враховуючи викладене, проаналізувавши наведений у заяві про ухвалення додаткового рішення детальний опис наданих позивачу послуг та подані документи, а також враховуючи те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність зменшити розмір заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн.

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційних скаргах, безпідставними. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм процесуального права при ухваленні рішення та додаткового рішення судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень, а наведені в них доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2023 та додаткове рішення від 07.08.2023 у справі №924/417/23 залишити без змін, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.