Постанова

від 19.10.2023 по справі 922/2186/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/2186/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участю представників:

прокурор - Зливки К.О. на підставі посвідчення №072876 від 01.03.2023р.;

позивача - Пивоваров О.М. на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань;

відповідача - Святець О.М. на підставі Ордеру Серії АХ №137066 від 23.06.2023р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м.Харків (вх.№ 1864 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/2186/23 (повний текст складено 25.08.2023, суддя Сальнікова Г.І.)

за позовом: Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле", м.Харків

про стягнення 175209,25грн,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" про стягнення шкоди заподіяної державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 175209,25 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/2186/23 в позові відмовлено.

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що прокурором та Державною екологічною інспекцією в Харківській області не доведено в межах даної справи факту порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" вимог чинного законодавства про охорону навколишнього природного середовища, про які йдеться в акті проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №1139/12-01/03-04 від 16.12.2021 та приписі № 270/03-13 від 17.12.2021 складених Державною екологічною інспекцією у Харківській області, за яке Державною екологічною інспекцією в Харківській області та прокурором нараховано до стягнення з відповідача шкоду за її заподіяння.

Крім того, суд першої інстанції посилався на обставини відсутності в діях відповідача порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища, що встановлено в постанові Другого апеляційного адміністративного суду у постанові від 20.07.2023 у справі №520/987/22, яким задоволено адміністративний позов, визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 17.12.2021 №270/03-13.

Суд першої інстанції зробив висновок, що факти встановлені в постанові Другого апеляційного адміністративного суду у постанові від 20.07.2023 у справі №520/987/22 є преюдиційними, а тому не доказуються при розгляді даної справи, порушення встановлені в акті 01/03-04 від 16.12.2021 спростовуються як матеріалами даної справи, так і висновками, викладеними в рішенні суду апеляційної інстанції у справі №520/987/22.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури із вищевказаним рішенням не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/2186/23 скасувати та ухвалити нове про задоволення позову прокурора; судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури; розгляд справи здійснювати за участю представника прокуратури; про час, дату та місце розгляду справи повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, статей 44, 49 Водного кодексу України, статей 125, 126 Земельного кодексу України, положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783,) та порушенням норм процесуального права, а також неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Прокурор наголошує, що у діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення необхідні для відшкодування завданої шкоди, а саме: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина, що зокрема, підтверджується актом перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області від 16.12.2021 №1139/12-01/03-04 №1139/12-01/03-04.

Натомість, в основу оскаржуваного судового рішення судом було покладено виключно висновки викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 у справі №520/987/22, якою визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 17.12.2021 № 27-/03-13, а отже надано оцінку спірним правовідносинам виключно через призму лише вищевказаного припису.

Водночас, в порушення приписів статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України поза увагою суду було залишено інші докази, надані прокурором на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема акт перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області від 16.12.2021 №1139/12-01/03-04 №1139/12-01/03-04 та інші матеріали інспекційної перевірки.

Прокурор звертає увагу суду на те, що предметом доказування в межах даної справи є з`ясування факту наявності/відсутності правових підстав у відповідача (дозвільних документів) на користування природними ресурсами (підземними водами).

Перевіркою Державної екологічної інспекції у Харківській області було встановлено, що відповідач здійснював свою господарську діяльність з видобутку підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування у період з 02.06.2020 по 23.06.2023 (перший факт) та за відсутності дозволу на користування надрами у період з 07.12.2018 по 07.12.2021 (другий факт), які зафіксовано в акті перевірки Держекоінспекції від 16.12.2021 № 1139/12-01/03-04, який є чинним.

В межах адміністративної справи № 520/987/22 предметом позову ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» визначено виключно визнання незаконними та скасування певних пунктів припису, отже, судовий розгляд з межах вирішення вищезазначеного адміністративного позову стосувався лише припису, тоді як ані акт перевірки, ані дії Держекоінспекції щодо проведення самої перевірки та її оформлення в предмет доказування даної справи не входили.

Проте, всупереч приписам статей 75, 86 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції при вирішенні господарського спору визнав встановленими обставини, які фактично при судовому розгляді адміністративної справи № 520/987/22 взагалі не з`ясовувались.

Отже, юридично неспроможними є висновки суду першої інстанції про оцінку акту від 16.12.2021 № 1139/12-01/03-04, що надана вказаною постановою у справі №520/987/22, вказаною постановою суд не визнавав акт перевірки недійсним чи незаконним, судом не було вказано, що наведена в ньому інформація не відповідає дійсності.

З огляду на вищевикладене, на думку прокурора, наявні всі правові підстави для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового про задоволення позову прокурора в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/2186/23 та призначено справу до розгляду на 18.10.2023.

26.09.2023 Державною екологічною інспекцією у Харківській області подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 11636), в якому просить суд задовольнити апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/2186/23 та прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити повністю.

12.10.2023 відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 12377), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/2186/23 залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 оголошено в судовому засіданні перерву до 19.10.2023 о 10:00год.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 19.10.2023 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/2186/23 та прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити повністю.

Представник позивача також підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/2186/23 та прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/2186/23 залишити без змін.

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор зазначав, що в ході вивчення питання дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони, використання і відтворення природних ресурсів Державною екологічною інспекцією у Харківській області в період з 03.12.2021 по 16.12.2021, на підставі статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, Положення про Державну екологічну інспекцією у Харківській, на підставі наказу №1139/12-01 від 02.12.2021 та направлення на проведення позапланової перевірки від 02.12.2021 №1139/12-01/03-04, проведена позапланова перевірка діяльності ТОВ "Наз-Оле" на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Основним видом діяльності ТОВ "Наз-Оле" є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний), яке здійснює діяльність за адресою: Харківська область, Чугуївський район, Старосалтівська селищна рада, с. Хотімля, вул. Новодонівська,1, юридична адреса: м.Харків, вул. Плеханівська, 117.

За результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області складено акт проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №1139/12-01/03-04 від 16.12.2021 (т.1 а.с.20-40).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Наз-Оле" п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", ст. ст. 60, 61, 62, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. ст. 44, 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України "Про надра", ст. 17, 33, 34 Закону України "Про відходи", статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", частини 5, 6 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Зокрема, актом перевірки зафіксовано, що ТОВ "Наз-Оле" для питних, санітарно-гігієнічних та виробничих потреб використовує дві свердловини (1 робоча. 1 резервна), що розташовані за адресою: вул. Новодонівська, 1. с. Хотімля, Чугуївський район Харківської області, та свердловину № 3, що розташована на території очисних споруд: вул. Гонтарівський шлях, 1, с. Зарічне (Петрівське), Чугуївський район Харківської області, на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 24.06.2020 №117/ХР/49д-20. В порушення вимог ст.ст.44, 49 Водного кодексу України, ТОВ "Наз-Оле" не дотримуються умови вказаного дозволу на спеціальне водокористування, а саме допущено порушення пунктів 4, 6, 7, 8 "Правового режиму зони санітарної охорони водних об`єктів", затвердженого Постановою КМУ № 2024 від 18.12.1998, зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання: 1 резервної свердловини (№2), що розташована за адресою: вул. Новодонівська, 1, с. Хотімля, Чугуївського району Харківської області, ТОВ "Наз-Оле" не утримує в належному стані, а саме: відсутні огорожі зон суворого санітарного режиму 1 поясу.

Перевіркою також встановлено, що термін дії попереднього дозволу на спеціальне водокористування товариства закінчився 01.06.2020, а новий дозвіл на спеціальне водокористування отримано 24.06.2020. Таким чином, встановлено, що в період з 02.06.2020 по 23.06.2020 було здійснено самовільне водокористування під час забору та використання води із свердловин без дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до наданої ТОВ "Наз-Оле" за результатами перевірки довідки від 07.12.2021 вих.33 у період з 02.06.2020 по 23.06.2020 зі свердловини №1, що розташована за адресою: вул. Новодонівська, 1. с. Хотімля, Чугуївського району, Харківської області, забрано 1936 куб. м. води. Із свердловини № 3, що розташована на території очисних споруд, за адресою: вул. Гонтарівський шлях, 1 с. Зарічне (Петрівське), Чугуївський район Харківської області, забрано 2 куб.м. води.

У зв`язку із виявленими порушеннями, Державною екологічною інспекцією у Харківській області 17.01.2022 відповідно Методики розрахунку розмірів відшкодування нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України" №389 від 20.07.2009, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 здійснено розрахунок розміру збитку, заподіяного державі ТОВ "Наз-Оле" внаслідок самовільного водокористування в період з 02.06.2020 по 23.06.2020 зі свердловини № 3, що розташована на території очисних споруд, за адресою: вул. Гонтарівський шлях, 1 с. Зарічне (Петрівське), Чугуївський район Харківської області, розмір якого склав 8,72грн, який було надіслано на адресу ТОВ "Наз-Оле" разом з претензією № 17 від 17.01.2022 за вих. №255-03-04, щодо добровільного відшкодування шкоди.

Окрім того, Державною екологічною інспекцією у Харківській області 17.01.2022 відповідно до Методики здійснено розрахунок розміру збитку, заподіяного державі ТОВ "Наз-Оле" внаслідок самовільного водокористування в період з 02.06.2020 по 23.06.2020 зі свердловини №1, що розташована за адресою: вул. Новодонівська, 1. с. Хотімля, Чугуївського району, Харківської області, розмір якого склав 8441,93грн, який було надіслано на адресу ТОВ "Наз-Оле" разом з претензією № 18 від 17.01.2022 за вих. №256-03-04, щодо добровільного відшкодування шкоди.

На підставі зазначеного, прокурором у позовній заяві вказано, що у зв`язку із самовільним водокористуванням підземних вод, відповідачем заподіяно державі шкоду, яка за розрахунком складає 8450,65грн та підтверджується матеріалами проведеної Держекоінспекцією у Харківській області вище вказаної перевірки.

Перевіркою також встановлено, що ТОВ "Наз-Оле" фактично використовується земельна ділянка державної власності, з земель рекреаційного призначення, площею 15,97 га, кадастровий номер 6321688400:01:000:0031 для обслуговування бази відпочинку ім. О.В. Соіча, що розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області. Земельна ділянка знаходиться у прибережно захисній смузі та пляжної зони Печенізького водосховища (р. Сіверський Донець), яка обнесена металевим парканом, вільний доступ обмежено. Речові права на земельну ділянку відсутні.

Прокурором зазначено, що станом на 17.03.2023 ТОВ "Наз-Оле" в порушення вимог статті 126 Земельного кодексу України не було зареєстровано право власності чи користування земельною ділянкою (кадастровий номер 6321688400:01:000:0031), яка є власністю держави, що розташована за межами населених пунктів, за адресою: Харківська область, Вовчанський район, Хотімлянська с/рада, що підтверджується витягами з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.03.2023 №326155927 та №326156091, а саме відсутністю будь-яких відомостей щодо прав власності (користування) за ТОВ "Наз-Оле" на вказану земельну ділянку.

Відповідно до довідки ТОВ "Наз-Оле" від 07.12.2021 вих.33, товариством у період з 07.12.2018 по 07.12.2021 зі свердловини №1 забрано 38169 мЗ води та зі свердловини № 3 забрано 74 мЗ води.

Враховуючи наведене вище, Державною екологічною інспекцією у Харківській області зроблено висновок про використання відповідачем надр (підземні води) за відсутністю спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області 17.01.2022 відповідно до Методики здійснено розрахунок розміру збитку, заподіяного державі ТОВ "Наз-Оле" внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) в період з 07.12.2018 по 07.12.2021 зі свердловини № 3, що розташована на території очисних споруд, за адресою: вул. Гонтарівський шлях, 1 с. Зарічне (Петрівське), Чугуївський район Хрківської області, розмір якого склав 322,68 грн, який було направлено на адресу ТОВ "Наз-Оле" разом з претензією за №20 від 17.01.2022 за вих. №258-03-04 щодо добровільного відшкодування шкоди.

Окрім того, Державною екологічною інспекцією у Харківській області 17.01.2022 відповідно до Методики здійснено розрахунок розміру збитку, заподіяного державі ТОВ "Наз-Оле" внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) в період з 07.12.2018 по 07.12.2021 зі свердловини №1, що розташована за адресою: вул. Новодонівська, 1. с. Хотімля, Чугуївського району, Харківської області у розмірі 166435,92 грн., який було направлено на адресу ТОВ "Наз-Оле" разом з претензією №19 від 17.01.2022 за вих. №257-03-04 щодо добровільного відшкодування шкоди.

На підставі зазначеного, прокурором в позовній заяві вказано, що у зв`язку із самовільним користування надрами (підземні води) ТОВ "Наз-Оле", в порушення вимог ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, державі заподіяно шкоду у загальному розмірі 166758,60грн, яка підтверджується матеріалами позапланової перевірки Держекоінспекції у Харківській області.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, Держекоінспекцією у Харківській області ТОВ "Наз-Оле" внесено припис від 17.12.2021 за №270/03-13 згідно з пунктами 4, 5, 6 якого ТОВ "Наз-Оле" необхідно забезпечити виконання умов дозволу на спеціальне водокористування від 24.06.2020 №117/ХР/49д-20, отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води), надати інформацію стосовно обсягу скиду зворотних (стічних) вод до річки Розрита у період з 02.06.2020 по 23.06.2020 (т.1 а.с.41-43).

Обставини справи також свідчать, що в результаті виявлених порушень під час перевірки, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Гринь Є.Л. винесено постанову №03-11/972 від 20.12.2021 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 11883грн за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 6, статтями 47, 83, 82-4 КУпАП, на відповідальну посадову особу у товаристві - Ротмістрова М.В., яка надіслана на адресу останнього листом Держекоінепекції у Харківській області від 17.01.2022 за №263-03-04 (т.1 а.с.47-48, 44).

Прокурор в позовній заяві також зазначав, що припис Державної екологічної інспекції у Харківській області №270/03-13 від 17.12.2021 було оскаржено Товариством з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" в порядку адміністративного судочинства.

Зокрема, за результатами судового розгляду, 21.07.2022

Харківським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення у справі №520/987/22, яким частково задоволено адміністративний позов ТОВ "Наз-Оле" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису; визнано протиправними та скасовано пункти 1, 7, 8 та 9 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 17.12.2021 №270/03-13.

Посилаючись на викладені вище обставини, прокурор вважав, що в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається у неналежному виконані своїх службових обов`язків щодо використанні водних ресурсів (підземних вод) за відсутності дозвільних документів, а саме: дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), безпосередній причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідок поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства.

При цьому, вина відповідача полягає у використання водних ресурсів (підземних вод) за відсутності дозвільних документів, а саме: дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) та підтверджується доданими до позовної заяви документами, а саме: актом інспекції №11139/12-01/03-04 від 16.12.2021, приписом №270/03-13 від 17.12.2021 та претензією №17 від 17.01.2022 за вих№225-03-04, №18 від 17.01.2022 за вих.№256-03-04, №19 від 17.01.2022 за вих.№257-03-04, №20 від 17.01.2022 за вих.№258-03-04, постановою про накладення адміністративного стягнення №03-11/972 від 20.12.2021, що свідчить про встановлення факту порушення відповідачем вимог статей 44, 49 Водного кодексу України, статей 16,19,21 Кодексу України про надра.

Таким чином, внаслідок здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" в порушення вимог статті 44, 49 Водного кодексу України, статті 16, 19, 21 Кодексу України про надра, самовільного користування надрами (підземними водами) в період з 07.12.2018 по 07.12.2021, з 02.06.2020 по 23.06.2020, державі заподіяно шкоду у розмірі 175209,25грн, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом (т.1 а.с.1-119).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у даній справі в позові відмовлено, з підстав викладених вище (т.1 а.с.204-219).

Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, колегія суддів зазначає наступне.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020р. у справі №698/119/18.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

З матеріалів справи вбачається, що даний позов подано прокурором в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, яка неналежно виконує свої повноваження з захисту інтересів держави шляхом стягнення збитків заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в судовому порядку.

Матеріали справи свідчать, що Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова з метою вирішення питання щодо представництва інтересів держави в суді, звернулась до Державної екологічної інспекції у Харківській області з листами №55-104-582вих-23 від 06.02.2023 та №55-104-1282вих-23 від 16.03.2023, в яких просила надати документи щодо проведеної Державною екологічною інспекцією у Харківській області перевірки ТОВ "Наз-Оле" та повідомити про підстави невжиття Інспекцією відповідних заходів щодо відшкодування ТОВ "Наз-Оле" збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства (т.1 а.с.87-88, 86-90).

Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулася до прокуратури з листами №886-03-08 від 13.02.2023 та №1552-03-08 від 20.03.2023, якими надано копії документів, що приймалися під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Наз-Оле" та повідомлено про не сплату ТОВ "Наз-Оле" шкоди, заподіяної державі у зв`язку з порушенням вимог природоохоронного законодавства. Разом з тим, повідомлено, що інформації стосовно виконання ТОВ "Наз-Оле" пунктів обов`язкового до виконання припису від 17.12.2021 №270/03-13 до Інспекції не надходило. При цьому у зв`язку з відсутністю асигнувань зазначено, що заходи щодо відшкодування ТОВ "Наз-Оле" збитків заподіяних державі не вживались (т.1 а.с.91-92).

Прокурор вказував, що відсутність претензійно-позовної роботи з відповідачем, свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів.

Отже, прокурор в позовній заяві зазначав, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 131-1 Конституції України, є несплата ТОВ "Наз-Оле" шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що ослаблює економічні основи держави та потребує прокурорського реагування.

З матеріалів справи також вбачається, що листом №55-104-2467вих-23 від 16.05.2023 Шевченківською окружною прокуратура м. Харкова в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" було повідомлено Державну екологічну інспекцію у Харківській області про пред`явлення прокурором позову (т.1 а.с.113-114).

Отже, прокурором встановлена наявність визначених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення з даною позовною заявою до господарського суду.

На підставі вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для звернення прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах держави.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 8 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 3 зазначеної статті унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено в статті 1166 Цивільного кодексу України , відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Слід зауважити, що стаття 1166 Цивільного кодексу України , встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.

в) Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Остання складова - вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України , встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Cудова колегія зазначає, що спір у даній справі виник між державою в особі уповноваженого органу державного нагляду (контролю) та суб`єктом господарювання, що здійснює діяльність у сфері поводження з відходами про відшкодування майнової шкоди, завданої правопорушенням внаслідок самовільного водокористування підземної питної води на власні потреби, а саме в наслідок перевищення встановленого ліміту використання води.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Приписами частини 1 статті 149, статті 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Згідно із частинами 2, 3 статті 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України, частина 1 статті 49 Водного кодексу України).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (частини 2, 4 статті 49 Водного кодексу України).

Відповідно до пункту 6 статті 110 Водного кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні в недоотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Згідно статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно приписів статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що дії (бездіяльність) відповідача, внаслідок яких було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки.

Як було зазначено вище, звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор посилався на те, що в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається у неналежному виконані своїх службових обов`язків щодо використанні водних ресурсів (підземних вод) за відсутності дозвільних документів, а саме: дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), безпосередній причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідок поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства.

При цьому, вина відповідача полягає у використання водних ресурсів (підземних вод) за відсутності дозвільних документів, а саме: дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) та підтверджується доданими до позовної заяви документами, зокрема, актом інспекції №11139/12-01/03-04 від 16.12.2021 та приписом №270/03-13 від 17.12.2021, що свідчить про встановлення факту порушення відповідачем вимог статей 44, 49 Водного кодексу України, статей 16,19,21 Кодексу України про надра.

Таким чином, внаслідок здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" в порушення вимог статті 44, 49 Водного кодексу України, статті 16, 19, 21 Кодексу України про надра, самовільного користування надрами (підземними водами) в період з 07.12.2018 по 07.12.2021, з 02.06.2020 по 23.06.2020, державі заподіяно шкоду у розмірі 175209,25грн, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Разом з тим, які вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" було оскаржено до Харківського окружного адміністративного суду пункти 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 17.12.2021 р. №270/03-13.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі №520/987/22 адміністративний позов ТОВ "НАЗ-ОЛЕ" задоволено частково; визнано протиправними та скасовано пункти 1, 7, 8, 9 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 17.12.2021 №270/03-13; стягнуто з Державної екологічної інспекції у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Наз-Оле" суму сплаченого судового збору в розмірі 1240,50грн; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.93-112).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 у справі №520/987/22 апеляційну скаргу ТОВ "Наз-Оле" задоволено; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 520/987/22 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 17.12.2021 №270/03-13; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2481,00 грн та за подачу апеляційної скарги у розмірі 3721,50 грн (т.1 а.с.177-185).

Дослідивши зміст зазначеної постанови від 20.07.2023 у справі №520/987/22, колегією суддів встановлено, що задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 17.12.2021 р. №270/03-13, апеляційним адміністративним судом було встановлено наступні обставини:

-«На підставі звернення громадянина ОСОБА_1 від 12.11.2021 та погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), наданого Державною екологічною інспекцією України 23.11.2021 № 4.3/2278ПГ, ДЕІ у Харківській області було прийнято наказ від 02.12.2021 за № 1139/12-01 "Про здійснення позапланового заходу (перевірки) ТОВ "Наз-Оле", згідно якого, зокрема, наказано направити для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) та додержанням вимог природоохоронного законодавства в частині оцінки впливу на довкілля, охорони атмосферного повітря, використання та охорони земель, охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, поводження з підходами, пестицидами ти агрохімікатами ТОВ "Наз-Оле" Євгена Гриня - головного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження і відходами, небезпечними хімічними речовинами та промислового забруднення державного інспектора і охорони навколишнього природною середовища Харківської області. Євгену Гриню здійснити перевірку в термін 03, з 06 по 10, з 13 по 16 грудня 2021.

Як вбачається з направлення Державної екологічної інспекції у Харківській області від 02.12.2021 № 1139/12-01/03-04, виданого на підставі наказу від 02.12.2021 за №1139/12-01, на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Наз-Оле" на перевірку направляється головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження і відходами, небезпечними хімічними речовинами та промислового забруднення державного інспектора і охорони навколишнього природною середовища Харківської області Гринь Євген Леонідович для проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері навколишнього природного середовища. Дата початку та дата закінчення заходу: 03, з 06 по 10, з 13 по 16 грудня 2021 року.

За наслідками проведення перевірки Державною екологічною інспекцією Харківської області складений Акт від 16.12.2021 р. № 1139/12-01/03-04.

За результатами перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища 17.12.2021 винесено припис №270/03-13.

В направленні Державної екологічної інспекції у Харківській області від 02.12.2021 № 1139/12-01/03-04 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Наз-Оле" визначений перелік питань про оцінку впливу на довкілля, про охорону атмосферного повітря, про використання та охорону земель, про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, про використання та охорону земель, про поводження з відходами, пестицидами та агрохімікатами».

Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 20.07.2023 у справі №520/987/22 за результатами дослідження вказаних обставин також було встановлено, що предмет проведеної Державною екологічною інспекцією у Харківській області позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Наз-Оле" не співпадає із предметом звернення громадянина Портянко Ю.О., що прямо суперечить положенням абзацу 11 частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а тому працівники Інспекції діяли відносно заявника поза межами прямо передбаченого законом строку на проведення перевірки, поза межами предмету звернення громадянина ОСОБА_1 .

Відповідно до правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 821/597/17 та у постанові від 20.09.2018 у справі №810/1438/17, акт отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 04.02.2019 у справі № 807/242/14 викладено висновок про те, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Отже, за результатами дослідження обставин справи Другим апеляційним адміністративним судом в постанові від 20.07.2023 у справі №520/987/22 було встановлено, що здобуті Державною екологічною інспекцією у Харківській області в процесі проведення зазначеної перевірки об`єктивні дані слід кваліфікувати в якості отриманих із порушенням встановленої законом процедури, а тому такими, що не можуть бути визнані допустимими доказами.

Відтак, Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 20.07.2023 у справі №520/987/22 встановив та зазначив, що враховуючи незаконність проведення Державною екологічною інспекцією у Харківській області позапланової перевірки ТОВ "Наз-Оле", результати якої оформлені актом від 16.12.2021 №1139/12-01/03-04, припис Державної екологічної інспекції у Харківській області № 270/03-13 від 17.12.2021, виданий за результатами такої перевірки також є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 20.07.2023 у справі №520/987/22 з огляду на обставини справи зазначив, що державний контроль за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель покладено саме на Держгеокадастр, що свідчить про відсутність у Державної екологічної інспекції у Харківській області повноважень перевіряти наявність чи відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Отже, враховуючи незаконність проведення Державною екологічною інспекцією у Харківській області позапланової перевірки ТОВ "Наз-Оле", результати якої оформлені актом від 16.12.2021 №1139/12-01/03-04, Другим апеляційним адміністративним судом у зазначеному судовому рішенні було визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Харківській області № 270/03-13 від 17.12.2021, виданий за результатами незаконної перевірки.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України учасники господарського процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені. Вказані висновки також наведені в постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 902/530/20.

При цьому, згідно висновків Верховного Суду наведених в постанові від 06.12.2021 у справі № 922/4019/20 за змістом норми частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта, тоді як лише згадувані, але такі, що не одержали оцінки суду обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Отже, апеляційним розглядом підтверджено, що в даному випадку суд першої інстанції посилався на факти встановлені в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 у справі №520/987/22, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта, отже є преюдиційними, а тому не доказуються при розгляді даної справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 29.11.2021 у справі № 910/11215/20).

Викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора про наявність відображених в акті перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області від 16.12.2021 №1139/12-01/03-04 порушень відповідачем природоохоронного законодавства, повністю спростовуються висновками наведеними у постанові апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 у справі №520/987/22, при цьому в обґрунтування своєї позиції до матеріалів господарської справи не надано інших доказів, які не були предметом дослідження в межах адміністративної справи №520/987/22, та які б підтверджували наявність порушення відповідачем вимог статей 44, 49 Водного кодексу України.

Також, матеріали справи не містять доказів оскарження вказаної постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 у справі №520/987/22 до суду касаційної інстанції.

Отже, перевіривши наведені доводи суду першої інстанції та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що обставини відсутності в діях відповідача порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища спростовуються як матеріалами даної справи, так і висновками, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції в адміністративній справі №520/987/22.

Судова колегія також враховує, що акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення, який відповідно до статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", є документом, що фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Також, системний аналіз положень статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дає підстави для висновку про те, що припис органу державного нагляду (контролю) є розпорядчим документом, в якому, з урахуванням характеру спірних правовідносин, мають бути наведені конкретні порушення суб`єктом господарювання норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які вже мали місце на момент проведення перевірки, та встановлені строки усунення цих порушень, оскільки метою видання приписів є саме усунення таких виявлених порушень. Тобто, до припису можуть включатися виключно вимоги, направлені на усунення виявлених у ході перевірки порушень.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 у справі №520/987/22, було зроблено висновок про незаконність проведення Державною екологічною інспекцією у Харківській області позапланової перевірки ТОВ "Наз-Оле", результати якої оформлені актом від 16.12.2021 №1139/12-01/03-04.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що Другим апеляційним адміністративним судом було зроблено висновок про те, що здобуті Державною екологічною інспекцією у Харківській області за результатами проведення зазначеної позапланової перевірки об`єктивні дані, на які прокурор посилається в обґрунтування позовних вимог в межах даної справи, слід кваліфікувати в якості отриманих із порушенням установленої законом процедури, тобто такими, що не можуть бути визнані допустимими доказами.

Судова колегія наголошує, що протиправні дії не можуть зумовлювати настання правомірних наслідків.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 02.07.2020 у справі №1340/4669/18 та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева» (fruitofthepoisonoustree), сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.

Встановлення неправомірності дій контролюючого органу щодо проведення перевіри без є достатньою та самостійною підставою для визнання наслідків такої перевірки, без аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.

За наведених обставин, припис Державної екологічної інспекції у Харківській області № 270/03-13 від 17.12.2021, виданий за результатами такої перевірки також є незаконним, що встановлено Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 20.07.2023 у справі №520/987/22, яка набрала законної сили.

Вказані обставини мають безпосереднє значення для вирішення питання наявності правових підстав відшкодування шкоди заявленої до стягнення в межах даної справи №922/2186/23, оскільки за відсутності такого елементу складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача, відсутні законні підстави притягувати суб`єкта господарювання до відповідальності, за правопорушення, яке він не вчиняв.

Доводи прокурора про те, що акт перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області від 16.12.2021 №1139/12-01/03-04 є чинним, у зв`язку із чим на думку останнього дії інспекції щодо проведення перевірки є законними, а порушення встановленими, не є належним обґрунтуванням підтвердження обставин наявності порушення відповідачем законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, оскільки за висновками Верховного Суду наведеними у постанові від 09.11.2021 у справі №420/2787/19, акт перевірки є документом про фіксацію порушень та обставин, які слугували підставою для висновків про такі порушення.

При цьому, Верховний Суд в постанові від 23.10.2020 у справі №805/3450/16-а вказав, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки контролюючого органу щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) та статті 5 КАС України (у нині діючій редакції), яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

Більш того, як було зазначено вище, відповідна перевірка, оформлена актом від 16.12.2021 №1139/12-01/03-04 була проведена неправомірно, що свідчить про неналежність вказаного доказу згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 02.07.2020 у справі №1340/4669/18 та доктриною «плодів отруйного дерева» (fruitofthepoisonoustree).

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що складений контролюючими органами за наслідками перевірки акт є документом про фіксацію порушень та обставин, які слугували підставою для висновків про такі порушення, який не підлягає оскарженню, однак вказане не свідчить про беззаперечну доведеність встановлених в акті перевірки порушень за наведених вище обставин.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів приходить до висновків, про відсутність у спірних правовідносинах в межах даної справи №922/2186/23 складу правопорушення, передбаченого статтею 1166 Цивільного кодексу України та статтями 44, 49 Водного кодексу України. Зазначені обставини, виключають можливість відшкодування шкоди, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів.

З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду про те, що заявлений прокурором в межах даної справи позов позбавлений фактичного та правового обґрунтування, а обставини викладені в ньому є недоведеними належними та допустимими доказами, що зумовило прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову, є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі та позивача у відзиві на апеляційну скаргу, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини наведені у відзиві відповідача, винесене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає.

Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/2186/23 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у справі №922/2186/23 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30.10.2023

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко