Постанова

від 30.10.2023 по справі 908/1535/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1535/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форестер" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 (повне рішення складено 10.11.2022, суддя Зінченко Н.Г.) у справі №908/1535/22

за позовом Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форестер", м. Запоріжжя

про стягнення 32 677,64 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся Концерн Міські теплові мережі з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТЕР з позовом про стягнення основного боргу за листопад 2021 року квітень 2022 року в розмірі 32677,64 грн. за поставлену теплову енергію за типовим індивідуальним договором № 74203471 про надання послуги з постачання теплової енергії, укладеним з 01.11.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленої теплової енергії у період з листопада 2021 року по квітень 2022.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі №908/1535/22 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форестер" на користь Концерну Міські теплові мережі, 32 677 грн. 64 коп. основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії, 2 481 грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форестер" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі №908/1535/22 скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати заборгованість в сумі 4138,94 грн., що виникла на підставі договору №407320 від 03.11.2016.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, які б регламентувались типовим індивідуальним договором № 74203471 від 01.11.2021, оскільки між сторонами укладено договір про постачання теплової енергії у гарячій № 407320 від 03.11.2016 та відповідач не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про приєднення, як споживача послуг, до умов типового індивідуального договору № 74203471 01.11.2021, тому що не надавав позивачу підписану заяву-приєднання, не був повідомлений належним чином про опублікування публічних договорів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач посилається на те, що між Концерном Міські теплові мережі та ТОВ ФОРЕСТЕР укладено типовий індивідуальний договір про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії №74203471, який є публічним договором приєднання та з 01.11.2021 є укладеним з власником приміщення, що не суперечить ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги. Тому попередні договори з 01.11.2021 припинили свою дію на підставі вищевказаного Закону та постанови Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019.

Відповідач у відповіді на відзив на апеляційну скаргу зазначає, що відносини між позивачем та відповідачем з 03.11.2016 були врегульовані умовами договору № 407320 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Виставлені позивачем рахунки за постачання теплової енергії не сплачувались через їх невідповідність наявним договірним відносинам.

Скаржник зазначає, що про факт прийняття або неприйняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги відповідач дізнався виключно від представника позивача в суді зі слів, які не підтверджені жодними доказами.

Концерном МТМ не виконаний обов`язок по укладенню нових договорів у відповідності до положень Закону України №2189-VІІІ, а отже, попередній договір вважався продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, тобто до 03.11.2022.

Другим істотним чинником, який дає змогу встановити відсутність факту укладення договору приєднання у вказаних умовах є те, що ст.ст.205, 207, 208 Цивільного кодексу України встановлена обов`язкова письмова форма для угод між юридичними особами, крім цього визначені конкретні форми змісту угоди.

Порядок укладання господарських договорів, який передбачений ст.ст.180-181 Господарського кодексу України також не дотриманий.

Наступним доводом щодо неможливості укладання нового договору, на думку скаржника, є те, що докази на виконання умови п. 4 типового договору (будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір) відсутні як у позивача, так і в дійсності, адже підписана заява-приєднання (додаток) до типового договору відсутня та не підписувалася представниками відповідача, жодного рахунку виставленого за типовим договором ТОВ «Форестер» не сплачувалось.

Скаржник стверджує, що позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про факт отримання теплової енергії ТОВ «Форестер» в нежитловому приміщенні. Також, позивачем не надано документів, які б свідчили про здійснену господарську операцію. Надані позивачем розрахунки не базуються на первинних документах та не є спроможними у зв`язку з невідповідністю законодавству.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 для розгляду справи № 908/1535/22 визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Орєшкіна Е.В., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.

07.04.2023 у зв`язку з відпусткою судді Чус О.В. - члена колегії суддів призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для здійснення певної процесуальної дії визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Орєшкіна Е.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О,

Ухвалою суду від 07.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форестер" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі №908/1535/22.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.09.2023, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 зазначеною колегією суддів прийнято справу №908/1535/22 до свого провадження; розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Концерн "Міські теплові мережі" діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, її транспортування, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут (п.2.2 Статуту).

ТОВ ФОРЕСТЕР є власником нежитлового приміщення 83 площею 127,1 кв.м., розташованого за адресою: вул. Рубана, буд. 20, м. Запоріжжя, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію права власності від 08.02.2011 № 28935738.

Житловий будинок по вул. Рубана, 20, є багатоквартирним та обладнано приладами комерційного обліку теплової енергії Х-12 заводський № 01067, Х-12 заводський № 01022, Х-12 заводський № 06181.

01.11.2021 між Концерном Міські теплові мережі та Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРЕСТЕР укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою.

Пунктом 5 договору передбачено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Відповідно пункту 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяги теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів комерційного обліку або розрахункового відповідно до Методики розподілу між споживачами обсяги спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р №315.

Пунктом 32 договору встановлено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разу застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п.34 договору).

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору (п.38 договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (пп.3 п.41 договору).

На виконання умов договору теплопостачальна організація відпустила споживачу теплову енергію за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року на загальну суму 32677,64 грн.

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги.

Відповідач свої зобов`язання з оплати отриманої теплової енергії не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовльняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із належного виконання позивачем своїх зобов`язань відносно надання послуги з постачання теплової енергії у заявлений спірний період та не надання відповідачем доказів виконання зобов`язань з оплати наданих послуг.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч.1 ст.630 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст.633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України "Про житлово-комунальні послуги, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання, пункту 3 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (с.1 Закону України Про теплопостачання).

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (ч.4 ст.19 Закону України Про теплопостачання).

Частинами 1,3 ст.2 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", визначено:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; - внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Частиною першою ст.6 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України Про житлово-комунальні послуги за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

За приписами ч.7 ст.14 Закону України Про житлово-комунальні послуги до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Згідно з частиною п`ятою ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч.7 ст.21 Закону України Про Житлово-комунальні послуги).

Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абз.2 п.3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021) встановлено, що ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (надалі по тексту- споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (надалі по тексту - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

За змістом п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст.13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

02.10.2021 Концерн Міські теплові мережі оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya -publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Частинами 2,3 ст.21 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Враховуючи наведені приписи законодавства, приймаючи до уваги відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-денного строку з моменту опублікування 02.10.2021 позивачем індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

При цьому, раніше укладений між сторонами договір №407320 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 03.11.2016 припинив свою дію.

Таким чином, укладений між сторонами типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є підставою для виникнення у сторін цього договору майново-господарських зобов`язань.

Згідно з п.8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Зміст рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 № 382 "Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя" свідчить про те, що забезпечення Концерном "Міські теплові мережі" початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій здійснюється з 01.11.2021.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.03.2022 №126 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя з 31.03.2022 з проведенням Концерном "Міські теплові мережі" відключення споживачів теплової енергії.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Згідно з п.5 ч.2 ст.10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13.

Відповідно до розділу III Методики № 315 визначається та розподіляється обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування (далі -МЗК) та допоміжних приміщень, а саме: у разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20 %; двоповерхова - 18 %; триповерхова - 16 %; чотириповерхова - 14 %; п`ятиповерхова - 12 %; шестиповерхова та вище - 10 %.

Також, відповідно до Розділу V Методики № 315 визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, зокрема: обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від: індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами - 15 %; індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %; автономної теплогенеруючої/когенераційної установки - 7 %; центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки, яка не є автономною - 8 %.

При цьому, нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.

Відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 Концерном Міські теплові мережі для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 №374.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії у спірне нежитлове приміщення відповідача в період з листопада 2021 року по квітень 2022 року на загальну суму 32677,64 грн.

Позивачем сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату послуг за постачання теплової енергії за договором № 74203471 за за листопад 2021 року на суму 6188,33 грн., за грудень 2021 року на суму 5331,46 грн., за січень 2022 року на суму 9371,29 грн., за лютий 2022 року на суму 3367,69 грн., за березень 2022 року на суму 7833,49 грн., за квітень 2022 року на суму 585,38 грн.

В період з листопада 2021 року по квітень 2022 року позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 32677,64 грн.

Вказані рахунки були надіслані позивачем в електронній формі на електронну адресу відповідача за допомогою доступу до електронних систем обліку, про що свідчить інформація про доставку документа адресату на зворотньому боці рахунків.

Для здійснення перевірки нарахувань позивачем надано всі необхідні дані, що містяться в рахунку, а саме покази приладу обліку, площу опалювальних приміщень у будинку, площу приміщення відповідача, тарифи, що діяли в розрахунковому періоді.

Строк виконання зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав.

Відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 32677,64 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №407320 від 03.11.2016 є чинним, оскільки, як вже було зазначено судом апеляційної інстанції, цей договір припинив свою дію внаслідок укладення 01.11.2021 між сторонами типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення 83 по вул. Рубана, буд. 20 у м. Запоріжжі підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Крім того, подача теплоносія на об`єкт відповідача у спірний період підтверджується актами зняття показань приладів обліку теплової енергії за листопад 2021 року, березень 2022 року.

Наведеним спростовуються доводи скаржника щодо недоведення позивачем факту надання послуг з постачання теплової енергії у спірний період.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форестер" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі №908/1535/22- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі №908/1535/22 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.10.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков