Постанова

від 19.10.2023 по справі 926/1333/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023 року м.Дніпро Справа № 926/1333/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),

судді: Іванов О.Г., Дармін М.О.

секретар судового засідання Солодова І.М.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 (повне рішення складено 13.07.2023, суддя Красота О.І.) у справі №926/1333/21

За позовом Приватного підприємства "Букком", смт. Кельменці, Кельменецький район, Чернівецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади", м. Київ

про стягнення 691 466,68 грн., з яких 551 048,40 грн. основної заборгованості; 47 456,65 грн. трьох процентів річних; 92 961,63 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Букком" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" і просило суд стягнути основний борг у розмірі 551 048,40 грн., 3% річних у розмірі 47 456,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 92 961,63 грн. за Договором надання послуг № 3 від 04.04.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору надання послуг № 3 від 04.04.2018 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023, у даній справі, позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 87 А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37066947) на користь Приватного підприємства "Букком" (60100, Чернівецька область, Кельменецький район, смт. Кельменці, вул. Бесарабська, 87 А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 22833315) основний борг у розмірі 551 048,40 грн., 3% річних у розмірі 47 456,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 92 961,63 грн., а також судовий збір у розмірі 10 372,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі №926/1333/21 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що фактичні послуги згідно договору не надавались, а відтак скаржник вважає, що договір не був укладений, оскільки сторонами договору не були узгоджені такі його істотні умови, як предмет та ціна договору, в акті №4 виконаних робіт від 30 квітня 2018 року та акті №16 виконаних робіт від 30 квітня 2018 року підписи від імені уповноважених осіб - Генерального директора ТОВ «Дністрові сади» та Директора ПП «Букком», виконані за допомогою факсіміле, що не передбачено умовами договору.

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.07.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Іванов О.Г., Дармін М.О.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 01.08.2023 здійснено запит матеріалів справи №926/1333/21 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

04.08.2023 матеріали справи №926/1333/21 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі №926/1333/21. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 19.10.2023 о 11 год. 00 хв.

05.09.2023 від позивача/ПП "Букком" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі №926/1333/21 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

19.10.2023 на електронну пошту Центрального апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Дністрові сади" надійшла заява про відкладення розгляду справи через захворювання повноважного представника товариства.

Розглянувши заяву ТОВ "Дністрові сади" про відкладення розгляду справи, судова колегія відмовляє у її задоволенні та зазначає наступне.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 07.08.2023 явка представників сторін в судове засідання 19.10.2023 обов`язковою не визнавалась, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду скарги та вважає за можливе здійснити розгляд скарги у даному судовому засіданні.

Також, 19.10.2023 позивач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

19.10.2023 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2018 між Приватним підприємством "Букком" (далі Позивач, Продавець, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" (далі Відповідач, Покупець, Замовник) укладено Договір надання послуг № 3 (далі Договір). (т. 1 а.с. 07-08)

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець надає, а Покупець приймає транспортні послуги (далі послуги), згідно із замовленням на умовах, вказаних у Договорі. Загальна сума Договору складається із вартості окремих замовлень й оплачується на підставі рахунку-фактури, накладної, що оформляється окремо на кожне замовлення.

Згідно з п. 1.2 Договору загальна кількість послуг, що поставляється за Договором, обчислюється сумою всіх замовлень Покупця (на підставі рахунків).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна за послуги вказується в рахунку-фактурі, накладній.

За умовами п. 2.2 Договору оплата за послуги проводиться окремо за кожне замовлення у формі попередньої оплати в обсязі 100% вартості замовлення на розрахунковий рахунок Продавця, протягом 5 робочих днів після отримання рахунку-фактури, накладної.

Відповідно до п. 3.1 Договору Продавець зобов`язується надати послуги, зазначені у п. 1.1 Договору, згідно із замовленням Покупця.

Згідно з п. 3.2 Договору Покупець зобов`язується оплатити й прийняти вартість послуг.

За умовами п. 4.1 Договору здавання-приймання послуг проводиться у присутності уповноважених представників сторін згідно з підписаними сторонами накладними. Всі питання відносно кількості та якості послуг вирішуються в момент їх отримання.

Відповідно до п. 6.1 Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018.

Позивач зазначає, що надав Відповідачу транспортні послуги по маршруту с. Вороновиця с. Селище 50 км на загальну суму 551 048,40 грн., на підтвердження чого додав акти виконаних робіт, а саме:

- № 3 від 19.04.2018 на суму 161 530,20 грн.;

- № 4 від 30.04.2018 на суму 115 897,50 грн.;

- № 16 від 22.05.2018 на суму 273 620,70 грн. (т. 1, а.с. 181-183).

Однак Відповідач не оплатив надані транспортні послуги.

06.02.2020 Позивач надіслав Відповідачу претензію-вимогу за № 2 від 31.01.2020 про сплату заборгованості, а також повторно направив копії актів та рахунків (т. 1, а.с. 15, 16).

Вказану претензію-вимогу Відповідач отримав 04.03.2020 (т. 1, а.с. 17), однак залишив її без відповіді та виконання.

Позивач стверджує, що заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 551 048,40 грн., що і є причиною виникнення спору. Також, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період з 27.04.2018 по 29.03.2021 у розмірі 47 456,65 грн. та інфляційні втрати за загальний період з травня 2018 року по лютий 2021 року у розмірі 92 961,63 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно презумпції правомірності правочину, закріпленої у статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Стаття 180 Господарського кодексу України регламентує істотні умови договору.

Частинами 1, 2 названої статті Господарського кодексу України унормовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частинами 1 та 4 статті 58-1 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відповідно до пунктів 1, 5, 9, 10 розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N 1000/5 (в редакції, чинній на час укладення договору та підпису накладних) право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Відбиток печатки, що засвідчує підпис посадової особи, ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи. У документах, створених на основі уніфікованих форм, печатка ставиться на окремо виділеному для цього місці з відміткою "М. П.".

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Відповідно правових позицій викладених у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 р. у справі № 910/6216/17 та від 05.12.2018 р. у справі № 915/878/16, встановивши наявність відбитку печатки товариства на спірних документах та, враховуючи, що позивач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за цих обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій.

Як вбачається з Договору він підписаний генеральним директором Черкес О.В. із завіренням підпису печаткою товариства.

Колегія суддів констатує, що апелянтом не наведено обґрунтованих підстав для визнання спірного правочину неукладеним.

Щодо тверджень апелянта, що ТОВ «Дністрові сади» не робило ніяких замовлень щодо надання послуг, не отримувало рахунків-фактур чи накладних, не проводило попередніх чи будь-яких інших оплат, слід зазначити, що підписанням та скріпленням печаткою Актів виконаних робіт (зокрема Акту №3 який не оспорюється Відповідачем) в яких є посилання на відповідні рахунки підтверджується замовлення відповідних послуг та отримання рахунків-фактури в момент підписання Актів виконаних робіт.

Крім цього, в апеляційній скарзі апелянт ніяким чином не спростував те, що ним включено до складу податкового кредиту операції з придбання з податком на додану вартість від Позивача, у т.ч. за актами виконаних робіт № 3 від 19.04.2018 на суму 161 530,20 грн., № 4 від 30.04.2018 на суму 115 897,50 грн., № 16 від 22.05.2018 на суму 273 620,70 грн. Таким чином, Відповідач визнав наявність між сторонами реальних господарських операцій.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що 05.05.2023 від Головного управління ДПС у м. Києві надійшла відповідь на виконання вимог ухвали суду від 11.04.2023, до якої додано копії податкових декларацій з податку на додану вартість та додаток 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за квітень і травень 2018 року (т. 2, а.с. 248-254).

Із цих документів вбачається, що Відповідачем включено до складу податкового кредиту операції з придбання з податком на додану вартість від Позивача, у т.ч. за актами виконаних робіт № 3 від 19.04.2018 па суму 161 530,20 грн., № 4 від 30.04.2018 на суму 115 897,50 грн., № 16 від 22.05.2018 на суму 273 620,70 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17, від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Щодо висновку експерта №6028-22 за результатами проведення судової технічної експертизи документів.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо відхилення висновок судового експерта, оскільки із наданих Головним управлінням ДПС у м. Києві доказів, після висновку експерта вбачається, що Позивачем було надано Відповідачу транспортні послуги за актами виконаних робіт № 4 від 30.04.2018 на суму 115 897,50 грн., № 16 від 22.05.2018 на суму 273 620,70 грн.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що печатка Відповідача була загублена останнім, викрадена у нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б скористатись інша особа. Також, печатка Відповідача наявна на первинних документах.

Таким чином, наявність відтиску печатки Відповідача в актах № 4 від 30.04.2018, № 16 від 22.05.2018 є доказом його участі у здійсненні господарської операції.

У даному випадку суд першої інстанції правомірно звернувся до категорії стандарту доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Як доречно зазначив суд першої інстанції, наведені Позивачем доводи та надані на їх підтвердження докази про те, що ним було надано Відповідачу транспортні послуги на загальну суму 389 518,20 грн. (акти виконаних робіт № 4 від 30.04.2018, № 16 від 22.05.2018), визнаються більш вірогідними (вагомими) в розумінні ст. 79 ГПК України, ніж заперечення Відповідача про зворотне.

Щодо наданих Позивачем Відповідачу транспортних послуг на суму 161 530,20 грн., то, як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали акт виконаних робіт № З від 19.04.2018 на суму 161 530,20 грн. без будь-яких зауважень і заперечень (т. 1, а.с. 181).

Матеріалами справи також встановлено, що усі акти виконаних робіт № 3 від 19.04.2018 на суму 161 530,20 грн., № 4 від 30.04.2018 на суму 115 897,50 грн. та № 16 від 22.05.2018 на суму 273 620,70 грн., які підписані сторонами, містять посилання на рахунки № СФ-0000006 від 19.04.2018, № СФ-0000010 від 30.04.2018, № СФ-0000020 від 22.05.2018 відповідно.

Вказані обставини свідчать про розуміння Відповідача стосовно строків оплати відповідно до умов Договору.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним, В матеріалах справи відсутні докази звернення апелянта з відповідним позовом.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач під час вирішення спору у цій справі не надав, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують належне виконанням Відповідачем умов Договору надання послуг № 3 від 04.04.2018 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу за надані транспортні послуги згідно з актами виконаних робіт № 3 від 19.04.2018, № 4 від 30.04.2018, № 16 від 22.05.2018 у загальному розмірі 551 048,40 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач просив суд стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період з 27.04.2018 по 29.03.2021 у розмірі 47 456,65 грн. та інфляційні втрати за загальний період з травня 2018 року по лютий 2021 року у розмірі 92 961,63 грн.

Місцевий господарський суд, здійснивши арифметичний підрахунок 3% річних в загальній сумі 47 456, 65 грн та інфляційних втрат сумі 92 961,63 грн (розрахунок зроблено невірно, однак останній є меншим ніж сума, яка розрахована судом) дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 47 456,65 грн. та інфляційних втрат у розмірі 92 961,63 грн. Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що апелянт жодним чином не посилався на наявність помилок в розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, не наводив контррозрахунок.

Щодо порушення судом першої інстанції на думку апелянта норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою суду від 18.08.2022 було задоволено клопотання Відповідача про призначення у справі № 926/1333/21 судової технічної експертизи документів та відповідно зупинено провадження у справ на час її проведення.

06.01.2023 від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист за № 6028-22 від 06.01.2023 разом із висновком експерта № 6028-22 за результатами проведення судової технічної експертизи документів у справі № 926/1333/21 та матеріалами цієї справи.

Ухвалою суду від 23.01.2023 поновлено провадження у справі № 926/1333/21 з 14.02.2023; призначено підготовче засідання до розгляду на 14.02.2023 об 11:00 год.

Представником Позивача у підготовчому засіданні 14.02.2023 було подано заяву про відкладення розгляду справи та дистанційне ознайомлення з матеріалами справи, зокрема з висновком експерта.

В той же час, ухвалою суду від 14.02.2023 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2023 о 14:00 год.; до судового засідання у строк до 14.03.2023: Позивачу - надати пояснення щодо висновку експерта № 6028-22 за результатами проведення судової технічної експертизи документів.

14.03.2023 від Позивача надійшли клопотання про витребування доказів та додаткові пояснення стосовно того, що наявність відтиску печатки Відповідача в Актах є доказом участі останнього у здійсненні господарської операції. В той же час, клопотання про витребування доказів було обгрунтовано тим, що після ознайомлення з висновком експерта № 6028-22 і відповідно після закриття підготовчого провадження, оскільки висновок був наданий для ознайомлення після закриття підготовчого провадження та відповідно для забезпечення рівних процесуальних можливостей сторін, для підтвердження господарських операцій, оскільки висновком експерта ставилось під сумнів оригінали підписів сторін у актах, слід витребувати у Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчені копії документів, а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за квітень 2018 року, подану ТОВ "Дністрові сади", в частині операцій з придбання з податком на додану вартість від Виконавця ПП "Букком"; податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за травень 2018 року, подану ТОВ "Дністрові сади", в частині операцій з придбання з податком на додану вартість від Виконавця ПП "Букком"; інформацію про включення ТОВ "Дністрові сади" до складу податкового кредиту, операцій з придбання з податком на додану вартість від Виконавця ПП "Букком".

Пунктом 2 частини З статті 129 Конституції України та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

З огляду на те, що Відповідач не надав пояснень та доказів стосовно подачі/неподачі податкової декларації на додану вартість за квітень 2018 року і травень 2018 року в частині операцій з придбання з податком на додану вартість від ПП "Букком", а також інформації про включення Відповідача до складу податкового кредиту, операцій з придбання з податком на додану вартість від ПП "Букком", суд першої інстанції правомірно, прийняв ухвалу про задоволення клопотання Позивача, повернувся до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні.

Таким чином, з боку суду першої інстанції відсутні будь-які процесуальні порушення.

Та обставина, що Відповідач (апелянт) погоджувався із процесуальними діями суда першої інстанції свідчить те, що останній після повернення до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні, 09.05.2023 також подав клопотання про витребування доказів, яке було задоволено судом.

Таким чином, суд виходив з того, що повернення до підготовчого провадження зумовлене необхідністю встановити фактичні обставини справи, що мають значення для її вирішення. Тому з метою справедливого та неупередженого вирішення справи суд постановив відповідні ухвали.

Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Як визначено статтею 73 , Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі №926/1333/21.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі №926/1333/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі №926/1333/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.10.2023.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін