Рішення

від 30.10.2023 по справі 910/6374/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2023Справа № 910/6374/23

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЗСП"

про стягнення пені у розмірі 509 853,70 грн та штрафу в розмірі 193 966,08 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2023 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач, Укргазвидобування) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЗСП" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення пені у розмірі 509 853,70 грн та штрафу в розмірі 193 966,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю, за твердженнями позивача, прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки згідно договору поставки № УГВ/591/30-22 від 18.02.2022.

Ухвалою суду від 27.04.2023 відкрито провадження за вищезазначеною позовною заявою, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

05.06.2023 від Товариства до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

20.06.2023 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду. Укргазвидобування вказувало на порушення процесуальних строків з боку відповідача на подачу до суду відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подане клопотання позивача, суд залишив його без задоволення, виходячи з того, що Товариством не був пропущений строк на подачу відзиву, встановленого судом, тобто протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження. З матеріалів справи вбачається, що ухвала про відкриття провадження в цій справі від 27.04.2023 не була отримана відповідачем, а поштове відправлення № 0105493258423 було повернуто на адресу суду у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Натомість 18.05.2023 відповідачем до суду було подане клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. 23.05.2023 представнику Товариства було надано доступ до матеріалів справи. Фактично відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 23.05.2023, а тому поданий 02.06.2023 (шляхом направлення поштових зв`язком) відзив на позовну заяву є таким, що поданий у межах встановлених судом строків.

20.06.2023 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва Укргазвидобуванням була подана відповідь на відповідь.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.02.2022 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ЗСП», як постачальником, був укладений договір поставки № УГВ 591/30-22 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві трубу сталеву електрозварну прямошовну 0530x8мм (далі - товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно із умовами пункту 1 Специфікації № 1 від 18.02.2022 загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації, складає до 2 770 944,00 грн, в тому числі ПДВ 461 824,00 грн.

За змістом пункту 1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації/-ях (далі - Специфікація/-її), яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/-ях та Графіку поставки до цього договору.

Відповідно до пункту 6.3 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

За змістом пункту 3 Специфікації № 1 від 18.02.2022 строк поставки товару згідно графіку поставки, що є додатком № 3 до договору, але не пізніше 16.08.2022.

У додатку № 3 до договору сторонами узгоджено строк поставки товару 50% від загального об`єму протягом 120 календарних днів з дати укладання договору, 50% від загального об`єму протягом 150 календарних днів з дати укладання договору, але не пізніше 16.08.2022.

Отже, за домовленістю сторін договору граничним строком поставки товару є 16.08.2022.

Оскільки відповідач не здійснив поставку до 16.08.2022, Укргазвидобування здійснив нарахування штрафних санкцій (пені та штрафу) та звернувся до Товариства в порядку досудового врегулювання спору з претензією №30.6-022-1435 від 23.03.2023. Оскільки відповідач залишив претензію позивача без виконання, Укргазвидобування звернулось з цим позовом до суду, в межах якого просить суд стягнути пеню в розмірі 509 853,70 грн та штраф у розмірі 193 966,08 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує на те, що прострочення поставки сталось не з вини постачальника, а через настання обставин непереборної сили, що у свою чергу є підставою звільнення від відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу. Крім того Товариство зазначило, що дотрималось строків повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили, що унеможливило своєчасне виконання договору поставки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи вказаної статті кореспондуються із нормами статті 712 ЦК України. Частиною 2 якої передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що предметом спірного договору була поставка труби сталевої електрозварної прямошовної 0530x8мм загальною вартістю 2 770 944,00 грн у строк до 16.08.2022

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня), як то передбачено статтями 549, 611 ЦК України.

Приписами статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Умовами пункту 8.1. договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дій обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити по це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як на причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань (пункт 8.2 договору).

Пунктом 8.3. договору регламентовано, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виробником товару вказане Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Сталевих Профілів» (ТОВ «ЗСП»), про що вказано у специфікації до договору в пункті 6.

21.02.2022 відповідачем було зроблено замовлення товару згідно дилерського договору № ZSP 01/09/21-002 від 01.09.2021 у ТОВ «ЗСП» з метою виконання зобов`язання за спірним договором поставки перед Укргазвидобування.

Надалі, як вбачається із представлених суду документів, 27.04.2022 ТОВ «ЗСП» повідомило відповідача про неможливість виконання замовлення. Обґрунтовуючи таку неможливість, ТОВ «ЗСП» посилалось на те, що до виробника 28.02.2022 звернулося ТОВ «Метінвест СМЦ», з яким укладено договір на поставку сировини виробництва ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», яке повідомило про форс-мажорні обставини, у зв`язку із військовими діями.

Як вказував відповідач та надав докази на підтвердження своїх доводів, 03.05.2022 Товариство повідомило Укргазвидобування про неможливість виконання договору та просив підписати додаткову угоду про розірвання договору в зв`язку із настанням форс-мажорних обставин.

Наведені вище обставини свідчать про дотримання з боку відповідача семиденного строку повідомлення Укргазвидобування про настання обставин непереборної сили. Як то передбачено пунктом 8.1 та 8.2 договору поставки.

Також Товариство скерувало позивачу лист вих №2 від 04.07.2022, яким повторно зазначило про форс-мажорні обставини і про їх невідворотність. У зв`язку із чим просило укласти додаткову угоду про розірвання договору поставки №УГВ/591/30-22 від 18.02.2022 у зв`язку з настанням істотної зміни обставин згідно зі статтею 652 ЦК України.

Укргазвидобування надало відповідь вих №30.6-022- 2563 від 25.07.2022 на лист ТОВ «ТД ЗСП» вих. №2 від 04.07.2022 щодо розірвання договору, в якій відмовилось від підписання додаткової угоди про розірвання договору.

Починаючи з 24.02.2022 розпочата повномасштабна військова агресія російської федерації проти України та у зв`язку з цим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України був введений воєнний стан та продовжений Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс - мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс - мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Аналогічні висновки містяться в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.

Товариство скористалося правом передбаченим пунктом 8.4. договору, яким сторони погодили, що у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжуються більше ніж 60 днів, кожна зі сторін має право розірвати цей договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. В такому випадку договір припиняє свою дію з дати зазначеної у повідомленні про відмову від договору але не раніше дати отримання повідомлення.

У зв`язку із триваючим характером виниклих форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання зобов`язань зі сторони ТОВ «ТД ЗСП» за договором поставки №УГВ 591/30-22 від 18.02.2022, Товариство звернулося до уповноваженого органу для отримання сертифікату, підтверджуючого настання та тривалість цих обставин.

Донецькою торгово-промисловою палатою було засвідчено форс-мажорні обставини Сертифікат №1400-23-1966 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24.04.2023, які унеможливили виконання договору договором поставки №УГВ 591/30-22 від 18.02.2022 у термін до 16.08.2022. Згідно з сертифікатом, період дії форс-мажорних обставин: з 24.02.2022 - тривають на 24.04.2023.

Відповідно до пункту 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс- мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

У будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Таким чином, продовження виконання постачальником своїх зобов`язань є неможливим за цим Договором поставки №УГВ 591/30-22 від 18.02.2022 на підставі обставин, а саме: форс-мажорні обставини у виробника сировини та форс-мажорні обставини у виробника продукції.

Виробник сировини (сталевих листів/металопрокату) Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» надав Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3100-23-0425 виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчив форс-мажорні обставини за Договором поставки №1378259/12/20 від 18.12.2020, укладеним з виробником сталевих труб Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод сталевих профілів» щодо обов`язку здійснення постачання металопродукції виробництва ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у термін до 15.03.2022. Підстава: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; активні бойові дії, у тому числі на території ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» - виробника продукції та тимчасова окупація російською федерацією міста Маріуполь.

Виробник товару (сталеві труби) Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод сталевих профілів» надав Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №1400-23-1940 виданий Донецькою торгово-промисловою палатою, яким засвідчив форс-мажорні обставини за Дилерським договором на купівлю-продаж товару (продукції) №ZSP01/09/21-002 від 01.09.2021 укладеним з Товариством щодо обов`язку здійснення постачання товару/продукцію: Труба 530x8 ст.3-20 ТОСТ 10704-91, ТОСТ 10706-76 в кількості 80 т., у термін до 16.08.2022. Підстава: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року; активні бойові дії на території Донецької області, в тому числі на території ПрАТ «ММК ім. Ілліча» - підприємства - постачальника металопрокату та тимчасова окупація міста Маріуполь.

Враховуючи зазначене, постачальник товару (сталеві труби) Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ЗСП» отримав та надав Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №1400-23-1966 виданий Донецькою торгово-промисловою палатою, яким засвідчив форс-мажорні обставини за Дилерським договором на купівлю - продаж товару (продукції) №ZSP01/09/21-002 від 01.09.2021, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ЗСП» щодо обов`язку здійснення постачання товару/продукцію: Труба 530x8 ст.3-20 ТОСТ 10704-91, ТОСТ 10706-76 в кількості 80 т., у термін до 16.08.2022. Підстава: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року; активні бойові дії на території Донецької області, в тому числі на території ПрАТ «ММК ім. Ілліча» - підприємства - постачальника металопрокату та тимчасова окупація міста Маріуполь.

На виконання умов пункту 8.4 договору відповідач направив 24.05.2023 вих.№1/24-05 «Повідомлення про відмову від Договору поставки №УГВ 591/30-22 від 18.02.2022 в односторонньому порядку» (цінний лист з описом вкладення, експрес-накладна №0105494585207).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що договір було укладено 18.02.2022, напередодні повномасштабного вторгнення військ рф на територію України, Товариством було виконано приписи пункту 8.2. договору щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставин, а також враховуючи той факт, що відповідач не міг передбачити та вплинути на події та їх наслідки, які наступили після 24.02.2022, суд дійшов висновку про доведеність Товариством факту неможливості виконання зобов`язань за договором поставки №УГВ 591/30-22 від 18.02.2022 внаслідок настання обставин непереборної сили. Вказане свідчить про наявність підстав застосування приписів статті 614, 617 ЦК України, а тому відсутні підстави покладення на відповідача відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання у вигляді стягнення пені та штрафу. Такого висновку суд дійшов з урахуванням того, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013. Аналогічна правова позиція також закріплена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення пені у розмірі 509 853,70 грн та штрафу в розмірі 193 966,08 грн грн відмовити повністю.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ