Постанова

від 28.02.2024 по справі 910/6374/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. Справа№ 910/6374/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Цівінська Н.М.,

від відповідача - Скуратова С.І.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023

у справі № 910/6374/23 (суддя Джарти В.В.)

За позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЗСП"

про стягнення пені у розмірі 509 853,70 грн та штрафу в розмірі 193 966,08 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЗСП" про стягнення пені у розмірі 509 853,70 грн. та штрафу в розмірі 193 966, 08 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем порушено строки поставки товару за договором № УГВ/591/30-22 від 18.02.2022 року у зв`язку з чим позивач нарахував пеню та штраф передбачені п. 7.9. договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи, що договір було укладено 18.02.2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення військ рф на територію України, Товариством було виконано приписи пункту 8.2. договору щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставин, а також враховуючи той факт, що відповідач не міг передбачити та вплинути на події та їх наслідки, які наступили після 24.02.2022 року, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність Товариством факту неможливості виконання зобов`язань за договором поставки №УГВ 591/30-22 від 18.02.2022 року внаслідок настання обставин непереборної сили. Вказане на думку суду першої інстанції свідчить про наявність підстав застосування приписів статті 614, 617 Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави покладення на відповідача відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання у вигляді стягнення пені та штрафу.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що всупереч п. 8.2. договору відповідач вчасно не повідомив відповідача про виникнення форс-мажорних обставин, а тому останній втратив право посилатися на дію обставин непереборної сили, як причини порушення строків виконання зобов`язань. На думку скаржника місцевий господарський суд вибірково здійснив оцінку наявних в матеріалах справи доказів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6374/23.

07.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/6374/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року у справі №910/6374/23, розгляд справи призначено на 31.01.2024 року.

19.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

31.01.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 року розгляд справи відкладено на 28.02.2024 року.

В судовому засіданні 28.02.2024 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 18.02.2022 року між Акціонерним товариством "Укргазвидобування", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ЗСП", як постачальником, був укладений договір поставки № УГВ 591/30-22 (далі - договір). (а.с. 26-39).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві трубу сталеву електрозварну прямошовну 0530x8мм (далі - товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно із умовами пункту 1 Специфікації № 1 загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації, складає до 2 770 944, 00 грн., в тому числі ПДВ 461 824, 00 грн. (а.с. 40-41).

За змістом пункту 1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації/-ях (далі - Специфікація/-її), яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/-ях та Графіку поставки до цього договору.

Відповідно до пункту 6.3 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

За змістом пункту 3 Специфікації № 1 строк поставки товару згідно графіку поставки, що є додатком № 3 до договору, але не пізніше 16.08.2022 року.

У додатку № 3 до договору сторонами узгоджено строк поставки товару 50% від загального об`єму протягом 120 календарних днів з дати укладання договору, 50% від загального об`єму протягом 150 календарних днів з дати укладання договору, але не пізніше 16.08.2022 року. (а.с. 43).

Отже, за домовленістю сторін договору граничним строком поставки товару є 16.08.2022 року.

В матеріалах справи наявний дилерський договір № ZSP 01/09/21-002 від 01.09.2021 року, укладений між відповідачем та ТОВ "ЗСП". (а.с. 123-125).

21.02.2022 року відповідачем було зроблено замовлення товару згідно дилерського договору № ZSP 01/09/21-002 від 01.09.2021 року у ТОВ "ЗСП" з метою виконання зобов`язання за спірним договором поставки перед Укргазвидобування. (а.с. 126).

Листом №338/1 від 28.02.2022 року ТОВ «МЕТІНВЕС-СМЦ» повідомило ТОВ "ЗСП" про форс-мажор в якому зазначено, що 24.02.2022 року на території України запроваджено військовий стан на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022. У зв`язку з викладеним, повідомлено про неможливість виконання всіх зобов`язань за договором №П-1378259/12/20 від 28.12.2020 року. (а.с. 121).

Надалі, листом №2704/22-юв від 27.04.2022 ТОВ "ЗСП" повідомило відповідача про неможливість виконання замовлення. Обґрунтовуючи таку неможливість, ТОВ "ЗСП" посилалось на те, що до виробника 28.02.2022 року звернулося ТОВ "Метінвест СМЦ", з яким укладено договір на поставку сировини виробництва ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", яке повідомило про форс-мажорні обставини, у зв`язку із військовими діями. (а.с. 122).

В свою чергу, відповідач листом від 03.05.2022 року повідомив Укргазвидобування про неможливість виконання договору та просив підписати додаткову угоду про розірвання договору в зв`язку із настанням форс-мажорних обставин. (а.с. 108).

В подальшому, відповідач листом №2 від 04.07.2022 року повторно зазначив про форс-мажорні обставини і про їх невідворотність. У зв`язку із чим просив укласти додаткову угоду про розірвання договору поставки №УГВ/591/30-22 від 18.02.2022 року у зв`язку з настанням істотної зміни обставин згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України. (а.с. 111).

Втім, Укргазвидобування надало відповідь №30.6-022- 2563 від 25.07.2022 року на лист ТОВ "ТД ЗСП" №2 від 04.07.2022 року щодо розірвання договору, в якій відмовилось від підписання додаткової угоди про розірвання договору. (а.с. 114).

Виробник сировини (сталевих листів/металопрокату) Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" надав Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3100-23-0425 від 31.01.2023 року виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчив форс-мажорні обставини за Договором поставки №1378259/12/20 від 18.12.2020 року, укладеним з виробником сталевих труб Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод сталевих профілів" щодо обов`язку здійснення постачання металопродукції виробництва ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" у термін до 15.03.2022 року. Підстава: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; активні бойові дії, у тому числі на території ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" - виробника продукції та тимчасова окупація російською федерацією міста Маріуполь. (а.с. 127).

Водночас, оскільки відповідач не здійснив поставку до 16.08.2022 року, Укргазвидобування здійснив нарахування штрафних санкцій (пені та штрафу) та звернувся до Товариства в порядку досудового врегулювання спору з претензією №30.6-022-1435 від 23.03.2023 року. (а.с. 63-64).

Також виробник товару (сталеві труби) Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод сталевих профілів" надав Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №1400-23-1940 від 21.04.2023 року виданий Донецькою торгово-промисловою палатою, яким засвідчив форс-мажорні обставини за Дилерським договором на купівлю-продаж товару (продукції) №ZSP01/09/21-002 від 01.09.2021 року укладеним з Товариством щодо обов`язку здійснення постачання товару/продукцію: Труба 530x8 ст.3-20 ТОСТ 10704-91, ТОСТ 10706-76 в кількості 80 т., у термін до 16.08.2022 року. Підстава: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року; активні бойові дії на території Донецької області, в тому числі на території ПрАТ "ММК ім. Ілліча" - підприємства - постачальника металопрокату та тимчасова окупація міста Маріуполь. (а.с. 128).

Крім того, Донецькою торгово-промисловою палатою було засвідчено форс-мажорні обставини Сертифікат №1400-23-1966 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24.04.2023 року, які унеможливили виконання договору договором поставки №УГВ 591/30-22 від 18.02.2022 року у термін до 16.08.2022 року. Згідно з сертифікатом, період дії форс-мажорних обставин: з 24.02.2022 року - тривають на 24.04.2023 року. (а.с. 129).

На виконання умов пункту 8.4 договору відповідач направив лист від 24.05.2023 року вих.№1/24-05 "Повідомлення про відмову від Договору поставки №УГВ 591/30-22 від 18.02.2022 року в односторонньому порядку" (цінний лист з описом вкладення, експрес-накладна №0105494585207). (а.с. 115-119).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідач зобов`язання з поставки товару на суму 2 770 944, 00 грн. не виконав, чим порушив умови п. 5.1. та п. 6.3.1. договору, а тому Укргазвидобування звернулось з цим позовом до суду, в межах якого просило суд стягнути пеню в розмірі 509 853,70 грн. нараховану за період з 17.08.2022 року по 16.02.2023 року та штраф у розмірі 193 966, 08 грн.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 Цивільного кодексу України.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 Цивільного кодексу України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

За змістом частини першої та другої статті 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Положеннями статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Дослідивши зміст прав та обов`язки сторін у цій справі, колегія суддів зазначає, що договір поставки № УГВ 591/30-22 від 18.02.2022 року за правовою природою є господарським договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Наслідком прострочення виконання зобов`язання є відповідальність боржника перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вже було вище зазначено, відповідно до п. 3 Специфікації № 1 строк поставки товару згідно графіку поставки, що є додатком № 3 до договору, але не пізніше 16.08.2022 року.

Також у додатку № 3 до договору сторонами узгоджено строк поставки товару 50% від загального об`єму протягом 120 календарних днів з дати укладання договору, 50% від загального об`єму протягом 150 календарних днів з дати укладання договору, але не пізніше 16.08.2022 року.

Отже, за домовленістю сторін договору граничним строком поставки товару є 16.08.2022 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач на момент звернення позивача до суду поставку товару не здійснив.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України і статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 202 Господарського кодексу України і статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина 1). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина 2).

У статті 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчують Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі № 904/5328/21).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 року у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 року у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 року у справі №910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 року у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 року у справі № 904/5328/21.

Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об`єднаної палати Верховного Суду від 19.08.2022 року у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі № 911/589/21; п. 47 постанови Верховного Суду від 04.10.2022 року у справі № 927/25/21).

Умовами пункту 8.1. договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дій обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити по це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як на причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань (пункт 8.2 договору).

Пунктом 8.3. договору регламентовано, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

Відповідно до п. 6 Специфікації №1 виробником товару є Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Сталевих Профілів" (ТОВ "ЗСП").

Як вже було вище встановлено, 21.02.2022 року відповідачем було зроблено замовлення товару згідно дилерського договору № ZSP 01/09/21-002 від 01.09.2021 року у ТОВ "ЗСП" з метою виконання зобов`язання за спірним договором поставки перед Укргазвидобування.

Водночас, 27.04.2022 року відповідач отримав лист від ТОВ "ЗСП" (виробника товару, який замовлено за спірним договором) в якому було вказано про неможливість виконання замовлення.

При цьому, зі змісту вказаного вище листа вбачається, що 28.02.2022 року до ТОВ "ЗСП" звернулося ТОВ "Метінвест СМЦ", з яким укладено договір на поставку сировини виробництва ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", яке повідомило про форс-мажорні обставини, у зв`язку із військовими діями.

В подальшому, 03.05.2022 року відповідач повідомив позивача про неможливість виконання договору та просив підписати додаткову угоду про розірвання договору в зв`язку із настанням форс-мажорних обставин.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач дізнався про неможливість виконати умови договору у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин 27.04.2022 року, відповідно передбачений п. 8.2. договору 7-и денний строку в який останній має повідомити позивача пливає 04.05.2022 року, однак відповідач повідомив позивача про такі обставини 03.05.2022 року, тобто з дотриманням семиденного строку про, що вірно було зазначено судом першої інстанції.

Крім того, як вже було зазначено вище, в подальшому відповідач також листом №2 від 04.07.2022 року повторно зазначив про форс-мажорні обставини і про їх невідворотність, у зв`язку із чим просив укласти додаткову угоду про розірвання договору поставки №УГВ/591/30-22 від 18.02.2022 року у зв`язку з настанням істотної зміни обставин згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що починаючи з 24.02.2022 року розпочата повномасштабна військова агресія російської федерації проти України та у зв`язку з цим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України був введений воєнний стан та продовжений Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Крім цього, в матеріалах справи наявний Сертифікат №1400-23-1966 Донецької торгово-промисловою палатою від 24.04.2023 року, яким було засвідчено форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договору договором поставки №УГВ 591/30-22 від 18.02.2022 року у термін до 16.08.2022 року. Згідно з сертифікатом, період дії форс-мажорних обставин: з 24.02.2022 року - тривають на 24.04.2023 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс - мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Аналогічні висновки містяться в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що виробник сировини (сталевих листів/металопрокату) Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" надав Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3100-23-0425 виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчив форс-мажорні обставини за Договором поставки №1378259/12/20 від 18.12.2020 року, укладеним з виробником сталевих труб Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод сталевих профілів" щодо обов`язку здійснення постачання металопродукції виробництва ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" у термін до 15.03.2022 року. Підстава: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; активні бойові дії, у тому числі на території ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" - виробника продукції та тимчасова окупація російською федерацією міста Маріуполь.

Також, виробник товару (сталеві труби) Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод сталевих профілів" надав Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №1400-23-1940 виданий Донецькою торгово-промисловою палатою, яким засвідчив форс-мажорні обставини за Дилерським договором на купівлю-продаж товару (продукції) №ZSP01/09/21-002 від 01.09.2021 року укладеним з Товариством щодо обов`язку здійснення постачання товару/продукцію: Труба 530x8 ст.3-20 ТОСТ 10704-91, ТОСТ 10706-76 в кількості 80 т., у термін до 16.08.2022. Підстава: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року; активні бойові дії на території Донецької області, в тому числі на території ПрАТ "ММК ім. Ілліча" - підприємства - постачальника металопрокату та тимчасова окупація міста Маріуполь.

Отже, з викладених вище доказів вбачається, що дійсно відповідачем було надано підтверджуючі виникнення форс-мажорних обставин, як то передбачено договором.

Колегія суддів звертає увагу, що саме настання форс - мажорних обставин у виробника стало першоджерелом негативних наслідків, які призвели до неможливості відвантажити товар позивачу. Відтак без документу, що засвідчує форс - мажорні обставини у виробника, відповідач не міг підтвердити та довести перед компетентним органом дійсність обставин непереборної сили, що вплинули на зобов`язання відповідача.

Отже, колегія суддів вважає, що дії відповідача не містять ознак зволікання, оскільки з матеріалів справи навпаки вбачається, що відповідач діяв максимально оперативно, з урахуванням обставин, що мали місце.

Між тим, у відповідності до положень частин третьої, четвертої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Втім матеріали справи не містять доказів того, що позивачем понесено збитки, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором у зв`язку з існуванням форс-мажорних обставин.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Колегія суддів також звертає увагу, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком справедливого, розумного та обґрунтованого висновку, що договір було укладено 18.02.2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення військ рф на територію України, відповідачем було виконано приписи пункту 8.2. договору щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставин, а також враховуючи той факт, що відповідач не міг передбачити та вплинути на події та їх наслідки, які наступили після 24.02.2022 року, а тому Товариством доведено факт неможливості виконання зобов`язань за договором поставки №УГВ 591/30-22 від 18.02.2022 року внаслідок настання обставин непереборної сили, що свідчить про наявність підстав застосування приписів статті 614, 617 Цивільного кодексу України, що в свою чергу виключає можливість для покладення на відповідача відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання у вигляді стягнення пені та штрафу.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі не було надано суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року з мотивів викладених в апеляційній скарзі, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року у справі №910/6374/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року у справі № 910/6374/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6374/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному з 04.03.2024 по 07.03.2024 повний текст постанови підписано 08.03.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир